Моі сусіди не біда , але що за мода виставляти своє сміття в загальний коридор. Не розумію я того. І то більшість. Складують в кілька пакетів, або в один великий і воно стоіть цілий день . Ну і є унікуми які з верхніх поверхів люблять викинути теж шось .
Ото дійсно бридота... В нас одного разу нові сусіди до такого задумалися, я просто подзвонила в двері і попросила так не робити, бо смердить всім, більше такого не роблять. Деякі люди не схильні думати про інших, головне, щоб їм було комфортно...
То виставляє більшість, видзвонювати у всі двері не хочу, видно для людей то норма. Але от як мені в домофон дзвонять в першій ночі відкрити двері бо вийшов за пивом і забув ключі я не відкриваю , тепер взагалі звук зменшила @jylanda
оо в нас далі пішли, під свої двері переважно не ставлять, кладуть зраду під двері ліфта)) Буває виходиш, то так можна і перелетіти через ті пакети.
ого, який жах... В нас в принципі всі порєдні, в домофон не дзвонять. Було лише раз, новий сусід бідака захлопнув двері квартири, ключі залишилися всередині. Побачив, що в нас ще світло включене в квартирі, подзвонив в двері, попросив завести його до батьків за другими ключами.
як я вас розумію!! Коли робили всім ключики, то вони казали, що їм треба для квартири тільки 1 шт, бо на більше немає коштів, хоч на пляшки пива і горілки у них є на кожний день. Домофон вони не ставили. І от дуже часто дзвонила доця (14-15 років), яка верталася з гулянки пізно, або гості-п’янички йшли туди. Я також не завжди відкривала, то мене ще й обзивала доця всіма останніми словами. А коли вона мене бачила вдень, то не віталася ніколи, а вночі дзвонити совість мала, хоч думаю, що вона давно втратила ту совість.
@KrystynaM, я теж над тим довго сміялася. Чи то заробітки майстірів, чи то "хай провірять звідки то в неї стілько грошей". Щодо сміття - коли я жила з батьками, сусідка теж так робила, тільки ставила між поверхами, типу не її. Ми засікли, що то вона, і пару разів поставили їй під самі двері. Вона довго і обурено всіх розпитувала, чи хто не бачив, хто так зробив, але після того сміття зі сходів зникло. І ще один спосіб з мого дитинства, коли ми жили в комуналці. Кімнати окремі, кухня-коридор-ванна-туалет спільні. Син сусідів боявся звуку води в унітазі і ніколи за собою не змивав. Ну добре, дитина боїться, я все розумію, то хай мама допильнує і злиє ту воду. Зауваження не допомагали. Тоді тато почепив на сходовій клітці оголошення такого змісту: Шановні сусіди з кв. такої-то! Дуже просимо зливати воду в туалеті за Вашим сином. Подіяло. Може, комусь мій досвід знадобиться. А звук на домофоні я взагалі на ніч просто вимикаю.
@Cybulynka, почитала вас - і це під*їзд мого дитинства! Завше вимитий, ніхто не гримає дверима, не волає на сходовій, не гоне по сходах ,розчищенний сніг ...... і сусіди допомагають один одному! Все попереджали про ремонти і сверління, садили квіти під вікнами і робили лавки... Як померла моя мама, то я лиш піднялась поверхом вище до сусідки- і все- колесо закрутилось. Вони все зробили самі, ще й мене припильновували. Мабуть багатьох вже немає вживих, але оте тепло я памятаю і досі. Були в мене різні судіди, але от таких чудових в повному загалі- не траплялось.
А в нас сусіди на сходовій клітці так димлять, що жах...Дим іде в квартиру ніби, то всередині курять. Деколи мало не цілодобово...І як на тих "людисьок" управу найти???
Чисто теоретично - можна дзвонити 102, а також писати заяву дільничному, якщо знаєте, хто конкретно курить, і посилатися на закон про заборону куріння в громадських місцях. Далі залежить, напевно, від Вашої наполегливості і сумлінності дільничного... І я от хвалилась, які класні сусіди, але на жаль не всі. Живуть на першому поверсі дві баби-переселенки, бидло зі всього району пиячить в тій хаті майже цілодобово. То вдома, то під вікнами. Мат, крик, биті пляшки, гори сміття. Вже і в поліцію сто раз дзвонено, приїде патруль-вони не відкривають. І дільничному говорено-писано... І ходив він до них, і толку. Хочеться або двері їм підпалити, або горілякою "паленою" напоїти. Приїхали на нашу голову...
Моя колега так терпіла крики дитини по кілька разів на день. Але причина була відома - мама привчала дитину з 3-місячного віку засинати саму в ліжечку. Тут не прийнято лізти з порадами, тому мовчала. Але коли таке почалося по вечорах по годині і вночі, то чоловік не стерпів і розказав, що його дитина спить з батьками в ліжку. Крики сусідської дитини припинилися. Бо ті батьки просто не додумалися класти дитину до себе , та ще й лікарі не рекомендують спати разом. Тому може при нагоді якось поспілкуйтеся з тими батьками, може щось розумне у вас почерпнуть. Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk
Маю таку сусідку, яка минулого року скільки разів мене зустрічала на сходах (7-8, не менше), стільки й задавала одні і ті самі питання: а як ви так схудли? а на якій дієті сидите? а скільки важите? відмінили цукор, білий хліб і менші порції їсте? і що, то все? та поправтеся трохи, та ви занадто худа! та що занадто, то нездорово! (67 кг при зрості 172 см - то занадто, ггггг) А кілька днів тому зустріла нас з Яною, і ні привіт, ні здрасьтє, ні добрий день, ні слава Богу, а відразу: ну що, фігурантка, на скільки кілограм поправилася? Ну я і видала: на п"ять! нєнуачьо, хай людина потішиться, мені що, шкода? ))))) А вона: о, ви аж освіжилися! І до Яни: як тебе звати? 8 років живемо в будинку, 24 квартири, а людина не запам"ятала, як звати сусідську дитину, хоча дитина їй не раз казала, як її звати. Як звати? Яна? Карочє, Іванка. Іванця. Я нічого не маю проти імені Іванна, але Іванна - то Іванна, а Яна - то Яна. Сусіди же ж, йошкін хвіст...
а шо ж ти зробиш, якщо для деяких людей повнота, як у середньовіччі, синонім багатства і здоров"я (?) -- ну ж бо добре їж. Знаєте, скільки я того наслухалась? Нє, ну звісно десь 80% захоплюються моєю худобою, але оцього: "бідна, поїсти часу немає", "а висохла то як" (від чого висохла -- я ніколи повною не була), "з тими дітьми зовсім змарніла. Їж щось!"
Ага, моя бабуля все казала до мого тата Який ти худий, тобі треба поправитись. А тепер коли він розжирів, то вже ніц не каже, але явно їй таке не нра. То певно відголоски повоєнного дитинства чи періоду голодомору у старших людей...
Мій чоловік до весілля мав таке конкретне пузо. От ніби кругом нормальний, підтянутий -- а живіт є, як у худої вагітної. причому, то пузо так бридко випирало, що ми вже із ним не робили: і спортом займався і... ну зрештою, на дієті не сидів і пиво в необмежених кількостях пити не кидав, тому й живіт не спадав. Скільки ж народу, особливо ті, хто його певний час не бачив і ще не зустрічався із його животом, дивувались, офігівали і всі до одного казали: роби шось бо то пипець. Зробив -- женився на мені) Під час мого токсикозу 5-разове харчування змінилось на триразове (і то не в день, а в тиждень))), про пиво взагалі на кілька місяців забув (бо мені смерділо), а ще ремонт, криза, смерть батька -- і живота як не було. Зато тепер ті, хто 10 років тому дорікав мому чоловікові у животі тепер, під свої 40 розкабаніли (а Мася підтянутий, як мальчік), далі кажуть: чо такий худий. Ну бо із животом він вам був теж у недогоду! Короче, усім догодити дуже важко
Ну що вони хочуть від мене... От мию спокійно двері на балконі, нікого не рухаю, друга сусідка виходить: я бачу, ви трошки поправилися, правда? на лиці видно... то так буває в житті... - сказала, розвернулася і пішла додому. Блін.
а сусідка кругленька, нівроку? може їй ваше похудання, як кістка в горлі тре було казати, що зуб спух
сусідка худорлява, доглянута, активна і їй 83 роки) вона мене знала з вагою 85 кг і 67 кг, але 85 кг їй явно подобалося більше, а минулого року зізналася мені, що з дочкою обговорювали моє схуднення: вона припускала, що я ходжу на фітнес або ще кудись, а дочка стверджувала, що нікуди я не ходжу, бо на фітнеси і на спортзали треба великі гроші, а в мене їх нема)))
Мо, яка чутка про вагітність пішла і вони всі намагаються перевірити? Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk
