Рівно стільки, скільки Я готова/хочу/можу/маю час. У всьому треба орієнтуватися на себе і свої відчуття від зробленого. А нє, зробити і нап"ялитина себе німб великомучениці, яку всі використовують. Хоча дехто і з такого отримає свої збочені бонуси. --- дописи об"єднано, Jun 3, 2016 --- Нєа. Кожен, хто дописує тут, приміряє ситуацію на себе або ділиться досвідом/знаннями. По ходу аналізується своє подружнє життя. Н-д отак
Дівчата, як виявилося, пасія мого чоловіка все ж працює не у їхній лікарні (звільнилася ще минулого року), а в одному з наших приватних медичних центрів. Я знаю в якому, але то нічого не змінює. З чоловіком бачилися, говорили, але ні до чого доброго ті розмови не привели: на всі мої спроби прояснити ситуацію був крик і такі фрази: "у мене з нею нічого набуло і нема", "хочеш МЕНЕ добити?!", "мені потрібна наша сім'я", "ведеш себе по-дитячому, чогось з дому пішла", "не відштовхуй мене", "ти мене дістала!", "хочу бути з тобою" і інші. Може дивно звучить, але я тільки тепер зрозуміла, на скільки сильно його кохаю... Глибоко в душі я знаю, що хочу бути з ним, але перестати себе гризти не можу і забути те, що сталося теж не можу. Що робити далі - не знаю Хтось писав, що має контакти хорошого психолога чи психіатра - дайте, будь ласка.
Щось я Вас не розумію. То треба "спершу" себе любити, а потім інших чи все таки і себе, і інших однаково і одночасно? ПС. Не ображайтесь, Ваші дописи дуже протиречиві, я хочу зрозуміти Вашу логіку. Можливо, в чомусь Ви праві, але я не вловлюю, в чому. От Ви написали форумлянці, що вона "забагато" робила для чоловіка, що більше треба для себе. Себе на перше місце. Але ж чи не суперечить це самій суті любові і шлюбу, коли партнери намагаються зробити одне одного щасливими і відповідно самі стають щасливішими від того, що можуть зробити супруга щасливим??? (Будем розглядати поведінку форумлянки ДО події, яка винесена в тему...)
@jassystay, треба просто любити себе. Не спершу, а того мають навчити батьки, з народження. Бо коли себе любиш - поважаєш себе, усвідомлюєш свої потреби, догоджаєш собі і т.п. - то аналогічно поводиш себе з оточуючими, з чоловіком в тому числі, але і від них чекаєш того ж. Якщо батьки не навчили, то получається, отак, як в форумлянки - жила з чоловіком, все на собі тягла, ніби щасливим його намагалася робити, а тут бац і такий нєжданчік. Не навчена, що і чоловік має вкладатися в стосунки. Коли така гра в одні ворота, виходить фігня. Нема толку задовільняти чужі потреби і когось робити щасливим, коли від того щастя самій собі не добавляється. Тому треба зупинитися, полюбити себе (читаєм усвідомити, що має право на допомогу, в т.ч. матеріальну, відпочинок, повагу, ласту і турботу чоловіка, любовні смс і т.д.). Я не вірю, що можна бути щасливою, лише роблячи когось щасливим. Не вивтікала б тоді форумлянка від свого чоловіка. І не буду я розглядати поведінку форумлянки. То робота психолога, а вона грошей коштує))))))))))) Більше я не знаю, як вам пояснити свою думку. На тому цей діалог з вами закінчую.
Так виглядає, що "кращий захист - то напад" Хочеться думати, що він усвідомив всю серйозність ситуації і йому стало реально страшно, що може втратити сім'ю. Сили Вам і терпіння!
це ще хто себе так веде, навіть поговорити нормально не може, розставити всі крапки над "і" він явно не розцінює цю ситуацію як щось важливе, так ніби то якась пересічна подія одного дня про яку можна забути на наступний день, я вас прекрасно розумію, я б теж не змогла так просто про це забути, і якщо б пробачила то повна довіра навряд чи б була вже колись...
@AdFeja ,воно якось несерйозно з його боку виглядає... Кохаєте його?І це чудово. Я за те,щоб боротися до останнього,вибачити,прийняти.. Але хай би хоч вигляд зробив,що йому це треба. Бо з ваших слів виглядає,що чоловік втомився,нічого робити не планує,'бери мене який є'. Якщо плануєте його пробачати,то хоч 'продайтесь дорого',бодай в моральному плані. Чим важче йому це дасться,тим більше цінуватиме...
якось мені ці слова не складаються до купи. Все-таки він намагається на вас трохи скинути відповідальність. Він накосячив. І якщо він хоче виправити, то повинен все стерпіти і все можливе-неможливе зробити.
А шо це дасть? То пусті балачки з розряду "а якби". Бо він не знає, що би зробив. Бо ніхто не знає. Ми можемо здогадуватися, як би ми поступили, але насправді - не знаємо. А найчастіше, те що ми собі уявляємо, навіть близько не буде реальністю. Тут проблема в тому, що "здогадуватися" і знати напевно - велика різниця. В неї були шляхи відступу, бо не було фактів. А у вас - все на поверхні і хоч-не-хоч мусиш визнати і прийняти правду. Але те, що вам та мадам не конкурентка - ви собі то затямте і зарубайте на носі. Ніяка "мадам" не конкурентка дружині...люблячій, доглянутій, реалізованій, з якою є стільки всього спільного. Якесь помутніння найшло, може просто через нові відчуття, захотілося погратися в мачо. Але коли ця вся рожева пелена спадає, коли та, про яку думав "домашні тапочки, нікуди не подінуться", таки "поділася". Тоді приходить розуміння, що це таки не тапочки, а "стіни і дах" - без яких ти просто не можеш жити. Час все розставить на свої місця. І якщо є любов - то я вважаю, що треба берегти сім'ю. Найлегше - розійтися, то завжди встигнеться. Найважче - прийняти, зрозуміти і пробачити. Основне - винесіть з того важливі уроки. Через, що все почалося. Ви - забагато дозволяли і попускали. Він - почув себе дуже розслабленим, вільним, все на жінці. Неправильно розставлені пріоритети і цінності. Найважливіше - сім'я!!!! Тільки на таких умовах з'їжджайтеся. Жінка -1. Дитина -2. Спільно проведений час, СПІЛКУВАННЯ- 3. Все інше - на стопятсотому місці. Бажаю вам і вашій сім'ї щастя, взаєморозуміння і Божої опіки.
Звичайно важко. Дуже важко. Але можливо при його правильних діях і вашому бажанні. Ну то поки що не пробачайте. Прийде час на все. --- дописи об"єднано, Jun 7, 2016 --- Мені то виглядає, що він теж Розуміє, що начудив і тепер не знає як все виправити. Пробує і просити і тиснути і по-всякому.
Власне так. Вчора вона мені подзвонила в істериці ЧОМУ я розшукую її чоловіка і що тепер її чекає серйозна розмова і пояснення, погрожувала )) Дівчата, хочете сваріть мене, хочете кидайте тапками, але я таки зустрілася з нею, бо мусила це зробити. Ну що можу сказати... Важко далася ця розмова, тим більше, що мадам намагалася то хамити, то ображати мене (бо я, навіжена жінка),то виставляти себе героїнею, яка вирішила зберегти 2 сім’ї, а мене стервом, яке ці обидві сім’ї руйнує і думає лише про себе; Бо, бачте, вона думає про своїх дітей, а я - лише про кохання до свого чоловіка і дитина мене не цікавить. Що я виставляю свої почуття на показ, а нормальна жінка такого не зробить ніколи (вона ще й слудкує за моїми постами в ФБ).На моє запитання чи кохає вона СВОГО чоловіка, я почула "Я не буду на це відповідати", на інші мої запитання практично аналогічні відповіді. Ну і було зовсім дитяче "Твій чоловік дізнається про нашу зустріч" і "Ну давай, подзвони своєму, розкажи йому про все". )) (Я таки йому розповіла про цю зустріч, він був не просто здивований, а переляканий з того, на що здатна його "навіжена" жінка.) Після цієї розмови для себе я зробила певні висновки про неї, її стосунки з моїм чоловіком і про свого чоловіка взагалі. P.S. з чоловіком ввечері теж відбулася розмова, на початку якої від спробував мене звинуватити у розвалі ЇЇ сім’ї, але швидко збився. Наразі, мабуть, піду в сусідню тему "Як полагодити стосунки..."
Ви сильна жінка, у Вас все буде добре. Кожен повинен відповідати за свої вчинки. Отправлено с моего lenovo A820P через Tapatalk
його зараз має цікавити ЙОГО сім"я, а не ЇЇ. Ви смілива і мудра жінка, а та кобітка певно добре встрашилася, бо побачила, що може залишитися біля розбитого корита. Тепер 100 разів подумає, перш , ніж заводити стосунки з чужими чоловіками. Сили вам, терпіння і мудрості. Все буде добре, думаю, чоловік вже зрпозумів, ЩО він начудив, тільки в силу свого характеру ще не може то словами сказати
аааа, дорога редакція, в мене одні нецензурні слова. ВІН мав стосунки з НЕЮ, а винні в розвалі сім'ї Ви. Чоловіча логіка.
