Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (10)

Щось сьогодні тут зовсім тихо. То почну я, погода-прекрасна, завтра обіцяють вже не то. Їсти наварено, прибрано, але якось мені сумно, а чому ? навіть не знаю, мабуть тому, що сьогодні вже перший день літа, яке так швидко минає. Сьогодні всесвітній День батьківства і міжнародний День захисту дітей, з чим урочисто всіх вітаю.

 

А мій малий не сумує ... Зранку прокидається зі словами : " Мамо, дякувати Богові я вже здоровий , але в садочок не йдемо, правда , бо я ще не повністю здоровий.... " Він потребує багато свободи, а в садочку 30 дітей і купу правил ....+ строгий режим , але враховуючи те, що коли хворіємо, то садочок випадає з життя мінімум на 3 тижні, то трохи дисципліни не зашкодить.... А донечка ще кашляє і я ще троха кашляю і то моя літня прозище.... А ще втомааа і бажання відпустки , яка наразі невизначена ані в часі ані де.... То всьо легко і просто визначається, як кажут мудрі люди, тілько би гроші ... Але я не хочу тим ся переймати і про то всьо думати, бо голова трісне ...

Солодкого і затишного літа дівчатка

 

Аничка, в нас не

. Група має 19 дітей, всіх разом я бачила двічі . Звикло ходить 13-15 !! Ну і дітки старші по віку за синочка, тому думаю, що це теж дало свій +. Кожному хочеться в дитинстві бути старшим.

 

Ех...проза прозою...вже десь тиждень цвіте якась зараза і не дає мені нормально дихати...я ще годую малечу, тож таблеток від алергії брати не хочу й ходжу вся запчихана і зашмаркана...фе... В малявки в її 6 місяців і пару днів вже 3 зубчики виросло і 2 вже проклюнулось, тож тепер все активно кусається і облизується, включно з мамою і її телефоном сьогодні знайшла собі пригоди на голову - зробила маляті щеплення і тепер сиджу й переживаю щоб побічні реакції не вилізли...ех, і без вакцин погано і з ними страшнувато...ну нічого, в мене малявка молодець, ми все витримаємо

Надіслано від мого LG-D410, використовуючи Tapatalk

 

Моя проза,моя печаль...Їздили з сином в село,тішились,бо не були там близько 2-х років.Хата стоїть пусткою багато років.Поля заростають деревиною,жилих номерів лишилось небагато.Ступила на подвіря.Боже ,як якось так млосно,пташки,яких я раніше не бачила в нас.І тут сусід:"а-а-а-,приїхали двоє?А на довго?А роботу маєш?"За хвилю ше одна сусідка,потім ше одна,потім ше одна"А твій робе?А-а-а,а ти до нього їздиш,а його мама приїзде.А казали жи Марусі з старим хлопом жиє?А кажут жи вона пішла на квартиру."Стою посміхаюся як теля,а вони як зомбі лізуть в душу і чекають --а ну вона сі поскарже на житє."Ага лишили городи,так сі тиснули а мусіли лишити!"А ше любима тема шукати "гнилюхів".Розбита я цілий день,нікому з них злого не зробила,а люди чекають на когось біди.Шо зїздила шо в ..амно вступила.Хоча була людина ,світлий промінь,що раділа як побачила мене.Але чому так,в неділю рядочком в церкву.Жалію шо стала з ними до бесіди,жалію шо не відрубала.Далася в знаки Мамина наука:"Терпи,я терпіла і ти терпи,бо інакше будеш зі всіма гніватись"

 

У Рівному була злива. Причому, не в якийсь конкретний час, а така... перманентна із невеликими перервами. Але це не завадило мені залізти на черешню і обірвати з вершечків найсмачніші стиглі ягоди
А все тому, що черешні і абрикоси - ягоди, від яких я не можу відмовитися ні-ко-ли.
Малеча теж з*їла з пів-відра. Дивуюся, що ніяких шлунково-кишкових наслідків не було (хоча, не кажи "гоп"... можливо сьогодні щось буде).
Врочистість є. Нарешті на фінішній прямій одна моя роботка; з*явилися нові можливості, які треба обміркувати.
Все, Аня прокинулася, йду попрацюю мамою.
Усім продуктивного дня

 

Люди всюди однакові, просто в місті то є менш виражено, тому що менше між собою спілкуються.... Живу у Львові вже 6 рік , то було багато різних ситуацій ..... Пам"ятаю , що колись священник розповідав, що людина є такою, тому що її ніхто ніколи не любив по-справжньому і навіть якщо хтось полюбить її, то такій людині важко прийняти і повірити в любов .... Що людина спілкується і питає про те, що цікаво і важливо знати для неї , в більшості випадків мало думає про коректність і те, що відчуває інша людина .... Пам"ятаю, скільки сліз пролила через некоректність таких людей , коли мама хворіла .... Вам просто треба було коректно і впевнено сказати, що хочете побути самі з дитиною, якось так...

Проза-прозище - кашель донечки ... вночі вже легше, але ранкові кашлі всеодно мене тривожать..... Розумію, що коли лікуєш природньо + мала має шило в дупі, то це трошки довше, якби хотілося ....але хочеться, щоб донечка вже була здорова .... А ще так сумно на серці, коли роздумую про тих людей, які загинули в Грибовичах... Всі такі молоді хлопці , лишилися діти, дружина .... І в тих роздумах усвідомлюю , що щастя - це коли всі живі і здорові, а все решта , то дрібниці життя, які не вартують стільки переживань....Літо , сонечко і дар життя - це мої сьогоднішні і тепер щоденні великі врочистості , а про маленькі ще напишу

 

Я: - доця , йдем в садочок ?
відкрила одне очко : -мам , а ми вчора ходили ?
Я:- ходили .
- тоді сьогодні не підем ).
)) діти сплять , кава випита. Маємо приємну справу сьогодні .

Всім гарного закінчення тижня , теплих вихідних і добра.

 

друга кава.
нині точно буде ще і третя ближче до вечора, тому що нинішній день в мене почався тоді, коли закінчився вчорашній. Так, я зовсім-зовсім не спала сьогодні. Я переживала, думала, трохи плакала, і думала чим зарадити. Надумалась під ранок піти до Сповіді. І пішла на 06.30, а до того ще помила все в кухні і розклала посудомийку. Тож коли приїхала о 10.30 з дітьми від лікаря, мене зустріли чистота і порядок в кухні та у голові. Ну, в голові ще "післяопераційний" стан після Сповіді, а в кухні порядок досить тимчасовий, але є чим тішитись. Багато чим.
Відвідини лікаря з Дмитриком були результативні. І взагалі, весь ранок нас ведуть за руку: всі світлофори - зелені, ліфт приїхав ще до того, як натиснули кнопку (і вгору і вниз!), а коли повертались по машину, я тільки встигла подумати, що добре було б, якби отой нісан звільнив нам виїзд - і він завівся і поїхав по своїх справах.
призначили нам день, коли Вірун починає відвідувати садок. І ще - завідуюча зробила нам стільки компліментів ( я - гарна та інтелігентна, діти - чемні і виховані (вони вміють робити вигляд ) Відмову від щеплень прийняли майже радісно. Може, хтось інший став би шукати, "в чому тут підвох", а я просто тішусь. Спитали ще: "А де Ваше найменшеньке? У Вас же є ще одна дитинка, правда? Така, що ви її до себе прив'язуєте?" А в мене нема нікого меншого. І при думці про те, що я нікого не не ношу в слінгу вже півроку чи більше, я ледь не розревілась. Ну я від будь-чого можу розревітись (хоч до цього не доходить ,просто відчуваю, що от-от).
мікроврочистість, яскрава: в мене є тепер резинка для волосся - пружинка. Якого кольору? Звісно, яскраво-червоного, як і мої нігті.
Діти обіцяють в обід спати, всі гуртом. Бо встали рано, і вже трохи втомились, а зараз ще і погуляємо...точно вирубляться о 13.00. Ще не придумала, що робитиму в цей час. Маю 2 години, щоб придумати. І все життя, щоб втілювати задуми і мрії.

і зелених світлофорів

 

В мене буває і три-чотири, правда не дуже таки міцні. А взагалі, читаючи ВАС, думаю як все злагоджено і позитивно, таке враження, що ви інопланетянка, так з позитивом про все пишите. Хоча мені жалітися нема на що, мабуть просто не вмію так все виносити в маси Красиво. Але дуже приємно усвідомлювати, що все наше життя-врочистість і присутня проза, також непогано.

 

А от у мене суцільна рутина прибирання,миття посуду,прання,грядки ...такий собі безкінечний список справ .хочеться неділі і якоїсь врочистості . добре що завтра вже субота. Зроблю собі чайочку і з'їм шоколадку оце буде моя маленька врочистість,а велике мамине щастя солодко сопе в колисочці.

Надіслано від мого Lenovo A319, використовуючи Tapatalk

 

Ранок почався в 5:30 з дитячих криків: "Я виспалась!" а я ні. Кава не помогла, готуюсь пити чай. Вчора було прибирання і готування їжі, тож сьогодні день буде цілковито присвячений відпочинку. Максимум, що робитиму, трохи розберу і викину речі з підвалу, бо після переїзду ще купа барахла залишилось. Оголошую день збереження моєї енергії А тим часом сьогодні обіцяють найспекотніший день тижня. Якщо брати до уваги, що вчора було +35С, то мені вже страшно. Хвала людині, яка придумала кондиціонер. Всім гарних вихідних і хорошого настрою!

 

Хвалитись немає чим. Упадок сил і моральних, і фізичних. Думала все стало на свої місця, аж ні... Нові пригоди!
Плюс дорога родина промиває мозги, так промиває що аж нудно від їхньої присутності, а як вмикають шарманку....

 

Тьху-тьху-тьху... Харкаю через ліве плече. А чьо? Бо в мене купа врочистості: Рудий остатньо готує романтичні вечері. І зараз одна з таких. Я навіть на балконі

на першому поверсі !!!

покурила. ТО не в камін і не шкрабатись на другий поверх, куди ніхто з сусідів не підіймає голову. А чьо покурила? Бо я нині була супермегачемна, і суперомегамудра. То Рудий хропе так, що шуба завертається. Але після важкого напруженого трудодня той храп - то симфонія моцарта. Як же мене нині вихарили на роботі .
А завтра, тобто вже нині, я маю варити каву.... Але шо дєлать, шо дєлать

бігала, підстрибувала і кричала Люба Степанівна

, свалу нема. Я обіцяла. Зато патом я буду мати вольне і буду дрихнути

На ТНТ йде хата 2... Яка то мура

Не мурижтесь, дівчата, а ловіть кайф від життя.
Ваша ДВ

Зара я кого вдушу хустинков, би не хропів. То ж капці! Чути зверху донизу...

 

Ето прямо празднік!Люба Степанівна власною персоною!І хоть чукча не пісатель,а читатель,не витримаю і напишу.Проза -нема здоров’я.Мої кості і хребет ведуть зі мною активні бойові дії,і зачастую перемагають,бо не хочуть працювати .Одним словом,я не до села,а тіко до міста).Врочистісь-молодша банда в кількості трьох внучок і одного внука нині в повному зборі.Так що треба ,взять себя в руки,забути про болячки ,тьопати на кухню і зустрічати достойно і в повній бойовій готовності день.А ще здалося б покосити газони і постригти(дуже аварійно треба) кущі.Я ніяк не можу вирішити,стригти чи не стригти.З точки зору хребта і суглобів-НІ,з точки зору красоти ------ТАААААААААк!Помічників в силу об’єктивних причин нема.Бить-ілі нє бить?Стригти чи ні?Ьудь мудрий і дай план.

 

@Валентина Соболь , ну, накінець-то, тепер точно можна сказати:
@Валентина Соболь на Посиденьках, привіт Літу і літнім канікулам ))
Привіт внукам)Читаю і знаю, що саме так думає, говорить і робить моя мама)
Все, тепер вже всі.
А в мене шо? Закінчилось моє тижневе повнісіньке нічогонероблення: мій "красниймолодєц" прибув із прекрасного "града Лева" ,де перебував на виставці по деревообробці і привіз мені звідти .....сир))
Дістає з пакету щось таке дорогоцінне йому, обережно вручає мені тарілку для зупи, яка завернута сто разів в харчову плівку і загадково так:-Нюхай!
А я шо опівночі мала робити? Ну так, нюхати, куштувати і смакувати приправлений історією цей сир) По запаху я впізнала, але сіра консистенція типу смальцю+паштету відмовлялась назвати цю масу сиром)
Тре було витримати цілий ритуал:
спочатку чоловік сказав зробити ковток червоного сухого. Затримати на долю секунди ковток, щоб букет розповсюдився по всьому роті і аж тоді відкусити багет, типу чіабатти з цією завітною масою.А після того ритуал мав закінчитись виноградинкою. І шо дєлать, як в мене сезон полуниці-черешень, а збоку ще дивиться ціла коробка Ptasie Mleczko, теж тільки привезеного?)))Ох і кайфувала я пів ночі)
Короч,цей сир привіз італієць, старший мужчина, який помішаний на всяких вишуканих штуках-м'ясних і сирних. Саме цей сир був закопаний в землю на 4 роки по якісь там технології. Цей чоловік примчав собі на Каєні з Італії, щоб побалувати своїм фуршетом на цій виставці. Мій чоловік закохався в цей сир, сказав пару компліментів італійцю і вся завітна тарілочка тепер у мене в холодильнику)Він божественний...
Вчора одна незнайома жінка, яка, як виявляється, теж нюхає всі квіти, які ростуть у людей в приватному секторі і до яких дотягується ніс, зловила мене за цією справою, коли я мчала на пробіжку:-Ааааа,і ти теж це любиш робити?-запитала мене.
Колишня львів'янка, навіть якби вона цього не сказала,я би все одно впізнала по особливому львівському акценті (боже,як я обожнюю його,як і все львівське)), колишній викладач львівського вишу фізико-математичного факультету після кількахвилинної розмови про все і ні про що сказала:-якби повернути 30-40 років назад, я би все зробила по-іншому.Вслід, коли я знову почала бігти, вона повторила всім відому істину:-Дитино, пам'ятай,в сім'ї завжди має бути присутнє спілкування між всіма членами сім'ї - спільний обід, вечеря, за столом, ви завжди, щодня, маєте обговорювати, в кого як пройшов день. Обговорювати все, що вас турбує. Повинно бути живе спілкування. Це дуже важливо, щоб кожен член сім'ї відчував вашу душу, душу один одного. Це найважливіше....
І з напакованим наплічником різними пікніковськими вкусняхами я щезла у парку. Так, я мала ще час позайматись, поки доцік закінчувала навчання у коледжі, після чого ми мали зустрітись на галявині, попікнікувати і,головне, поспілкуватись(с) )))
Вчора був її день Ангела. Оленка. Маленька. Мені ще зовсім маленька)А восени 17 буде)-Мааам, ну чому я в деяких питаннях доросліша за тебе?-тішусь)))
Сміється, що я,як дитина, посадила велику пляму на футболку. Велику йогуртову полуничну пляму. Ну не псувати через неї святковий день? Я мусіла забути за ту пляму, бо попереду була кав'ярня і магазин одягу.
Сукня. Я її побачила відразу. Неймовірна, ніжна, легка, невагома, персикового чи пастельного кольору.
-Міряй!
З примірочної вийти не захотіла, ми з продавцем повторювали, що вона у тій сукні неймовірна.
-Ні, я її не хочу.
Поміряла я, вийшла в зал - чудова.
Купила.
-Мааам, а мені теж так гарно, як тобі?
-Ти в ній ще прекрасніша,-відповіла.
Втішилась і почала згадувати, яке взуття їй пасуватиме до неї. Так у нас знову з'явилась сукня "одна на двох".
Черешні. Тільки хотіла запитати вчорашнє інстаграмівське запитання, чи є такі люди, що не люблять черешень, як на інсті промайнула відповідь від @Nitriotka ,що є такі серед нас)))
І чи можна нею наїстись так, щоб за годину не хотіти знову?))
Обожнюю її скільки себе пам'ятаю)
В моєму селі, коли ще були бабця з дідом, на подвір'ї росли 3 черешні. Старі-старі. Дві з чорними ягодами і одна з світлими) Щоранку бабця лазила на одну чорну, найсолодшу, і наривала мені повне відерце)Але саме цікавіше було, коли дід зрізав пилкою пару верхніх гіляк, тоді починалось свято живота для всіх моїх друзів)Нема зараз ні цих дерев, ні бабці з дідом. Росте нова черешня, сучасна, швидкодостигаюча, посаджена моєю мамою. Розказує мама, що стоїть дерево, мов наречена, все завішане білими фіранками, бо злі сойки не дають ще хоча би двох днів, щоб налилась соком, зривають фіранки, не реагують на людей, їсти хочуть...
А завтра приїде мама)З черешнями, з вже своєю полуницею і з посмішкою, що все буде добре)
Традиційно пишу, що "малятко" моє ще спить, пральна машина випрала всі чоловікові сорочки із відрядження, сніданок готовий, але чекаю, щоб розбавити його спілкуванням.
Всім всього тільки найсвітлішого і найсонячнішого.

 

Ой, а я і не до села, і не до міста, а до любові!
Я натура творча, мрійлива, то все сиділа б і зірочки рахувала, а Тося хай все робить за мене.
Але як казав мій дідо - "Нема хап-хап!"
Вчора так полуничку прополювала, аж гай шумів. То я така господиня, що полуниця вже плоди дає, а я тільки-но прополюю
Сьогодні ледь горня з кавою в руках тримаю, а роботи на городі - гай-гай
І ще й колонка поламалась, то ще встигли вчора всі викупатись, а сьогодні не включається, відповідно гарячої води немає.
Фей мій коханий з температурою в ліжку, в напівпритомному стані. Де та голова була вчора, коли я просила в 9 годині йти спати, а він ще косив траву? Ну чим думав? Хотів на зло мені зробити, а зробив на зло собі.
Артемко з Даніком змагаються хто більше сторінок прочитає. Самі собі завели блокнотики і там записують що і коли читали. Молодці, правда? Розкрию вам секрет
Одна прочитана сторінка - це 5 хвилин часу за комп*ютером
Треба ще щось цікаве з математикою придумати
Треба йти кавусю допивати, мене ще чекає морозиво, а вже потім можна і посуд мити і на город йти.

Є, є такі.
Я так вишнями і полуницями можу об*їдатись, а черешень не люблю.
Отакий сніданочок вчора діти мені принесли

 

Ето прямо дважди празнік, @Валентина Соболь тут .
Забігла відмітитись, бо нині готую я

на кілька днів наперід, бо я махала такі пляцки

, а кінь з кобилов десь ходять, і навіть не думають валятись. Рудий приволікся з базару, перекусив сиром і полуницями, і вйо валандатися... А я вйо на кухню до плити.
Як же мене то задовбало. І вупше, я шота задовбана остатньо. Причім задовбує мене те, що я лю. Робота і Рудий. Прікольна, пра? Всьо на "р"...
Всьо, ушоль.

 

а ну забери свої слова взад
Я черешню можу їсти 3 рази на день, ще й нею перекусувати, хоча по смальцю на боках і не скажеш, що я без мінути витончений сироїд
Вся робота пороблена, їсти наварено, навіть потренуватись себе заставила, а це при суботі великий подвиг.

Друга врочистість, яка перетворилась в прозочку

Вибирала собі вчора суконку, впріла сама, загнала чоловіка, знайшла таки, а вдома мене чекала пара очей котика з Шреку, з підступним питанням *можна я поміряю?*, і контрольним в голову: *ти ж мені будеш її давати час від часу?* Лааадно, най буде
Купівля суконки - це взагалі була ціла історія, під час якої я мало не овдовіла. Озвучила, я значить чоловікові вхідні дані: шукаємо щось легеньке, летюче, не парке, довге. Шпортається чоловік в одному з магазинів у вішаках, витягує суконку зі словами *о, таке як ти хотіла*
Пам"ятаєте бабські сукні свого дитинства, щось типу двох прямокутників, зшитих по боках? то щось таке він мені вимацав, ще й певно 52 розміру
Добре, що чоловік скоро бігає, гггг. Покутою для нього стала купівля для мене незапланованих босоніжок, нехай знає
В холодильнику вже мерзне плящина винця, гриль протертий від порохів, м"ясо домариновується. Вечір буде затишний.
Всім гарних вихідних!

 

А в мене сьогодні майже піжамний день. Чого майже, бо вже збігала в магазин і купила собі чоколяду. Вчора вигонилась по Брюховичах, налопалась чебуреків з однією хорошою форумлянкою, а сьогодні нікуди не хочу йти, набираюсь сил до завтра. Бо більше одного дня не можу вдома бути, мене починає критиТому на завтра мушу собі якусь культурну програму забацатиСезон полуниць і черешень вже відкрили, правда їла і те, і те лише по разу, треба виправляти ситуацію поки сезон не закінчився. В мойці гора посуду, подужала лише половину, без бойлера то вам не жарти посуд мити. Мию і згадую неЗЛИМ , тихим словом, тих хто нам її не включає. Втішаю себе лише думками про відпустку і ще щось