Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (10)

Проза - 4 день з гіпсом на нозі, бо в четвер думала, що підвернула, цілий день була на роботі, а ввечері зробили рентген, а там перелом і зразу наклали гіпс, сподіваюся що тільки до четверга і при повторному рентгені можна буде зняти той клятий гіпс, бо реально як овоч, сиджу в хаті, ні швидше лежу, бо так лікар сказав, що швидше зростеться і думку гадаю скільки роботи мене чекає на роботі, бо зараз такий період що є що розгрібати, а працювати вдома не вийде бо в нас є певні програми які тільки в політехніці працюють.

Врочистість - закінчую вишивати бісером образ до якого руки не доходили вже давненько, і тепер не закінчу його, хоч залишилося на годинки 2-3, бо закінчився білий бісер і поки не докуплю робота буде стояти на місці.

Ще одна велика проза - лікар сказав за кермо не сідати хоч би до липня, щоб не травмувати ногу. А я так люблю їздити....
Хоча вихід є, можна продати свою машину і купити на коробці автомат, але 2 роки тому коли пробувала на ньому їздити то мені "не пішло", я хіба у великих корках про нього згадую. Тому певно буду мати своєрідну економію палива і чекати часу коли можна буде сісти за кермо.

В п"ятницю в малої вже останній дзвоник, недавно тільки йшла у 1 клас, а тепер вже не буде першачком, а - другокласницею. Вже чекає коли поїде в село до бабці на канікули, там для неї рай бо цілісінький день на дворі, лиш би погода була хороша, бо затяжні дощі в селі це катастрофа.

Йду до своїх друзів (це милиці і табуретка) щось робити, бо без них тимчасово ніяк.

 

Ну це свідчить лише про їхній "професіоналізм". Я би шукала інший садок.
Я сьогодні прокинулась швидше всіх, попрямувала на кухню робити каву і просто була вражена чистотою. Після неділі в нас зазвичай безлад всюди, але не сьогодні. Коханий ввечері все поприбирав і поскладав посуд в посудомийку. Такщо сьогодні ніякої хатньої роботи в планах нема, крім готування вечері. Решту часу присвячу собі: манікюр, педикюр, масочки...Ну і з малечею пограюсь. Гарного тижня всім!

 

і біганини по справах. Нині спинилась десь по сьомій. В хаті теж срач. Посуд сам в мийці з'являється, речі розкидаються, гори попраних і нерозкладених речей ростуть, швабра сховалась, хіба віник з кутка заглядає.

Я з бейбіками сама справлюсь, а от з тим срачем - ні. Ненавиджу тої роботи і вже всерйоз задумуюсь про прибиральницю. Але ніяк не можу переступити через те, що мені в хаті буде прибирати чужа жінка
Тепер про позитив:
Ми вже відкрили грибний сезонХоч підберезовики, то не гриби, як мій чоловік каже. Для нього все, що не білий - не гриб. Але, як то кажуть, на безриб'ї і рак риба, так і на безгриб'ї і підберезовик з козариком - гриби То ж в четвер їхали на дачу, чоловік вийшов в березняку. Ми з дітьми поїхали далі. Короч, прийшов щасливий з кількома грибочками, з яких вийшла смачна підливка. В суботу був повтор і, відповідно, грибна юшка. Яка ж вона добра в казанку на природіОт вам і врочистість. А проза - засопливив, затемпературив малюк, але сьогодні вже все ок. Отже, врочистість номер 2. Врочистість номер 3 - готуємо дівич-вечір для моєї сестри. КласноСтільки ідей, стільки думок, тре те все в купку і по поличкам розкластиПосміхайтесь, це піднімає настрій

 

Наша врочистість - ми нарешті вибралися в місто,а то вже місяць сиділи в селі в бабусі. погуляли купили мальоті обновки хоч не все ,але нічого ,завтра продовжимо шопінг. пішли в поліклініку зважились і помірялись.11 600 і 77 см в 9.5 місяців.поміж іншими дітьми ,що стояли в черзі наша була найбільша.а коли щось їй купляю ,то продавці дивлячись на мене мініатюрну щиро дивуються ,яка в мене велика дитина.зате коли з татом питань не виникає одразу видно в кого ми такі великі.Проза... в хаті брудно .затра прийдеться затівати генеральне прибирання і прання.

 

Хочете підкачати попу? Взуйте взуття на високій платформі і полізьте високо в гори - пару походів і будете мати гарну попу. Уже другий день я сидіти не можу після свого походу...Як ранком просинаюсь, таке враження що радикуліт прихопив

в мої то роки...

. Сьогодні навіть шеф звернув увагу, що зі мною щось сталось, бо я чогось кульгаю і з крісла ледь встаю. Ледь переконала що зі мною все добре і в лікарню мене везти не треба.
На вулиці зюза, я вже не витримую ту погоду. Вчора було +27, а сьогодні ледь +12 натягує. Голова як завжди бобо. Хочу на море. На роботі взагалі веселуха. Ну нічого страшного, кличуть на різні серйозні наради, якось не можу до того звикнути, що я можу вказувати людям що їм робити

треба якось позбутись українського виховання, що вищим по званню вказувати нічого не можна

. В мене взагалі якась паніка, таке враження що боюсь дорослішати. Як завжди стою на роздоріжжі і думаю як далі жити. Ну чому я не можу спокійно, без жодних пригод жити як сіра маса? Чому мене тягне до різних переворотів, кардинальних змін? + доля така жартівниця. Лось знову повертається у моє життя, я всіма зусиллями хочу це уникнути, ігнорити, але навіть не спілкуючись, живучи в іншій країні, доля його притягує до мене, чи мене до нього...Ну от скажіть, яка ймовірність зустріти 1 українця у Австрії, у місті де я буваю дуже-предуже рідко, ну от для чого мене потягнуло на той вокзал в саме ту хвилину? Я гордо встояла і вдала що його не знаю. Але моя попа відчуває що ми знову зустрінемось...Відчуття не однозначні, частина мене переконує що цього не варто робити, уникати таких можливостей, інші - а може дійсно доля?

 

це точно не я писала? Ми про різні ситуації, але відчуття одне і те ж саме...

І це теж я могла би написати.

Навчальний рік закінчується. І не знаю, чи це проза чи врочистість Напевно, потроху і одного і другого. І чергові зміни.
Хай дискомфорт від змін буде тимчасовим. А результат - того вартим. Про що б не йшлось..

 

А я думала, шо тілько в мене хандра.... можу потиснути руку. Тільки відтелепала донечку з вірусного бронхіту, малий набрався чи приніс нову вірусяку ...Заразилася я і знову донечка .... Мені деколи здається , що я мама-робот = промити носики ( кожна така процедура супроводжується вмовлянням і підбадьоренням, що ти повний (повна ) відваги ...) , дати чайочку, зробити масаж , сироп, і так по колу ..... зранку до вечора . А ввечері мала вчора ревіла півгодини , бо синочок добіг до туалету перший .... Деколи їхнє змагання перший-перша довводить мене до Після вечірніх ревів вночі мала аж заходилася від кашлю, при тому, що я вчора раділа , що вже краще
Робота з вільним графіком нічо не міняє, навпаки дає мені додаткове навантаження, тому що замовлення мають бути опрацьовані , якось так. Дякую Богові, що коханий чоловік мене розуміє і в усьому підтримує. Має вільну годинку, то забрав малечу на прогулянку, щоб мамі голова троха відпочила І мама вперше за останніх два тижні спокійно випила добру каву з молоком і корицею і неквапливо посмакувала круасаном. Ото і буде моя врочистість !!! Дякую Богові, що не усвідомлювала наскільки подружнє життя і виховання малечі є складним завданням, бо якби знала, то так і не відважилася б вийти заміж напевно Всіх цьомкаю і бажаю солодкого дня , незалежно від обставин !!!

 

О, а я вже почала думати, що я якась "бракована мама і жінка", якщо маю аналогічні думки.
Давно тут не писала.. Маємо новину тижня. Мій ведмедик тепер з двома фафінками (пластинками). Перші дві доби це був суцільний жах з мегасуперекстраповільним їдженням і дуже загадковою вимовою. А вчора говорила з ним по телефону - навіть запідозрила, що він десь ту нижню пластинку зняв, бо дуже вже чітко говорив. А ні, вже виговорився трохи, і навіть на мене образився, що я мала такі сумніви в його чесності і витримці Тепер ми часті гості в стоматолога і малого цікавить тільки "чи будемо сьогодні рвати?". Бідолашка моя, вчора знов позбувся молочного, але з таким корениськом, що фея йому за це мусить щось надзвичайне фейнути за моральні і фізичні страждання...
На вихідних були кіно і міні-шопінг для мого кавалера. Так що як порахувати витрати цього тижня.. ліпше не рахувати ))
Вчорашнє вимкнення світла дуже вдало скапарало робочі плани нашого тата. Вдало для нас, а не для нього). Хоч поспілкувалися. А використання чудового декоративного ліхтарика ще й додало романтично-таємничої атмосфери. Може, тому вчора в нас все йшло не за звичним планом. Відбулася вечірня рокіровка- хлопці мене вигнали спати в дитячу, а самі натомість ще півгодини шушукалися про своє і чудесно виспались на нашому великому дивані. А я так не дуже. І ще вчасно не вимила посуд, що зіпсувало мені ранок, бо ввечері за балачками "не мала настрою", а за ніч ті тарелі нікуди не ділись, а цілу добу я їх збирати точно не була налаштована, тому "но что поделаешь, пришлось..".
Про роботу краще не буду писати, бо цензурних слів не вистачить. Що то за непруха нам цього року - сама не знаю. І коли ця смуга закінчиться і почнеться світле майбутнє (і чи почнеться), теж. Але надія хоча б потрапити на випускний до малого ще жива.
Плани творчі.. Маю тканину, не знаю, що пошити, як декорувати, і чого я взагалі її купила. Колір гарний, то факт, але моєї уяви для її використання бракує.
А взагалі я хочу у відпустку, і бажано на курорт та в добрій компанії. Вірю що так і буде.

 

Ну от не знаю то певно більше жилєтка ніж проза,але пишу тут.замість того ,щоб гуляти в таку гарну погоду ходити по магазинах донечка захворіла.температура 37 щічки червоні.вчора були в лікаря на плановому прийомі то все було ок ,а сьогодні зранку на тобі.ні сопельки ні кашлю .може зуби не знаю ...будем бачити .якщо зуби,то за кілька днів буде видно.а може само пройде...

Надіслано від мого Lenovo A319, використовуючи Tapatalk

 

роздала дітей родичам і жую кАнтлЄту насамоті
а якщо серйозно, то К пішла до бабусі

, бо та у відпустці і нема чого відпочивати без улюблених онучок

, Кві ппоїхала гуляти з хресною

, а мою рідною сестрінкою

в парк. а я маю пошити тільдо-равлика на подарунок. але це для мене врочистість, бо то таки відпочинок, спокій, тиша і релакс. музичка грає...
а з прози маю якісь незрозумілі нежить-пчихання-сльози з очей. підозрюю алергію на тополю, бо вчора "мала контакт" з пухом під час вечірньої прогулянки. найцікавіше, що раніше такого не було. а вчора весь вечір чхала-"плакала" і т.д.
мала нині вирішити деякі побутові справи. вкотре переконалася, що з нашою державою мати діло, то ніц приємного. переноситься на завтра-штурм ЖЕКу і Львівтелоенего
думаю думу про професію_роботу_вихід з декрету_самореалізацію_майбутнє...часу ще трохи є...
не хворійте! літо надворі!

 

Просто в державних садочках від дітей, які вдома мають свободу і особистий простір виховательки точно є в шоці.... + в шоці від того, коли мама і тато терпеливо чекають поки малеча розповість про свій день , наганяється туди-сюди по роздягалці і аж тоді починає вдягатися ....А я чесно була в шоці від тих дітей, які слухняні і чемні , як "олов"яні солдатики " .....

 

То ми в приватний пробували ходити) державний нам по харчуванню не можуть адаптувати

 

Кхм...Ви мене насмішили, я цілу хвилину сиділа і думала при чому тут пах до алергіїТільки згодом зрозуміла, що мова йшла про пухНу бачте, ви мріяли про трошки спокою і маєте

То називається, не вартує передчасно радіти. Але думаю твоя малявка кашляла, через те, що наплакалася, то вже по любе на поправку йдеЯ навіть собі взяла за правило не радіти нічому передчасно, бо потім сильно розчаровуюсь. Тому радію вже як то кажуть постфактум, таке собі злегка пофігістично-філософське налаштування. Особливо до подій, які для мене досить важливі. Ну але вже як радію, то радію, бо який тоді толк від радісних подій.
Сьогодні бігала як та білка в колесі, повно справ і роботи від самого ранку. От маю трохи перерву, то хоч черкну тут.

Так веселіше і цікавішеМене раніше не тягнуло, але чим старша стаю, тим більше собі дивуюся. З кожним роком я все активніша та авантюрніша. І якщо до 20 я була таким собі домашнім дівчиськом, яке нікуди не можна було витягнути, то тепер я деколи в шоці від своєї гіперактивності

 

з приватного то Монтесорі класний, але шалено дорогий. Ми колись перед державним ходили 1 раз на тиждень, то малечі подобалося неймовірно !!!

Людииии , сусіди за стіною почали ремонт - це " капець " , поділіться досвідом, як ви то пережили ..... Це напевно найбільша проза дня Врочистість - щойно перестали свердлити

 

допомогти швидше закінчити))
Я є! Впала і "здохла" на ліжку. Їду в 7.00 вертаюсь в 23.00. Будова-це тест на витривалість, психічну врівноваженість та стресостійкість. Дівчата, як буде фініш я напевне буду найщасливіша. Врочистість-цвітут піони та іриси. Кайфую від них! І багато багато буденно-робочою прози, період життя який просто треба пережити і не вмерте. Так хочу вже новосілля і колір стін вибирати, але нам зараз лиш почати та скінчити, а далі

 

моя проза - клопоти перед останнім дзвоником, я - голова батьківського комітету і всі від мене щось хочуть. Нині ввечері привезу дітей з тренування і маю обдзвонювати цілий список батьків з цілим списком питань. Як же не хочеться! Напевно, влию собі якоїсь врочистості червоної сухої зо півсклянки хоча б, і тоді вже буду обдзвонювати
ще проза - вірус. Ми мали бути кришталево здоровими в цей понеділок, а в неділю "скосило" всіх, ну чоловік ще тримається купи, але я і діти хлюпаєм соплями в більшій чи меншій мірі і хлопці покашлюють. А це значить, що ота наша важлива справа ще відтерміновується, а нема куди вже, бо дедлайни поставлені і рамки позначені і ойойой...
моя врочистість наразі фінансова. Навіть якщо гроші - це фігня, так добре, коли тої фігні є достатньо.
але фінанси - то як їжа в холодильнику щойно ж було повно тому так їм пасує слово currency, а мені - спокійне ставлення до їхнього обігу в житті...
Їм смачнюще печенько і міркую, як же його роблять. Підозрюю, що якось дуже просто і мені під силу (такий пісочний рогалик з вишнею). Можливо, нині спробую. А може - і ні.
Після допивання кавопеченька я маю йти по лак для нігтів. Малиновий. Мурашка моя здерла фарбу на кросівках, і треба повернутии їм ідеальний вигляд (ну і щоб той лак таки був в хаті, бо вона ще не раз зіб'є їх, то нереально двіжняча дівчинка). От пишу - і ловлю себе на думці, що вже дуже давно не малювала нігті лаком. 2-3 міс точно. Так що, можливо, не втримаюсь - і буду мати малинові нігті. Майже випадково.
Всім майже_випадкових приємностей!

 

Давно мене тут не було, але мушу написати
Моєю сьогоднішньою врочистістю стала зустріч з @Akina . Та й не тільки зустріч, але й розбір гардеробу, визначення кольортипу, ну і дуже корисні консультації по підбору одягу. Такий подарунок на д.н. організувала мені @Тетянка , за що я їй дуууже вдячна!
Прозою стала вчорашня поїздка Марка в село до Бабусі. Він вагався чи їхати, потім навіть і хотів їхати разом з братиком, але ближче до села в нього розболівся животик, і він плачучи просив мене забрати його додому Потім ніби знову заспокоївся, а на вечір взагалі розклеївся, і просив зі сльозами на очах. Добре, що чоловік мав можливість заїхати, інакше б не витримала того всього аж до кінця тижня. Ну і оскільки, вчора був стрес+перевтома від дороги, сьогоднішня консульація @Akina супроводжувалась під затяжні істерики Марка.
А так дні, як дні. Купу справ, багато прогулянок. Вже чекаю, щоб сезон "квітів" закінчився і чоловік бував частіше дома.

 

день сьогодні починався двічі. перший раз Квітка вирішила розбудити мене о 5 45. яка я була "щаслива". але трохи побавилися на кухні і ще вклалися спатки. сьогодні уся наша сімейка, яка каже К, дружно встали аж! о 9й

відбувся успішно: безболісно і швидко, аж не віриться
маю зараз велику допомогу - мама у відпустці - бавить мені трохи К.
нині маю настрій до побутових справ-купила продуктів, зготувала смачненького, поприбирала, ще зараз спечу чорничний тарт і попрасую білизну. якийсь роботящий бзік мене вхопив
ввечері маємо збори щодо створення ОСББ. цікаво що з того вийде...
ну і як всі заснуть - вишивання!дуже і дуже хочу. але чи сама не засну?-побачимо
усім гарного настрою!

 

Врочистість яка витекла з прози - соплі у малого не пройшли, а навпаки стали якісь паскудні жовто-зелені і тянучкі відповідно в садок не пішов, жуємо антибіотики... Але вдалося викликати маму на 2 дні в гості, тому я сьогодні трошки побігала по справах Нарахувала що кілометрів 8 точно находила нозями (якщо не більше) - то хооорошо, бо маю якось позбутися як мінімум 3 (а краще 4) кг які підступно вилізли буквально за 1,5 міс. Тепер є ще один стимул (дякуючи @jassystay ) - джинси-еталон колись-в-хороші-часи-мого-26розміру, які добре сядуть якраз як я стану на кілька см меншою (бо поки що боки підступно звисають). А взагалі не лише боки - щочки, спина ... Коротше треба чатіше голою перед дзеркалом ходити (або в тонкому трикотажі) - зразу хочеться повечеряти кефіром
Проза - муж теж сопливо-кашляючий, а хворий чоловік гірше хворої дитини - бо йому таблетки насильно в писок не запхаєш і носа не промиєш
Врочистісь - коли в дитини є баба, то мама йому не дуже треба, сьогодні з самого ранку заявив: "мама іди звідси, сядь там на кухні - не заважай, я буду з бабою гратися" - ляпотаааа Жаль що то не на довго - завтра лафа скінчиться - баба тепер буде відпочивати місяці 2 після 2-денного марафону

 

@Akina, щось ми цого разу тандемимо в хворобах дітисьок :

+

Але от опція "бабуся" в нас і надалі недоступна.... тому є як є.
Малюк сумує за садком - після кожного сну питається : "а сьогодні я йду в садок?" По 5 разів на день ганяє диск зі Свята Мами - це було його перше свято і очі в нього були там ще більші! Хоч хто бачив мого малого, той знає що величина їх - то заздрість китайця.
Мабуть так він собі повертає атмосферу садочкову. А я користаю моментом і намагаюсь щось розпитати про діток. Тепер я знаю, що одного хлопчика звуть -"хлопчикйкийробитьдурниці" . І він подобається моєму, бо дурниці то є дуже весело. Все! На цім мої архелогічні розкопки були припинені власником скарбу( то я так малого собі характеризую).
Віднедавна я знову почала ранкові ходіння по росі. А позаяк трава була вже дуже висока, то просила чоловіка її покосити. Вчора зранку він половину скосив і я знову мала до нього претензії - занизько скосив! Дивився він на мене, як на немудре дитя. Але промовчав і пальцем от так не робив. Ми жінки таки дивні- часами самі не знаєм чого хочемо ! Але гасло "то ніц ,що я сама не знаю що хочу, але ти ж мене кохаєш , отже маєш то знати! "- значно зменшує кількість шустрих тарганів в наших головах.
Тому дня вам з врівноваженими тарганами і .