Може не зовсім в цю тему, але в Мистецтво не хочу постити. Автор наша Зануда, старожили пам'ятають, new members - користайте. 5 міфів про щасливий шлюб
Дорогі жінки, не варто лити сліз через них. Це вже досвідом перевірено чим більше ми ( жінки ) проявляємо свою слабкість і сльози, тим менше чоловіки будуть замислюватись над своєю поведінкою. Потрібно навчитись бути сильними, не показувати своїх ємоцій. Будьте завжди на позитиві.
А чому думаєте, що він Вас не сприймає? Ну от якщо відкинути Ваші претензії до нього (які звісно йому не подобається), він що, якось Вам висловлює своє несприйняття? І ще раз про домовляння. Розумієте, стосунки між ж і ч це в першу чергу почуття, містерія, нераціональна і непереборна енергія. А Ви хочете це загнати в раціо... Може в цьому проблема? Десь читала, що кохання - примхлива птаха. В неволі помирає... Пс. Вибачте, можливо в мене склалось хибне враження, але здається, що Ви самі вбиваєте птаху кохання, постійно вимагаючи проявів любові і намагаючись домовитись про їх регулярне отримання. Чим більше Ви будете про це домовлятись, тим менше будете отримувати.
Знаєте, а щось в тому є... Тому імхо найкращий і найефективніший підхід - зробити так, щоб чоловіку було не "в лом"! Вніманіє, вапрос: Як зробити? Тут вже йдуть стратегії, тактики і мови любові. Але однозначно не крик (самі пишете, що не допомагає), не докори і не торги. Чоловіку не "в лом", коли він кохає плюс бачить вдячність плюс боїться втратити. Тому дайте чоловікові зрозуміти, що йому дико пощастило, що така розумниця і краля його помічає і цінує.
Іншого виходу я не бачу.Тій птасі про яку ви пишете просто обрізали крила. І якщо не можеш літати, то мусиш пристосуватися жити так як виходить. Він дуже закритий і я думаю, що все гаразд, а виявляється якісь хробачки гризуть його. В мене просто опускаються руки, бо мужику 32 роки, а поводиться як дитина. Ну якій дівчині буде подобатися,що їй не дарують квітів, подарунків, не запрошують погуляти, сходити в кіно, кудись поїхати, провести разом часом. Ми бачимося 1 раз в місяць, можемо тиждень не спілкуватися по телефону. Як в таких умовах мають кріпнути почуття? То настільки складний випадок, що в мене виникає тільки бажання піти
Стоп, стоп, стоп... Чому мусиш? Ви не одружені, у вас з ним немає дітей... Ви нікому нічого не винні. Що Вас взагалі тримає поруч? Чому Ви з ним?
1. Ви зараз вже його добре знаєте, всі його плюси і мінуси. Уявіть, що Ви ніколи раніше не зустрічались, а от нині він пропонує (але Ви вже знаєте всі його риси). Ви були б готові почати стосунки зараз саме з ним? 2. В цьому вся соль. Ви самі створюєте проблему своїми очікуваннями. Ви багато чим незадоволені в існуючих стосунках, але тим не менш бачите його своїм чоловіком, ще й налаштовуєтесь "співіснувати". Ви самі в своїй голові створили такі установки і тягнете в це сумнівне майбутнє цього чоловіка. Можливо, він інстинктивно опираєтся? Можливо, він не хоче того майбутнього, до якого Ви вирішили прямувати? Можливо, він не дитина, а людина, яка прагне бачити від вас в першу чергу почуття, а не співіснування? І відчуває, що Ви самі не певні в своїх почуттях (п.1)... Ну може ж таке бути, що він теж це відчуває, правда?
Вибачте, якщо щось, але що це за стосунки, якщо раз в місяць бачитесь і тиждень не розмовляєте по телефону? То навіть не дружба. Це так завжди було? Мій теж дуже закритий, егоїстичний і квітів не дарує, любить дома посидіти, але бажання бачитись і говорити по телефону було і є і нікуди не подівалось за 7,5 років знайомства. І коли ми зустрічались і все йшло до одруження, я так для себе зрозуміла, що саме з цими якостями я змиритись можу, але вилізло таакее, що я б тепер прийняла інше рішення. Ви молода дівчина, не заганяйте себе в потрібні тільки Вам стосунки, повірте, в шлюбі Ви вже нічого не зміните, це ще якщо то одруження буде, бо чоловік, якому нормально не бачити кохану, місяць не спішитиме бачити її кожного дня. Він достойні кращого!
Можна і піти... Але не зрозумівши, що саме Ви (можливо) робите неправильно в цих стосунках, Ви ризикуєте наступати на тій ж граблі знову і знову. Можливо, варто спробувати розібратись, полагодити, зробити для себе якісь висновки... А якщо нічого не вийде, то тоді піти. ПС. Вибачте за жарт, але як у тому анекдоті - пофарбувати, а потім викинути!
У Вас з ним нема шлюбу, дітей, фінансової залежності, разом не живете. У Вас є лиш почуття до егоїста, якому нічого не потрібно і йому буде добре самому. То чого чекати і чому не піти вже зараз? Повірте, в мене схожий випадок - він скакатиме від щастя, коли я піду і ще дитину заберу, йому кльово бути з роботою і компом. Лиш у вашого, вибачте, дуууже запущений випадок, мій таким стає, коли ми сваримось, а тут в звичайному стані вашому пофіг на все.
щось одне з того є правдою, друге ви собі придумали. Що саме - вам видніше, думаю, якщо чесно себе спитати, ви знаєте відповідь.
Так --- дописи об"єднано, May 8, 2016 --- Можливо: продовжувати ці стосунки нема змісту: або розійтись або одружитись. Якщо друге, то розумію, що буде дуже-дуже важко --- дописи об"єднано, May 8, 2016 --- Я не знаю...я теж хочу бачити його почуття, і не бачу
Я дуже перепрошую, але вважаю неправильно давати отак заочно оцінку людині, яку Ви особисто не знаєте, а тільки з коротких дописів форумлянки знаєте якісь окремі факти. І вважаю некоректним робити висновок, що тому чоловікові "все по-фіг", аргументуючи тим, що Ваш чоловік такий. Всі люди різні і тим більше всі стосунки різні. Отак просто порадити людям розійтись, а далі що?
Я мала на увазі не варіанти розвитку подій, а те, що насправді ви відчуваєте, що саме ви хочете, і як буде правильно. Просто є ще багато логічних нашарувань, і це може схиляти вас як в одну сторону, так і в іншу: ви реально любите людину, але у вас, скажімо, пунктик на квітах-цукерках чи ще чомусь (хоча насправді розумієте, що може це і не так важливо, просто така модель у вашій свідомості ідеальна) і ви то постійно прокручуєте, що він не такий, як у вашій уяві мав би бути, або ж ви, навпаки, відчуваєте, що добра з того не буде і це не зовсім те, що ви б хотіли, але ж "роки потрачені, загалом - нормальний хлопець, хочеться сім'ї", і т.д. Покопайтесь трохи. Просто співставте те, що є, і те як хочеться, те, що не влаштовує, чому не влаштовує, подивіться відверто на цю всю картину, не закриваючи очі ні на що і визначайтесь, чи вам так підходить. Тільки не спокушайтесь на жодні "якби" і "зміниться".
Дзвінки раз в тиждень і зустрічі раз в місяць - це стосунки? В такому не можливо людину взнати, не можуть зав'язатись почуття. А де ж потяг одне до одного, розмови годинами і бажання частих зустрічей? І, помітьте, форумлянка написала, що так було зі самого початку. Увага, особисто моя думка, до нічого нікого не змушую - зважаючи на те, що зустрічей, розмов і пізнання одне одного нема, формулянка з цього чоловіка створила такий собі "образ ідеального чоловіка", від якого тепер хоче квітів, романтики, почуттів. Але те, що ми собі думаємо і додумуємо, не завжди співпадає з реальністю.
Його залучати я б не радила. Я раніше писала, що чоловіки не люблять таких розмов. І взагалі, копатись у стосунках - то жіноча парафія (вибачте за сексизм, але всі факти за це). На Вашому місці я би спробувала відключити установки "він - мій майбутній чоловік" і "треба вчитись співіснувати". Вони заважають Вам розібратись, чи Ви справді його кохаєте. Можливо, навіть оголосіть "таймаут". Тобто, таке тимчасове розлучення, поясніть що Вам треба розібратись у своїх почуттях. І все, ніяких довгих розмов. Постарайтесь дійсно бути чесною з собою, відчуйте самотність і оцініть, чи стає Вам краще чи гірше. Чи є відчуття оновлення і приємної свободи? Далі, Ви маєте тим чи іншим чином йому натякнути, що відбувається щось дуже важливе. Але тільки натякнути. По-перше, Ви цим самим налаштуєте себе на режим "або пан, або пропав". По-друге, впустивши у стосунки трохи таємниці дасте можливість хлопові трохи проявити себе. Якщо він під час таймауту буде поводитись інакше, ніж завжди - це хороший знак. Але пам'ятайте, що Ви маєте в першу чергу зрозуміти себе, що Вам треба і що Ви відчуваєте. Якщо таймаут видається занадто рішучим кроком (хоча враховуючи, що Ви бачитесь раз на місяць, думаю, що ні), можете просто оголосити про своє рішення мінятись і розбиратись у собі. Але це рішення має бути щирим і Ви дійсно маєте трохи напружитись. Можна почати з книг про стосунки. Можна записати свої почуття, думки, плани на папері. Інколи вже тільки це допомагає багато що зрозуміти.
