Стосунки з родичами((

А до чого тут "знищити врожай"? Я про засоби від бур'янів - раз форумлянка не хоче полоти, нехай бориться з бур'янами таким способом. Картоплі нічого не буде, Ви мене не правильно зрозуміли.

 

Тут вже писали - то не у свекрусі проблема, а у Ваших стосунках з чоловіком. І питання чи хочете Ви над ними працювати.

То визначтеся - Ви ж не хочете щоб він маму зневажав, а хочете щоб Вам більше уваги приділяв? Знову ж усе роздратування не через свекруху і картоплю насправді, а через те що муж не виправдовує Ваших очікувань. Не буде картоплі і ремонтів, будуть інші приводи для скандалів, бо то все не причини, а тільки чергова точка зіткнення

 

а ви з чоловіком про допомогу говорили?що він відповів?
не зрозуміло просто чому він відправив маму до вас.ви мали б з ним якось то узгодити двоє.може якби поспілкувалися ,то знайшли б взаєморозуміння...

--- дописи об"єднано, 29 Квітень 2016 ---

бо якщо чесно , я наприклад більше прислухаюся думки чоловіка ,якось так в нас склалися відносини, що хочеться прислухатися. та і якось краще коли то все разом обговорити, спланувати.
а вирішення і саме знайдете разом.

--- дописи об"єднано, 29 Квітень 2016 ---

та і разом якось морально легше буде. спільна робота та підтримка все-таки.
не встигнете озирнутися як зробите, те що вас просили.

 

та так думаю не варто казати. можна справді, як вже писали дівчата, оцінити яка вийде вартість тої картоплі, якщо її самостійно копати-садити ,і чи то вигідно тратити вільний час (чи навіть чоловікові відпрошуватися з роботи). вже якщо Вам то важко і зовсім бажання нема ( я б теж не копала, бо просто фізично не змогла б) ,то можна найняти людей на то все. там ж свекруха пропонувала Вам заплатити, а можна ще докласти власні гроші і комусь чужому їх дати (ну хто привик до фізичної роботи і кому потрібні гроші). але те, що чоловік допомагає своїй мамі - це чудово! це приклад поваги, любові до жінки. якщо будете його настроювати проти матері, казати, що їй не помагав, то потім і до Вас ставлення може змінитися.
хоч тут справді річ напевно не в стосунках чоловіка і матері.

може бути просто ще не час для дітей. я от не вірю, що в мене з чоловіком нема дітей, тому що нам не судилося бути разом. будуть ще діти, чи не будуть, але рішення бути разом не зміниться.
ви пишете, що вже до літа будете жити самі. там ж то зовсім мало часу залишилося, тим більше свекруха їде в Польщі, то так без неї будете. от тоді й побачите (як свекрухи не буде і вона не буде вам заважати), чи то справді справа була в ній. чи таки треба шось змінювати у поведінці і стосунках з чоловіком. все ідеально і гладко не буває, бувають свої труднощі у всі сім'ях. тут вже питання, чи хочете Ви ті труднощі долати разом? сварки теж звісно у всіх бувають, але треба намагатися їх зводити до мінімуму, принаймні коли є така можливість.

 

ну малося на увазі, мабуть, що тоді вже картопля не буде екологічно чистою, "не підсипаною"., а таку вже можна купити на базарі))

 

ну це вже проблема, якщо і чоловік, і свекруха вас дістала. Але як би важко це не було, гляньте зі сторони - а що саме ви зробили для покращення стосунків? Збоку вигдялає що ви просто хочете щоб все складалось як ви хочете, а люди були такими як ви собі задумали, а в життя так не буває Сверкуха все буде переживати за вашого чоловіка - бо це її син, її дитина, а ви можете мудро полагодити з ними, щоб і вас поважали, цінували як людину що любить її сина не маенше (і тоді про ніяких дівок і мови не буде - бо ви найкраща будете, до вас жодних претензій не має бути), бо якщо весь час одні проблеми то навіть не знаю. Ви шлюб брали? Пам"ятаєте що подружжя має разом все долати "і в радості, і в горі"?

 

я думаю що бульба і город вимагають певної зрілості і готовності)) я не кажу про гектарні обсяги, які є в старшого покоління, але загалом
юність протестує проти таких занять, вона взагалі любить не ускладнювати, вибирати легший шлях, та й дитинство не так давно закінчилося)))
в когось городній етап може і не наступити) в когось поява дітей може бути каталізатором
для мене напр. зараз бульба з базару не варіант, як казала мені одна базарниця, вона хімозна вся, хто вирощує на продаж не буде панькатися, а ті що для себе вирощують теж і підсипають часто, щоб була гарніша і більша як в сусідів)) та і брискання жуків не безобідне
в якомусь віці можна думати, що тобі це байдуже, але приходить момент, що стає важливо, напр. здоровя вимагає, а момент по-любому прийде, якщо не нам, то дітям чи внукам, нажаль поки котимся вниз в питаннях екології і харчування
звичайно найкраще, коли хтось тобі готовеньке домашнє на блюдечку підносить, корисно і безоплатно)) але це норма в 5 років, в 25 вже пора задуматися)

 

Как несколько страниц назад одна форумчанка написала, что пару раз перечитала названия темы, туда ли она попала, так и щас у нас уже дискуссия про картошку, которая может как улучшить так и ухудшить отношения с родичами
Обычно, то что не нравится нам в людях, точно есть в нас самих.

 

Підтверджую...от одного разу мій родич, котрий приходиться мені мужом, захотів на вечерю спагетті з соусом, а я зробила картоплю. Так от та картопля конкретно "ухудшила" мої відносини на один вечір з цим родичем.

 

висновок: картопля то зло

 

кому що болить, кому посудомийка, кому бульба))), а кому свекруха (про неї хіба нема окремих тем? - Треба ще)
і власне людей дістає відхід від теми, бо ж чекають поки знов будуть говорити про свекрух чи ін. родичів, дуже бажано подібні проблеми на свої)

це я веду до того, чи є така нагальна потреба моніторити тему про родичів, ніби чекаєш якусь дуже важливу інфу?! деколи в темах пишуть щось для тебе актуальне, деколи ні, одинаково бути не може
при тому, що ніхто не заважає виливати душу, можна писати всі свої думки, переживання чи жалі по декілька разів на день у відповідних темах з дотриманням правил
коли щось суперечить правилам, писати скаргу модераторам, вони розберуться
просто тут вимальовується картина (ні до кого особисто, бо я не запамятовувала хто що писав конкретно)
що от хочу щоб свекруха робила так і сяк мені (не сперечаюсь що свекруха того самого хоче і не менше, пішла коса на камінь)
а от від формлянок хочу щоб говорили те що мені цікаво)))

 

повністю з Вами погоджуюсь і підписуюсь під кожним Вашим словом. Форумлянці треба вияснити для себе, її взлило що її попросили фізично попрацювати(а навіщо, якщо можна грішми все вирішити) чи бо то свекруха попросила і чоловік не заступився.
Багато писали що краще купити, нашо сил і грошей тратити. Я також була таким героєм, а скільки то на 2-ох тої картоплі треба, доки не стикнулась що то все треба купляти на базарі... Я виросла виключно на домашньому і базарних\магазиних овочів я не сприймаю. Смак не такий і все! А який вплив та хімія на здоров'я має? Скільки зараз людей хворих... В мене бабуся у 80 була здоровша ніж я в 25! Доки харчувалась виключно вдома і своїм - особливих проблем з здоров'ям не було...З переїздом, багато всього змінилось...

та і взагалі, робота на городі то в мене якийсь релакс, контакт з природою. Я фізично не витривала, але покоперсатись в землі, пофіг що час у вечері спини розігнути не можу, то є ще те задовлення

 

Дівчата, нова тема: замість "Свекруха та посудомийка", тепер стає "Свекруха та бульба" З одвічним "Садити чи не садити, от питання!"

 

вже якщо зайшла мова про ту бульбу, то в нас свого городу чи дачі нема. села, точніше до кого їхати в село, теж вже нема. тому останні 15 років купляємо бульбу в різних знайомих, які її і собі вирощують. ну хоч теж її можуть підсипати (родичі в селі підсипають, бо кажуть, що вона інакше в них не росте) а дома хібашо зелену цибулю на балконі вирощуємо, то знаємо, що вона без хімії. тому з одної сторони - це добре, коли є власна бульба і місце де її вирощувати. але от час чи бажання і сила на то - це інша сторона медалі.

 

А засохша картопля на тарілці, коли не має посудомийки вдома...ойойой

 

А що то за село таке, що немає кому городи садити. Я вже не від одного чула, а основне підтвердження -- свекруха, що люди на селі гуртуються. Один одному садять по повній програмі. Цього року навіть трактором -- 3 години роботи

 

ну, не тільки картоплю підсипають....Ми ж не знаємо за всі нюанси пшениці як там її вирощують, і якими технологіями хліб печуть, а молочка тоже окрема тема, а солодощі.....можна подумати то все вдастся організувати самому
....Тому та непідсипана бульба як крапля в морі...

 

Знаєте, ми тут півроку мусоли стосунки @Jusi . Ми намагались щось радити, але там так чітко було видно, що тому хлопцю так пофіг до Джусі, що навіть порад давати не хтілось. воно і заочно було видно, що треба розходитись.

Тепер те, що я бачу між Лікою і чоловіком -- теж важко назвати стосунками. Да, він мамінькин синочок, але хіба не бачила, що брала? У мене таке враження, що Ліка вже і від нього, і від свекрухи так стомилась...

Чоловік змінюватись не збирається, дитинка не получається, образа на чоловіка росте. Може хоч як не розвестись -- то варто просто розійтись? Щоб він зрозумів, хто йому більше потрібний, на які він компроміси готовий йти, що ви зрозуміли, чи потрібна вам та парочка мама із синочком?

До речі, а скільки часу ви зустрічались, як давно знайомі і скільки вже одружені?

 

Капець! Вже картопля навіть не росте без хімії Де ж то натуральну бульбу теперка купити?? А? Я серйозно.

--- дописи об"єднано, 29 Квітень 2016 ---

От те що дитинки не получається то як лакмусовий папірець яскравіше все показує. Любив би її дуже - то і так би любив, напевно. Є ж сім"ї такі що живуть і без дітей стараються, люблять один одного, і Бог часто таким дарує діток, хай і не одразу. Але, давайте казати правду як є - чоловікам таки дуже важливо мати дітей. Тому цілком можливо що і це не сприяє покращенню стосунків. Як би не було, форумлянка ще молода, є час спробувати все налагоджувати або щось міняти. Тільки перед радикальними змінами нехай добре все зважить і обдумає, бо ще не факт що знайдеться хтось дуже кращий, і що там будуть ідеальні родичі Ну але якщо все "капець як нестерпно, жахливо вас ображають, неймовірно принижують, зраджують з якою бабою чи бабами (і є докази), б"ють, п"ють, зневажають" то звісно варто розходитись. Але в тій історії я такого не побачила. Молоді ще навіть окремо не пожили разом, а його мама не розірве отих тісних відносин з сином поки вони житимуть всі разом, от і все.

П.С. І як би воно тут недоречно було: давайте поважати старших рідних і своїх і близьких чоловіка. З часом розумієш та і життя показує, що найчастіше вони хочуть одного - добра і щастя своїм дітям, так як вони це розуміють.

 

@Supernatural, та не росте без хімії. Удобрити все одно треба. Але гній тепер теж не дешево коштує. А ще його привезти, розкидати, то теж напахатися треба, та й запах ще той. Або хоч раз на кілька років під пар ту землю залишати, дати їй відпочити, змінити на рік на якусь іншу культуру. Але на що. Можна насипати легенько з відеречка хімки- і все добре.

А щодо Ліки... Та звісно, що має бути між подружжям розуміння, повага , любов.. Але згадалися мені з іншої теми її дописи ( сама щось там радила). Мені особисто склалася картинка, може неправильна, бо все ж інет - не реальне життя, і сторону лише одну бачу, та й плутаю що може.. Але. Дівчина одружена здається три роки. Рік вже сидить вдома через скорочення. Прибирає - готує. Дуже хоче дитинку, не виходить. А тут чоловікова сестра родить ( і відчувається холодок в ту сторону). І всі подружки з дітьми, і розмову лише на памперси/кашки переводять. Не хочуть вийти провітритися. Чоловік не відомо чого в сестри сидить часто. Вдома сумно, хоч вий. Може б песика завести, так свекруха в своїй хатині не дасть ( поки в Лікиній ремонт). А тут ще й та клята бульба. Депресія через край, все не так і всі теж не так. А як трохи засокоїтися. Якщо ту кляту таки посапати ( чи заплатити комусь, було б бажання, рішення буде). Якщо з чоловіком домовитися і після роботи разом до сестри піти дитину поняньчити, поки та сестра собі борщ зварить чи поспить. А з чоловіком частіше планувати час разом ( гори/ море/ кафе/ на Високий замок чи шевченківських гай/ машину разом поремонтувати/ вдома фільм подивитися і тд , та варіантів море на різний бюджет). Ремонт в своїй квартирі- то взагалі простір для польоту фантазії. А якщо вдома не просто сидіти, а зайнятися бісером/ фотографією/ спортом та любим- голубим, що задоволення приносить. А як добре буде виходити- то ще копійку додаткову принесе. Та волонтером піти в дитячий будинок, престарілих , для військових. І зустрічати чоловіка не словами " а де так довго був" чи " що ти там з мамою робив". А розповіддю про такий класний день, що він аж запишався б дружиною і захотів розділити захоплення, і взагалі більше і частіше бути з Нею.