Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (10)

А в мене прооооза. В малого віруска перейшла в бронхіт, в чоловіка 38,6. А ще в придачу зробила лікарка малому призначення, я в інструкцію, а нам по віку, ще той припарат приймати не можна. Завтра, напевно, буду ій дзвонити, цікаво як зреагує. Ех, ну чому так тяжко знайти лікаря який би добре підходив. Якби мова йшла про мене, я б однозначно в гомеопата лікувплася, а от з малим боюся. Я йому на вірус гомеопатію давала, думаю, може, якби протовірусне дала, то, може б уникли того бронхіту. Але хто зна. І от тепер безпоняття, чи то дзвонити до гомеопата, чи лікувати традиційно. Боюся, не можу рішення прийняти. Мацьоп вперше має щось сеойозніше за соплі.

 

Щастя це коли ти обіймаєш здорових дітей. Щастя - це коли твої рідні і близькі збираються просто так. Без причини. Щастя це коли чужі люди, далекі родичі чи просто знайомі допомогають у важких ситуаціях.

Сьогодні моя донечка перший раз пропустила свято в садочку. Я й не знала, що вона не лише вірш, а й пісню цілу мала співати...

Як сонце ясне навесні -
Моєї матусі ім'я.
Із цілого світу мені
Найкраща матуся моя

Люблю її голос і сміх
І навіть сердиту люблю
Бо вище скарбів всіх земних
Ціную матусю свою...

Мала в інфекційній лікарні. Мама невідходить від неї. В чоловіка на роботі аудит. Мій тато за 600км від Львова... я - електровіник на антибіотиках!

Бережіть себе і своїх рідних.
Обняла малого. Сиджу і реву...

 

У мене врочистість, у солодкоі донечки 1 день народження. Кулька надута, подарунок подарований, тішиться. Як то швидко час злетів. Перший місяць довго тягнувся, а потім полетів. Пам'ятаю все, і як перейми передихувала, стиснувши чоловікові плечі, і як потуги були, і як мацьопик народився, і як чоловік пуповину перерізав, а біль вже не пам'ятаю. І знаєте, моя доця найкраща -ці слова є в кожноі мами. Вона весела, позитивна, дуже активна, мало спить і мало плаче. Чудовий набір,дуже нас тішить. Святкування переносим на неділю, тому плита відпочиває. Файний сьогодні день, і вам бажаю захоплюючих емоцій, несподіваних позитивних поворотів долі

 

У нас проооза. Я так надіялася що смуга хвороб закінчиться у квітні, але "не тут то было" - в малого отит, у мене "давній друг" тонзиліт знову виліз, муж теж ходить шморгає
Відбули-відмучили поїздку в село до свекрухи - я тепер 2 тижні буду "відходити" Їхати з Владом в поїзді щоразу стає ще веселіше (цього разу взагалі вночі майже не спав - то питав "а то що? а там що?" то о 4 ранку розказував що вже ранок і треба вставати ну і скакання і стояння на вухах ніхто не відміняв) добре що хоч ввечері собі колєгу знайшов то я мала хвилин 40 спокою поки вони бігали по вагону і машини ділили
В селі Влад в перший же день сказав що йому тут не подобається - майданчика немає, машинок немає і баба його не слухає відповідно все шукав якісь развлєкухи і пригоди на свою дупу. Тому село "как сігда" для мене суцільний стрес - треба щосекунди стерегти куди те мале шило вже погнало і яку гадость знайшло, при тому ще "улыбаемся и машем" свекрусі і родичам, і намагаємося спокійно відповідати на дурнуваті питання.
Я тааакі плани мала що от приїдемо у Львів, Влад в садок, а я назад яяяяк візьмуся за свою тему і роботу яка чекає ще з квітня... Ага, приїхали А тут ще й води гарячої не буде 3 тижні...
Врочистість спробуємо знайти Ми нарешті вдома а ще у мужа сьогодні день народження (надіюся що таки прийде додому святкувати, а не сидітиме до ночі на роботі). Влад з самого ранку заявив що "якщо у тата день народження то треба йому торт спекти", ех, тому треба буде зварганити якийсь сирник О, а ще я таки дістала вчора ввечері скелетик зі своєї шафи і мужу розказала те, що мене давно мучило

ага, спершу з Посиденьками поділилася-потренувалася

він спочатку не міг вирішити чи то душити мене чи ні, але все закінчилося добре Тому іду носи-вуха-горла нам з Владом мити-капати і треба якийсь подарунок (бо про "акриточку" для іменинника дитина теж пам'ятає) та святкове меню йти придумувати

 

Вроді все нормально, а настрій на нулю... Цього року маю зустріч одногрупників, але напевне не піду... Настрою немаю до таких гульбанів. Травень почався як ніколи весело, маємо 10 днів народжень, 3 з яких домашні. Погода кожен день як кіндер сюрприз, передвіщає щось класне, а в середині якась фігня. І нічого з тим не зробиш. В суботу маємо три дн і всі на 16 годину, плюс дачні роботи ніхто не відміняв.
Мала йти завтра на гель-лак, сьогодні зламала ніготь до м'яса, вже напевне не піду. Йду помию квітки свої, бо вже такі бідні в поросі.
Тре мені з кимось поговорити, а нема з ким всі на роботі, печаль! Тре щось робити...
Всім гарного настрою

 

помила вікна, випрала фіранки і штори, постіль, розвішала. брудний посуд і підлога чекають. Квітка вчиться повзати і вередує(верхні зуби, де ви там?). шоколадний торт

, який мене кличе з холодильника,

не їм, бо "худну"

в лапках, бо тяжко йде мені той процес. часто порушую дані самій собі обіцянки

Кетрін бавиться трохи. муж на роботі-кажись вже майже здоровий.отакий в мене день.
хочу на море.

розмріялася дурненька

 

Погода зводить з розуму, на роботі відкрили клуб "хто чутливий до змін погоди". Купа роботи, нічого не встигаю і якщо чесно навіть не хочу встигати.Всі як зговорились і всім щось від мене треба. Якоїсь біди мене ще назначили перекладачем, вже набридло, це не мої обов'язки, але кожен вважає за необхідне прибігти до мене і просити щоб я щось переклала з російською! Та блін, я навіть російською не розумію тої всякої термінології! Найсмішніше, як один хлопчина прибіг з якимісь ієрогліфами і допирав мені що то російська. Короч, виявляється я поліглот і знаю всі мови на світі! грр.

Вчора собі організувала відпочинок, точніше сказала що треба підписувати документи і на цілий день поїхала в інше місто. Як там гарно! Вже розпускаються троянди, а що може бути прекрасніше? Мені ще на хвіст впала одна співробітниця, то вона бідна кожен стовп фотографувала, бо такої краси ще не бачила. Нагулялись, потім удачно заблудились у метро-сіті (а шо я не Сусанін?) і все ж таки повернулись додому, стомлені, але довольні. Я в кімнаті влаштувала армагедон! То напевно треба у затуркану...Я перерила все, шукала свої спортивні штани десь 2 години, викинула зі шаф все, перемотлошила 2 валізи, повідсувала всі меблі, не знайшла...А знаєте де ті штани були? Звісно! на мені...
Сьогодні сиджу як зомбі, всі мене шкодують і приносять по цукерочці. Так мило. Нічого не хочу робити, я сьогодні принцеса.

 

мені майстер просто наростила один нігтик.

 

Я роблю в сусідки вдома, вона робить лиш манікюр та покриття, нажаль, а десь наростити не вийде, бо потрібно записуватись на три дні наперед, а покриття завтра

 

А я повернулась додому Майже 2 тижні подорожували, приїхали змучені і з купою вражень. 3 машинки попрала, ще 4 на завтра Холодильник порожній, робити не маю сили і бажання. На завтра теж купа планів.

 

Сестраааа, а тепер уяви це все, що ти тут описала і помножити на дві дитини + перебування в рідному селі , коли поведінку моїх дітей на церковному подвір"ї розглядають під ЛУПОЮ і коментують так шоби мама почула і дідусь і бабуся були в курсі, шо ві Львові тота Анничка ніц дітей не виховує , світоньку солодонький і т.д. і в тому дусі....А потім ще цілий місяць вже у Львові чую коментарі своїх батьків в телефонному режимі : " таки наші діти такими не були .... "

 

Проза потрохи переходить в буденність. Сьогодні завершили крапельниці малій. Тепер - дієта і всякі-які порошочки-пігулочки. Дякую усім, хто мене підтримував і молився. Бо це реально страшно: коли одне в лікарні, а друге, то котре мацьопство, має такі ж симптоми...Зараз Гануся - у моїх батьків "на карантині".
Зате тепер маю вдома 3х

перепрошую, серунів

питущих смекту, і переводящих "хранцужькі серветки". Коханий взагалі прийшов з роботи змучений, в добровільно-примусовому порядку заколисав малого ще в 9й вечора і в люлю. То хіба мене може носити з Наукової на Грінченка і ще трохи довкола вечєрком

нє, ну треба ж мозги провітрити за день?

Заодно забрала брата з роботи і відвезла до батьків: най мені теж дитину бавить .

В хаті... розвішано 5 закладок пральки. І ще все вологе. І пройти нема де. Посудомийка з жаходи дивиться на ту купу і загинає пальці скільки то їй прийдеться відпахати. Про себе взагалі мовчу. Будуть в мене "вихідні" чує моя "ЖОзефіна" ...

Доїла останній кусочок шпинатно-сирного пирога. В холодильнику - урчить (знаєте, як ото в животі, коли їсти хочеться) .

Перечитала все те що настрочила - не так все зле. Починається щовихідних свято: Перше причастя похресника, похресниці, Ганусі ДН, Назарка 8 міс, Вознесіння, моє ДН, весілля, День конституції... А на город коли?!!!

Хочу сонця літа і тепла!

 

Мами, а коли ті болячки закінчуються?!
В малої з недолікованою старою болячкою почалися нові соплі. Ні, ну вони можуть якось хоч по черзі???!
В мене сили на межі, враховуючи, що й сама за останній час мала отит, коньюктивіт, постійний нежить і якусь температурну віруску.
У свекрухи - ще гірше (не буду вдаватися в деталі). Свекруня в мене - золото, хочеться, щоб була здорова, чи принаймні, без особливих загострень.

Якби вірила у "пороблено" - то за останні 3 тижні прописалася би вже в якоїсь бабки.

Оце моя проза.
Врочистість теж є. Але дещо ще рано озвучувати, тому поки відмовчусь.
Вже двічі на сцені з дівчатами танцювали. Ще трохи і стану "наркоманкою". Вже ноги не такі дерев*яні, і глядачам почала усміхатися
Аня вперше мене "оббрехала". Сказала свекрусі, що ми її в куток ставимо. І головне, що їй повірили
Усім міцного здоров*я!!!

 

Імхо, пора пригальмувати і перепочити, організм кличе полежати пару днів в анабіозі)))

 

Якась вірусяка зараз ходить така противна. Моі мужчини, обоє перенесли іі з високою темп, а тепер кашляють і кашляють, ну і соплі трохи. Мене трошки тільки зачіпило, один день темп трошки кашель і соплі та й якось, ніби пройшло. Та хочеться щоб всі були повністю здорові. Якась весна така холодна (((.
Нумі з приємного, чоловік замовив тумбу на кухню, нарешті винесу ті тумбочки з шухлядами, і не буду боятися, що мацьоп витягне ту всю шухляду на себе. Та й поскладаю там купу всього.
А ще хочу штори і штори нитки в кімнату. Вже вибрала, ще б якось купити. Але от написала на "папері". Значить купимо. Вже давно помітила, що бажання треба ота " озвучувати" і вони збуваються.

 

подумала вчора я!
Доброї ночі мої любі любі посиденьки!
Напевне 2 місяці не писала тут, все нема коли, рух шалений, рік просто злітає, земля обертається з шаленою швидкістю, а треба встигнути ого-го.
Вкотре переконуюсь що я гірше Наполеона, бо у мене в голові в декілька раз більше планів ніж у нього.Дякую Богові що народилась такою стресостійкою та витривалою, бо реально інколи "дах зриває" від своїх думок та планів. Все бігом тай бігом, а реально хочу впасти в гамак десь в карпатах, вдихнути чистиго повітря і перечитати усе що пропустила.
Лю вас всіх!Старатимусь не пропадати. А як матиму вихвалялку то одразу напишу, лиш би не здаватись і перти о своєї цілі

 

Ауууу! Дівчата ви що забастували? Я знову за компом, значить я знову тут Приїхали ми зі села, трохи гостювали там на свята. То була ніби і врочистість, але вдома все одно найкраще, спокійніше і є інтернет. Плюс в тому, що дитина трохи надивилася на живих курочок/гусочок/коровок і в кінці вже ніхто не казав, що він асфальтний мухомор, бо спочатку то були такі дикі емоції, що . Прозові хвороби нас теж не оминули, в малого соплі і ларинго-трахеїт, а в мене вже тиждень закладений ніс, ніби і соплів нема і не відпускає,зараза, ніяк... Наразі входимо в звичний ритм життя і чекаємо нарешті тепла, бо той холод вже дістав

 

Ага, думаю давно тут не читала - заходжу а в темі "тишь да гладь" - нічого і не пропустила дуже
У нас врочистість: я нарешті після майже місячної перерви відновила трохи роботу - як я вже скучила за кольорами, чужими гардеробами і здивованими і радісними поглядами дівчат Надіюся що в травні той малий соплюн дасть мамі хоч трошки займатися своїми справами і темку відкрию назад, але хто зна - бо знову ті довгограючі зуби почали лізти (пішов 5 місяць і ні один з 4 досі не показався). О, нє, написала і заглянула щойно - один таки нарешті є от і врочистість (ще 3 зуба лишилося дочекатися )
А ще мали ми сьогодні свято в садочку - мало бути теж у врочистість, але більше проза. Малий мені вдома всі пісні співав і танцював, а в садку надувся, сів на стільчик, в носі трохи подлубався поки всі про гусей співали і далі в "масових гуляннях" участі приймати не захотів. Розказав тільки один віршик з двох, а потім прийшов, виліз мені на руки і сказав що не хоче там на стільчиках сидіти бо йому не подобається. А ввечері як забирала з садка питаю "дітки так гарно танцювали і співали, а ти чого не танцював?" - "бо я не хотів танцювати, я хотів сумнитися" Ну нє, то нє. Але зробила висновок що дитина не звикла до масових шумних гулянь, тому треба частіше виповзати в центр на якісь концерти - "тусуватися" і звикати
Ну і так, чекаємо літа і тепла - я вже ревізію футболок і шортів усім членам сім'ї провела, кедами теж всі забезпечені, от тільки сандалів ще ніхто не маєі моя "циганська" літня довга спідниця ще не пошита. Тому замовляю отак градусів 20-22 тепла, більше поки не треба

 

Ми ще вдома. На лікарняному.
Але вже краще.
Бойлера вчора підключили, бо 18.05 був останній день подачі гарячої води у Рівному.
Жевжики ще сплять мої.
Анін нічний сон останнім часом - це щось неймовірне. Прокидається о 3.00 ночі і хоче спілкування... До 4.30 ніхто не спить. Якби ще не всі зуби вилізли, то я б на них грішила, а так... Вже третю ніч таке витворяє. А ще якось на днях було: "хочу какаве" (какао)... Зараз, збігаю зварю о третій ночі...
Новин немає особливих.
В суботу черговий танц. конкурс

 

Ранкова кавця!
Нарешті сонечко за вікном. До весни,мабуть,повернулися залишки совісті))) Урочистість! Літо через 12днів,а ми ще не навеснувалися.
Малюк ніби(пишу пошепки)перестає кашляти. То урочистість номер ту)
Корки страшні... Чує моя попа,що зараз решту дороги доведеться ножками йти(а то ще дуже і дуже далеко).. Навіть не знаю чи то проза чи урочистість) Ніби було б корисно сальцем потрусити),але як я тих пару км пробіжу,то роботи вже не буде сьогодні(я не конче тренована))