Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (10)

Чьота мені одне з другим не співає. А де дурат? Дівчино, або у вас смалець на боках

добре бульбу смажити

, або ви дитя некультурно розпасли, або ви придумали си смалець і бульбу смажити нема на чім. Зупинюсі на остатнім твердженні

ну ти і брехло, казала Вєрка Сєрдючка

То ж круто носити мамині лахмани

бо моя мама всю жізь була вгодована, тому лахмани свої тягає сама

.
А я вже уставша, хочущяя любві. Голова болить, пиво не помагає, лінь росте

кстаті смалець теж, і не тіко на боках

, Рудий волочиться. Нє жизнь, а сказка.
Ваша ДВ

любіть мене і тіштеся, бо я нині в настромлєнії після настромлєнія. ггг!

 

мій смалець поки ще не куском, ггг, до брусочків сала в солі і перці на ляжках я не докотилась, і борюсь з тим нещадно, але як казала одна пані *У мене є мрія* - моя довагітна вага. А так як було це.... цять років тому, то я компасую мозги собі і всім оточуючим, стоячи в планці і поїдаючи некалорійні вогірки

ага, особливо, коли мамі для того щоб ввійти в образ треба саме *та оливкова блюзочка, хто бачив?*, яка потім знаходиться в комоді дитини з плямою від помідора

коньяк? віскі? ібупром?

 

Темпалгін і люля.

 

Що я можу вам,дівчєта,сказати."Бить" перемогло "нє бить".Газони покошені.Зелений пліт пострижений.Правда,з одного боку і трохи кривенько.Частина клумбочок прополена.Діти вигуляні,нагодовані.Смачна вечеря з м’яском на грилі з’їджена.І ще можу вам сказати,що знеболюючі піґулки творять дива.

 

Хе! Ясєн пєрєц!
Особливо дива мені нині творились після пігулки темпалгіну. Ото я собі прилягла з баняковою головою та й лежала, мічьтала. Намічьтала, що тре бульбу зварити, бо Рудий прийде голодний. Мєчьту я ваплатіла в жізь... Куроч, ми їли нині печену бульбу.
То щастя, що Рудий передзвонив, що скоро буде і мені тре бульбу варити. Бо була би не тіко печена бульба, а і я. Вода википіла і та картопля, що була на дні так файно поприпікалась. Добре, що я солі не вальнула, як влюбльонна, то були би капці тій бульбі. Рудий мішав салат і сопів. Але нічьо, піджер то підпечене, заїв кручеником, здобрів і пішов спати-дрімати

самі панімаєтє, пєнсія

.
І в ту стєпь вже підмазуюсь. Посуд вимила, себе вимила, красоту навєла і мона в ліжко

тіко атдєльно, щоб красоту не псули

.
Ваша ДВ

Всьо, вже скоро не прийду, ібо рутіна затягує мене сильніше і сильніше

 

Коли я тільки вийшла заміж(а було це дуже давно),поставила я варити яйця.І про них забула.Буває.І тут прийшла з поля свекруха.Пригощати прийшлось яйцями ... печеними.Свекруха з’їла і каже:" Всякі їла,а печені перший раз.Смачно."

 

Субота-прибирання-грядки-черешні-сантехніка-полуниці з йогуртом-багато сонця.....
Такий от день закінчується. Навколо чуєш - зроби-досягни-мета-успішність-іт.д... І ми біжимо-досягаємо, ставимо нові плани, щоб було, щоб як в людей,щоб пишатись, щоб успішні, щоб не гірше... І майже не задумуємось : нащо? пощо?
Націлюємось на результат, досягнення. І дітей так вчимо. Ну а як же поінному?
Мала нині я салюти з пелюстків польових квітів. Синіх-синіх таких, навіть у волоссі до хати принесла. Сиджу от зараз і смакую ще раз ті "феєрверки", а солодкий джентельмен мій спить вже, розкинувши ручки і ніжки у формі "Я-Зірка". Завтра буде новий день. Нові звершення і нові цілі. Йду і я положуся, як каже наша @Divchyna vesna, а газова плита нех сі зістане непомитою! Бо це вона винуватиця перших рядків посту мого..
Романтичних цілей вам і .

 

От і я думаю нащо???В кожного свої цілі і вподобання))

Можна і треба по-інакшому, звісно в межах розумного. Кожна людина - оригінал, яскрава по-своєму, а ми хочемо стати чиїмись блідими чорно-білими копіями...
І я вже йду спатонькиВсіх кольорових і спокійних снів

 

Взад? Точно взад?
Ну... так не вийде )))

А я тішилась що буду мати ціле літо відпустки. Ага, щоб часом не мала. Буду працювати.

 

Настав той день, коли я шкодую що не вимерла з динозаврами... А що ви думали? Два дні підряд святкувати дні народження і приходити до хати "вже завтра" то вам не хухри-мухри. При тому, що в суботу я була найчемніша, бо муж виграв акцію "тверезий водій", тому я пила тіко Живчик

(навіть негазований)

. Приїхали на забаву перші, поїхали останні, але перед тим як поїхати ми ще файно повозили сім*ю іменинниці на буксирі, бо бензини не стало і акумулятор здих.
Вчора було друге збіговисько, не таке пафосне, але не менш феєричне. Водій був єнчий, тому я розслабилась. Але оте саморобне мохіто випалило мені в роті всі рецептори як напалмом. Хоча, сама винувата, знала хто буде то все мішати... То не жінка. то якийсь аццкій бармен.
Додому приїхали теж вже сьогодні. Спали як забиті, зранку ледве вигнала мужа на роботу, хоча він робив котячі очі і хтів аби я переконала його лишитись. А я не маю часу з ним панькатись, бо робота не чекає. Вже два уроки позаду, ще два чекають.
Погодка тішить, треба буде вибратись на провітрювання організму. А ще змусити себе зробити хоч кілька вправ для зменшення того самого організму в габаритах.
Гарного вам тижня!

 

В 6-й ранку я вже була на городі,з твердою впевненестю,що "я швиденько і натрошки,і в 10-й буду вдома".Наївна чукотська дівчина.Припленталась до хати в 5-й пополудні.Фейс попечений,руки теж.І все таки я ще раз переконалась,що знеболюючі піґулки --велика рушійна сила.

 

Неймовірно, але факт: на календарі літо, а я хвора(((
Причому в мене хвороба проявилася сьогодні і тепер із хворим з вихідних синулькою ділимо одну упаковку паперових носовичків на двох. Він щей сміється з мене, що це він навмисно на мене напчихав, щоб йому самому не скучно було хворіти)) Ех, діти-квіти..
Через це всі плани на цей тиждень пішли коту під хвіст, а шеф мабудь не натішиться таким цінним працівником, що влітку по лікарняних ходить
Хочу море, гори, піску,тепла,тишини, багато різних фруктів, романтичної музики, і щоб всі-всі і завжди-завжди були здорові)))

 

і я здається сьогодні захворіла,очі сльозяться з ноча тече,а завтра починається сесія то все так не вчасно
іздила на дачу назбирала полунички,треба тепер щось з нею зробити щоб не пропала

 

Ну от я знову не довела справу до кінця.хотіла покачати прес за програмою 42 дні,а вистачило мене лише на 12.після слів чоловіка "щось в тебе живіт підтягнувся " я розслабилась. Хочеться ще попрацювати над собою,вел бракує мотивації і витримки,лінь перемагає.Може спробую планку. Найкращий фітнес грядка.трохи позаймалась такою справою. Кінця краю нема тій роботі на городі. Ляля радує,вже сама збирає пірамідку, дає мамі в руцю іграшки і бігає в ходульках,любить стояти біля опори. Кожен день прогрес.

Надіслано від мого Lenovo A319, використовуючи Tapatalk

 

Ви не одні, ми теж були на весіллі вчора і до рання, а нині поправини, а завтра в мене дєвічнік. І як то всьо витримати? Ну але треба то треба.В мене таке враження, що я в космосі, вже складаю меню на завтра. Сьогодні понеділок, а мені здається, що субота. Я вам скажу, як то легко людину вибити з колії, але все так не буде, тому святкуєм і знову святкуєм. А наразі надобраніч!

 

завтра буде грандіозне прибирання, грандіозні плани, грандіозне крутіння хула-хупу та грандіозні прогулянки.
А нині - шклянка грушевого сидру - і я в дрова насправді, дуже люблю трохи вдати з себе п'яну. А сидр такий смачний...
головна справа мого літа має відбутись в найближчі 2 тижні. Аж не віриться. Але все буде добре і я про все потім розповім.
За вихідні я так потемніла, що до тої засмаги дуже пасувала б стрункість. Тому продовжую працювати над собою.
"криза середнього віку" , напевно, насправді є всього-навсього черговою творчою кризою. Яка має народити в муках щось надзвичайне. Тож трохи мучусь, трохи чекаю, а трохи - грушевий сидр
Всім кольорових снів і доброго завтрашнього ранку

 

@Валентина Соболь з поверненням в сім'ю

Зараз я вам тут, дівки, накатаю прози з врочистістю. З чого почати:
Почну з врочистості, всерівно буде йти в перемішку з прозою: отже, тест-драйв в чоловіка здала, практично на відмінно. Роблю висновок з його слів "Ти їздиж краще, ніж починав їздити я". Тому, він вже не боїться дати мені машину. І не говорить, що інструктор мене нічого не навчив. Але тут є проза: я й надалі чомусь боюсь сісти сама в машину, і центру боюсь, і процитую Іру @nibysh

Та й страх зараз свій побороти не маю як, бо ми з хлопцями знову мотаємо строк.

Наш садок закрили на два місяця, і ми тепер сидимо вдома. А це ув'язнення для нас всіх, бо я знову прив'язана до хати, а дітям в хаті нудно. Сказали, вихователі, що є маленька надія на амністію, і можливо садок відкриють швидше. Але, з нашим щастям, на таке надіятись не варто. Та я всеодно, буду як той пес, сидіти в липні з відкритим ротом, і чекати дзвінка від вихователів.

З дітьми сісти за руль не реально, бо Владислав зразу кричить, що хоче до мами, і тому ми "по-старинці" їздимо, чоловік за рулем, а я з дітьми на задньому сидінні.
Ще одна врочистість: ми зробили косметичний ремонт в кімнаті, з перестановкою меблів. Кінцевий результат нам сподобався. Ще плануєм в кухні, але коли зробимо, наразі не знаю.

Поки малеча сопе, йду пити каву з морозивом. І може таки трохи

 

Проснулася о сьомій ранку від першіння в горлі та кашлю. Спросоння думаю йду більше відчиню вікно, щоб свіже повітря зайшло, відчиняю і в ніс б"є якийсь сморід ( я як алергетик є гіперчутлива до будь-яких видів ароматів), придивляюся, а все довкола в тумані, перша думка: о, значить погода буде гарна. повертаю голову вліво і шок - величені клуби білого диму зі сторони Грибович....А в мене всю ніч було привідчинене вікно...
Заходжу на фейсбук, читаю і все стає ясно - у львові екологіна катастрофа і ніхто нічого ( як завжди) для її швидкої ліквідації не робить(((
Читаю, що народ масово збирається вивозити з міста дітей ( добре, що є куди), а що робити таким як я , що немає куди із того Львова куди поїхати, щей в мене впридачу дитина із температурою(((
Ех, та бездіяльність влади вже просто добиває - як впрямому, так і переносному смислі слова!

 

А в якому ви районі живете, що вам аж клуби диму видно? Це просто капець з тими грибовичами (((

 

окраїна Левандівки. 8-ий поверх. попри наш будинок ті всі літаки ДСНС пролітають..