Якби я почула послухала свій внутрішній голос у перший рік спільного життя, то б зараз була сама. Бо якраз внутрішній голос казав мені " що життя з цим чоловіком не буде". А здоровий глузд казав, що це просто такий період і його треба пережити, не накалювати і без того складну ситуацію.
@lika anhelika ,мені здається що проблема у стосунках з чоловіком, але Вам легше злититися на свекруху, чоловік робить все не так як вам хочеться маму не так називає, Вас від неї не захищає..., але винна свекрі, бо так зручніше. Оскільки живете на її території, то мусите миритися і з деякими її забагнками, а не подобається - шукайте варіанти роздільного проживання, будете сама собі в хаті господиня і тоді спокійно можете відмовлятися йти на її городи. Я також абсолютно не землероб як в шкільному віц в бабусі мене пробували брати з собою цибулю збирати, то за 40 хв відправили додому їсти варити, щоб люди не виділи яка з мене газдиня росте , але напишу що б зробила я - найняла б людей, які зроблять за мене ту брудну роботу і по всьому. Навмисне свекрусі про то б не розказувала, але якщо дізнається, то не приховувала б, вона просила щоб бульбу обробили - має оброблену, а яким чином - то вже моя справа
Почитала, ну не вартує то того. Зіпсувати стосунки з свекрухою, з чоловіком (он вже гиркаєтесь). Не вартує ті 10 соток того. Свекруха ж у Польщу на заробітки їде я розумію, не відпочивати. Ви не працюєте, фактично (соррі, але то так і є, як відкинути "рожеві ілюзії", гроші є гроші) Ви живете за рахунок чоловіка. Те, що мамі не поміг Вашій, ну то я так думаю, що Ви його мамі не часто помагаєте, і у цій ситуації ще раз показуєте, що не допоможете, хоч чоловіку то важливо. Хочете допомоги для Вашої мами - покажіть приклад, виручіть його маму, ну будете перша. Чоловіки не такі дурні, все вони собі "записують", а якщо що, то буде йому згадати ту картоплю, коли Вашій мамі щось треба. У моїх знайомих всі невістки їздять на городи до свекрух, і діло насправді не в тій городині, що їм як вродить буде, діло у відносинах і допомозі. І полоти картоплю, це не малину корчувати... Як я тоді намучилась і руки поколола і плювалась на ту малину... Але, як треба поїду знову, я її (малину) доб`ю, заразу!!! І нас спільна фізична праця з чоловіком якось зближує, потім гарні стосунки на пару тижнів забезпечені.
Тут питання в тому, наскільки Ліці потрібна та городина. Мене ніхто не просе на городи ходити -- бо я вічно вагітна. Але я і чоловікові не сильно дозволяю в тій землі копирсатись. Ми колись поставили свекруху (вона ще тоді працювала) перед фактом: ніякої бульби, ніяких городів, бо лише за ту зарплату, яку ми втрачаємо за 3-4 "відгули" плюс паливо (плюс горілка, яка випивається при тому ділі) -- ми можемо закупити бульбу на цілу зиму і на себе, і на свекруху. Там розмови про те, що своя -- не підсипана -- відразу відкинулись, бо на зиму в тому ж селі купували. Як свекруха пішла на пенсію, то вона на літо їде на село. То вже собі щось садить. В своє задоволення. Почала із трошки, тепер із сестрою на 4 сім"ї картоплі насаджують))) Але там все дуже дружно: там всі сусіди один одному ходять бульбу садити. Нас на городи не кличуть, ми так, траву покосити, ремонт зробити, дрова порубати... Тобто мене забезпечують городиною, я дякую -- беру, але вони завжди знають, що я в тому не "нуждаюсь", що я в любий момент можу піти і купити все. А якщо сім"я живе із того городу, якщо власних коштів багато немає, і якщо та городина є справді для сім"ї важливою, то треба їхати і сапати. Бо іншого виходу немає. Ви не працюєте -- і це ваш вклад в сім"ю, в сімейний бюджет. Трендить багато свекруха -- навушники у вуха і все ок. Але моя вам порада: не спілкуйтесь напряму із свекрухою, постійно майте чоловіка за посередника. Ви ж не за свекруху заміж виходили. В мене чудові стосунки із свекрухою, але я всерівно постійно через чоловіка із нею спілкуюсь: треба дітей із садочка забрати: Мася, дзвони мамі; прийшли до неї, хочу я їсти: Мася, кажи мамі, щоб щось на стіл накривала; приїхали ми влітку на село, захотілось мені пива в барі без дітей (то чисто теоретично, то моя мрія))): Мася, кажи мамі, що ми йдемо, нехай із дітьми посидить
Ой городи то не для мене))Я хіба поїсти люблю те,що насадили,особливо полуницюЯк то кажуть"я рождена для любви"
Більша половина знайомих невісток тої городини точно не потребує. Але їдуть з чоловіками і працюють. Я про те, що є позиції які варто відстоювати, наприклад, здоров`я і розвиток дитини, образа чи насміхання на мого чоловіка і дітей, моєї сім`ї, може ще щось, розмови про що я не буду терпіти і буду "різати у корню" і ні на які компроміси не погоджуся. В даній ситуації, (на мій суб'єктивний погляд), це до того не відноситься і можна зробити крок назустріч. (Чи то я така покладиста, повезло ж мому чоловіку) Пишу, щоб Ліка подивилася на це з іншого боку, не тільки образи на свекруху і чоловіка. А там як вона вирішить, що їй важливо. --- дописи об"єднано, Apr 29, 2016 --- Ми, а якби чоловік був За? Ви одна б щось протестували?
@iragonzales, в мене теж є такі ситуації. Але десь, я на себе наступлю, десь свекруха на себе, так якось і миримся. Але якщо в форумлянки постійно виникають такі ситуації, якщо чоловік постійно умиває руки, або на боці мами... Ну то тоді проблема не в свекрусі і не в і взагалі.
Та чоловік був проти вже багато років, але все якось не зручно було сказати, бо до весілля жив із мамою і та вся бульба до хати везлась. Ну він у мене такий добрий -- жінкам намагається не відмовляти). Ну та й менше заробляв і та бульба справді була важлива. А коли фінансвово ця картопля стала не просто посильною, а взагалі не витратою, тоді й вмовив не садити Але засаджувати ті плантації вони перестали ще під час нашого зустрічання (тобто так щоб це я припина -- то ні). І ще. У нас із чоловіком усі сварки в сім"ї на тему: "чому ти мене не взяв за руку?", "чого ти мене назвав Юля, а не Юлічка?" "чого ти мене так легко обняв?" -- короче ініціатором завжди є я і все тому, що я потребую в його особі няньки))) і постійної уваги. на побутові теми ми взагалі не сваримось ніколи (ну хіба мене нервує, коли він кришкою баняк не закриває). А якісь глобальні теми, як от будівництво, ремонт, засадка городу, відпочинок, виховання дітей -- то ми дививмось в одному напрямку, у нас на ці теми "разногласій" просто не буває. Єдине, що я швидше думаю, і часто буває, що зовні виглядає так, що я щось скажу -- а він погоджується. І я вже не раз робила експерименти і демонструвала їх тим, хто вважає, що чоловік у всьому зі мною погоджується. Я спеціально йому говорила щось протилежне до того, як я думаю насправді (наприклад, давай на вихідних підемо в центр (хоча планувались Карпати), давай купимо ось цю лампу (яка нам взагалі не підходила), давай підемо ось в це кафе (в яке я взагалі йти не хотіла), давай купимо ось цей диван (фу-фу), давай змінимо формат, і коли до нас прийдуть пацани футбол дивитись -- я тортик із гарячим вином забацаю))))...... І він моментально заводився, обурювався і не розумів, що сталось із його жінкою! Тому мені не дводиться перед чоловіком відстоювати свою думку, бо в нас вона завжди однакова. Причому, із першого дня зустрічання
Це прекрасно, тут інша ситуація, є "разногласія" і питання чи доводити до повноцінного скандалу, чи піти на компроміс. Я думаю саме у цій ситуації, що "маленький мир краще як велика війна". А по самих городах, то маємо кума, у якого мама раптово впала і вмерла після "городу", і ще одних знайомих свекрухи, де старший син так розпилював якусь хімію на городині без респіраторного захисту, що випалив собі легені і вмер. Кум зарікся "городів" і замість них відправляє тата у санаторії. Я теж "дитина міста", була тільки дача, але то більше мама там гаратала. Потім продала і перехрестилась.
Мій дядько теж як побачив, як жінка гарує на дачі -- продав і тепер по санаторіям їздять. Хоча продавати не хотів, там така гарна дача, величезний будинок новенький, ліс, озеро.... Але він не міг переконати жінку, що на дачі можна відпочивати, можна сад ростити, ну можна хоча б кущі, але не городи. А їй -- городи! І продав
дівчатка дякую вам всім за поради, дійсно багато для себе взяла... незнаю чому чоловік так поступив, що сказав свекрусі щоб мене питала, сьогодні з ним про це поговорю і скажу що не збираюся пахати на тій картоплі, допомогти то нема питань, а так то без мене. ну і звичайно не забула про вашу пораду на рахунок скропити картоплю. якщо все таки прийдеться звісно не лишу свого чоловіка самого просто совість не позволить, хоча він мене в таких ситуаціях (з ремонтом наприклад в мами) лишав.... ну і звичайно як написала форумчанка мені видніше, є в наших стосунках багато нюансів, яких не описати тут, чоловік свою маму дуже жаліє бо їй важко в селі, а я чекаю своїх ремонтів в квартирі чи так само швидко буде організовувати роботу для мене як для своєї мами щоб мені допомогти???
в в вас той ремонт в мами -- головний аргумент того, що не хочете допомогти його мамі? а не можна разом зібратися разом з з іншим сином і то обробити? реально то не так багато того городу. або ж ,якщо ви так категорично проти, - найміть людей і буде вам щастя. А причина того, що чоловік не хотів робити ремонт вашій мамі? Просто сказав не буду? чи була передісторія? Ви писали, що там сестра живе? я би теж не робила ремонт в чоловіка на квартирі, якщо би так хтось жив з його сестер.
Я теж "дитина міста" і "не до городів" (хоч в дитинстві обожнювала збирати ягоди, полоти грядки, жуків навіть в баночку збирала-зараз би від того вирвала певно, але дітям то дійсно цікаво), але в цій ситуації, коли стосунки "неальо", то якраз якщо ніяк не допомогти, то то свекруха буде знов мати чого говорити всякі штуки про "інших дівчат" і інші прєлєсті. Тим більше вільний час форумлянка має, бульби там не так і багато (вмерти не мали би), якщо вдвох з мужом це зробити (обов'язково, нехай бачить що ви помогли, і тоді теж вашій мамі як треба буде то нагадаєте - і він певно що поможе). Але: якщо після допомоги, споравді вашого бажання налагодити стосунки, не сваритись свекруза буде знов щось погане робити чи казати, то зробите висновки. А поки що нема про що говорити, бо нічого ще не зроблено вами Далі: я зрозуміла ви разом живете на території свекрухи, і вас повністю утримує чоловік. То що, ви ще хочетеи якісь свої порядки там встановлювати? Як хочете - то шукайте шляхів жити окремо і ставати фінансово незалежною, та найголовніше окреме житло, звичайно.
квартира ваша спільна? щось не розумію. Чоловік відкладає ремонт в вашій спільніц квартирі, де ви маєете з ним окремо жити? чи не біжить допомагати вашій мамі, яка живе з сестрою? то різні речі. Судячи з ваших дописів, найоптимальніше для вас шукати житло окремо.
Який жах, вам зовсім не шкода чужої праці і тої рослини? Ото знищити врожай, а їсти потім що будете? Знайдіть в собі сили бути відвертими і відмовте свекрусі, але не шкодьте. Як вам так розходиться в помочі зятя, то домовтеся в такі дні коли і він зможе помогти. Я так розумію, що вас найбільше дратує, те, що робити треба на дві сім’ї, але ж то нормально, що той хто має найбільше вільного часу робить ту роботу.
Поговорити... поговорити, але без наїздів на нього та його маму. Це абсолютно нічого не дасть. Розумієте, ваш тон такий, що мені б одразу перехотілось розмовляти. Хіба ви тут так розмовляєте, а вдома треба по-іншому. Як пишуть дівчата шукайте підхід до чоловіка. Бо якщо почнете "я не збираюсь пахати", то почнете з того з чого почали. Ну і скажу, що ви не зобов'язана любити свекруху, а вона вас. Якщо розібратися, то ви її чужа людина, а вона вам. Але ви любите одного чоловіка. Материнська любов дуже сильна і прикро, але багато мам не вміють і не хочуть відпускати навіть дорослих синів від себе. Тут ми мусити проявити мудрість. Жіночу мудрість. Бо як я розумію справа не лише в картоплі. Це лише один з прикладів.
--- дописи об"єднано, Apr 29, 2016 --- дівчата так я живу тимчасово в неї, але я від неї незалежна, робимо ремонт в своїй квартирі і плануємо до початку літа ну нехай в липні уже бути на своєму --- дописи об"єднано, Apr 29, 2016 --- а я з того і почну бо ми вже 3 рік одружені, і скільки ми про різні ситуації не говорили, до нього не доходить, він разом з своєю мамою мене дістав
як не дивно мій внутрішній голос теж мені таке підказує, і може причиною, що в нас немає діточок є те що просто не судьба
Перед Великоднем я б шукала примирення, а не розпочинати новий конфлікт. Хоча ваша сім'я і ваше рішення.
