добре зробили. Заберіть з тих розмов істерику і претензії, розкажіть про те, що відчуваєте ну і такі розмови "в краплі - ліки, в склянці - отрута" (с). Вважайте з кількістю.
Саме так, це все у моїй голові! Підстав реальних не має, взагалі, ще коли ми зустрічалися я теж так переживала за будь-яку дурницю... Розумію що потрібно позбуватися таких думок, я намагаюся працювати над собою. Це просто якийсь внутрішній страх зради в будь-яких навіть мінімальних проявах.
Добре, що Ви розумієте, що треба працювати над собою. Це важкий процес, але він того вартий. ПС. Подумайте, як це може виглядати в очах чоловіка. Якщо Ви так сильно ревнуєте, він може інтерпретувати це як мессадж "я недостатньо хороша для нього" або "є кращі за мене"... Чоловіки у жінці цінять помірну самовпевненність. Якщо Ви будете поводити себе так, ніби не боїтесь конкуренток, бо Ви - супер, то імхо більше шансів, що таке переконання буде і в чоловіка.
якраз цього я добиваюся, це дійсно важко, але я буду працювати над собою. Мені набагато краще і я щаслива, коли бачу що він в хорошому настрої.
Тут для мене засвітився червоний ліхтарик! Ви залежна від настрою чоловіка? Якщо так, то це ще один напрямок, в якому вам потрібно працювати. Таке називається співузалежненністю (в широкому розумінні того слова). Можливо, саме звідси ростуть ноги в ваших ревнощів. Всьому причина страх.
не пойняв, а що тут такого? я теж некомфортно почуваюся, коли у людей, які знаходяться зі мною в одному приміщенні, поганий настрій. і очевидно, що якщо це близька тобі людина, то і вплив сильніший. я співзалежна від всіх людей???
@Almariel, знайдіть відмінності. По правильному настрій людини - то його приватна власність. Якщо не я його зіпсувала, то чого це має на мене впливати, тим більше робити мене нещасною? А якщо я напартачила, то тре вибачитися і жити далі. Якщо ви переймаєтеся всім і кожним, то так. Ми не відповідаємо за почуття інших людей.
та ні, я не залежна від його настрою) я просто щаслива коли в нього все добре і він не сумує, от і все)
От і добре. Тільки щасливою ви маєте бути від ваших стосунків, а не від його "все добре". За "все добре" достатньо просто порадіти.
Придумайте ще собі якесь хоббі, не мучте себе. Не бійтесь щось пропустити, все що треба - Ви дізнаєтесь тоді коли прийде час, а, швидше за все, нема що дізнаватись.
Ви помиляєтеся, приходять всякі молоді інтерни. Тут як би я зрозуміла суть...в мене низька самооцінка. Чоловік мені довіряє і тому не ревнує, принаймні так каже.
От з цього треба починати. І над цим працювати. Гіпер-ревність - це як наслідок. Працюйте з причиною, наслідок зникне сам. Щасти!
І низька самооцінка теж лише наслідок. Як на мене, ноги ростуть з батьківської сім"Ї, з дитинства. Там треба колупатися.
А я думаю, ніде не потрібно колупатися, все в нашому житті відносне. Потрібно жити і відчувати, що саме в цей момент потрібно зробити. Звичайно треба усвідомити, що ми всі дорослішаєм, міняються погляди і т.д. На мою думку все залежить від характеру людини і крапка. Зрозуміло, що потрібно працювати над собою, зважувати всі нюанси, але на то ми ї є всі різні, що було з чого вибирати.
Ой, такий анікдот вульгарний згадала, але не буду писати, бо певно отримаю зауваження. Я теж ревнива, чоловік знає, але то вже він тим тішиться... Ну тільки, коли бачу якісь підстави, що буває досить рідко. Не провокуйте мене, то я й буду нічо собі думати. Нічо з тим не роблю, то моя особливість (ізюмінка). А чоловік типу не ревнує. Ага. То до мене тільки знайомі юристи на вулиці здоровались. О-о-о, які там бувають чоловіки... З таким чоловічим гіпертрофованим ЕГО... А тепер я вже скоро півроку ходжу на індивідуальні заняття з фітнесу двічі на тиждень, то вже і всякі качки зі мною здороваються. Ага, не ревнує він.
Оце вчора мій "не ревнивий" чоловік рився в моєму телефоні і питався чого це я так часто щось там пишу ,може я переписуюсь з якимось хлопом... я посміялась від душі Надіслано від мого Lenovo A319, використовуючи Tapatalk
