Продовження теми. Початок тут ************************************************************* Так,неодноразово рилась у речах моїх і малої.Завжди знала які в нас є нові речі)))Це просто капец був І коли я намагалась пояснити,щоб хоч одна кімната була,до якеї вона б доступу немала б мати,на все чула її відповідь:то вся хата моя. І як так жити.Але тут не тільки свекруха а ще й чоловік дурнуватий,тому тут зразу було зрозуміло що ми розлучимось,лиш питання коли
щоб ви стали мудріші, сильніші. Щоб зрозуміли саму себе і зрозуміли чоловіків та чого ви від них реально очікуєте.. Який би це не був, але це досвід. Я собі не раз задумувалася, якби це було , якщо би я повернулася у свої 25 лише із досвідом теперішнього віку. І скільки всього можна було би уникнути, змінити. І , можливо, життя теж би пішло по іншому. Але це нереально. ТОму що не було би цих років і всього, що вони за собою принесли, не було би мене сьогоднішньої. Так і залишилася би на рівні досвіду тієї 25-річної себе. І все-рівно проходила би якийсь інший досвід. Не факт, що кращий.Або проходила би те саме, але значно пізніше. А тут краще раніше, ніж пізніше. Поки ще вік молоденький. а що вона робить у школі? То у свекрухи дозвілля таке чи вона внуків із школи забирає? Зрештою, навіть якби ти із її сином залишилася далі разом, це все-рівно не заважало би їй при бажанні точно так само ходити в школу і розповідати про хренову мать. А взагалі, у кого от є вже дітки. Ну коли ненормальні відносини у сім ї, то не є нормальним і зберігати сім ю заради дітей. Ну ж бо мами хлопчиків знають, як у певному віці хлопці підсвідомо навіть починають наслідувати поведінку батька. І якщо батько зневажає дружину, то точно так само це починає проявлятися і у дитини: підростаючий хлопчик вважає, що він має право точно так само зневажливо відноситися до мами. А потім це все проносить вже у свої дорослі стосунки. І просто не вміє поважати жінку ( вже не важливо- матір, дружину, співробітницю, знайому...). Ота зневага так чи інкше виявляється. А дівчатка зневажливу поведінку батька до їх матері теж по- свому сприймають. І потім не завжди вже у своїх стосунках на початках можуть зрозуміти, що це не є нормою. Бо виросли у таких відносинах, де навть якщо спочатку спротив, то потім уже змирення.І теж терплять вже зневагу своїх чоловіків і бояться щось змінити у житті. Або навпаки, отримують ще у дитинстві таке "щеплення" чоловічою поведінкою, що потім довго не можуть собі дозволити будувати якісь свої міцні стосунки. Бо теж буде оце сидіти "не хочу, щоб було як у мами". Тому, чим старші діти, тим важче йдуть вже зміни. Бо і діти мають вже усвідомлену модель поведінки, і зв язок із батьками у них уже інший, ніж у дитячому віці. Тут вже образа на обох батьків, які розлучаються. В принципі, якщо розуміється, що відносини уже зруйновані, то розходитися, поки діти малі, набагато легше для всіх. Ніж коли діти вже мають по 8-10 років і старші.
так саме дозвілля, не забирає з школи, просто носить канапки дітям і яблучка, і з вчителями мене обговорює. каже що я не даю дітей, а вона за ними скучає. чоловік її слухає і не суперечить, а то вже 40 років а не 20-25. я трохи спізнилася з тим рішенням про розлучення, бо малий вже перейняв модель відношення до мене, до жінки-мами і т.д, але дуже сподіваюсь що якось то налагодиться.
ну ще трохи походить і набридне своїми розмовами навіть вчителям . А влітку чим же вона займатися буде, як школи не буде і основна розвага на канікули піде? а тепер уяви то все, але вже коли дитина у підлітковому віці. Коли ще і гормони бушують і всі дорослі і так "лузери" . Так що може, якраз ще і вчасно. Бо ще рік-два-три і було би ще куди складніше. Я по своїй дитині бачу, як зараз проявляються багато з тих рис, які він переймав чи переймає від батька. У різних сферах. Вилазять "косяки" навіть багаторічної давності, яких вже зараз і немає- десь там на підсвідомості щось таки і залишилося.І як це трансформується у відношенні до зовнішнього світу. Тут зараз роботи непочатий край.
казала вчителям що як я позвоню і попрошу, то вона візьме малих в село літом, то вже сусідам в селі буде розказувати про "мать")), а взагалі все що не робиться робиться на краще. я таки відправила позовну заяву в суд і оплатила судовий збір.
от діти були в неділю і понеділок в тата і баби. Малий розказав що баба з татом постійно мене обговорює, каже що я погано виховую дітей , і взагалі не знаю що таке діти. як же ж добре що я цього всього не слухаю від неї в своїй хаті. Завтра зранку несу заяву в суд і буду чекати поки нас розведуть.
Эта статья посвящена тем, кто переживает (или никак не решается пережить) болезненное расставание со сложными, болезненными отношениями. Которые уже давно нужно прекратить, и это «нужно» — уже не интроект, а самая настоящая потребность. Почему не с человеком, а с отношениями? Это не случайная описка. Это действительно так, ведь зачастую болезненные, неудовлетворительные отношения суть продукт как раз отсутствия в них настоящего контакта с реальным человеком. Несостоявшаяся встреча, которую уже пора заканчивать… Из-за истощения страдать нет больше сил. А ведь расстаться с человеком, так с ним и не встретившись — слишком трудная задача. Здравствуй и прощай, или расставание по-гештальтистски
Привіт Пройшло вже трошки часу.Було всяке.Я настоювала на тому,щоб ми жили окремо,аби де лиш окремо.В селі є літня кухня,перероблена під квартирку,всі зручності,на тому ж дворі що і та хата(свекрухи)Казала до чоловіка йдемо туди,він відмовився.Мені здається,я зробила більше ніж могла б.На нет,і суда нет,так ж кажуть Дзвонить вчора,каже що розлучення треба.треба поговорити.Кажу тобі горить?Так,горить,а що,не живем ж разом,то для чого.Хоче адвоката наймати,мама видно напоумила.Кажу тобі треба,ти все і роби,я лиш на суд приїду.Але як я знаю,то для чого адвокат,мирно розходимся,ділити нічого...Каже,хай адвокат правильно складає заяву,те се,ми лиш в суд приїдем на розлучення Дивлюсь я на те все...і жила я з тею людиною,і таки думала я до неї вертатись,але видно зробила правильне рішення Мала почала хворіти,пішла в садок.То й говорю йому,дитина хвора,а він лиш про розлучення торочить)
може він з натяками, щоб послуги адвоката ви частково теж оплачували? хоча навіщо в принципі адвокат, по взаємній згоді розлучення, спільного майна нема. все в вас буде добре.головне не починайте задумувати, а якби, а може і т.д. Тут видно, що людина не хоче взагалі ніяких змін, ви зробили все від себе можливе.
як навіщо (сарказм)? А може раптом щось перепаде, +питання хто буде займатись вихованням дитини. він напевно надіється що форумлянка і буде оплачувати адвоката, бо це ж вона ініціатор розлучення...А йому і так добре, що він зробить що дружина від нього пішла. Як на мене це ще один тиск, надія що форумлянка прийде миритись і вирішувати питання без розлучення.
Все простіше ніж здавалось.Сьогодні подзвонив чоловіК,попросив скинути адресу проживання,на яку мені вишлють запрошення на розлучення в суд.Він там сьогодні все оформляв походу
мені було зрозуміло з самого початку що він не буде боротися, робив типу якісь спроби, щоб потім сказати - "ну я ж пробував все владнати, це ти не захотіла" і зняти з себе будь-яку відповідальність... сумно що не переживає за дитину((
І мені дуже сумно,навіть не попередив що йде подавати на розлучення.Був мовчок,а то подзвонив і таке випалив.Я просто скинула адресу,і так мені на душі противно.Надія трималась до останнього,що він не буде триматись спідниці мами.Та і тут мама порішала полюбе.Всі документи на розлучення в мене,ну типу свідоцтво про шлюб,про народження дитини... І таки так,він типу робив такі малюсінькі спроби.Типу я ж писала,не буду сидіти за компом,будем жити мирно)Щоб просто зняти з себе вину
Мені так хочеться вас обійняти, налити коньяку, щоб мої і ваша дитина побавились.... Повірте, ви все зробили правильно. Бо після всього написаного тут я не розумію, як ви стільки років жили. Зараз буде важко, але потім ви будете тішитись, що мали силу обрубати це відразу. Знаєте, життя у нас одне і не потрібно страждати і марнувати його. Ніхто не змушує нас страждати. Бо хрест -- це хвора дитина чи батьки, смерть когось із близьких, власна хвороба... Але від козла, яки й пригрівсмя під боком треба якнайшвидше позбуватись, бо це те, що можна змінити і те, чого терпіти не можна. Як там співає Сердючка: "Я раждєна для любві" А ви? Я -- так!
