Всім привіт! Дуже вдячна дівчаткам, які відгукнулися. Прочитала всі поради, пробую застосовувати, але, на жаль, змін немає... Якщо не сказати, що все стає ще складніше. Я або мовчупро те, що болить і не подобається, тоді ми практичео не говоримо, лиш по потребі, або говорю, що те і те мені не подобається, чому таке ставлення, давай щось міняти, тоді - "ти знову починаєш..." і скандал зі всіми витікаючими. Якби мені ще рік тому хтось сказав, що так можливе - я б голову на відріз дала, що цього не може бути. Такі були гарні слова, ставлення, обіцянки. Виходить може все так кардинально помінятись. І найгірше, що я не знаю причини і не розумію - чому і за що...
До батьків, інших родичів іздити разом пробувала, хороші люди, гарно мене приймають, спілкуюся з ними нормально і не вимушено, тобто не лише по потребі. Та ставлення від цього між нами двома не покращується, а жити мені ж не з родичами. Та частіше чоловік туди їздить сам, бо то одному, то другому треба щось допомогти, зробити і т. д. При чому це абсолютно не обговорюється - захотів - поїхав, лишень мене перед фактом ставить, що їде. А на скільки і чого- не відомо, захоче- день там побуде, захоче 2,3,4. Мені це, звісно, не подобається, бо як є своя сім"я, то вона має бути на першому місці, а вже потім всі решта (якщо це, звісно, не форс-мажор). Та й говорити, радитись, узгоджувати треба. Я чоловікові про це кажу, а він не розуміє, що мені не так... Припускаю, що це наслідки довгого холостяцького життя - що сам захотів/вирішив, те й роблю, нікому нічого не зобов"язаний, ні з ким узгоджувати не треба. Але мені від цього не легше. Я теж довго жила сама, але розумію, що сім"я це вже якісь спільні рішення і взаємні зобов"язання. Так важко, дівчатка, що капець((( Невже сімейне життя закінчиться, так і не почавшись... А у когось є приклади серйозних проблем чи кризи у стосунках, з яких вдавалось вийти і які закінчувались хепі-ендом? Поділіться досвідом, бо я вже падаю духом.
Я вам пораджу змиритися з тим, що є, або розходитися. Не варто тиснути на чоловіка і намагатися переробити. Знайдіть, чим себе зайняти на час його від"їзду, майте завжди альтернативу. З часом ваш чоловік може задуматися а шожтакоє вона робить без мене і вже враховувати вас в своїх планах. А може все залишитися так, як є, але ви зрозумієте, що то вас зовсім не влаштовує і ви легко, без "Так важко, дівчатка, що капець", розійдетесь. Все решта - образи, тиск, взивання до почуття обов"язку - призведе до сварок і погіршення ваших стосунків. Мій чоловік теж так колись на села їздив. Попустило вже. Не то щось зрозумів, не то старіє))))))))
Бачите, ваш чоловік вибудовує так стосунки, що або по його або ніяк....Впринципі для сім'ї яка хоче бути щасливою і прожити довго то неваріант, завжди має бути компроміс з обох сторін....
Тю, вся тема "Мистецтво бути дружиною" присвячена тому, як виходити з тих криз, як приклеїти там, де "не клеїться"... Мені дууже помічна тема, налаштовує на оптимізм, багато для себе почерпнула і продовжую брати на озброєння. Знаєте, трохи відпустіть ситуацію, попливіть певний час за течією. В нас із чоловіком на днях 9 років з початку взаємин, я взялася згадувати різні дрібниці, які мене страшенно дратували на самому початку подружнього життя - так от: деякі з них відмерли самі собою, я навіть не боролась. І то, в нас - клінічний випадок: італійські пристрасті, море непорозумінь (ну, хеппі-ендом і не пахне поки, але і не трагедія)
@MISS SCARLET а Ви візьміть і також кудись поїдьте - без пояснень і попереджень про те коли повернетеся. от він Вас ставить перед фактом, що їде до родичів, а Ви йому так невинно "О, забула тобі сказати, я ввечері\завтра\на вихідних також їду до коліжанки\цьоці допомогти\в санаторій полікуватися\на екскурсію і т.д." нехай він відчує себе на вашому місці. може через отакі ситуації чоловік на собі відчує те що Ви намагаєтеся йому донести... трохи офф, але от не можу зрозуміти, чого то ми, жінки, все щось намагаємося склеїти, полагодити, пристосуватися у стосунках, а чоловікам, сорі за мій французький, пофіг? от їх і підтримувати треба, і розуміти, і надихати, і соплі витирати, і хвалити і т.д. а жінкам часто за всі оті "мистецтва" віддачі -нуль. значить не у мистецтві справа, а у стосунках і почуттях... @MISS SCARLET подумайте добре чи Вам є що рятувати...
для прикладу - батькам потрібно двері переробити і вставити, потім відкоси - день-два, а то й три роботи... чи щось із техніки поремонтувати... у племінника машина поламалась - потрібно посидіти, помізкувати що й чому, знайти причину, поїхати купити поломану деталь, замінити ЇЇ... у племінниці капітальний ремонт - то там роботи - тільки встигай робити! розрахувати чого й скільки треба, матеріал поїхати купити, опалення запустити, ремонтні роботи... і це все забирає дуже багато часу( розумієте - він у мене - майстер на всі руки! без перебільшення - золоті руки має - от якби ще характер мав хоч наподовину такий, як руки. то й ціни б не було йому! а дорога родина тим користується - всім все треба зробити... хоча тут справа, я думаю, не в родичах - якби сказав "у мене є своя сім"я і я не можу приділяти вам стільки часу", то вони й не наполягали б... так мені видається...
а своєї роботи в нього нема? бо то треба мати багато вільного часу, щоб так всюди всім допомагати. Погоджуюся з Khrystik, спробуйте і ви собі так поїхати кудись раптово. Але тоді, кол чоловік вдома.
Стабільної роботи у нього немає. Займаєтся ремонтними роботами. Проте зараз замовлень не бере, бо плануємо робити ремонт у своїй квартирі. Щоправда свій ремонт постійно відсувається, бо всім все потрібно допомогти. Таке от замкнуте коло. Але вже почали утепляти, накривати балкон. то я тішусь, як мале дитя. Через це в нас також конфлікти є, бо свій ремонт не робиться, від замовлень відмовляється, майже вся домашня робота на мені, зате на дорогу родину час є! --- дописи об"єднано, May 17, 2016 --- О, вірно підмічено! Попробую, потрібно буде спробувати і, може потім вдасться пояснити, чому мені таке не підходить. Якщо його це якось зачепиь. Я вже інші дії робила такі ж. як він, але пояснити, чому це погано, не вдавалось.
Мені здається, що мусить бути якась вагома причина, чому все саме так складається. І підозрюю, що це, напевно, в мені щось не так, адже було добре, було навіть супер, а зараз все котиться коту під хвіст. І думаю, якщо причину знайти і усунути, то все налагодиться. Жаль, що в чоловіка я не бачу бажання щось шукати і налагоджувати. А може все банально просто - добився того, чого хотів, пройшла ейфорія і захоплення. а сімейне життя виявилося для чоловіка заважкою ношею.
Знаєте, і я так думала, поки не відчула цього на собі. Задала собі Ваше питання. І відповідь зовсім проста - тому що є любов, тому що хочеться зробити все від мене залежне, використати всі шанси, щоб виправити ситуацію, тому що не хочеться втратити сім"ю.
А може тому що частенько ми не допускаємо думки що причина може бути і не в нас? Оте вічне жіноче самокопання...
повністю погоджуюсь із Вами))) як дівчатка вже писали - жінки і стараються, і міняються, і "Мистецтво бути дружиною" і "Ведичні знання", а за це часто ні віддачі, ні вдячності, а інколи ще й всерівно винною зроблять!!! несправедливо це все!
Ті теми, і розмови в них, призводять до розуміння, що не в чоловікові щастя, потрібно вчитись ставати щасливою самостійно, тоді все навколо змінюватиметься. Марна трата часу - чекати вдячності.
не кидайте в мене тапками, але... може була зрада , коли він був за кордоном? а зараз не знає як себе поводити і робить нестерпне Ваше і відповідно своє життя.
