Так, я б на таку рутину не зважала, ну розвішує ваші труси- ну най розвішує, що тим трусам станеться. Свекруха поїде знов зробите на свій лад. Натомість в принципових питаннях, як харчування дитини я би говорила один раз, але безкомпромісно і хай а не послухає - до цього питання її недопускати і все.
Трохи зараз не маю змогу по всьому, що сказано відповісти, але тут справа не в трусах - справа у нехтуванні тим що я сказала. Вона спитала, я сказала, що повішаю сама, а вона робить по-своєму, після того, як було прохання не робити, оце бісить. І потім та, я перу кожен день щось. А весь тиждень перед тим хворіли діти одна за другою темпа 39. Кожен день. І назбиралось куча всього. Спочатку одна 3 дні а потім інша 4 дні. І на наступний день після нормалізації темпи вона приїхала, і ще й приперла качку (з полтавської області), яку чоловік казав, не привозити. Описати мій стан мені важко, але я стерпіла. Я мусіла її приготувати, а це для мене психологічна травма. Про отруєння не жартую, бо на тарілці реально може лишитись крему розміром з півчайної ложки.
Я вас розумію, ви господиня в себе вдома, і тут знаходиться стороння людина яка той факт ігнорує. Але ви її не переробите, за кожен крок сваритись не будете, ну то ж чоловікова мама. Відпустіть то трохи від серця, забийте, наберіться пофігізму і ви побачите, що її присутність стане значно легшою для вас. Хтось має бути мудрішим)
Я хочу просто пояснити, що це по етичним міркуванням, у мене це з дитинства. І я зовсім не готую м"яса, свекруху це теж дуже не влаштовує. Раніше хоч з фаршу могла щось зробити, а зараз і того не можу. Вважаю, що не мушу переступати через себе. Чоловіка це влаштовує, і він це нормально сприймає. Купує готове, ми не робимо з того проблему. Дітям готую інші білкові страви. Ще варю курятину... ну варила раніше... до качки. А в садку вони їдять м"ясо. Рибу готую нормально. Це все дуже важко пояснити у парі повідомлень. Бо стосункам вже майже 10 років, а ми геть чужі. Хотілось би і покращити, але це можливо тільки через розмови. А розмова це сварка чомусь завжди. Я справді не хочу бути з неї в контрах.
добре, а не хочете то питання обговорити з чоловіком. Він має всяко Вам допомагати проживати складні моменти в спілкуванні з його мамою. Он мені за бугра виглядає, що мав би приготовити ту качку сам, або поговорити щоб мама сама готувала , поснивши, що у Вас переконання....
та не треба бути близькими. Дружнього нейтралітету достатньо. Не треба ніяких розмов, якщо вони до сварок доводять, просто сприймайте її простіше. Робіть як вам зручно, а решту нехай чоловік розрулює, то ж його мама.
Абсолютно згодна. Тільки обговорювати ті питання з чоловіком в спокійному тоні, без претензій. Не обов'язково навіть маму посвячувати у те, що у вас якісь переконання. Просто хай чоловік сам зробить і скаже, що він завжди мріяв сам качку приготувати
Я говорю, і він мене розуміє. На рахунок качки я з вами згодна, може треба було, щоб чоловік її приготував. Мені трохи шкода, що через те, що у мене нема сміливості поговорити, він опиняється між двох вогнів. Але з іншої сторони, чоловік - мій захисник. Від негативних емоцій в тому числі. Але вчора йому було не позаздрити. Вона така, що дуже довго відходить. І взагалі проблема набагато глибша. Я думаю підсвідомо вона звинувачує мене, у тому, що чоловік кинув високооплачувану роботу помінявши на ту, яка була на той момент хобі. (я ж не заборонила, вона так мені колись і сказала) І що переїхали до Львова, хоч це було наше спільне рішення....вона колись сказала, що "ви поїхали взагалі, щоб мене рідше бачити"... І така мнітєльна. Я колись ще коли дітей не було і неодружені були, купила їй квіти йдучи з роботи - вона приїхала на вихідні. Хотіла приємне зробити. А в понеділок вона мала їхати, я йшла на роботу і прощаючись сказала "Щасливо". Чоловік тоді сказав "що ти сказала? мені почулось "я щаслива". Вона "і мені почулось я щаслива"... я стояла як дура... пішла на роботу, сльози текли нічого не могла з собою зробити. Мене потім чоловік переконував, що мама нічого не подумала такого. А через 2 роки напередодні нашої розписки, мені заявила, що "ти... вабшє мені сказала я щаслива, коли я їхала додому" Ну як це називається? Та ну напевне ви праві, дарма це все, простіше просто не брати в голову. Ніякі листи, то нічо не дасть, напевно. Я згідна, я так стараюсь і робити. --- дописи об"єднано, May 10, 2016 --- Та я напевно і не прагну близкості, якщо чесно, хотілось би лиш поваги. До мого вибору, до моїх поглядів і т д Мене дитина починає питати про Бога, я щось відповідаю, а вона іронічно до мене "Ой... ти в то віриш???" Тому напевно якісь труси дурацькі стають останньою краплею.
@Ahaha , от читаю я ті страсті і розумію, що у мене золота свекруха раніше і я би так нервувалась. А тепер просто маю файну пораду "плюнь і розітри". Ну не зміните Ви її, що би не казали і не робили. Так само як не змінить вона Вас. Просто треба простіше ставитись до таких ситуацій, з гумором. За труси тут файно порадили Вам)) Мені здається, що найбільша проблема то страх звернути увагу на якісь моменти. Не криком і претензіями, а спокійно. А тарілки я би інакше розрулила: витягаєте брудні і наїжджаєте на чоловіка "що ж ти за порося таке, не можеш тарілку помити нормально? як тобі не стидно, такий лоб виріс, а брудний посуд в шафу ховаєш!" при свекрусі. Маленький концерт і посуд буде чистий)) Мамуся ж не захоче щоб невістище її синульку ображала, а заодно і пойме кому посил був))) Щось мене криє з шаленими порадами, а все тому, що моя свекрушенька приїздить на днях)) Як то добре що вона в мене адекватна і мудра жінка!!!
То так і є ... Щось він останнім часом так рідко це робить )) Краще вже напряму сказати, ой щось тут лишилось брудне, хай би раз сама побачила. Та це класно, я просто не встигаю на все відповісти )) Я ще подумала, а чи не купити щось-едаке у секс-шопі і підкласти ))
я вам зараз скажу щось страшне. Від деяких людей марно чекати і поваги. Вони поважають тільки кордони. Бажано з колючого дроту і електрифіковані.
Ви забагато стримувалися, от і хочеться пар спустити. Іноді і таке треба, але частіше то може лиш ускладнити стосунки. Я звернула увагу, що ви вийшли в магазин, а свекруха розплакалася. То чистої води маніпуляція, чи ви, виходячи, якось натякнули, що вас дістало? Я теж дуже напружено свекруху сприймала. Здається, попустило, коли наволала на неї: ситуація була напружена, вона (на мій погляд) істерила - мене то не влаштовувало і дратувало і я на повищених тонах і в наказовій манері висловилася . Вона пішла плакати, а я потім вийшла обіймати і втішати. Вибачення не просила. Не знаю, чи забулося-перемололося, але я стала її сприймати простіше: навіть зауваження про те, що ми з чоловіком не пара. Здається, що проблема насправді була не в свекрусі, а в мені і моєму комплексі відмінниці. Я була при ній тихою і скромною, зі всім погоджувалася, до приходу готувалася, переживала, що подумає. А тут прорвало, образ відмінниці - в першу чергу в моїй голові - знищено. Можна і зауваження зробити при потребі спокійно, і не надавати значення сказаним дурницям, і, відповідно, не накопичувати напругу
нащо годувати дитину-алергіка кіндер сюрпризом? бачила, знає, скільки мучимося, купує якісь там органічні цукерки, і тут мала я приїхати - гриби, кіндер, магазинні десерти, мокрі каруселі без дощових штанів...
тут не суть в тому, хто їх мив і чи підходив чоловік до мийки взагалі))) чоловік може взагалі не при ділах бути, то "показатєльні виступлєнія для свекрухи"
Я зрозуміла, про що Ви, але мені тепер так не хочеться робити... Ми тільки те і робимо, що спілкуємся отакими окольними шляхами. Я звинувачую її, що вона маніпулятор, так вона маніпулятор, але схопила себе на думці, що я теж роблю деколи по-маніпуляторськи. Коли ніби кажу дитині, а адресоване це їй, бо кишка тонка... Стомилась я від брехні самій собі. Та ні я жартома про це, але пар дуже хочеться випустити і іноді треба це робити. Кажуть емоція народжується на фізичному рівні, на фізичному її треба і відпускати. Не знаю отоді, я гнів спрямувала на стару сушку для посуду, яку вже давно треба було поміняти на нову. І коли "завелась" спакувала сушку і пішла в магазин за новою. Може це виглядало надто істерично? Але якщо не випускаєш емоцію вчасно то видно деколи прориває просто. Відповідно коли я вийшла в магазин, тут вже було ясно що щось не так і видно вона почала розпитувати в чоловіка. А чоловік пояснив, але може десь став на мій бік і їй то було обідно. Знаєте, не рухаю його взагалі тою темою і не розпитую, що він там їй сказав. Він і так достатньо стресу мав тут з двома жінками. @iragonzales На рахунок релігійних поглядів при нагоді обов"язково потрібно буде поговорити причому доведеться напевно це мені зробити. У нас погляди з чоловіком відрізняються, але він мої погляди поважає... Зараз у такому віці як моя старша (скоро 7) вона часто задається питанням, що буде після смерті. Я пояснюю так, як це бачу... і от саме тоді вона і сказала мені "а ти в то віриш??" ...ну що я могла відповісти, так і сказала "звичайно вірю, невже б я казала дитині те, у що не вірю"... Я ж вправі ділитись своєю точкою зору (хоч вона дещо і відрізняється від того, що вчить священик в садку) я пояснюю, що кожен притримується своєї точки зору, але я от думаю ось так і кажу як. Я так намагалась з перемінним успіхом робити, і деколи справді виходить, але от воно вилазить час від часу оця невисказанність. (Може проблема глибша). Дівчата, я дуже-дуже вдячна за кожну пораду, за увагу до цієї моєї проблеми. Ви справді допомогли мені винести висновки з ситуації. Я зараз пишу вже коли свекруха поїхала і навіть пройшло вже 2 дні. Я дещо охолола, і дивлюсь на те інакше. Але як би там не було, я зрозуміла, саме гірше проти чого протестує мій організм - це брехня самій собі, і правильно писала Вибудовувати кордони виховувати повагу до самої себе, та і взагалі міняти будь-що у собі ніколи не пізно.
Приходили друзі, принесли дітям фрукти- яблука і 3 ківі. І ці ківі свекруха ще твердими сама з*їла. Для мене це не нормально, ба самі внуків (їх3) не балують, при зарплаті 1800 купують тільки дорогі речі Віші, МеріКей, Левіс - чому б ні, якщо кухня спільна.Мовчу, зроблю зауваження - гніватись будуть 2 тижні - і те саме робити, напевне на зло. Так хотіла б, щоб ми жили окремо...
Типу годуєте ви їх. А де живете? в них? Я б не могла жити ні з мамою, ні з свекрухою (тут взагалі без обговорень).
Вже дванадцять років живемо разом, переїзд і не обговорювався - будинок буде синові, і батьків треба доглядати, та й грошей в хату купу вклали.
