тих індивідів я переконувати не хочу. п.с. я сама є хороший приклад жартів ДНК, я не схожа ні на маму, ні на тата...Але повна копія своєї бабусі, маю довоєнні фотографії бабусі , то всі питають мене що то за ретрофотосесія була така
Я реально за голову вхопилась . Люди їдуть мозгами капітально, а може якраз тому що, тойво, ну, не тойво? Впевнена, що таким і цнотнива не поможе, там в голівонці така буба. Надіслано від мого GT-I9505, використовуючи Tapatalk
Бачу цей допис викликає сміх у деяких дописувачок. В кожного свій шлях до щастя.В кожного свої таракани в голові. Я не можу робити так чи інакше, бо хтось вважає це правильним чи неправильним. --- дописи об"єднано, May 13, 2016 --- З вашим темпераментом ви мене не зрозумієте ( вибачте, я не хочу вас образити) Ми не пробували жити разом
100% Тому я зрозуміла, що просити поради на форумі в таких ситуаціях немає сенсу. Надзвичайно різні рамки світосприйняття, і Вам можуть зробити боляче. @Materynka, Ви самі знаєте всі відповіді, я впевнена Бажаю Вам щастя
Ви не знаєте який в мене темперамент. Я була декілька разів у схожій ситуації і також плакалась тут на форумі. І всі копняки і поради мене зробили саме такою, якою я є. Я інтроверт, інколи взагалі уникаю будь-яке спілкування, але і для мене зустрічатись з коханою людиною 2 рази на місяць то є замало...хоч в мене крім роботи, постійних проблем, ще додається 1000 км між нами... Коли справжня любов, тоді всякі нюансики просто не замічаються. Зараз з дописів я бачу лише що форумлянку не влаштовує таке трактування любові, їй цього мало, і то трапилось не вчора, а триває вже довгий час. Стосунки різні і ми не знаєм всіх деталей... але ви обоє не хочете виходити з зони комфорту, а це страшне діло.
Можу теж судити з ваших дописів Так нюансики не помічаються, але коли починаєш думати про те, як воно буде, якщо створити сім"ю, то починаєш реально оцінювати, що саме тебе не влаштовує. На самій любові далеко не заїдеш
Дівчата , не сваріться . Памятайте як ви виносите це на форум , питаєте поради чи просто хочете поговорити то так і отримаєте : і пораду і оцінку і думку чужої людини і то все вам може не сподобатись . Не раз форумлянки питають поради яка ім зовсім не подобається , не підходить просто хотілось виговоритися .
То називається закоханість, коли не помічається) Насправді, Материнко, Ви правильно робите, що це ретельно обдумуєте. Якось серед молоді поширений такий стереотип, що любов - це щось таке від нас незалежне, звалюється на голову, і як вже закохався в когось - то, якщо це "справжня" любов, то закрий очі на всі недоліки - і люби, оце дуже самовіддано і жертовно, і т.д. От лише така "любов" дуже скоро може обернутися якщо не ненавистю, то байдужістю і крахом стосунків. Тому що в стадії закоханості це робити дуже легко, в стадії "хочу вже заміж/дитину" - переважають ці бажання, і можна стерпіти, а от в стадії шлюбу - це дуже швидко може обернутись катастрофою. Ну або просто тоді терпіти і тягнути то мовчки і тихо. Любов серйозна, - це в першу чергу не емоції (ок, з них все починається, але далі треба йти далі), це - наш свідомий вибір. Він має бути зваженим і обдуманим. Прийняти те, що "не так" - ось найголовніше завдання в цьому виборі. Бо те, що добре, ви і так бачите, радієте та приймаєте без проблем. А от з цим першим треба розібратись, ви повинні зрозуміти, чи хочете ви любити саме цього чоловіка от з таким набором недоліків, закрити очі - це не вихід, і не ведіться на фрази, що коли справді коли любиш - то не помічаєш, пробачаєш і т.п., любити по-справжньому - любити разом з усіма тими недоліками, а якщо ви не можете цього зробити саме із цією людиною - тоді це не ваша людина.
щодо випадку Материнки - згідна, я вже раніше тут писала, що думаю, що все вона бачить і знає, просто не наважується на зміни. Ну але до всього людина має сама дозріти.
Це форум Інколи важко передати власні відчуття словами, а інколи люди додумають своє. Знаєте, це як показати рожевий листочок людям і запитати що це, всі побачать щось своє і кожен зможе написати цілу історію про той клаптик паперу...
Малось на увазі, що можливо треба перейти через такі стосунки, щоб зрозуміти чого саме Я хочу від коханої людини. Адже все, що нам дається, дається для чогось. Так я робила помилки і в цих стосунках і в попередніх. Але таке наше життя - не помиляється той хто нічого не робить. Ще так два слова: Попередні стосунки були повною протилежністю теперішніх. І була веелика любов, захоплення, метелики в животі, літала як на крилах, і він до мене дуже добре ставився. Багато говорили, гуляли, рамантік по повній програмі. Зате він зрадив мені. Значить в якийсь момент щось пішло не так. Висновок один: ніяких гарантій в стосунках не може бути і треба бути морально до цього готовим.
То напевне в цьому і криється причина вашого тяжіння до того, як є зараз - типу, хоч все тихо і "ніяк", зате не зрадить? Але це зовсім не аксіома, просто першого разу трапилось так, і такий асоціативний ряд вам закарбувався.
в сенсі? мій висновок - він зрадливе брехло. другий має такої ж величини недоліки просто інші. та ладно би було тихо - там мертво.
Зрозуміти можна й наодинці. Деколи це навіть ефективніше, ніж через граблі, бо менше негативу назбираєте.
