Обговорюємо пологи (2)

А відповісти "тоді йду родити в чергового" - не варіант був?

 

Я не відчувала відкриття, ніяких неприємних відчуттів не було, лише здавалось що там збільшився простір в піхві, то вже пои огляді на кріслі мегі сказали що майже повне відкриття.

Надіслано від мого Nokia_X, використовуючи Tapatalk

 

я лежала в палаті з жінкою (це були її п'яті пологи), казала, що жодного разу не боліло. Було відчуття що сильно хочеться в туалет по великому.

 

хочу і я розповісти про свої пологи.

почалось напевно все ще за 2 дні до родів. свекруха, яка на то й момент в мене була, казала, що я їй щось не подобаюсь. в неділю, я чулась, якось так виснажено, що пішла спати в 21.00, добре виспалась. в понеділок була прекрасна погода, що я вирішила піти з чоловіком прогулятись (бо вже 2 тижні очікавала дня "Х" і виходила з хати раз в 4 дні, та й погода не сприяла прогулянкам). під час прогулянки, я далеко не зайшла, чоловік сам побіг по справах. а я маленькими "перебіжками", з відпочинком на кожній лавці, з перекусами еклером і желейними ведмедиками, повернулась додому. ввечері, як і вчора, мені захотілось спати швидше, і знову я пішла спати в 21.00. але на жаль цього разу заснути мені не вдалась. і десь 00.00 я починаю розуміти, що ось воно почалось, але ще навіть не віриться. я починаю рахувати інтервали між переймами, десь 10-12 хв. чоловікові признась пізніше, він зразу ж хоче викликати таксі. але знаючи розцінки на нічні таксі було бажання перечекати до ранку (щоб доїхати мені до лікарні треба було заплатити стільки ж грошей, що я на них могла тиждень приспівуючи жити, а після шостої ранку вдвічі дешевше).

і так прихала в лікарню я десь близько 4 ранку. поки мене оформили то вже була десь 5. поступила я з розкриттям 3 пальці. весь час я просила знеболюючого (епідуральну анастезію). і так десь з 5 до пів 7 мені провидили всі аналізи, поставили 2 крапельниці чогось. приходив раз чи два черговий лікар перевіряти розкриття. бігали акушерки. десь перед 7 нарешті я нарешті отримала то знеболююче, за нього я підписувалась. зразу стало добре, думала загріюсь і посплю. у мене була родова палата сімейного типу, тому зі мною весь час перебував чоловік. мабуть зміна помінялась, бо прийшла інша акушерка, така весела приємна жіночка. щось там розказувала, оглядала, і ставила прибор для прослухування серця дитини. я їй кажу, що дуже мені в туалет хочеться, а вона ти народжуєш, то було десь 07.15 і я була ще під знеболюючим. тому як я зараз розумію, мені ще щось ввели через крапельницю (мабуть окситоцин) і старша акушерка трохи витискала малявку. незнаю чи це мені в поміч було чи ні, бо була ще під анастезією, але я була на стільки втомлена і просто відключалась між тим коли мені казали тужитись, тому мабуть і мала і зовнішні і внутрішні розриви. під час народження мені акушерка запропонувала доторкнутись до голівки, але мені якось не по собі було. 8.45 мені дали на живіт мою маленьку, і десь до 10 мене зашивали.дитинка весь час була на зивоті в мене, тільки забрали на кілька хвилин, щоб обтерти і провести тести і закрапати крапельки і зробити привики....в кого які думки, щодо стимуляції і витискання, чи так вони були необхідні???

забула написати, що плідний міхур прокололи.

 

були зайві. куди вас гнали - невідомо. і знеболююче навіщо?

 

якась я дуже була чутлива до болі.
@Haidee погоджуюсь з вами віддчуття були дійсно змазані. бажання сходити в туалет, я переплутала з початком родів.

 

в такі моменти не дуже усвідомлюєш і встигаєш подумати, це перші пологи, зараз би точно все було б інакше, а тоді думки не приходили, тільки біль , тошнота, і напівпритомність в переймах

 

Багато "хорошого" наслухалась про нього ще з Батальної. Навіть тут на форумі вроді інфа була.

 

від першої перейми і до народження 2 доні - 3 години. о 23.50 почалося, в ПБ о 1.30-повне відкриття, 2.50-народили. тобто власне болючі перейми так тривали, а коли почалося саме відкриття-хтозна...

--- дописи об"єднано, May 25, 2016 ---

думаю, що відкриття собі йшло цілком безболісно якийсь час. бо перейми почалися з інтервалом в 6-7 хв, тобто процес був явно в розпалі))

 

Отак начитаюсь про швидкі пологи, а в мене ще різниця 1,5 роки, і реально переживаю, що просто не встигну доїхати, якщо все почнеться вдень. Хіба викликати таксі і разом з малою їхати, бо може навіть не буде з ким її лишити. Так прошу Бога, щоб все сталось вночі перед вихідними, ото розмріялась

 

ну, я підчас вагітності донею написала тут, що народжу у вівторок на 43 тижні. Так і сталось. Мрії збуваються, хоча варто продумати всі варіанти

 

В мене при перших пологах в 07:30 були перейми щоп'ять хвилин, в 12:30 народила.
Вдруге, перша перейма о 08:17 ранку (частота змінювалась, щоп'ять хвилин стали десь півшостої вечора) і народила сина в 22:35. Було боляче. Читала, що може бути безболісно.

 

так ви ж наперед просили

якщо що, то в мене супер-болючі і супер-довгі пологи. І я дуже добре розумію як хочеться епідуралки і ще якоїсь байди, лиш би воно перестало так боліти. І ту байду, а також стимуляцію (щоб пошвидше) чи КР я не просила тільки тому що дуже добре морально підготувалась на тему яке то все шкідливе і що моє тіло створене для пологів.

Це я все до того, що настрОй - наше все. Все в голові. Спочатку треба голову добре настроїти, а потім вимкнути.

 

ну, про КР ти просто (слава Богу) не знала, що то таке
в мене були подібні на твої пологи, але вони ні в жизнь не зрівняються з "відходняком" по болючості.

 

я і не спорю, ну і я не просила )))

 

щось мені здавалось на той момент, що то аж ніяк не наперед, поки їхала на таксі, а то десь 30 хв, я вже не могла засікати час, коли оформляли я теж, ні стояти, ні сидіти, не могла (то я не випровдовуюсь). а під час вагітності дуже хотілось походити на курси для вагітних і добре підготуватись, але коло мене не було близько.

 

не засікала

не ходила

вас ніхто і не змушує. Просто вказують на той факт, що важко після епідуралки говорити про природність і потрібність/непотрібність лікарських маніпуляцій. І про те що попередня підготовка важлива.

 

теж не ходила ні разу (хоча в першу вагітність дуже хотілось піти - потусуватись )
в мене епідуралка завжди асоціювалась або з розривами (ну бо ж не знаєш, коли тужитись), або з епізіо. А епізіотомії я боялась більше від всього іншого. Крім того, укол в хребет - теж великий страх для мене. Тому, хоч в перших пологах та стимуляція вже мене довела до межі реальності, але не було моменту, коли я хотіла би епідуральну.

в принципі, - як і після будь-якого втручання, що відбулось. Навіть без медикаментів (амніотомія, ручне відкриття тощо)

 

мені кололи епідуралку,але коли тужитись я дуже навіть сильно відчувала.