Кожному по заслугах,або рівень нашої зарплати

Ви не знайомі з науковою "системою". Багато країн зацікавлені у міжнародній співпраці, шукають нові думки, нові ідеї, Вам не пропонують постійне місце праці, а лише співпрацю. Якщо хороший проект, то можна за 10-ти денну поїздку заробити піврічну нашу зарплату. + не треба плутати поняття вчитель і науковець. В нас побутує думка, що якщо ти викладач, то тільки викладаєш...А це в ідеалі не так.
Для прикладу колеги з Польщі також жаліються на державну зарплату, але вони не бояться мобільності, відкриті до міжнародної співпраці, а в нас... навіть якщо людина не боїться кудись поїхати, то її ідею вбє бюрократія.
п.с. мене один раз просили довідку від психолога, чи я адекватна, що хочу на канікулах кудись їхати в інституті працювати. Та і взагалі оформлення відряджень\запрошень то ще той квест!

я свідома того, що я попала в трішки не стандартну ситуацію з науковим світом, де я є зараз дуже дико: чому треба вирішувати якісь адміністративні питання, тут просто підписав документи, передала відповідній людині і ти забув - ти науковець і ти займаєшся своєю справою. Але вибачте, я щоб попасти сюди добряче попрацювала, я поставила за ціль бути науковцем і я до того йшла, а не плакалась що в Україні все так погано і за ті смішні копійки навіть робити не хочеться. Я повернусь в Україну, буде важко, буду викладати, але мені корона з голови не впаде, я буду робити все, щоб жити в нормальних умовах законним шляхом, рожеві окуляри? Ні, я знаю особисто багато людей науковців які без взяток живуть досить добре. Так, працюю не покладаючи рук 24 години на добу, але де платять гроші за красиві очі? не...ну є такі місця...але є ще якась людська гідність, принаймні в мене.

міняти треба багато чого, а найперше - наш менталітет!

 

Ну просто у мене все склалось. Я і на круту спеціальність не вступала, і на приземлену не йшла -- йшла туди, куди хотіла.

Але я і знала де я хочу працювати по своїй спеціальності. У моєму місті є лише одне таке підприємство, де платять нормальні гроші, при тому не доводиться брати хабарів і під когось лягати. Все інше по моїй спеціальності -- це або невисока зарплата, і щоб гідно заробити потрібно братись за кілька робіт, або потрібно пов"язуватись із партією, чи співпрацювати із рекламодавцями, чи робити заказухи... Мене це оминуло.

Якби цього підприємства, на яке я наклала оком ще в 16 у моєму місті не було -- я не впевнена. що вступала б на цю спеціальність. Бо не мала фінансування збоку і працювати за копійки дозволити собі не могла. А їхати в Київ чи за кордон -- у мої плани не входило. Мене це ніколи не приваблювало.

Тому, припускаю, що шукала б якусь іншу спеціальність, можливо дотичну до цієї сфери. Насправді, у кожної людини є багато талантів. Але от так сліпо, без планів і перспектив точно нікуди б не вступала

 

О, я 3,5 років тому шукала не на 4 тисячі, а на "скільки просите", зайнятність -- 2-3 дні на тиждень, мозок ніхто не паре, я -- єдиний керівник (читай, ідеальний), весь соцпакет, корпоративи, транспорт після 23, суперколектив... І що? Прийшов один чувак, сказав, що хоче не менше 16 тисяч (долар тоді по 8 був) і ше якийсь ну чисто ненормальний студент прийшов. І все -- більше ніхто не йшов, хоча ми всюди подавали оголошення. Аж десь через 3 місяці подзвонила одна жіночка -- вона з Донецька, але переїхала до Львова із чоловіком по роботі. Вона там власне у цій сфері працювала. Ми їй дали завдання -- вона його за 5 хв виконала, ми спитались про зарплату, типу, скільки вона хоче, вона подумала 5 хв, передзвонила і каже: "Розумію, що у Львові зарплати нижчі, ніж в Донецьку, тому за 4 тисячі готова працювати щодня і навіть понаднормово (але про це її ніхто і не просив, 3 дні -- достатньо). Питається, чому ніхто із львівян не телефонував? А бо "нормальної роботи через оголошення не знайдеш і я навіть пробувати не буду". А 4 штуки на руки у 2012 -- то 500 баксів було, більш, ніж нормальні гроші.

 

ось декілька з причин: боязнь, не впевненість, не вміння оцінити свою працю...

я буда свідком досить схожої ситуації, знайомий шукав роботу, в оголошеннях знайшов роботу своєї мрії, але в нього не було досвіду роботи і він тоді студентом, пожалівся і сказав треба щось інше шукати, я здивувалась, чого він не хоче вислати резюме...Більшість друзів мене заплювали:"ну а нашо? Він ж не пройде, він не відповідає всім вимогам, нашо напрягатись?". Той хлопчина довго вагався, але я його переконала подати резюме, ну отримаєш відмову, поставиш в рамочку і буде згадка що ти хоч спробував. Шанси були дійсно мізерні, але мене навчили одного - якщо не спробувати, то ти точно нічого не отримаєш. Ну от, через місяць прийшло запрошення на співбесіду, знайомі знову завелись...ну ти ж опозоришся, та то така крута світова фірма, та кому ти там потрібний студент нещасний. Одна співбесіда, інша - і його беруть на роботу!Успішно працює вже 2 роки і зараз вже встидно що сумнівався у своїх силах.

 

Є такі роботи (хоча правильніше сказати -- роботодавці), які не дивляться на освіту, на стаж, на досвід... Ми тоді дизайнера шукали. Ми не просили освіти, досвіду, дипломів нічого. У нас була єдина задача: на тобі текст, зроби із нього сторінку. Якби це був школяр -- ми б ї його взяли))) Нам навіть резюме не було потрібно. Але ніхто не приходив, бо сцяв.... А жіночка із Донецька прийшла -- і чудово працювала. Потім чоловіка в Київ перевели і я вже боялась, що то буде знову довга пластинка із пошуком, але швидко знайшлась дівчинка. Її і тоді, вперше, брати хотіли, але вона заміж вийшла, за кордон виїхала, а потім розлучилась, повернулась -- і до нас)

 

Знайомих лікарів вчиться зараз у меді, вони принципово нічого не платять там збоку. Та дитина сама все вчить-зубрить по ночах. Без грошей більше за "3" не ставлять. І це не поодинокі випадки (маю багато знайомих з того середовища). Про лікарів тут на ДП вже навіть тема окрема була. Так, є такі що інтелігентні, навіть натякати не будуть щоб щось з людини взяти. Але чомусь таких меншість, особливо у затребуваних і на грошовитих спеціальностях. А чого вони вважаються грошивитими ? Ті ж хірурги, гінекологи, приватні стоматологи? Ну приватні то все прозоро, і ясно що за послугу людина готова заплатити ціну. А в лікарнях державних, в роддомах? Не будемо ходити в рожевих окулярах, хочеш доброго відношення і якісного лікування чи операції - плати. І молоді (оті нащадки лікарських династій) деруть гроші навіть ще більше. Тому все це треба якось реформувати. Приклад ще: цу знайомої виявили захворювання, потрібна була операція, оперувати вирішили у знайомих лікарів, і то лікар сказав - "300 долярів - то мінімум, ну ви ж розумієте". І дали, і навіть більше дали

(бо то і лікарю, і з його бригадою по операції поділитись йде)

. В освіті теж різні люди працюють, там ще інакше, бо більшість вузів зараз боряться за студентів, і все одно хабарництво присутнє.

 

Ага, і про приватні кабінети і пп, як то хірург чесний і затребуваний має робити операції десь на першому поверсі багатоповерхівки, і дозвіл на препарати для наркозу отримати......Читаю, ті варіанти, і вже боюся щось писати дівчатам наперекір, бо виглядає, що негативістка, а то просто реально ж...па....

 

НІКОЛИ у це не повірю. Не брешіть і не вводьте людей в оману. Бо таке послухати -- то не лікуватись, а вмирати треба. Вчора брату шви зняли після надскладної операції

Про гроші мова навіть не йшла. Він на власний розсуд вирішив віддячитись: хірургу і асистенту (яки

--- дописи об"єднано, 4 Травень 2016 ---

який по ходу і лікуючим лікарем був він дав 250 доларів, тобто по 3000 гривень. А міг і не давати. А 3000 баксів -- 75 000 гривень.... Ніколи не брешіть!!!!!!!

--- дописи об"єднано, 4 Травень 2016 ---

я взагалі то мала на увазі "медінститут" -- не як гавчальний заклад, а як обласну лікарню

--- дописи об"єднано, 4 Травень 2016 ---

то спілкуйся із лікарем не як підлеглий, а на рівні: він фахівець у своїй галузі, ти у своїй. Поважай себе, поважай лікаря -- і будете спілкуватись на рівних

 

я взагалі заплуталась між трьох сосен, Ви так натхненно написали попепедній пост, що я реально подумала що Ви ніні за операцію не дали....а так то ніні не зовсім ніні....Ну, 250 то так нічого, пару місячних зарплат лікаря...Нащо тоді давали? І чому зарплата має бути тисячка????

--- дописи об"єднано, 4 Травень 2016 ---

і ще Ви писали таке...

 

ех...на жаль я в своєму житті попала на таку ситуацію, мама ще досі не може прийти до себе. Я вже на ДП писала про це. Мама не заплатила за звичайний прийом у державній поліклінці, то їй таке виписали(ще досі не можу пробачити собі, що не перевірила препаратати

ну і питання а чого я маю їх перевіряти, лікарі ж мої рівняння не перевіряють...

), що мама від тих побічних ефектів ще досі проблеми має. Лікарка розвела руками і сказала: ну буває, через трохи пройде, але Ви більше тих таблеток не пийте, якщо вам погано. Потім призначила крапельниці, які взагалі ні про що(то я вже перевірила і відправила маму до приватного лікаря)...

 

Ну бо мали за що дати. І то не останні гроші були. І заробляє брат -- до речі повністю "білу зарплату" -- значно більше і за лікаря, і за 250 баксів -- тому й дав.

А коли 5 років тому його у тому ж меді оперували від апендициту, і грошей не було, ще й наступногт дня після його операції у мами кровотеча почалась (фіброма була) -- і її на Топольній оперували, як в кіно: спершу швидка на мигалках везла, потім всі біля неї бігали і пульою в операційну завозили -- ніхто нікому не платив, бо не було чим. І ніхто не просив. А як мама таки запхала у конверт 500 гривень, то лікарка наза принесла і сказала: купіть собі фрукти

--- дописи об"єднано, 4 Травень 2016 ---

250 доларів -- на двох

 

ви мабуть розумієте, що самі підтримуєте хабарництво, бо зарплата тисяча для Вас фатум і "було за що дати"....

--- дописи об"єднано, 4 Травень 2016 ---

І ще, всі хочуть до приватників, цікаво чому?))))
Хоча толкових як раз мало в приватних клініках, хіба перекупили якогось з світил з державної, щоб працював паралельно...

 

у березні у 3 хірургії тут оперували мого батька. Операція ( їх було 2 з перервою у кілька днів) були ургентними, тобто відкладати не можна було, бо була загроза здоров ю. Перед першою операцією, яка проводилася ендоскопічно, хірург ще в коридорі, коли побачив, що до кабінету батьку йде сам, перше, що сказав : "Ви знаєте, це втручання у нас дороговартісне". І лише коли батько пожартував, що " не хвилюйтеся, спонсор чекає у палаті", запросив його до кабінету. Коли за кілька днів батьку проводили друге втручання, вже під загальним наркозом, з інтубацією , то його не встигли ще з наркозу в операційній вивести, як прибігла оперуюча медсестра в палату і прямим текстом сказала, що в них прийнято віддячитися 1000 грн операційним медсестрам і передати 2 тис. грн анестезіологу. Єдиний, хто за свої послуги вже сказав при виписці- це оперуючий і лікуючий лікар. На запитання "скільки" спочатку ніяковів, а потім відповів, що "ну скільки можете, але в нас ці втручання коштують 300-400 доларів" п.с. за цей час, поки батько був у лікарні, я побачила як "безкоштовно" тут до пацієнтів відносилися. Коли лежить дідок з мішком, а медсестра, яка має колоти антибіотик не знаходить у нього шприца в тумбочці. І знаючи, що дідок не зможе сам спуститися в аптеку, просто каже: "Де ваш шприц? Немає. Ну то ми той антибіотик розпишемо- вам і так вже багато кололи, то зараз не буду . Або коли мужчину з села привозять з операційної після видалення щитовидки і лікар влаштовує в палаті невеликий скандал перед ідходячим від наркозу пацієнтом і його сином. Та, все безкоштовно і "можна не платити"

 

всяке буває. Дітям інколи таке виписують, що я лише фігію і, звісно, не даю того. Мені зараз лікар реально потрібен лише для того, щоб послухати дитину (бо я ще не вмію хрипи розрізняти) і все. Із ліками сама після прослухування визначаюсь.

Розкажу про себе. Було мені 16 років, весь наш 11 клас на медогляд відправили. Гінеколог нас не дивилась, а лише питала: болять діла? сильно? Мене місячні боліли шалено, тож гінеколог сказала, щоб пішла на УЗД. Ну ми з мамою пішли, там лікарка щось (не пам"ятаю що) побачила і сказала, що воно малюсіньке і, ймовірно, це варіант норми -- просто прийти після місячних ще раз на УЗД. Оте "щось" було 4,5 мм за розміром. Ну із тим заключенням я знову до гінеколога. Вона мене оглянула, перепрошую, через сраку, бо я незаймана, сказала, що нічого не розуміє, але виписала мені з десяток ліків. Сказала то все пити -- і, як не допоможе -- будемо оперувати. Що оперувати????? У мене ніяких скарг...

А вона каже, що та моя фігня (ну не можу згадати що то було) 4,5 см має, а при 5 см -- вже оперують, тому я на межі...... Я ж аж підпригнула: та не 4,5 СМ, а, 4,5 ММ -- тобто в 10 разів менше, ніж лікарка собі прочитала. Вона так прифігіла, рецепти відразу забрала-порвала і каже: йди, все із тобою Ок, і півсантиментра -- то варінат норми. А якби я не уточнила???? То би напилась тих ліків і посадила б собі все, що могла........

 

@Kandya, а ви не думаєте що ваша професіна діяльність має вплив на певні ситуації?

 

ну власне брата у 2 хірургії і тоді, і тепер оперували

Нічого такого не казали, просто написали список ліків, і ще кілька препаратів "на запас". То десь 2 тисячі коштувало. Операція планувалась на 2-3 години, тривала 6. Тому потім ще вийшла медсетра і сказала, що вони зовсім не вклались у ліки, то ще 2 штуки дали -- що з того пішло на ліки, що кому -- не знаю. Але крім цього більше жодної розмови про гроші не було.

 

а в 2 хірургії у лютому оперували маму. Теж ургентно . Писати далі "про безкоштовно" ?

 

О, я так давно чекала цього запитання))) Я -- не зірка телебачення і в мене невпізнаване обличчя і я принципово про свою професійну діяльність не "розпастраняюсь". Ніхто цього не знає. І, якщо, наприклад, лікуюсь я, дізнаються про мою роботу уже в кінці -- коли лікарняне виписують. І то не завжди.

Взагалі, якщо ви бачите, що люди махають у когось перед очима редакційним посвідчення -- можете бути на 90 % впевненими, що до журналістики ця людина має опосередковне відношення, так, десь дістала це посвідчення (може родич, може яктй рекламний агент і випросив). Бо я за 15 років (а мій чоловік за 20 років) діяльності завдяки посвідченню хіба на футбол ходимо. Більше не користуємось

 

Влітку на Броньовій чоловіка оперували - привезли в наркозі і я сама з того всього, ще як мішком мокрим прибита, а анестезіолог "Мені 800 і я пішов", як з кулемету випалив)). І на операцію купували все від скальпеля/рукавиць/вати і т.д.. Про яку зарплату мова? Ніхто її не чекає

Надіслано від мого GT-I9505, використовуючи Tapatalk

 

ще коротше відповім: не моя діяльність (бо про це ніхто не знає), а моя впевнена у собі харя)

--- дописи об"єднано, 4 Травень 2016 ---

ну та шо ж вже -- пишіть, будемо досвідом ділитись. он Супернатурал знайомі по 75 штук платять -- і то ше зі знижкою. Брат по 3 тисячі -- при чому нічого його не просили.

Мамі 5 років тому робили пластику сечового міхура -- і теж ніхто нічо не просив. І я тоді своєю "професійною діяльністю" не сильно козиряла, бо 4 роки в декреті в втретє вагітна....