Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (10)

Зовсім як про моїх двох молодших

Нє . Я . Ніц ви не шарите в психах )). В мене ще як старший почне нерви мотати...То 10 раз я прошу про щось спокійно, з поясненням наслідків й т.д. А на 11 як рявкну. Що зразу всі чемні. Всі троє

 

і не поспориш з тобою...він спєц.

 

йа

ха, Ви собі навіть не уявляєте проблему вибору в близнюків

Ось тут весело І, як правило, береться 2 - але різних кольорів і фасонів. А вже потім то пристосовується до антуражу.

+1 тре мені конче-конче, щоб всі мої скарби не стояли в кладовці в ящиках

+1 на постіль-рушники.
Вже маю бомбезні ясеневі дошки, малюнок ііііі ніхто, не хоче братися за мій проект за вмєняємі гроші.

+1, а планувала фіг знає коли. Ну не виходить. ніяк не виходить.
@Багіра, то я зараз так живу - троооошечки тут, трошеееечки там. Мінімалізм рулить. А в мріях класичний Вікторіанський стиль.

ньо-ньо-ньо. Нас не чіпати. Без нас скучно жити

здаю - в Ашані за 10 герене.
Я там ще собі для натхнення прихопила

А шо? мені то теж тре

@Тетянка , ти накаркала з Алі. Накінець-то мені прийшла така шмата, що ми сьогоді з кравчинею 10 хв реготали, бо я в тій сукні, як "баба з веслом", а потім думали, що з того можна зробити.

З врочистості на цьому тижні - закінчила рушник і відвезла до кравчині.

вчора тішилася, а сьогодні якось стало пусто - починаю вигадувати щось нове.

По плану сьогодні був манікюр, а випадково зробились і брови. Намагаюсь прижитися в новому образі.
Коли збиралася геть з дому, забула в шафі телефон, чоловік мав "вирваний" день і вечір, я сказала обов"язково відповідати на всі дзвінки. Дійшов до висновку, що нормальна людина не може переварити ту всю інфу і не чіканутися. З того є 2 висновки: або я - псіх, або я - геній. Але однозначно - не нормальна людина.
Тому, прошу не дивуватись моїм "об"ємним" дописам
Всім Скоро знов прийду і настрочу

 

дддддддубак!
Де там квітень? В кого там квітень? У мене 16.7 градусів на підлозі і нині вранці нарешті Віруся погодилась одягнутись. Аж у трусики і байкову кофтинку. На її босі лапки дивитись не можу, в мене махрові підколінка і то не жарко. (поки я пишу, знов роздягнулась до трусів. Арктичний Мурах )
Вчора замислилась про підсумки Великого Посту. Цього разу я поставила перед собою два завдання і одне запорола. Але! Одне - вдалось (хоча, ще цілий тиждень, щоб зіпсувати і те, та я вже постараюсь). Натомість буквально останніми днями прийшли кілька прозрінь і нових бачень. Колись я б сказала: о, як невчасно! Та Піст закінчується, а життя триває. Так що є час реалізувати все, до чого додумалась.
Чекаю на важливий лист. Не те щоб тупо сиджу і чекаю, але день нині мине під знаком "чекання важливого листа".
Вчора зробила кілька вдалих функціональних покупок. Конвертувала гривні в речі. А ще - пройшла пішки 7 км. Приємність, майже як пробіжка, от тільки часу займає купу...
Вперше після стрижки волосся вдалось заплести в колосок. Волосся - воно таке, мимовільне свідчення часу.
"великодніх манікюрів" в мене, напевно, не буде. Тобто, кольорових - не буде. Вже після свят трохи вляжеться мені в голові бачення себе і світу, трохи звільняться майстрині - і, можливо, буде ще одна спроба гель-лаку.
вчусь у вас правильного очікування свят! ви всі молодчинки.
іду я по ванільні цукри і ще бажано конвертувати трохи грошей в цукати

 

ой , пробило мене дівчата цього тижня на якісь пріключенія) весь тиждень якийсь в русі , кожен день кудись треба їхати після роботи.
і так до вечора.
на цвинтарі порядок , болючий зуб мудрості вирваний , аналіз крові зданий -чекаю результатів, штори та фіранки попрані ,сухі висять)плаття до паски вкорочене -ляпота!)
маринад на шиночки зварений чекає своєї експлуатації.
ще скласти список продуктів на готування на пасочку, накрутити та накоптити мясива , підрівняти кінчики волосся. і прибрати ту всю "красоту" після процесу підготовки. і встигнути піти на день народження.
добре що сьогодні останній рАб день цього тижня-можна буде шось зробити.
а ще срочно чекаю ЗП, та замовлення з Китаю)
ох і чекає цієї суботи гаряченька роботка
усім гарної підготовки до свят, та приємної теплої погоди (ато вже ті зміни з тепла до холоду надоїли)

 

У мене Зранку був приморозок, -1, але я побачила, що вдень передають +18, і ... ну його цей холод, одяглась в спідницю "мінімальної пристойної довжини і невидимо-прозорі панчішки" (с) (як писала одна хороша дівчина )
І ще я відновила свій режим спання: які б справи мене не чекали, скільки би цікавих сторінок не хотілось мені прочитати, рівно в 22.00 я все закриваю і лягаю в ліжко. І тоді зранку мені хочеться співати, ось так .
У мене сьогодні скорочений день, дівич-вечір, "жизнь удалась" і все в такому роді

 

Ой людоньки, я прямо ожила.. Не знаю, чи надовго, правда. Цього тижня відбула таки перевірочку на роботі, нічого особливого ніби, але приємного теж мало: ідеш зранку і не знаєш, яка думка народилася в голові у перевіряючої за ніч. )) А тепер улибаємся і машем, всіх благ цій чудовій людині і най ся більше не вертає років так зо п"ять.
Про порядки навіть не питайте (див.перший абзац). Завтра з малим йдемо на Книгу Джунглів в кіно (ну як він не піде, як півкласу іде??). Ну і десь між тим щось якось впорядкується. То ся зробить.
Купила вчора таку файну баську! Згадала собі, називається, що то Вербна неділя от-от, і вирішила не відкладати на останній день, бо раптом вже такої не знайду. Все як я люблю: довга, котики пишні, без паперових-шнуркуватих квітів, і багато зіллячка більш-менш природних кольорів. Дві таких було на весь ряд, ну дві мені і дісталися - для себе і для мами.
Плани-плани.. А нема планів. Хочу просто гарно погуляти на свіжому повітрі, провітрити мозок, і, як варіант, звалашити ще одну таку саму нелюбительку домашнього господарства на якесь морозиво чи піцу - залежно від ступеню голодності. Тому завтра підйом в 6.00, швидко-швидко навести глянц, лишити мужові вікна та інші скляні поверхні, і - на гульки. Кіно-піца.. Не думаю, що все складеться точно так, як я собі задумала, але хочеться вірити. Так само, як в сьогоднішній скорочений день. Візуалізую фразу шефа "Чого будеш тут сидіти - йди додому, треба до свят готуватись. До понеділка." Побажайте мені, щоб так і було.

 

щиро бажаємо)

і у нас має бути сьоня "шефство" , знали коли приїхати

 

А в мене сьогодні песимістична проза....От думаю я : стільки в мене є справ і проблем, але основне я хочу не просто їх вирішувати. Я хочу віднайти себе такою якою я є. Бо я останніх 2, а то й більше років так закопалася в життєвих обставинах, що я не відчуваю себе щасливою. Я хочу віднайти внутрішній спокій, я хочу, щоб мене оточували приємні мені люди, я стомилася від постійних докорів і принижень. І навіть давні знайомі кажуть, що я загнана в кут, і що насправді я завжди могла за себе постояти. Де знайти в собі сили витягнути себе саму з того всього. А може це просто такий етап, щоб зрозуміти, що треба рухатись далі, що кожного дня треба робити маленькі кроки назустріч своєму щастю.

 

Змішалось все на купу в мене в хаті і в голові. І ніби робочий день нині, але зранку відбули свято букварика в школі і так мені радісно!!! Дітки наші такі класнючі, такі утіпутічки)))) Я, як завжди при такій оказії, поплакала в кутику, але мусіла себе стримувати, бо нова туш не водостійка)))
Вдома наступила проза прозова, бо виявила в себе на нозі величезного синяка під коліном і то не простий синяк, а варикозний((( судина трісла і тепер нога виглядає ніби мене хтось добряче копнув((( Воно мене боліло останні пару днів, але я щось не звертала увагу, а нині випадково побачила. Тепер сиджу і не можу зрозуміти наскільки сильно мене то розстроїло... А ви кажете близнюки важко обирають. Типовий стрілець не може вирішити чи мучитись, чи махнути рукою))))

Планів купа, витрат ще більше, а фінансова ситуація... гм, як би то сказати щоб без цензури. Одним словом, чекаю на ЗП мужа, бо моя буде аж перед святами.
Пересвяткові закупи теж не тішать, бо хотіла скупити все в один день, а виявилось що в той день муж зайнятий на роботі і мені доведеться все зносити до хати самій і почучуть... Як я того не люблю! Вже відвикла за останній рік))

Погода явно не кінцевоквітнева, але най вже буде так, аніж дощ. То буде теж врочистість.
І ще одна врочистість то помиті вчора вікна. Правда, я не повністю помила, бо верхні дві шиби нерухомі і з вулиці до них тяжко добратись, особливо з моєю хвігурою, яка нехіло тягне донизу. То теж лишила мужови.

Отак написала то все і виглядає що врочистості таки більше. То добре))

 

Прибирала на кухні і не бачила як Влад знайшов фломастер і пописав по стінах, підлозі, столах, собі по обличчю, руках, гольфіСтіна не відмивається, бо то шпалери. Обличчя йому так натерла, що став рожевий як порося, а може то я просто зле відмила, бо фломастер червонийЗ того всього заснув, прокинеться - підемо по Яну і на танці. Як я ту куцьку вести маю? Хто був на вулиці - там дуже противна погода? Мені в вікно так вітром дерева хитає, що жах

 

Вчора йшла написати таке:
"Гарним дівчатам не личить матюки вживати, тому я просто............ отак.........
У мене, напевне, хронічний авітаміноз, недосипоз, нервоздавоз, силинехватоз.
Я така якась замучена, все мене болить, якісь болячки чіпаються, до роботи повна апатія, роблю все через"не хочу". Через тиждень Великдень, а я на ті свята зовсім сил не маю. В дітей соплі-кашлі, школа вже задрала, уроки, погода - все так діє на мозги і нерви...."

Але ввечері я мала такий заряд хороших, позитивних і мімішних емоцій, що все відійшло на задній план, сьогодні вже "гори звернула", а все тому, що моя зозулічка, моя пташечка, моя сама-сама кохана доця зробила свої перші самостійні кроки. Скільки в неї радості було, які емоції, все таке нове і цікаве для неї, дуже Олесі сподобалося топати. Старший був на таких же крилах, він мало не плакав з радості і гордості до сестрички, так вже її виціловува і плескав, коли та топала ааааааа

Хоча ось це

нікуди не ділося, але все одно мені сьогодні краще

 

Вчора у мене здійснилася маленька мрійка! Я наршті зробила гель-лак (після довгого лікування мого нігтика). Тож сьогодні цілий день ним любуюсьМоя свекруха в відпустці, і висловила бажання побавити внука, тож у мене був ліниво-відпочинковий день з 1 малявкою.. В мене дуже класний малий, але такий шумний...А ще я сьогодні познайомилася з чарівною форумляночкою @Akina, ну дуже вже симпатична, приємна і активна дівчина))

 

В мене останній тиждень прозовий, бо в мацьопи соплі і то такі зелені, беее. І нікуди не поіжеш і ні до кого в гості не напросишся, а дома дах іде в обидвох. Доня капризно-вередлива, ій нудно і постійно лізе до мене, щоб я іі розважала, а сьогодні взагалі з рук-грудей не злазила. І тут ввечері чоловік каже, що забере малявку на 2 години завтра, щоб я відпочила. І я відразу не знала, що робити в ці 2 години. Спочатку думаю повишиваю-почитаю-пов'яжу, потім поіду на Краківський, сину заклепки на куртку поставлю, потім думаю, що піду пройдусь по магазинам, якийсь секонд новий відкрили біля нас, але відразу відкинула ідею, поки до мене не завітає @Akina нічого купувати собі не буде, а то одне розчарування. Потім, думаю піду на йогу, далі, що помию вікна, бо вже змирилась, що до Пасхи не встигну, потім, що помию кахель у ванній і приберу в хаті чи істи зварю, потім, що зроблю маску, приведу в порядок брови і намалюю нігті, які лаку не бачили ще з часів вагітності, а це вже майже рік. Ну мами, мене зрозуміють. Важко, коли абсолютно нікого з рідних нема у Львові, щоб побув з доцею -хвостів багато назбиралось.
А вільних годин лише 2. Що обрати? Як тут вже йшлося про знаки Зодіаку. То я Терези. Певно півночі не спатиму, буду вибирати, як прилаштувати 2 години. Оце Врочистість

 

Ми багато куди не їздили, з того , що планували)). Але сьогодні ми взагалі круто НЕ поїхали в Ужгород, на цвітіння сакур. Непоїздка видалася знаменита : шмаркуча Мар, купа механічних помилок на роботі, накладки і нестиковки.
Непоїздка почалася зі слів : в п"ятницюпообіді ми ТОЧНО виїжджаємо!
Апофігєозом того всього було

защемлення моєї, ніжно любимої , пупкової грижі, вона маленька і симпатична, але сьогодні показала "хто в домі господар"))
з дикими болями я провалялася годину, подзвонила до дільничої і пошурували на Топольну. ще, по ходу, дзвонили до знайомихзнайомих, вони порадили лікаря -хірурга. Ну всьо, думаю, капець, мені думаю..Буду я нині кайфувати під наркозом! Приготувалася до селфі- а шо, круто фоточку з хірургічного столу виставити, нє? от тільки через селфі вирішила, що буду просити місцевий наркоз, бо, уявляєте, під загальним селфі робити однозначно незручно!
Приїжджаємо до хірурга, він нас мило ( аж занадто мило, так, ніби ми домовилися ) зустрічає, заводить мене в кімнату зі страшними кріслами, вдягає страшні сині рукавиці, і каже :
-Залазьте ( на крісло), розказуйте про проблему!
Я, знітившись,піднімаю маєчку:
-та у мене пупкова грижа...
Він :
-Я не поняв, а де гєморой????


Він , напевно , когось чекав , з гемороєм. І я чуть не попала під роздачу ))
Гомеричний регіт було чути , напевно, на всьому поверсі))). А потім ще, коли ми, вже після консультації, розійшлися з лікарем, регіт було чути і з ординаторської , реготали лікарі, атой вусатий хірург аж лягав на стіл

Продовження історії мало місце, і ми таки точно завтра не їдемо в Ужгород, подивитися на цвітіння САКУР, ммм, мрія, але вже запланували інші речі, бо треба себе потішити після такої гемороїдно-фатальної поїздки))

 

Раз уже мене тут згадали, то і я щось накалякаю
Якщо коротко і без матів - я устал (нє, не сьогодні, а так вообше останнім часом) і то так конкретно, хоч наче і не було від чого Емоційне вигорання якесь і недосип

сьогодні вже сердечко поколювало - ну з ним у мене по жизні "непонятки", але відчуваю лише коли організм виснажується А ще вдень злякалася так конкретно - їхала в автобусі( на тих сидіннях що спиною до напряму руху) і хоч мене взагалі в транспорті не "укачує", сьогодні мало свідомість там не втратила. Сидячи! Добре що були вільні місця то швиденько пересіла

Але потім нічо - маршбросок по Сихову і там

Ну так, не геть познайомилися, а швидше мімобьйогом поздоровалися , але за комплімент дякую буде ще трошки врочистості сьогодні
А залом настрій "заб"ю всіх", а все чого? Бо я, дурне, відправивши сьогоді

все ще трохи сопливого

Влада в садок, замість того щоб задерти ноги і помедитувати з якою книжкою чи поспати погнала купу справ робити.

Ага, я ще з самого ранку поїхала одну гарну "яскраву зиму" відшукала

Так що

моя Вам порада - ніяк: чаю попити, в стелю подивитися (ну можна ще ванну чи манікюр собі зробити), але ніяких трудових подвигів.
А, про ще один сьогоднішній невдалий вечірній подвиг розкажу

мені ж мало виявилося, я вдома ще вікна на балконі заскленому (зсередини) вирішила помити. Ага з Владом. І, наче, усьо підготувала і продумала - дитині окремі шмату, пульверизатор і відро з водою видала, інструкцію прочитала, в гумаки взула... Ну ви, певно, здогадалися що то був пі... Вистачило мене аж на 1,5 шматочки вікна (з 10 здається), потім не витримала того розливання води, переодягання дитини яка навмисно викручувала на себе шмату, пуцування по третьому колу вікна яке Влад вирішив знову намочити (і мочив він виключно те вікно яке я витирала ), знімання його зі старого телевізора і торби з порожніми банками (які там на балконі пиляться) і всіх решти "мілих шалостей". І то все хвилин за 10 Ну як, як можна робити якусь домашню роботу з 2-3 дітьми? Якщо тут і з одним будь які спроби продуктивної праці перетворюються на суцільний треш

І головне розумом-то я розумію що все не так погано, і навіть можна сказати добре в житті, але око сіпається і з рук все валиться Ну вопшем, я хочу в неділю піти кудись далееко-далеееко ... але вже не на чай, а на пиво

ага, дожилася , нє не переживайте - не бухати, а так трооошечки сьорбнути, бо з мене пияк ніякий

. Як є ще тут хтось отакий , то пішли разом , а нє, то посунуся кудись сама як псіх-одіночка Хай тільки спробує мені муж "маліну" на неділю зіпсувати і першим кудись втекти

 

Ех! Одна проза! Замовила метелика, надала фото з формою та кольором, попросила щоб зробили аналогічний, а зробили зовсім іншого кольору, на запитання не відповідають, а метелика потрібно на неділю... Ну що за ф.гня?!

 

+1. Страшенно, аж в очах двоїться. Я сьогодні молодець - помила за 5 годин всі вікна на 2 поверсі. Така фізкультура була, що о-го-го. Руки страшенно болять. Але я задоволена. Ще один такий ривок і буде по-всьому.
На завра планів, як в Наполеона. Тримайте за мене кулаки, щоб все встиглося і вдалося.
Всім, пішла я спати. І чує моя ЖП, що завтра зранку буду, як поломана.

 

Сумнівно, звичайно, що вас то потішить, але писала сьогодні на ФБ жінка з Ужгорода, що сакура вже на землі практично вся, подивитися можна хіба ще на магнолію і ще там щось, забула назву. Так що не сумуйте) може якраз так все склалося, щоб не гнали даремно)

 

Точно,щоб не гнали даремно.. якось не стали планети)) А , саме основне, ми мали їхати до друзів, все вже зорганізували, спланували, закупили...ЕХ, ну нічо))мені зовсім не сумно, а це головне))