моя версія: це один із звичних способів зняття стресу у хірургів прямо на роботі. Плюс до цієї версії, ще й те що та друга з ним і працює.
А оце на здоров"я і скільки влізе. Про свою пічальку говорити - можна швидше добити, ніж доріканнями, при умові, що слухає не байдужий чоловік.
издержки профессии? Щось з мене російська сьогодні так і пре Та добре, якщо так, то краще було б не знати і в тому невіданні мати святий спокій і сімейне щастя. Ну але життям і загалом виглядом об"єкту для зняття стресів зазвичай не надто цікавляться. Платтями, босоніжками, а тим більше дітьми і т.д. Не так тут все просто
Амінь. Тільки от шо подумала. Є 5 етапів переживання горя. По порядку не знаю, але один з них гнів. Якщо гнів не пережити, зрушення не буде (тільки гнів теж треба вміти конструктивно реалізувати). І, думаю, до того часу, поки гнів не розсмокчеться, всі раціональні поради будуть відкидатися, як відкидаються тими, хто, швидше за все, подібного не переживав, а якщо і переживав, то травма не пропрацьована. Психологія, ітітьїїмать.
та на жаль не тільки у хірургів, а і у інших лікарів. жінки закривають очі на таке часто, через купу різних причин, тільки чи треба так робити кожна сама для себе вирішує.
Кстаті да. Медики часто з вумним ліцом доказують що секс не зрада. Типу то чиста фізіологія, а щоб зарахувати зраду треба закохатись. @AdFeja Дайте йому самому вирішити ситуацію. Вся ініціатива в його руки. А ви дивіться і оцінюйте чи вартий. І не бійтесь, що хтось дізнається, то не ваш проступок і вашої вини в тому нема ні краплі. Навіть були б ви найгіршою дружиною в світі,в тому,що він зрадив винен лише він.
Ой, як знайомо, як знайомо. Дивно, що не було: сама собі понапридумувала і заводишся. Чудова інфантильна поза. Там стійкий емоційний зв'язок, імхо, який може навіть і більше потрібний вашому чоловіку, ніж коханці. Ну а ви, куди ж ви дінетесь від нього з дитиною, стільки ж років під боком. Імхо, ви правильно зробили, що зараз сепарувались і чекаєте дій з його боку. Заодно і маєте можливість в принципі подумати про ваше спільне життя, чи вам то підходить, яким воно було до того. І наразі не думайте, що ви зробили не так (аналізувати у вас ще буде час) і спробуйте не порівнювати себе з тією жінкою (знаю, це дуже важко). Мені свого часу не вистачило розуму чи сміливості обрубати все після першого наданого і просраного шансу, а все ставала на його місце і звинувачувала себе. Це додало півроку вирваного життя, а потім ще пару місяців. Не кажу, що треба бігти розлучатись чи терміново клеїти все назад, але точно треба згадати про любов до себе. І виходити з цієї позиції. Сил вам!
@Lasti, ви пропонуєте мені все "переварювати" в собі, не дорікаючи, щоб, борони Боже не образити чоловіка ще більше? Може ви б так і зробили на моєму місця, а я не можу! В мене відчуття, що мене з головою в лайно вмочили і я маю втертися і подякувати? Не можу сказати, що в мене найгірший в світі чоловік, різне було за роки подружнього життя, сварилися/мирилися як всі. Мені не потрібні красиві жести, про які ви пишете, але мені потрібна визначеність від нього - хоче він зберегти сім’ю чи ні? - а не слухати його "повернися, ЇЙ я не потрібен". А мої почуття взагалі до уваги беруться? --- дописи об"єднано, May 31, 2016 --- Дякую, але мені більше зараз підходить "Как избежать наказания за убийство", перший сезон
не варто зараз про гіпотетичне надумане і всіх під один гребінець а може збирався з духом, думав що сказати... що розмова буде не мед і так ясно Не раджу рубати після одного проступку, буває після гірких уроків шлюб тільки кріпне. Багато мудрих порад у першій частині цієї теми, дайте собі час перечитати її.
Ні, я пропоную виключити емоції і включити голову. Розумію, коли все болить, це важко зробити. Але тут питання, що ви хочете отримати в кінцевому результаті. І до чого тут образити і подякувати? Думаю, що все, що вам зараз потрібне - це погладжування по голові і підтакування. Я вам поспівчуваю, підтакну, що чоловік кобель паршивий (і я щиро так вважаю), але те, що я пищу може знадобитися вам в налагодженні стосунків. Бо мало зробити вигляд, що ви пробачили, і зійтися знову жити разом. Потрібно знайти в собі мужність поставити крапку, і чим швидше, тим краще, якщо є перспектива. А це вже як ви себе в цій всій ситуації позіционуєте.
Казала, і запитувала чого йому не вистачало і на що сподівався в подальшому - мовчить і вздихає. Тут дівчата шукають виправдання у роботі хірурга - хіба це виправдання? --- дописи об"єднано, May 31, 2016 --- заводячи стосунки з іншою, він про це не думав і менш за все думав про наслідки.
Мені здається, він ще сам не зрозумів що сталося. Все йшло в нього гладко, "по плану", а тут дружина дізналася. Заскочили на гарячому. Найперша реакція - захищатись. І з однієї сторони розвалювати сім"ю він не хоче, але й з іншої ще не усвідомив ЩО сталось. І ті його слова як на мене, означають, що немає ще в нього щирого розкаяння в зробленому. Він ще не зрозумів, що від нього пішла дружина з донькою (а не поїхала на тиждень до батьків), і що те гівно, яке він заварив, не щезне, а йому прийдеться таки розгрібати голими руками
Це не виправдання, яку б не мав професію - це ницо. І якою б не була жінка, як тут хтось згадував - це безвідповідально, бо якщо щось не влаштовує, то треба робити так, аби влаштовувало чи знаходити компроміс, а не знаходити втіху в іншої. Ну, давайте подивимось на ситуацію зі сторони. Уявіть, що це Вас не стосується. А тепер подумайте - а багато Ви знаєте таких, що будуть бити себе в груди і казати "я гімно"? Я не знаю, яке его у Вашого чоловіка, але мій колишній ніколи не признавав своїх помилок. Навіть більше - по мірі того, як їх більшало, він ставав все більш непроникним до моїх вичитувань, робив мені на зло, відповідав все зухваліше. Він його не міг перебороти, це его. Йому здавалось, що якщо він поступиться - він програє. Це его догнало нас до розлучення. Він мені не зраджував, ми не змогли перебороти кризу, коли вдома жінка з малими дітьми, що сподівається на допомогу і увагу, котру він дати не міг - є такий тип чоловіків, йому з дітьми нецікаво, а примусити себе він не може. Зараз, коли діти виросли, він чудовий батько, два рази в рік але я рада, що не провела найкращі роки в очікуванні. Хоча в телефонних розмовах зараз він мене називає Олюсиком в хвилини слабості. До чого я веду? Якщо в нього таке ж его, то він вмре, а не признає, що поступив підло. Але Ви ж з ним довго - Ви мусите зрозуміти, чи він справді шкодує, чи чекає, що Ви підете і тим розв'яжете йому руки. І Вам треба зробити рішення для себе - якщо Ви залишитесь з ним і збережете сім'ю, то на яких умовах? Запитайтесь себе, чи Ви можете пробачити. Якщо пробачите - чи зумієте Ви довіряти і не тримати в голові думку про те, що одного разу зрадив - зробить це і вдруге? (Останнє - не завжди аксіома).
Йой, біднятко... Вся система враз рухнула - коханка відмазалася, жінка з дочкою переїхали ще й жінка така паскуда щось від нього хоче... Нє, ну всяке буває,але шукати йому виправдання зараз? Слова йому не скажи, треба все забути, і боронь Боже колись згадати про його вчинок, то ж потім би жінці прийшлося вимолювати прощення місяцями, за те що така злопам'ятна. Ну направду, жінка теж має право мати его і потребує вибачення. Чи він би так все простив і забув легко якби йшлося про зраду жінки?
нєнада, добра ви аднака . Просто думати логічно набагато легше зі сторони. @AdFeja зараз має купу емоцій, котрі навіть фонтанути нема де. От вони й заважають думати логічно. А ви його бити не пробували? І я не жертую.Не такий вже й поганий спосіб. Головне щоб без свідків.
Вихід емоцій має бути, і їхати в ліс стріляти, бити грушу, щоб толерантно злити весь бруд на душі не бачу потреби. Це нормальна реакція - вилити все на чоловіка. Стукнути, покричати, виплакати наболіле, не добираючи слів. Чоловік має бачити, що завдав вам болю. Він має знати, що ви 15 років не чули від нього: "Доброго ранку, принцеса!", а ви цього потребуєте. Не потрібно зараз складати конструктивні схеми діалогу, надто швидко. А далі позиція чоловіка підкаже наступні кроки.
нє, ми не шукаємо йому виправдання. Навпаки. Мова йде про те, що він пішов по накатаній схемі. І нема чого вам у собі копатися, що ви там йому "не додали".
Почитала Ваші дописи і знаєте, ота мадам з Вашим чоловіком знайшли одне одного. Два моральні урода. Вам не знаю, що порадити. Головне всі живі і здорові, а з тим до Вас прийде вірне рішення. Тримайтеся. У житті багато чого треба пережити.
