На жаль, подібна думка ходить по нашому соціумі. Часом, коли сиджу вдома з малою включаю одруження наосліп, і ловлю для себе багато корисних і логічних речей. Там підбирають 2 незнайомих людей і вони будують сім'ю. То основний посил в цій програмі, треба змінювати себе заради позитивої атмосфкри сім'ї, то є раз, треба одразу говорити що не влаштовує, а не накопичувати негатив і вкінцевому результаті взриватися і робити грандіозні скандали, і три була серіа про двох трохи в роках людей, які навіть не сподобалися одне одному, воювали вони трохи, але ніби вирішили продовжити стосунки врезультаті. То той програмний психолог пояснив їх успіх, тим що вони обоє серйозно відносяться до того діла. Ну як взаємодіяти, коли ти не можеш сказати шо тебе не влаштовує, коли партнер не висказує що не так в мені , ми ж притираємося підганяємося як частинки пазла, коли є взаємокомфорт то є база для хорошої атмосфери в сім'ї куди хочеться повертатися, де є партнер з яким і в гори і на море і разом дітей..Боятися, щось висказати бо він втече в себе? То не конструктивно, то не для сім'ї....абсолютно інфальтивна позиція чоловіка, яка веде до само руйнування, бо таки одного прекрасного дня трафляє розгадувати ті кросфорди, по собі знаю. Набагато приємніше мати справу зі зрілим партнером з яким конструктив не табу.
Дуже складно, аж стало шкода дівчини. А не спитає першим? Не захоче міняти, що дуже і дуже навіть реально?.... Зі своєї колокольні форумчанці можу порадити не сприймати все так аж драматично, життя надто складне щоб сприймати його всерйоз, ітак ідеального життя не прожити прощайте собі помилки бо таки на помилках вчаться, надайте легкості вашому спілкуванню тут на допомогу прийде почуття гумору.
Так, це все правильно - от тільки питання зрілий/незрілий партнер треба вирішувати в принципі до одруження. Ми можемо 100 разів повторити, що чоловік форумлянки якось не так поводиться, що його поведінка інфантильна, руйнівна для сім'ї...і...що робити їй далі? Як їй допоможе те, що ми тут розписуємо пасторальні картини - "от так би то мало бути". От, допустимо, у неї незрілий партнер, він не навчений якісно комунікувати, вирішувати проблеми...ну, так ніби в цьому і є її проблема, що нема у них зараз того взаємокомфорту, не йде він на контакт. Ви пропонуєте сказати йому як би він мав поводитись (як має поводитися в принципі зріла людина в стосунках). Я думаю, що таким шляхом не з'являється зрілість. Так жінка поступово просто стане для нього "пилкою". Суть в тому, що мало озвучувати ці посили, треба, щоб їх сприймали, а для цього потрібно розуміння чоловіка для чого це все, як воно працює, тому я пропоную з цього і почати.
Скажем так, є два варіанти, можна пробувати будувати стосунки по всім відомим законам зрілого подружжя, добиватися тої атмосфери де обоє будуть щасливі і діточки народжуватимуться і ростимуть в номальних умовах, коли то не вдається саме з цим партнером іти далі по життю....Інший варіант, пробувати супер пупер продумані підходи до чоловіка інфанта, щоб щось там таке зліпити, про почуття комфорту форумчанки ми не говоримо....але і то ще треба вміти ті стратегії продумувати...
@MISS SCARLET, та їде до родичів- їдьте з ним. Допоможіть батькам, полюбіть племінників, попліткуйте з сестрою чи разом посидіть з братом. Сходіть з його друзями ( і чоловіком звісно) на футбол/ пиво чи тд. Відпочиньте разом десь. Тепер в Карпатах можна підібрати собі варіант по кишені і бажаннях. Пригадайте чим цікавиться. Може махніть з палатками на рибу? А може в суботу йому треба подати біля машини ключі- болтики? Любите романтичні фільми? А сядьте ввечері подивіться його улюблений бойовик разом. В кишеню сховайте валентинки, ввечері зустріньте з усмішкою. Шукайте спільні дочки дотику! І пропонуйте не безапеляційно, а так ніби ненав'язливо. А заодно і крім нього займіться чимось- вишивання, спорт, фотографія чи будь- що. Ви живете не так і давно разом. Досить довго він був сам. І заробітки - не відпочинок, було складно, це вплинуло на нього, світогляд, поведінку. Таке зовсім безслідно не пропадає. Спробуйте віднайти ті іскорки вашого кохання. Спробуйте так, без претензій. А як не вийде, то тоді вже починайте виясняти. Але теж так легко, без напору як писали дівчата вище.
Дівчатка, дякую всім, хто відгукнувся! Довго не появлялася, бо була відсутня і не мала доступу до нету. Вдячна за Ваші поради і пробую втілювати їх в життя. Та не дуже виходить. Час іде, а віз і досі там... Єдине зрушення - чоловік визнав, що все-таки є проблеми у наших стосунках! Та, очевидно, вони для нього полягають не в тому, що для мене. В чому конкретно - так і не говорить. Були закиди, що не цікавлюсь його життям, хоча коли питаюсь - що в тебе, як в тебе, пропоную поговорити, то найчастіше скупі відповіді, або поринає в комп чи телевізор... Спроби поговорити відверто, на жаль, нічого не дають... Закінчуються фразою - "ти знов починаєш" або сварками, скандалами... Ситуація настільки критична, що вже навіть варіант "давай розійдемся, бо не клеїться" розглядається. Дуже боляче, коли тріщить по швах те, про що все життя мріяла. Я виховувалась без батька мамою і бабусею з дідусем, справжньої сім"ї у нас не було, тому для мене було дуже важливим, щоб своя новостворена сім"я була дружня, справжня, щоб стосунки базувались на повазі, розумінні і взаємопідтримці. А зараз це все зникає, і у мене наче земля з-під ніг тікає і я лечу в якусь безодню... Втрачається смисл життя. Надзвичайно важко. Не знаю, як поступити, щоб не наробити ще гірше. Та так жити теж не варіант.
Ну, так головою стіни не розбити, головне голову вберегти.... Важко рятувати стосунки, коли партнер НІЧОГО робити не хоче.... А Ви питали його навіщо він запропонував одружитися, коли стосунки охололи?...він має розуміти, що зараз то вже проблема більша... От цікаво, може він і до одруження такий був, просто у відношенні Вас старався, потім одружилися і став до Вас як до всіх. Скупі відповіді і мовчанки просто бо нема що сказати, він таку будує модель сім'ї, не були Ви то була інша в такій же ситуації....
Не обов'язково. Чоловікі взагалі, як правило, скупі на слова, особливо в питаннях відносин. Їм важко висловлювати словами свої почуття, а спроби жінок конче "втягнути" їх у зясування стосунків часто сприймають, як "наїзд" і замикаються, щоб цей наїзд обдумати...
Але він і до одруження мав бути таким же скупим на слова... Мої слова то не пособія до дії, то пособіє для роздумів і ретельного приглядання до людини...
Дуже часто так і буває. Жінки подають на розлучення, а чоловіки не в курсі, що не так у родині... Ви писали, що він хамить і навіть матюкається. Як Ви реагуєте? Опишіть детально, будь ласка. Якусь конкретну ситуацію можна. Щоб стало зрозуміло, які кожен з вас ролі має у стосунках. Пс. Ви ж знаєте, про періодичну необхідність чоловіків "посидіти в печері"? Ви точно не вриваєтесь туди без стуку і не намагаєтесь його розговорити тоді, коли йому потрібен час побути на самоті? Ппс. Ну і про різницю в сприйнятті стосунків ч і ж теж чули, чи ні? Про це є багато книжок... Просто перед тим, як "все порвати" переконайтесь, що Ваш випадок не класика жанру, коли жінка очікує від чоловіка того ж самого, що вкладає в стосунки сама, а він щиро дивується, що вона від нього хоче!
Зовсім ні. Часто чоловіки в стані закоханності або сексуального потягу дуже балакучі. В цьому є певний сенс - щоб закохати жінку, треба говорити, ми ж любимо вухами Інстинктивно чоловіки це розуміють.
Питання, чому зараз він вже готовий і розлучитися, вже пропав сексуальний підтекст?.....я звісно розумію, що то питання не до Вас. Чому людина пасивна і не рятує свій шлюб, який тріщить по швам....Хоч квіточку яку подарив і сказав, Я ТЕБЕ КОХАЮ....
Стоскнки охололи до одруження, навіщо він одружився на тій, яка не давала йому потрібне, а знав він про то очевидно до одруження....? Він мав можливість шукати ще. Плюс форумчанка писала, що врешті покохала його і він охолов, і з тим розкладом чомусь він пішов на шлюб....Де логіка?
@MISS SCARLET, думаю вас надихне ця притча про жінку-богиню (автор Мегре) Жили-были на свете обыкновенные муж и жена. Звали жену Елена, звался муж Иваном. Возвращался муж с работы, в кресло у телевизора садился, газету читал. Жена его, Елена, ужин готовила. Подавала мужу ужин и ворчала, что по дому он ничего путного не делает, денег мало зарабатывает. Ивана раздражало ворчание жены. Но грубостью он ей не отвечал, лишь думал про себя: «Сама – растяпа неопрятная, а ещё указывает. Когда женился только, совсем другой была – красивой, ласковой». Однажды, когда ворчавшая жена потребовала, чтобы Иван мусор вынес, он, с неохотой оторвавшись от телевизора, пошёл во двор. Возвращаясь, остановился у дверей дома и мысленно обратился к Богу: - Боже мой, Боже мой! Нескладная жизнь у меня сложилась. Неужто век мне весь свой коротать с такой женой ворчливой да некрасивой? Это же не жизнь, а мучения сплошные. И вдруг услышал Иван тихий голос Божий: - Беде твоей, сын Мой, помочь Я смог бы: прекрасную богиню тебе в жёны дать, но коль соседи изменения внезапные в судьбе твоей увидят, в изумление великое придут. Давай поступим так: твою жену Я буду постепенно изменять, вселять в неё богини дух и внешность улучшать. Но только ты запомни, коль хочешь жить с богиней, жизнь и твоя достойною богини стать должна. - Спасибо, Боже. Жизнь свою любой мужик ради богини может поменять. Скажи мне только: изменения когда начнёшь с моей женой творить? - Слегка Я изменю её прямо сейчас. И с каждою минутой буду её к лучшему менять. Вошёл в свой дом Иван, сел в кресло, взял газету и телевизор вновь включил. Да только не читается ему, не смотрится кино. Не терпится взглянуть – ну хоть чуть-чуть меняется его жена? Он встал, открыл дверь в кухню, плечом оперся о косяк и стал внимательно разглядывать свою жену. К нему спиной она стояла, посуду мыла, что после ужина осталась. Елена вдруг почувствовала взгляд и повернулась к двери. Их взгляды встретились. Иван разглядывал жену и думал: «Нет, изменений никаких в моей жене не происходит». Елена, видя необычное внимание мужа и ничего не понимая, вдруг волосы свои поправила, румянец вспыхнул на щеках, когда спросила: - Что ты, Иван, так смотришь на меня внимательно? Муж не придумал, что сказать, смутившись сам, вдруг произнёс: - Тебе посуду, может быть, помочь помыть? Подумал почему-то я… - Посуду? Мне помочь? – тихо переспросила удивленная жена, снимая перепачканный передник, – так я её уже помыла. «Ну, надо же, как на глазах меняется она, – Иван подумал, – похорошела вдруг». И стал посуду вытирать. На другой день после работы с нетерпением домой спешил Иван. Ох, не терпелось посмотреть ему, как постепенно в богиню превращают его ворчливую жену. «А вдруг уже богини много стало в ней? А я по-прежнему никак не изменился. На всякий случай, прикуплю-ка я цветов, чтоб в грязь лицом перед богиней не ударить». Открылась в доме дверь, и растерялся заворожённый Иван. Перед ним Елена стояла в платье выходном, том самом, что купил он год назад. Причёска аккуратная и лента в волосах. Он растерялся и неловко протянул цветы, не отрывая взгляда от Елены. Она цветы взяла и охнула слегка, ресницы опустив, зарделась. «Ах, как прекрасны у богинь ресницы! Как кроток их характер! Как необычна внутренняя красота и внешность!». И охнул в свою очередь Иван, увидев стол с приборами, что из сервиза, и две свечи горели на столе, и два бокала, и пища ароматами божественными увлекала. Когда за стол он сел, напротив жена Елена тоже села, но вдруг вскочила, говоря: - Прости, я телевизор для тебя включить забыла, а вот газеты свежие тебе приобрела. - Не надо телевизора, газеты тоже мне не хочется читать, всё об одном и том же в них, – Иван ответил искренне, – ты лучше расскажи, как день субботний, завтрашний хотела б провести? Совсем опешив, Елена переспросила: - А ты? - Да два билета в театр по случаю для нас купил. Но днём, быть может, согласишься ты пройтись по магазинам. Раз нам театр придется посетить, так надо в магазин зайти сначала и платье для театра для тебя достойное купить. Чуть не сболтнул Иван заветные слова: «платье, достойное богини», смутился, на неё взглянул и снова охнул. Перед ним сидела за столом богиня. Лицо её сияло счастьем, и глаза блестели. Улыбка затаённая немножко вопросительной была. «О Боже, как прекрасны всё-таки богини! А если хорошеет с каждым днём она, сумею ль я достойным быть богини? – думал Иван, и вдруг, как молния его пронзила мысль, – Надо успеть! Успеть, пока богиня рядом. Надо просить её и умолять ребенка от меня родить. Ребенок будет от меня и от прекраснейшей богини». - О чем задумался, Иван, или волненье вижу на твоем лице? – Елена спрашивала мужа. А он сидел взволнованный, не зная, как сказать о сокровенном. И шутка ли – просить ребёнка у богини?! Такой подарок Бог ему не обещал. Не знал, как о своём желании сказать Иван, и встал, скатерку теребя, и вымолвил, краснея: - Не знаю… Можно ли… Но я… сказать хотел… Давно… Да, я хочу ребенка от тебя, прекрасная богиня. Она, Елена к Ивану-мужу, подошла. Из глаз, наполненных любовью, счастливая слеза на щёку алую скатилась. И на плечо Ивану руку положила, дыханьем жарким обожгла. «Ах, ночь была! Ах, это утро! Этот день! О, как прекрасна жизнь с богиней!» – думал Иван, второго внука на прогулку одевая. ________________________________ Що, якщо ваш чоловік, відчуває те саме, що на початку притчі Іван. Якщо не виходить поговорити по душам, думаю, краще не виясняти стосунки. Раз стосунки охололи, то виясняння цього не додадуть тепла. Спробуйте дати тепло чоловікові і самій випромінювати любов, кажучи образно, бути наче богинею Або дуже гарно і конкретно написала Веснянка: Щодо відпочинку, то ми минулого року і цього року ми плануємо на озеро в Мурованому поїхати, дуже бюджетний варіант і близько, і там дуже класно Знаю, це напевно тяжко,налагоджувати стосунки, коли є ще дитина, але я думаю у вас получиться. Ви ж дуже хочете цього і кохаєте чоловіка,розвестись то завжди встигнеться, то ж варто спробувати щось змінити, себе змінити. Ви краще знаєте свого чоловіка, подумайте добре самі, як вам гарно разом провести час і т.д.
Я щось трохи по-інакшому зрозуміла їхню історію. Хай Місс Скарлет сама уточнить, чи Ви так все описали. А щодо "охолодження", то всі стосунки переживають різні етапи. Спочатку пару притягує недосяжність парнера, часто тим більше, чим недосяжніше він або вона здається. Після одруження лихоманка і пристрасті трохи спадають, бо бажане отримано. Часто декому з партнерів, +як правило жінці) може здатись, що інший охолов (бо не приносить квітів, як раніше. Хоча насправді, чоловік можепросто вважає, що і так багато робить для стосунків, наприклад заробляючи гроші, працюючи на городі чи ремонтуючи хату. Він не розуміє, що жінці треба іншого "вкладу".
