Сьогодні такий чудовий день. Так тішуся за одних хороших людей. Йому 50, жінці 45 ,народили другого хлопчика. Першому 5. Привезли їх сьогодні додому, вони такі щасливі, очей не відвести, жінка помолодшала, аж світиться вся. І це свідомий крок ,вони дуже цього хотіли. А щодо Вас @Supernatural, я думаю Вам ще трішки потрібно часу, щоб захотіти другу дитинку - захотіти ТАК, щоб не було ніяких АЛЕ. бо з дописів видно, що ви хочете, готові, але якась частинка ваша, ще боїться. Тому успіхів, налаштовуйтеся, і тіште нас гарними новинами. P.S останнім часом себе ловлю на думці, а може спробувати ще раз))))
В мого тата так (майже), між донькою і внучкою 2 роки різниці. І то я досить пізно (по мірках батьків) дитину народила (аж в 25), моя мама в 20 мала вже нас двох
Маю знайомих, обом десь по 43-45. Мають двоє дорослих дітей, старший в сша і молодша минулого року поїхала вчитися в Польщу. Батьки дуже не хотіли, просили вступати десь у Львові, але вона таки поїхала. І тоді той чоловік до нас заходилв і моєму говорив, що дружина років 5-7 тому говорила про третю дитину і він зараз дуже шкодує, що не відважився.
А чи є тут хтось серед нас, хто має одну дитину, свідомо прийняв таке рішення? Чи з часом не шкодуєте про це? Коли наприклад, дитина вже у підлітковому віці, і вже так не потребує батьків.
@Naama , знаю пару випадків що прийняли таке рішення і лиш в 45-50 років дуже шкодували про це . А найбільше шкодували ті які зробили аборт , то жінки плакали при розмові з усвідомлення того що реально могли виховати ще одну дитинку .
ну я така ( вірніше ми з чоловіком, бо рішення то наше спільне). Дитина якраз у підлітковому віці. Не знаю, що я скажу у 50 років, але у віці майже під 40 ( а чоловік на десятку років старший) наразі не відчуваю потреби у другій дитині ( і не відчувала, правда, і в 20. Чомусь завжди думала, що буду мати одненьку). Тобто це свідоме рішення конкретної нашої сім ї. З одненькою дитиною в нашій родині ми такі теж одні, у всіх по двоє. Не зарікаюся і не знаю, як воно буде після 40-ка ( може в 40+ прийде інше бажання), ну але за 20 років спільного життя у нас мови про народження другої дитини не виникало. Тобто якщо власне відповідь на питання "хто має свідомо лише одну дитину і чи не шкодує про це", можу сказати ствердно, що на даний момент у мене саме так ( єдина вагітність була бажаною і планованою)
Не знаю, чи наважусь на другу. Роздуми є, але..До того ж, маючи двох, чи трьох, неважливо, все одно всі повиростають, розлетяться. В мене майже всі знайомі, близькі подруги самі в сім'ях. Sent from my SM-T230NU using Tapatalk
Знаєте, отак перечитую і вдумуюся, тема дійсно, не про те в якому віці народжувати, а для того, щоб не відтягувати вагітність, шукаючи якісь причини. Бо багато хто, чекає на момент, коли в житті буде все налагоджено, і тоді думають про дитинку, та не так стається , як хочеться. Тому, бажаю всім гармонії в житті, щось є вище за нас і переважно, коли ми того не чекаємо, воно приходить. В кожного своя доля, і вік для кожного свій. Та недурно, говорять:"На все свій час".
моя бабуся народила мою маму і більше дітей не мала,при тому була заміжня двічі,але ніколи не жаліла,що має одну дитину.в мами подружнє життя не склалося, вдруге заміж не вийшла і я в неї одна.Про себе скажу,що наразі другої дитини не планую,вік дозволяє ще подумати...хоча в майбутньому років через 7 8 і хотіла б ще одну лялю.
якраз в підлітковому віці дитина навіть дуже потребує батьків , це дуже важливий період в дитини і мудрі батьки ще й як потрібні не розумію , звідки такий стереотип мислення
от різницю щодо відношення віку я відчула тут, де зараз живу. Мені 33 роки і маю наразі 1 дитину. Так от на Україні багато людей хвилювалося, що мені ВЖЕ 33, поважний вік і я ще не маю більше дітей. Тут, коли чують про вік і що є 1 бейба, відповідають " ооо, то ще народиш пару, тобі ж ТІЛЬКИ 33". І так мені б хотілося стати мамою і в 33, і в 42.... От абсолютно не лякає вік, основне мені і мужу здоров"я, а так я і в 60 літ планую дати "фору" молодим мамусям))))
Може то пов"язано з тим, що там (в західних і розвинених країнах) загалом тривалість життя більша і стан здоров"я не такий як в нас. Там коли людині 70 то вони займаються спортом, лижами, активно їздять усюди, жінки приймають часто гормональні засоби щоб відтермінувати клімакс, а в пострадянських країнах в основній масі ще так не є. Звідси і стереотипи і такі думки у людей
Не те мала на увазі. Звісно, що ми будемо потрібні один одному завжди. Просто мені здається, коли діти у підлітковому віці, мають свої інтереси, хоббі, компанію, то в батьків з'являється більше часу, і можливо ж відчуття, що відійшли на задній план, бо діти в такому віці хочуть свободу. А коли є двоє/троє дітей, то все таки більше живеш ними, сімєю. Якось так воно мені видається. Хоча знаю сім'ю де одна дитина,і всі разом ходять в басейн, мама з донькою (16р) на всякі косметичні процедури, на всякі курси, тобто дружня щаслива сім`я,де ніхто нікому не надоїдає
просто повірте , відчуття , що відійшли на задній план нема , в мене точно такого нема , хоча в мене син вже дорослий Але тут дуже індивідуально , залежить які стосунки батьків з дитиною більше часу з"являється - це так , бо дитина вже самостійна
От недавно серйозно захворів наш знайомий (йому 32 роки всього). Я родичці одній кажу, що як то так, що в такому молодому віці захворів. А вона мені, дослівно, каже "Та то ти себе балуєш, молодий вік то 19-20 років, далі вже не молодість, хто б що собі не казав". Ось так, ноу коментс
О так ) людям краще знати коли запізно , а коли вчасно Чесно , дивуюсь , 21 століття надворі , а якісь середньовічні думки
