До них йдуть, щоб розібратись у собі, глянути на ситуацію зі сторони. Якщо, звичайно, щось не влаштовує, але явно не перед зрадою))).
я про людей які цінують шлюбні обіцянки , мають достоїнство . В житті всяко буває , як відчуває що залипає то рятується до того ніж наламає дров . І так , щоб розібратися в собі . Але ви може знаєте по інакшому , я не сперечаюсь .
В цій ситуації форумлянки, як і в будь-якій іншій, основних 2 принципа: або змінюєш обставини, або змінюєш своє відношення до обставин. Наразі обраний перший варіант, що не є зле. Банально по тій причині, що перебування на окремій території дає змогу заспокоїти перший шквал емоцій, коли під ним можна дурниць наробити. Далі- по ситуації і внутрішнім відчуттям:якщо є можливість і сили змінити своє відношення до обставин, якщо є сили прощати і жити з цим далі- це одне; якщо на це не вистачає сил і бажання- значить,вертається до п.1- змінити обставини. Позиція чоловіка наразі , яка виглядає "роби як знаєш", на даному етапі, показує одне: він сам не знає, чого хоче. У нього немає твердого рішення у власному виборі "буду із сім єю і крапка". Він вибір- бути із сім єю чи із коханкою перекладає на дружину. Якщо жінка обирає "піти", значить це "вона його покинула, бо так сама вирішила А він- вільний покинутий орел". Якщо приймає рішення "бути разом"- значить це вона погодилася прийняти його правила ( де зовсім не зазначено, що "усвідомив, пробач, давай спробуємо бути разом і я прикладу для цього максимум зусиль. Тут скоріше : і коханці я не дуже-то і потрібен, виявляється. Але у дружини простіше випросити пробачення). Важка ситуація ще й тому, що це не одноразовий "зальот", а стійкий зв язок із конкретною людиною. Тобто не просто зрада, а Зрада. І перекладати рішення на дружину у розв язанні любовного трикутника- це не просто чоловіча слабкість, а залишення можливості жити по його правилам, на які добовільно погоджується дружина. Одним словом, сили, терпіння, мудрості і правильних рішень на холодну голову.Спільних рішень.
Отак йому і скажіть! Дослівно. Не забудьте останнє речення, воно дуже важливе! І ще скажіть, що від НЬОГО і тільки від нього залежить майбутнє Вашого шлюбу. Хай доведе Вам, що його слова про кохання - не порожня балаканина. Хай завойовує Вас з нуля. Хай клянеться на Біблії (чи яка книга для хірургів священна?), що то був перший (?) і останній раз у житті! А заодно і оплачує Вам сеанс психотерапії, бо Ваша нервова система зазнала дуже небезпечного навантаження! А тоді Ви ще подумаєте, чи прощати і повертатись, чи ні. Тримайтеся!
Значить так. Говорила я зі своїм чоловіком, який за складом мислення близький до чоловіка форумлянки, ну і професія цьому сприяє. Воістину - чоловіки з Марсу, жінки - з Венери. Логіка - кардинально інша. Отже. Коханку до уваги не беремо. Вона - 0,0, для нього і сама це розуміє і не проти. Умнічка. "Зацікавленість" списуємо на постійну балаканину з нею на роботі (жінки взагалі люблять ділитися своїми проблемами, а на кому відвести душу, як не на коханцеві, а він на то трохи піддатливий-сприйнятливий і не більше) Далі. Рішення приймає жінка. Саме так. Він визнає провину і залишає за нею право карати чи милувати. Бо що таке слова "пробач, більше не буду"? Це не більше, ніж слова і сотрясання повітря, а падання на коліна - типова поведінка б**дуна, який отримує прощення розчуленої жінки і далі робить своє. Якщо б його не боліло і не хвилювало, він би просто пішов, навіть "в нікуди". От уявіть собаку, яка провинилась, схилила голову, а ви її ще тапком, тапком. Гаркне, вкусить, чисто з болю, але це не означає, що йому не зле, і що він не визнає провини, і що не хоче бути добрим собакою, якщо ви дасте йому шанс і перестанете гамселити. Отака версія. Так що у вас є шанси. Якщо є бажання і ви на цей момент не остаточно побили горщики.
Дівчатка, дякую всім за поради і підтримку. Вибачте, не дуже зручно всіх цитувати, тож напишу так. Можливо не всі зрозуміли з моїх слів щодо зради: зрада була не фізичною (за їхніми словами), а емоційною, що для мене надзвичайно важливо і боляче. Були присутні фрази і про спільне життя та виховання дітей, і про кохання і багато про що, але тепер він намагається мене запевнити, що то все "було не серйозно". І всі ті фото її в оголеному і одягненому вигляді, фото її сина та іграшок, які вона йому купує.. А одна з перших фраз, коли він робив вигляд, що просить пробачення, була "Я ЇЙ не потрібен...", розумієте? ТАКОГО я пробачити не можу, у будь-якому випадку - не зараз. Я не хочу бути запасним аеродромом, на який можна повернутися, і який завжди чекатиме. Бачити його не хочу і не можу, мені гидко. Говорила вже і про свої почуття та образи, запитувала ЧОМУ? і на що він сподівався і що було б, як би я не дізналася - не говорить. Просить (чи робить вигляд?) щоб я повернулася, а я не можу себе змусити, про що сказала йому прямо (хто хоче - кидайтеся тапками чи ще чимось). На разі взяла тайм-аут, таки поживу у батьків, спробую впорядкувати свої думки і зрозуміти, чи зможу жити з чоловіком, який мене зрадив. Чи зможу я довіряти щоразу, коли у нього в руках телефон або коли каже, що йде на чергування...
І молодчинка! Я навіть не уявляю яка хвиля емоцій вас накрила і як ви це все переживаєте, але по тому,що читаю тут ви дієте дуже мудро і виважено. Як доросла жінка, а не ображена дівчинка. Тримайтеся і хай той час,який ви виділили на паузу все розставить на місця!
То в тебе тип мислення не класично жіночий, а чоловічо-програмістський, що для жінки дуже добре і спрощує життя, спілкування та розуміння чоловіків. Логіка їх цікава, і не скажу, що неправильна чи абсурдна. Просто для типово жіночих мізків (як мій) малодоступна. А я ще думала, що в мене чоловіче мислення, наївна )).. В нас з мужем на цьому грунті стільки пережито, поки ми хоч трохи почали одне одного розуміти ))
Мені так виглядає (може помиляюсь, то таке, лиш власний досвід і спостереження), що хлопові з високим рівнем тестостерону визнати власну неправоту/провину, всерівно що яйця відтяти. Всередині він то визнає, та не озвучить ні-ко-ли.
В мене аналогічний трафунок вдома (не знаю, як там з тестостероном, вже б мав певно трохи знижуватись)) ), я з цим змирилась, тому слово "вибач" і не мрію почути, тільки конкретні дії, з яких видно, що він визнав і "виправляється". І то добре.
@Patty, хоч вєсєлухи? то слухай- в мене половина мислення а інша Тому приказка "дурному не сумно й одному" якраз про мене. Все є з ким поговорити . І по темі : ми не можемо знати і відчувати чи щиро чоловік @AdFeja просить вибачення. Тут ми навіть порадити нічого не можемо, бо це не робота розуму. Це лиш серце її спроможне почути. Сил вам. Моральних та й фізичних.
Не тільки Ваш такий. Я вже писала про це в іншій темі детально. Для більшості чоловіків вголос визнати помилку - подібно смерті. Вони так влаштовані.
я б подзвонила до тієї жінки і спокійно поговорила "по-бабськи", вона б вам багато чого розказала. тільки не сваритися , не звинувачувати, а просто спокійно поговорити. Сорі, побачила, що ви вже знею говорили! --- дописи об"єднано, Jun 1, 2016 --- я б запитала "а що з вашим чоловіком не так? Чи може він не знає про Ваші стосунки з моїм чоловіком? Давайте четверо це обсудимо)))"
от я теж так думаю, не знаю чи зхмогла б пробачити зраду... напевно ні. Пробачити це одне, забути---от проблема. Я б потім і себе і його з"їла підозрами і нервами, кожного разу при запізенні з роботи чи затриманні в магазині, я б себе мучила підозрами. --- дописи об"єднано, Jun 1, 2016 --- це найбільша помилка, яку роблять жінки, яких зрадили!!! Бабій і при Анджеліні Джолі буде бабій! --- дописи об"єднано, Jun 1, 2016 --- прикольний хлопець) веріть мені падаючого хом2ячка
Запитувала, отримала відповідь: А ви за мою сім’ю не хвилюйтеся. У вас чудовий люблячий чоловік, не беріть ту переписку до голови. Розумію, що спочатку буде важко, але все забудеться." Отака от благородна мадам. Вибачайте, дівчата, але побажала їй одного разу дізнатися про подвійне життя чоловіка і не взяти того до голови.
ага, я б не хвилювалась, якби ви в мою не лізли. То ще просто 25 - річне дитя без розуму. шивигаварітє, то забирайте його, як він такий чудовий! побачить і відчує обов2язково, нічого в житті даремно не минає. За все в житті треба відповідати, життя така штука, що обов2язково нагадає про твої гріхи Що його батьки на то все кажуть?
Насправді вона для себе з цієі ситцаціі вийшла достойно. І реально ваш чоловік для неі не особливо щось і значить. А от наскільки емоційно він до неі прив язаний, це дійсно питання. Тому що для мене ця сиьуація з його сторони власне виглядає не простр фізичною зрадою. .А власне емоційною. Чоловіки таким нечасто грішать. Це привілей жіночих зрад. Тому правильно дати тайм аут і собі, і йому. Собі,щоб теж зрозуміти для себе, коли і які обставини у ваших відносинах могли даьи емоційну тріщину. А чоловіку- щоб визначитися самому, чого він дійсно хоче.
Дура-дурою вона, яка гарно провела час в інтрижці з чужим чоловіком і швиденько зістрибнула, а тепер ще й мило включила зі своїми порадами психолога-теоретика, що ми всі можемо )). Але це краще, ніж Любофф і бажання забрати собі вашого чоловіка. Щиро бажаю вам прийняти правильне рішення. Послати завжди встигнете. Я думаю, що він реально чудовий чоловік, який зробив величезну помилку і завдав вам болю, який не скоро мине і ніколи не забудеться. Але і з тим хробачком можна не просто жити. Часом такі моменти ще більше гуртують сім"ю, бо люди починають усвідомлювати реальну цінність і роль в житті одне одного. Не в тій же хвилі все налагоджується, звісно. І головне - розібратись з його мотивом до зради. От як це з"ясуєте - можна буде щось вирішувати. А треба вже і їх в то втягувати? Дорослі люди у таких конфліктах, в яких безпосередньо не задіяні їх батьки, розбираються без батьків, і потім "доводять до відома". Ну ще своїй мамі сказати, звернутись за моральною підтримкою - то як опція. Але що про це думає свекруха - що це міняє?
