Як врятувати/полагодити стосунки?

Скоріше при сміливості. То ж бо треба потім з тим щось робити, себе змінювати, а це важко і страшно - простіше сидіти на дупі рівно і нити, що хтось (чоловік) скотина.

 

цікаво як хто бореться з почуттям ревності...дурне відчуття,завжди намагаюся його позбутися? Може хтось щось порадить?

 

ревність зазвичай є коли нема довіри. Може варто дати аванс довіри?

 

Можливо ....кажуть ще може бракувати впевненості в собі...але начебто я впевнена..і довіра є...але щось не то. Піду почитаю в інших гілках,можливо щось знайду про це відчуття.

 

проаналізуйте ситуації коли ревність виникала, в цьому може бути ключ проблеми.

 

Займіть свою голову чимось корисним

 

переключити на якусь творчість. Всі емоційні стрибки мають велику рушійну силу для мистецтва
раніше я б сказала - "перерости ревнощі", але в мене це виходить вже 10 років. А от переключати - часом таки виходить

 

Не знаю як в кого но мої ревнощі до чоловіка напевне через власну занижену самооцінку.у чоловіка з самооцінкою все ок і мене він особливо не ревнує.я ж досить ревнива.

Надіслано від мого Lenovo A319, використовуючи Tapatalk

 

мабуть в мене так само, стараюся не показувати того почуття,щоб чоловік бачив, але марно, він знає мене яка я є. Інколи хочеться щоб він мене приревнував, але я знаю точно що йому таке не властиве і коли він робить такі спроби інколи(рідко) мене це тільки виводить

 

Може щось із дитинства? Проаналізуйте відношення мами в ранньому дитинстві... Стосунки між батьками... Можливо, навіть, якісь ситуації з першими найближчими подругами... Це все може позначатися, бо це все приклади відносин з найбільшою глибиною близкості і емоційності.

ПС. Ну і спадкові риси ніхто не відміняв. Проти генів не попреш.

 

у вас ще дуже молода сім'я. Процес пізнання один одного - цілком, і хороших рис і не дуже
любіть один одного. Зробіть так, щоб любові було хоч би 98%, тоді решта може бути будь що

 

Дякую Вам, так потрібно старатися, ми ще молода сім'я. Я просто боюся найбільше у світі щось пропустити..не побачити..а потім виявиться що десь на стороні хтось комусь зраджує...не знаю, я дуже боюся того відчуття, відчуваю якшо щось побачу погане з боку чоловіка коли не-будь...то не витримаю...

Або навпаки....звичайний флірт...не зрада...я ж не знаю...що він там і з ким на роботі і як спілкується(звичайно маю на увазі жінок). Хотілося б почитати якусь книжку на ту тему...як збитися з таких дурних думок...

 

@Your Princess на мою думку за ревністю стоїть страх. От як розберетесь страх чого, можна буде його пропрацювати

 

а є підстави?
наші страхи зазвичай справджуються, краще хай матеріалізовується щось більш приємне

 

Не побачила одразу. Боїтеся болю?
Напр., я думала, що ревную, бо боюсь втратити. Коли пропрацювала цей страх, ревність залишилась, почала далі дослухатись, і знайшла інший страх, не такий, хм, благородний чи що)))

 

а ще бувають ревнощі через спогад про поганий досвід. Якщо колись вже пережила зраду, то потім можна довго боятись повторення
а ще бувають такі чоловіки, що в них завжди є шанувальниці. І так складається, що жінка про це знає. І хай навіть він ніяк не заохочує того захоплення своєю персоною, і приводів для ревнощів не дає, а все одно стрьомно

 

Знаєте...не знаю чи правильно я роблю,але я не змогла терпіли і тримати ці дурні відчуття в собі. Розповіла все чоловікові...перше як типова жінка з істерикою і претензіями ....навіть сказала до кого я реагую...звичайно він вкотрий раз почав мене заспокоювали і казати що це не так. І розумієте я знаю що він правий ....але всеодно боюся....а що раптом якщо щось станеться...? Я заспокоїлася .....стало легше...можливо просто важкий день....я його люблю найбільше на світі...просто боюся втратити його



p.s. скажіть,це в мене одної бувають такі приступи певності істерики і печалі?

 

пмс?

--- дописи об"єднано, 1 Червень 2016 ---

То називається перекласти з хворої голови на здорову. Ви виговорились, вам легше. Але причина не усунута. За якийсь період все почнеться знов. Такі собі емоційні качелі (спитайте дядька гугла, що це). Як думаєте, довго ваш чоловік терпітиме істерики на пустому місці?

 

Знайшла статтю про це...написано як про мене. Я буду до останнього боротися з таким і направляти свою енергію і силу в інші русла. Сподіваюся вийде. Нормальний чоловік звісно таке не буде довго терпіти, а люблячий буде)

Але для чого так поводитися? Якщо можна бути нормальною, треба більше довіри просто.

 

Тобто реальних підстав для ревнощів немає? Ви розумієте, що це все у Вашій голові? Чи все таки щось є?