Може ходіть в тему про істерики? Там якраз недавно обговорювалось. Але напишу ще тут: то є абсолютно нормальна реакція дитини: вона собі збирала, тішилась, а тут їй взяли і все зіпсували! Вона розгнівана, ображена, засмучена - але ще дуже маленька, і навіть таких слів не знає, не кажучи про те, щоб розуміти Що це з нею таке відбувається і тим більше не говорячи про те, щоб спокійно пережити ці емоції (дорослі ж далеко не завжди, коли розгнівані, ображені і засмучені, поводяться тихо і спокійно, правда?) От тому і істерика. Ну це також нормально - яка ваша реакція, коли вам щось не подобається? Це такий вік+темперамент (хтось більш вимогливий і крикливий, більше відстоює свої інтереси, хтось менше). Я чудово розумію, що дитячі істерики складно сприймати, як проблему дитини - вони нас дратують, виснажують і, якщо так дуже не вдумуватись, виглядають "на рівному місці" "капризує" і т.п. (бо ми дивимось на них своїм розумом, кажемо "ну що це за дурниці - плакати через какашки?), або як "на зло","показує характер, хто кого" (переносимо стереотипні сценарії з нашого, дорослого життя), а особливо, якщо їх по надцять разів за день...повірте, я от пишу вам, а насправді мабуть собі то все повторюю, бо моя дитина якраз має капризний період, частота ниття зашкалює, і я, з моїм холеричним темпераментом, просто заведена неймовірно. Але я розумію, що він не робить це на зло, не маніпулює мною, я розумію, що цьому є причина (в даному випадку, якась загальна, якої я не бачу), а я..мені дуже тяжко справитись зі своїми емоціями - а це ж якраз те, чого ми хочемо (дуже часто навіть вимагаємо) від наших дітей. Тільки я он яка доросла, і свідома, і як мені складно, а вони ж які ще малесенькі...
Ну а перед тим як викидати,ви пояснили дитині,що то не есмінці,що то канавки,багато мікробів,погано таке збирати і що тепер треба йти мити руки...помітила як от так монотонно повторити текст,то дитя дуже часто може зрозуміти-погодитись,він хоча б розумію що відбувається...
@svoybox моя старша у вашому віці вирішила скуштувати какашки голубів на зуб і що тут зробиш... може Ви беріть водичку в пляшці, надворі помийте руки, щоб зменшити плачі...
@svoybox хоча діток в такому віці я поки, що не маю, але добре памятаю, що перепробувала всі камінці коло дому на смак, також пробувала на смак крем нівею, парфуми і ще всяку хімію, батьки навіть не здогадувались, це я їм вже в дорослоу віці розповіла. а сусіди в дитинстві пробували на смак козячі какашки (їм хтось сказам що це m&m's)і пили з калюжі))) думаю, що вам все ж каще трішки розслабитись, бо всього не в пильнуєш, так мені порадила одга мамочка, коли її дитинка щось вибирала і їла з коврика.
Ну так, погоджуюся, але як же то важко, коли вже знаєш, що таке отруєння в дитини. Коли Аня вперше мала понос і блювоту (у рік і шість місяців), я за 5 днів схудла на 4 кг, практично не спала... Вона не те, що "з рук не злазила", взагалі груди з рота не випускала (крім як проблюватися, вибачте за подробиці). Я сама м*яко кажучи, не сильно переймаюся чистотою та стерильністю, але після таких випадків, мимоволі починаєш розуміти, що чисті руки - це маст хев.
Дівчата ану провітріть мені голову(бо я таки люблю назбирати тарганів у неї)--- мій малий нічого(ну бо для мене це нічого) не розповідає про те, що робили в садочку. Тобто він показує мені малюнки, і я дуже тішусь, хоч реально малює і розфарбовує він жахливо, але тішусь я таки щиро, бо я й сама "нєхудожнік". Але решта з нього тре кліщами витягувати(ну цього я не роблю, хоч дуже хочеться). Садок він любить, адаптувався дууже швидко. З памятю і логікою все теж гаразд. Про інші події дуже чітко може розповісти. Це елемент незалежності? Бо хлопченя таки доволі самостійне і характерне, чи все таки варто над цим задуматись? І власне він майже ніколи не розповідає про свій час проведений без мене. Вважає це суто своїм надбанням ? Чую як інші дітки, правда старші(бо ми ходимо в групу з дітками на рік старшими) дуже гарно розповідають все батькам... В нас лиш фрази :" їли -спали-бавились".. і далі розповідає про щось зовсім інше. Тобто він далеко не є мовчуном... Це я занадто цікава, чи дитя занадто "межоване"? А як у вас?
А може бути, що те "інше" йому цікавіше і важливіше, ніж "їли-спали-бавились", він же у Вас фантазер, правда?
Мій правда менший, але я для себе зробила висновок що він просто не бачить чогось такого аж надто цікавого в садку, він ще і парєнь взагалі не дуже "впєчєтлітєльний". Типу і хорошого і поганого там нічого немає, а "такоє" - нема про що говорити.
то таки так, але я повертаюсь до теми "чи була музична-фізкультура-мова..." по кілька разів, але так ненав*язливо і він все одно "з*їжджає". І це мене непокоїть. Вчора от на вечірній прогулянці випадково довідались, що мають щось наподобі християнської етики, бо малюк розповів, що вихователька дуже дивувалась "як я розказав Отченаш"... і після цієї фрази він зрозумів, що нам повів трохи зайвого і замовк. Повернутись до цієї теми більше не вдалося. Ще трохи і я відчую себе Штірліцом...
В мене по сьогоднішній день не розповідає - це капець як важко, бо сам по собі рот не закривається. Інколи, коли впадаю в нерви і кажу ну так навіщо доці з мамою спілкуватись - тоді викладує. А так по ходу, мимоволі щось взнаю. От недавно взнала, що в минулого літа в таборі, вони готувались до пікника - то вона порізалась, хоча тоді вона ніяк не прокоментувала це. Зараз розказала в які ігри бавилась. Сьогодні взнала, що вони тиждень чи два тому писали самостійну, і я не знаю на яку оцінку. Вона розповідає дуже багато, бо багато говорить, але далеко не все, більшість взнаю потім, колись. А починальсь з - що було в садочку - бавились
Аналогічно Але я тим не переймаюсь. Згадайте себе в дитинстві. Набагато цікавіше було обговорювати стосунки між одногрупниками, однокласниками, ніж розказувати, що їли, що вивчали, чим на заннятті займались. От і моя так. Питаю, що робили? Відповідь: "не пам'ятаю", "забула" і різко переходить на: "а сьогодні Орест...", "а ми з Роксоляною..." і т.д. Це ж чудово, що дитина ділиться такими важливими для неї емоціями і переживаннями. А якісь організаційні питання і сама у виховательки взнаю
Якщо дещо старше малятко тягне до рота різні неїстівні речі, то може бути сигналом, що бракує якихось мікроелементів і організм їх таким чином поповнює. Мої племінники-двойняшки десь в двохрічному віці були схиблені на курячому посліді, смакувало їм ще як такого чистого подвір'я, певно у всьому селі не було: як не ми прибрали, так вони визбирали, як вже не було що, то вони курей переслідували і вичікували. Спогади і видовище ще ті . В результаті медикаментозно їх "підживляли". Надіслано від мого Nexus 5, використовуючи Tapatalk
@raspberry, от власне нема такого Мені не потрібний "чьоткий отчьот", мене якраз цікавить : "а я, а він, а вона...." Тому і тривожить мене.
Ви ж пишете Він розповідає про те, що йому цікаво, важливо. Можливо просто те, що Ви питаєте йому не цікаво і не хочеться саме про це говорити. Я думаю, що все ж Вам нема чого переживати. Син з Вами розмовляє, розповідає про цікаві йому речі.
@raspberry, ага --- МАШИНКИ! - які має, які хтось має, яку бачив, яку ще тре купити, марки, мотори, вентилятори, шестерьонки, радіатор, бензин-газ-дизель.... Я про людей почути хочу, тобто дітей : з ким дружить, з ким бавиться, з ким проблеми у спілкуванні.... ну тобто що хвилює всіх батьків.
обговорення нема - мінімально тільки, під настрій. Вона не жаліється, я й досі не знаю, як вона палець зламала, ну тобто знаю, що вона впала, а хлопчик на руку наступив, бо біг і не загальмував, але хто за ким бігав, в що грали - не знаю. Я дуже кусками знаю, що твориться. Треба то в купу складати. Але з мене інформацію не витягнути було. Вчиталька моя мамі ще говорила - знаю про всіх все, інколи аж соромно стільки знати, а про вас - взагалі нічого. Але я в дві сторони мовчала. А в школі в Мії про мене знають все Може це ще пов'язано з тим, що я кажу, що прям все не потрібно розповідати, але таке враження, що воно діє не в ту сторону. Або справді - ті куски інформації - це те, що їй цікаво, але чому дещо розповідається з таким конкретним запізненням - не знаю
@Fast, от власне як про мого писнане. Я вже починаю усвідомлювати, що то не переросте, то характер такий.
В мене малий тільки тепер почав запам"ятовувати, як хто називається в групі , а розповіді були виключно про іграшки, хто які мав і приносив ... Але то нормально , не переймайсі пустим !!!
Хелп! Малий не любить малювати олівцями чи ручкою ( частіше пензликом). Маємо проблему з тим, що не вміє тримати правильно ручку чи олівець в руках. Тільки вставлю правильно в руку, відвернусь - і олівець знову сяк-так, рука висить в повітрі... сьогодні вже сіла біля нього - ну ніяк і все і сама злюсь і малий каже, що не хоче..... Є спец.насадка - з нею трохи легше, але теж треба "вкласти" у руку... і через трохи -пальці знову "гуляють".як ви вчили діток правильно захоплювати олівці-ручки? пи.си. вихователь в садочку звернула увагу, що 80 % діток у групі не вміють тримати олівців у руках, більшість зажимає в кулак((((
