Звісно, що зручно! А кому так не зручно? І мені було б зручно, будь я чоловіком. Певно, і моєму чоловікові було б зручно, щоб я сама клунки з продуктами тягала і їсти тільки я готувала. Тим більше, що саме така модель була в родині його батьків. Але чомусь у нас з ним так не є. "Чомусь"! От я і стверджую, що реакція і поведінка жінки може і повинна допомогти чоловіку проявити себе в усій красі. Ми ж саме це в цій темі обговорюємо?
Я перепрошую, але з такою логікою можна дійти до того, що жертви сімейного насилля самі винні в тому, що їх чоловіки б'ють, бо "вони просто такий тип жінок"! Сподіваюсь, Ви так не вважаєте.
Ну це десь так і є, особливо якщо говорити про тих, які все життя живуть в таких стосунках, можливо з деякими винятками. Не те, щоб "самі винні", чи "Бог парує", це просто такі життєві сценарії, в яких кожен грає свою роль - насильника, жертви, там є етапи гри: насилля, розкаєння, етап затишшя, і т.д. Так само є сценарії в алкоголіків, людей які патологічно наражають своє життя на небезпеку, і ще всякого різного, і в цих сценаріях завжди беруть участь інші люди окрім "головного героя", які виступають в ролі "жертв", "карателів" і т.д., тобто людина знаходить собі тих, хто готовий на цю роль, бо ж самому гратись не вийде. Це можна назвати хворобою, від якої, нажаль, дуже тяжко вилікуватись. Жінки, які реально випадково потрапили в такі ситуації, десь обманулись, недодивились, таки обривають ці сценарії.
Також "обривають сценарії" жінки, які зрозуміли залежність між своєю поведінкою і діями агресора, позбулись установки, що "шлюб треба зберігати будь-якою ціною заради дітей", отримали допомогу і підтримку інших родичів і позбулись ілюзій, щодо "кохання" чоловіка. Звичайно, що є патологічні випадки, коли жінка свідомо чи підсвідомо "шукає" насилля. Але більшість жінок хочуть уникнути насилля і знущань… Але ця розмова більше пасує для іншої темки. Я відреагувала суто на висловлювання "Бог парує", яке вірне тільки в тому сенсі, що в процесі співіснування партнери певним чином підлаштовуються один під одного так, що інколи починає здаватись, що вони є такі і отакі "типи". Тут вже раніше обговорювалось, що з іншим партнером та ж людина може поводити себе абсолютно по-інакшому.
Ну, взагалі то, обговорювалося питання довіри. А ви говорите про підтримку, швидше за все. Не змішуйте холодне і зелене)))) Сімейне насилля підтримують двоє - і агресор, і жертва. Коли жінка не є жертвою по життю, то вона після максимум другого разу вивтікає, вона виходить з гри. А коли таки жертва, то так, ті обоє знайшли одне одного. Якщо зірки запалюються, то це комусь потрібно, ага)))
Зазвичай це ті жінки, у яких між батьками була така модель поведінки, тому й вважають що це норма, коли жінка повинна терпіти. Хоч і чоловіки іноді теж стають жертвою, рідко, але знаю таких людей ( коли втікає від жінки, щоб не набила)
Нєа. Ви поспостерігайте за сімейними парами. В сильної жінки тихий покладистий чоловік, в сильного чоловіка жінка, яка абсолютно йому підкоряється. Тобто один веде, інший йде слідом. Уявіть, якщо зійдеться сильна жінка і сильний чоловік. Далеко вони зайдуть? Та вони позабиваються по дорозі. Є одне суттєве але. Не знаю, як в чоловіків, але в жінок є таке - якщо жінка має певні психологічні проблеми, то вона хоч в першому, хоч в десятому шлюбі буде вибирати "не тих" чоловіків. Саме для того, щоб поводити себе з ними однаково. Бо має в голові певний тип поведіки, який закладено з дитинства, і як поводити себе по-іншому не знає і не вміє.
Ключове - сильніший. Сильніший підкорить слабшого. Один веде - інший йде слідом Якщо вони не домовляться - вони розійдуться. Бог таки парує --- дописи об"єднано, May 25, 2016 ---
я ще припускаю варіант "двоє йдуть в ногу в одному напрямку", ну він на півкрочку попереду, але тільки за рахунок різниці в розмірі ноги
Вже 17 років разом. Чуть не позабивали одне одного десь на 7-му році шлюбу. Та є така штука, як любов, повага, діалог, компроміс. І та, я б не змогла жити зі слабшим за себе чоловіком. І скласти лапки слухняно теж не вихід, муж заскучає
Та йой))) Якщо не в одному напрямку, то тут взагалі нема про що говорити. Але полюбому, хтось один напівкрочку попереду. --- дописи об"єднано, May 25, 2016 --- @Rona, як гарно вас Бозя спарувала)))))
Ще давніше читала на цю тему книжку відомого психолога. Це Ерік Берн - " Люди, які грають в ігри та Ігри, в які грають люди". Там так пригадую цікаво розписано про різні ролі, які свідомо чи несвідомо проживають люди. Це як певні сценарії життя людей, ну, і само собою, на жаль, більшість таких сценаріїв родом і з дитинства. На собі кожен може проаналізувати певні типи поведінки та установки, які зародились та укріпились в дитинстві. А тепер їх часто дуже важко позбутися, якщо вони не подобаються вам чи і зовсім шкідливі для життя. Надіслано від мого SM-G350E, використовуючи Tapatalk
Це ще при умові, що їх можна розгледіти. Я свою коліжанку буквально носом тикаю - не бачить і хоть трісни.
Ну, так при бажанні то побачити і признатися самому собі, що так, мабуть, і є. Але імхо поки людина сама цього не захоче, то посторонні мало чим допоможуть. Надіслано від мого SM-G350E, використовуючи Tapatalk
