Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (10)

А в мене мега врочистість! Від завтра я у відпустці! Ура! Щось бракувало мені часу на роздуми, на себе. Хочу просто побити байдики і подивитися, що з того вийде. Проза трохи сумна, бо відпускні потратила на ліки і ще треба. А хотіла поїхати хоча б десь в Карпати на кілька днів. Але ж літо лише починається, то ще встигну, правда? Правда відпустки вже не буде, але то таке... Щось придумаю.
Так, я замріялась. Треба збиратись на роботу, а кава ще не випита. Погода покращилась і аж на душі якось веселіше. Кажуть від сьогодні буде потепління? Ммм... чекаю сонечка і хочу відкрити сезон засмаги.

 

ото підняли настрій!
По темі: ми з малюком вже другий день спимо ледь не до обіду. Це ніби і врочистість, але більше проза, бо день пролітає дуже швидко і ми майже нічого не встигаєм. Наш тато приходить сильно змучений з роботи і вчора заснув о 19 і спав до ранку - "нікакой лічнай жизні" і я не про то, що ви подумали. Щось останнім часом не вистарчає часу проведеного з власним чоловіком. Мені б так хоч одну нічку прогуляну під зорями за руку, як колись Ех мрії, мрії.... Малеча досипає і їдем ми "амамам" і "дадада"(гой-да-да)

 

@model fantazii автозаміна... Новий телефон-то проза і врочистість одночасно))

 

Проза: буденна рутина у вигляді роботи, садочка, прогулянки, закупів, готування, прибирання, біганини по лікарях і т.д.
Врочистість: не все так погано, як здавалося у вівторок))

 

Як у воду дивилася... Як то кажуть "і снова здрастє" - забрала малого з садка з соплями і температурою, найвеселіше що щойно і в себе 37,4 наміряла Тому маємо колективну вірусяку... То проза (не жилєтка бо я уже майже звикла до тих соплів тиждень через тиждень), хоч тааак надіялася що нарешті зламаємо той графік.
Врочистість - маю вдома малого барда, сам придумує, сам співає. Сьогодні мене порадував вже оформленим шедевром - ішов з кухні і співав на весь голос:

Я іду в кімнату,
несу мамі горщик,
мама мені скаже,
що я хороший хлопчик
А загалом настрій якийсь паскудний - таке враження що я ніколи не висплюся (бо лягаємо о 23, встаємо о 7 і при тому всю ніч малий товчеться туди-сюди і прокидається по 10 разів - і так уже більш як 2,7 роки ), не піду на роботу (ну ок, на свою додекретну поки не вертаюся, так, блін, і роботу з "вільним графіком" не виходить толком робити...

Люююди, як Ви живете і працюєте маючи 2-3 дітей?

), і те безкінечне рахування копійок... Коротше, у мене хандра Щоб закінчити чимось хорошим...
Нє, не придумала більше нічого, то хай так і буде - хникально-песимістично

 

проза - то ліплення вареників, сидиш, місиш-ліпиш, а воно все за 1 раз щезає.
врочистість...у четвер і п'ятниця навчання ( тато з сином, шкода, що 3 місяці так швидко пролетіло),то ж сьогодні я собі файно пройшла пішки великий кавалок дороги, взяла кави, посиділа на лавочці, насолоджуючись і кавою і сонечком. Відчула себе студенткою. Не треба гнати додому, бо там і без мене всі файно справляться. І таке відчуття кайфове...Завтра спробую продублювати.

 

Тут вже був блог про кілька днів без посиденьок, тому блогу писати не буду, але навіть пів дня взагалі без нету творять чудеса. Ні, мені його не відключили, просто задумалась скільки часу на то йде і реально стало якось аж сумно. А час то життя і марнувати його на тупе сидження перед монітором, для чого??? Скільки я встигла зробитиРеально за пів дня я вирішила кілька справ і навела порядки, до яких мені не доходили руки місяцями, повикидала купу непотребу. Може й більше треба було, бо дійсно скільки непотрібних речей назбирується, бо "а може згодиться, а може комусь треба буде...". І лежить то все місяцями, роками...І то ще я не добралась до шафи, де багато одягу лежить роками і припадає пилюкою. Але то явно пів дня не вистачить

 

Так, привіт, посиденьки
В мене сьогодні день, коли проза тісно переплітаються з врочистістю. Перша проза, почалися КД, перші за останні 1 рік і 9 міс, це не та річ, за якою я сумувала, майже два роки без них, ех, але й то довго радості було.
Потім врочистість. Приіхала наша Віка-стиліст, переполовинила мій гардероб, стільки місця, класно. Я -light spring, приймайте мене до клубу веснянок. В мене виникла ідея обміну одягом, кому який не підходить по кольоротипу, тому кому зайві яскраві, теплі тони....
Потім за обідом відколовся кусок зуба-шістірки, порізав мені язика, це, як ви розумієте, проза. Але страхівка фореве, мене порятувала, і зуб вже зробила, добре, що мій стоматолог мала віконце сьогодні і буда в гостях друга мама, яка посиділа з малечею. А в гостях вона була, бо ввечері я ходила з коханим в театр. Ох, і смішна вистава була "Кохання сексом не зіпсуєш", ще буде 30 числа, ражду. І ще бачила там @Suzi , здається.
І взагалі, зранку, думала, що день пропав, а потім, все на добре вийшло, насичено.
А ще маю подарунковий абонемент на тайський масаж, ще не ходила, але в голові вже насолоджуюсь.

 

От що називається карма...Вдома завжди мала справу з їжею, і закордоном те ж саме. Мали один обідній семінар, після якого залишилось багато їжі, от мене попросили частину канапок занести до себе в офіс...Блін, та я ніби не така велика прожора і в мене на лобі не написано що то завжди після семінарів в Україні була моя функція...Але то таке. Я з гордо піднятою головою і повним підносом різних наїдків помарширувала в офіс. В шефа шок, для нього взагалі всі мої витівки щось надзвичайне і він бідний вже не знає що я ще можу утнути. Сказав що мене в Україну не відпустить, бо без мене йому буде скучно

во таке - маленьке, худеньке, не знаючи німецької мови, завжди вкурсі що робиться і знає як з того скористатись

.
2 дні тому, мене попередили що треба переїхати в інший офіс (до моєї подружки, правда полячки, але в нас одне в голові). МИ завжди раді виконувати накази, влаштували велике переселення народів, від чого весь офіс був в шоці, бо тягали всю техніку, речі...Секретарка бралась за голову, щоб ми компютерів не спалили "Та там стільки дротиків, не чіпайте то, а як не так підєднаєте, та воно ж згорить...". А ми що не інженери? Нічого не спалили, за 15 хв все перевезли на кріслах А що ми дурні системники в руках носити, якщо в нас крісла є на "коліщатках"

уявіть картину дві фіфи(майже блондинки) на шпильках 10 см пхають крісло з системником, то навіть і для українців дивно б виглядало, а потім тим кріслом ми ще перевезли всі мої папери

. Шеф стояв, дивився на то все і дивувався як ми до того додумались...Потім виявилось що в офісі є технічний персонал, який то все у вечері мав спокійно перенести, але то ж не цікаво, краще зробити переворот

Одним словом, що не день, то нова історія. Погода просто шикарна...Ранком +10, в обід +25, а у вечері проливний дощ. Я ж з України і до такої погоди також прилаштувалась, принесла в офіс літній одяг. Як в одній з тем писали - ранком у шубі, а в день в купальнику. Веселі дні почались
Всіх гарно і позитивного настрою!

 

Яку ж я собі добру каву привезла з Ізраїлю , не дарма аж 12 пачок прикупила . На смажила млинців , все переробили , можна і по вишивати . @Фіяна ти вже почала ?
Скоро закінчення навчального року мою дитину то не дуже тішить та і мене теж , тепер треба придумати культурно-відпочинкову програму на літо .

Всім гарних вихідних і здоров'я )

 

Сьогодні були в гостях у друзів і я себе зловила на думці які ж ми усі класні і дорослі!) цих всіх людей я знаю зі своєї юності, ще 18-літніми хлопцями і дівчатами, веселими й безтурботними студентами,які жили в гуртожитках і не сильно переймались серйозними речима, а тепер уже переді мною сидять дорослі тьоті і дяді, в кожного збоку кохана людина, є своє помешкання, цікава робота, а дехто обзавівся дітворою...вже не як раніше: Данка, Женя, Бодя, Олеся, а Палії, Дугіни, Ткаченки....солідно звучить, йопересете...відчула приплив гордості за своїх друзів, за те що вони такі класні і що вони такі є)

Надіслано від мого LG-D410, використовуючи Tapatalk

 

Нарешті стає тепло)))Чому я неймовірно тішусяАле щось так подумала, що давненько не було у нас форумівок. Темка вже створена у відповідному розділі, тому голосуємо

 

Я, как сігда, всьо провтикала. Зара тут відмічусь

бо одна чарівна форумлянка питала, чи я часом заміж не вийшла

, щоб ви не подумали, що я раптом атнєфіґдєлать вийшла заміж і про вас забула, і побіжу в тему по форумівки.
Отже, в Рудого наступила друга хвиля першої кризи середнього віку . Завдяки цій кризі я нині мала святкову

хоч празніка нє прєдвіділось

вечерю. Рудий готува рибу, а я чекала, коли мене за стл покличуть.
А в мене, певно, почалась перша хвиля першої кризи середнього віку

що ви шарили: криза середнього віку буває 1-ша, 2-га і 3-тя, і кожна криза також відповідно ділиться на хвилі: 1-шу, 2-гу і 3-тю.

. Я вирішила зав'язати з пивом і жировиском. Тобто пиво - нє-нє і бац-бац по писку. А з хавла залишити вечерю, тобто той режим, який мені підходить. А заодно в планах наполєона вдосконалити інгліш, зайнятися фізичними вправами (для тєла) і йогою (для душі), навчитися готувати голубці і соуси песто та маринаро

здається, так називаються

, місити тісто, спекти шось і розслабитись. Але, певно, з того всього вийде тільки розлабитись. Ну а шо, я і так не напрягаюсь. Але то все завтра. А сьогодні потрібно спати.

А недавно обявився один кавалєр з моєї молодості, так сказать. Дівчата, таких страстєй в санті не було . Рудий бігав, підскакував у звичній позі шимпанзе і тішився, шо він юний орел. Чим періодично займається до того часу, коли забуває по другу хвилю першої кризи.

Ваша ДВ

 

Як в пісні "на лабутенах і в а*уітєльних штанах" я полізла у високі гори...Ну в гори я не збиралась, але як я люблю життя, в якому коли збираєшся винести сміття треба брати закордонний паспорт. Так от і сьогодні, вийшла подихати свіжим повітря... і опинилась високо-високо вгорах. Лізла як могла, але було весело, стільки всього красивого побачили. Відпочили на повну.Так круто що вже настало літо!

 

ну коли вже включать ту воду, ну коли? помила свої густі довгі коси з баняка кипятку, а воно і не дуже помогло( а все через те що полінувалася поїхати до свекрів на нормальні банні умови
треба було до куми напроситися, вона живе недалеко, плюс діти побавилися би, та й вона гості хотіла прийти, а тут ми б взяли і прийшли))) випередили
стільки всього, стільки всього, знов по лікарях, коли вже ті скітанія скінчаться, якби вони хоч були в сусідньому будинку з апаратурами, то виїжджати по Львову вже дістало, де той час знайти, на кого ту дитину лишити,
яка минулого тижня влаштувала нам розгон в садку, що не піде туди ні за яких обставин, навіть в компанії з мамою бути там не хоче(( я розуміла що адаптація то складна штука, але мій як завжди вміє виділитися так, що виховательки ходять перелякані і перешіптуються
шо дєлать, шо дєлать...

 

ми зараз проходимо медогляд в садочок і знайомі з двору жартують, що нам треба буде дуже потрошку починати ходити в садок - щоб "садочок адаптувався до Вірусі"
Все буде добре. В усіх по-різному... НАСТІЛЬКИ по-різному...
В мене доробляються справи з "довгої шухляди". Точніше, починають дороблятись. І неочікувано поставився дедлайн для найголовнішої справи цього літа - я маю зробити її до 23 червня і написати вам тут, що це було і - що все нарешті закінчилось. Рівно місяць..
Вдома такий сТраДч, що просто не знаю, з чого почати. Ні, знаю, встати від компа Така вже особливість теплої пори року - вихідні на природі, потім понеділок - день роздупління і прозріння.
Врочистість - тепла пора року. Справді тепла. Радісна. Люблю баскетбол і бадмінтон. Руколу і шпинат. Люблю косити газонну траву. Люблю втопити 100 км/год на трасі - і бачити населені пункти зі сторони.
Проза - зовсім не в тему страшенно кашляє мій Дмитричок. Вірус з алергічним компонентом, чи що... і ще прозовіше - щойно засвербіло в дихалці і мені. Ну нічого. Це мине, як і все недобре.
А добре - прийде і лишиться.

 

От і в мене те ж саме: в хаті - склад одягу і іграшок. Малий росте - роблю ревізію одягу. Вже одяг на 9 місяців малий аааа

73см і 10 кг

!!!
Гануся вже в садочку, але Назарко з рук не злазить, бо на вихідних побавили на руках. Фсьо!. Від ранку спав вже 2 рази. по 15 хв КОЖЕН!

Перші причастя похресників відбулися. Починається сезон днів народжень. Пороздавала замовлення-подарунки. Тепер чекаю на погоду: бо або вдома, або ж на природі на шашликах святкувати будемо. Хочу погодиии!!!

А ще - хочу бебісітера хоч на паро годин на день. Бо вже ніякий "антиозвірін" не допомогає...

от як я про це мрію... бо та кухня уже дістала.

Якась депресуха.

з хорошого:
Замовила малій нові окуляри (старі не знайшлись. Ну і нехай)
Залишилось лиш 2є штанів (з 10ти) в які я ще не влізаю. Є до чого прагнути.
Накупила собі полуниці. Буду смакувати!!!

 

не настільки я поки що кайфую від їзди... тим більше що останнім часом то була тільки послуга "тверезий водій", а я так не хочу. Хоча, як мені десь треба і я погрожую що візьму машину, то муж відразу мене везе)))) Вчора їхали з гулянки двома машинами. Муж сів в іншу, а мені в напарники відіслав нашого колєгу. Я навіть не знала що можна їхати без матюків і нервів))) Доїхали суперово, а мій муж тільки нині спитав чи там Андрій біля мене не посивів))
Погодка тішить, тому сьогодні ввечері буде вилазка в парк для тренування з бадбінтону для мене і рибйонка)))
А ще вчителька тонко натякнула що того тижня навчання як такого не буде, бо вони вже все повивчали. Може то почати канікули від завтра?

 

скоро "підсядете на бензин", головне - їздити регулярно

а я навіть не знала, що чоловік може їхати за кермом як пасажир. Просто говорити про своє і нічого не казати ні в дорозі ні щодо паркування. В нас була перша така поїздка в моєму житті!