от і я не можу, пішла до батьків. Дзвонив ось кілька хвилин тому, вперше за ранок, не витримала, сказала, що ТІЙ він відразу писав "доброго ранку" щойно очі пролупив, а про мене згадав під обід, хоча божився, що все виправлятиме... То сказав, що я на нього наїжджаю і якщо буду продовжувати в тому ж дусі, то нічого добрго не вийде з цього. Можете кидати тапками і казати, що я тут не права, але я не можу інакше, не можу спілкуватися так, ніби нічого не сталося.
Няшечка. Значить, так він хоче все направити.. Я не знаю, що ще додати. Здається, ви в цій історії - єдина, кому "не все одно". А може, так по чесному - також "все одно"? Словом, заспокойтеся, подумайте і прийміть правильне для вас рішення.
@AdFeja , права! І маєте повне право ображатись , вимахуватись , вліпити по морді . І качати права. І він ще нічого не встиг виправити , жодного подвигу а вже бачте дух йому не такий ! Не хами мені інакше не по миримось , не говори те що я не хочу чути - бо я не буду доказувати що люблю . Фу . Бажаю вам успіху зробити так як буде найкраще для вас і дитини .
а за що кидати тапками? я б теж не змогла спілкуватись так як і раніше, найгірше в цій ситуації байдужість вашого чоловіка
а який він варіант розвитку подій пропонує? щоб ви все забули, пробачили, повернулися і більше нічого і ніколи не згадували? ще й вас винною хоче виставити. та я думаю, що мало хто б, зміг спілкуватися так ніби нічого не сталося. тому ваша поведінка мені зрозуміла.
я б придушити вночі боялася тапки зараз кидати - то остання справа, але даремно Ви так - як на мене, не варто згадувати щоразу йому про ту ...ем жінку, про те що зрадив і як Ви себе почуваєте після того - так, про ситуацію у вашій з ним родині - так, а про неї - ні. І взагалі скажіть йому раз на його його ж словами - роби як знаєш, чи як хочеш, тоді і побачите чого він насправді хоче
та ну перестаньте себе винуватити. То він не все зробив щоб не зрадити. Це його дії і його відповідальність.
ой ви ж подивіться, які ми ніжні і не говори, і не наїжджай. Ви можете кудись хоча б на пару днів поїхати? Сама?
Маю знайомих де чоловік "напартачив " але він стояв на колінах , просив і благав . Він зробив все щоб жінка забула про той косяк , шкода що помер молодим але навіть як все налагодилось він кожен день доказував ій свою любов.
Бажання проконтролювати ситуацію там, де проконтролювати неможливо. Це виснажить в першу чергу контролюючого і стосунки зруйнує, швидше за все, повністю.
На жаль, не можу. Та й я настільки звикла бути сама (на роботі в кабінеті одна, подруг немає), що скоро розівчуся з людьми спілкуватися )
@AdFeja, ваша поведінка має залежати від того, що ви хочете отримати в кінцевому результаті. Хочете повного розриву - продовжуйте дорікати. Хочете налагодити стосунки - візьміть тайм-аут, не спілкуйтесь з чоловіком, знайдіть собі професійну допомогу (психолог, священник). Треба проаналізувати в чому причина того, що сталося.
в сенсі? в чому причина, що він зраджував? Чи в чому причина, що він і вибачатись не спішить? Та приблизно однакова причина. Але в мене нецензурні назви поки в голові, то писати не буду. За стосунки відповідальні обоє, але є межа, коли рішення приймає людина САМА. Ну припустимо жінка погана (ну він так думає), то чого чоловік не вибрав психолога, священника чи розлучення, а вибрав коханку? Це його відповідальність.
Можу припустити, що це захисна реакція. Коли людина почуває свою провину, то шукає на кого її перекласти, ну не себе ж звинувачувати. А тут жінка з наїздами - і опа, винуватого назначено. Для того, щоб чоловік усвідомив, що наробив, йому треба дати час і простір. Не усвідомить - нема чого з таким марнувати своє життя.
Тобто, мене принизили, а я маю мовчати і навіть слова не сказати? Чи кидатися в ноги з благанням "Коханий, пробач, що я про все дізналася, не йди від мене!"? Та ще вислуховувати умови, які мені виставляють задля збереження сім’ї? Для мене таке занадто. Я вважаю, якщо вже чоловік каже, що вона зробить все, щоб виправити ситуацію, то він це дійсно ЗРОБИТЬ, а не лише буде говорити.
Власне це теж потрібно проаналізувати. Що це було - банальне бл@дство чи захоплення, яке помутило розум. Виходячи з цього можна думати про налагодження/розрив стосунків. Бо що толку, що він вибачиться, якщо це будуть лише слова?
Та все він усвідомлює. І ніц то його не хвилює. Може, почне хвилювати масштаб проблеми, коли речі вже буде перевезено і аліменти призначено, і з коханкою в подальшому не складеться. А наразі - то все водичка "ну я не знаааю.. самааа давай... люблююю.. і ту люблюю.. платтячка-синочки". Його б так добре за плечі струсити. Бо лежить каменем, і думає, що всі проблеми пропливуть мимо і самі вирішаться найкращим для нього чином. Та, і Боже збав до нього фиркнути, нечемна жінко. Поваги вимагає, щоб не наїжджала..
