Розлучилась, розійшлась... що далі?

ну тоді на разі продовжуйте, може розширте асортимент, в місті легше сконтактуватися з клієнтами, ніж коли ви були в селі)
Не все так погано, себе, малу маєте ще за що вдягнути, жити є де. Не переживайте.

 

Ще б сестра не паяла,і не потикала на кожному кроці,яка я погана,і щоб одумалась))
Якраз в такі періоди,коли підтримка близьких просто необхідна
І ті всі затримки з садком та роботою,дуже на мене давлять

 

Обмежте з нею спілкування, або ж якщо ні, то не піднімайте цю тему з нею

 

ви прекрасно розумієте чому вона так говорить) була собі госполдиня в хаті, вже певно планувала як буде жити там сама, а тут ви, ще й з дитиною. Не зважайте, перейде їй, мусить змиритися, ви все таки сім"я. Може поговоріть, розкажіть чому саме ви зробили такий вибір, наскільки важко він вам дався і, що потребуєте підтримки.

 

Розповім вам історію @euphoria sonce . Жила була дівчина , вийшла заміж за чоловіка тирана . Народила доньку , бив іі , тероризував морально . Наважується від нього йти але дома ніби то нема місця ( там мама і сестра зі сім'єю ) в Інтернеті знайомиться з хлопакою з Білорусії , любов і все таке . І тут вона розуміє що вагітна від першого другою дитиною. Розповіла . Теперішній чоловік поставився нормально , забрав до Білорусії іі . Поселив в глухому селі , сам по відрядженням а вона вагітна з дитиною там . То гроші забуде залишити , то потім знущання почались , швидку вона собі викликати не може бо громадянка іншої краіни а платити нема чим . Знаходить вона друзів в Інтернеті , ті зкидаються грошима і тікає вона до дому ... Дома ій не раді і випихають до першого чоловіка, а той шей почав шантажувати дітьми -що забере. Розшукує іі той з Білорусії просить пробачення , просить повірити і повернутись . Вона ще вагітна але от от ..... Таки іде до нього бо нікому не потрібна . Приїхала , народила . Жахи почались ті самі . Знущання і тд . Тим часом рідна сестра розходиться з чоловіком . Дитя мале хворіє але розраховувати вже нема на кого. Мамі йокнуло серце і вона з далекої Азії іде в ту Білорусію по доньку . Друзі на вокзалах підносять шось гаряче та ліки , бо дорога не близька ...
Місце дома знайшлось , ну ліжко принаймі . Трохи оговталась і знайшла в собі не реалізовані таланти, почала посміхатися . Зараз має третю сім'ю і добре живе . Виплакала своє , помикалась по світу . Зрозуміла шо як людина погана то такою і буде як би не вибачалась .


Звісно шо сестра би хотіла жити без вас і тд ... Але життя таке , різне. Не відомо що іі чекає . Поговоріть серйозно шоб залишила вас в спокої і зайнялась собою .
Якщо чоловіку ви дорогі він буде вас старатись повернути, завоювати а не ставити умови як він то робить. Бо нічого не змінилось і повірте без свекрухи він взагалі не зможе . Не надійтесь і не плекайте ілюзій .

 

я поки не маю своїх дітей, і ніколи не раджу матерям як краще виховувати дітей. Так не розумно і людині неодруженій радити тій, в кого життя сімейне тріщить по швах і геть не клеїться. Ну бо як можна щось радити, не побувавши в такій шкурі?
Будучи гострою на язик я би точно бовкнула: та тобі самій, слухай, 30ка на носі, чоловіка не маєш, а мені щось радиш. От поживеш з кілька років у шлюбі з таким кадром, як мій, то глянула б, що ти защебетала.
Але то я, і з родичами сваритися не варто) Поговоріть з сестрою душевно. Може й зрозуміє.

 

я то вже мало що промовчати можу чесно кажучи.Я вже намовчалась так сказати.не раз в нас з нею були перегарки.І я просто спокійно її просила відчепитись,і зайнятись своїм життям.Щиро бажаючи щоб в неї життя сімейне було набагато кращим,і щоб вона не відчула і половини того,що відчула я.Мене вивозили,як валізку без ручки...вивозили,забирали назад.Морально пригноблювали,і показували що я нуль без палки.Обзивали,називали)все чула,все перейшла.І Крим,і Рим і мідні труби))

 

@euphoria sonce, можна я ще вставлю своїх 5 копійок і щось скажу з висоти свого досвіду? Читаю вас вже другий тиждень і згадую себе в молодості. Скільки я натерпілася від першого чоловіка-тирана. Десять років з ним промучилася. Було всього: і пив, і бив, і гуляв по-чорному. Я правда не терпіла зі закритим писком, як бив, то билася наспілку, хоч що там казати - чоловік, як жаба, а дужчий, як баба. А він і не, як жаба, а сильний був, кулачищем, як вмастить, то летіла в другий кінець хати. Потім перепрошував, плакав, клявся, що більше такого ніколи не буде. Жили ми спочатку з моїми батьками, потім окрему квартиру в селі коло Львова дістали, бо я до школи пішла працювати в селі. Але життя не було нормального, а особливо, коли окремо стали жити. Він вже тоді нікого не боявся, ні встидався. Нажили 2 дітей, але вони йому були до дупи. Добре, що так трапилося, що документи до Америки подали, бо не знаю, чим би закінчилося. Колись би прибив, або скалічив. Прийшли нам документи до Америки на співбесіду, а він відмовився їхати. Поїхала я сама, дістала з дітьми статус біженця, а він тоді взагалі злетів з котушок. Почав таке виробляти, що мусіла назад до батьків вступитися з дітьми. Він собі почав до квартири бабів водити, не приховуючи. Потім подав на розлучення, тільки приказав, щоби я нічого не ділила, бо я їду до Америки, то як хочу, щоби він мені документи підписав, то щоби все йому лишила. Так довелося і зробити, бо родичі казали не дертися з ним ні за що. А могла би хоч трохи що продати і жити ще два роки до виїзду на ті гроші, бо я з дитиною в декреті сиділа. Та і брати були тоді в бізнесі, мали знайомих бандитів, то могли би йому яйця притиснути, все би і підписав, все би і віддав, що мені і дітям належалося, бо все, що ми мали, то була моя заслуга. Він ще нічого не дістав на роботі, як вже наперед все пропив. А я по Польщі, Чехах і Югославії товклася, тягала теньґечі сумки, руки обривала, щоби щось вторгувати. Але так не сталося. Розлучилися ми, я жила в батьків в літній кухні з дітьми, часто батьки дорікали, що треба якось таки було жити, аво скільки людей так живе, але я ні грама не шкодувала, бо морально було легше, що скінчилися всі ті знущання і терпіння тої п"яної морди. Чи шкодувала я? Ніколи! Шкодувала, що послухала натиску свої мами і прийняла його назад, ще як була одна дитина, бо "дитині батька треба!".
Так що ви то вирішуйте самі, але послухайте всіх, хто вам приклади наводить. Розбитого не склеїти ніколи. Раз було таке ставлення до вас, що вивозив, як кота паршивого вже не один раз, то нічого нормального з того вже не буде. Як би вам не було важко, зрозумійте, що такі люди не змінюються. Я розумію, що ви ще дуже молода, щоби залишатися самою, а в Україні дуже важко вийти заміж другий раз, бо не вистачає чоловіків і на перший раз заміжжя, але Україна - не кінець світу. Зараз наші жінки розлучені, що вже на собі хрест поставили, реєструються на сайтах знайомств і якщо беруться дуже за це, а не так, що буде, або не буде, виходять заміж за іноземців. І дуже успішно. Особливо до Америки, де є нестача жінок, бо в Америці на 10 чоловіків - 7 жінок, якщо й не менше. Або кудись в Європу. І потім все згадують, як страшний сон з думкою "і чого я така дурна була, чого час марнувала?" Не зважайте на сестру, на її дорікання, бо вона себе пильнує. Скажіть, що ви так само маєте право жити в тій квартирі, як і вона. А в тому стані, в якому ви зараз є, не можна, щоби ви взялися бавити дітей, беручи до себе до хати? І зі своєю би дитиною відразу були, і чужих би пригледіли? Є люди, що їм треба погодинно за дітьми подивитися, а за таке, я знаю, береться трохи більше за годину. Одну дитину трохи, другу, третю. Там погуляти, там до школи завести, там зі школи зустріти, уроки допомогти зробити. Є ж різні потреби в людей. В мене колишня співробітниця у Львові вже на пенсії давно, а таким підробляє, хоч і здоров"я підводить. А ви ж молода, в розквіті сил. І паралельно шукайте собі друге заміжжя за кордоном. Будете бачити, що Бог вас нагородить за те, що витерпіли такого тирана. Тільки не треба депресувати, себе шкодувати, слухати що каже сестра, дядько, цьотка, баба, сусідка. Забралися від нього, подавайте на розлучення, за аліменти не деріться, нехай суд присудить, бо нІчого йому щось дарувати і робіть свою справу по побудові свого щастя. Хочете, пишіть в приват, дам вам лінк, де люди шукають женихів закордонних і потім одна за другою діляться своїми щасливими історіями. Нема чого терпіти стосунки з abusive man. Не знаю, як то сказати українською.

 

то вже виглядає якоюсь рекламою шлюбної агенції ...
я за те, щоб не шукати щастя за морями-океанами. знаєте як кажуть "добре там, де нас нема". і на рідній землі є нормальні люди і можна зустріти свою половинку, з якою ви будете жити в гармонії. часто дівчата отак поженуться за іноземним героєм, а він в результаті і не герой зовсім. як можна пізнати людину за кілька зустрічей? а ще різний менталітет і т.д.
мені видається, що @euphoria sonce так може потрапити з одного "рабства"-сільського, якщо можна так сказати, в інше-чужа країна, чужі люди і нікого з рідних поруч. і як раптом щось не так, то втекти звідти вже буде не так просто.
тому я б взагалі не радила зараз шукати когось, а краще зайнятися пошуком СЕБЕ, віднайти своє місце в житті.

 

це і не дивно. Ви як не як конкуренція. +багато кажуть зтерпиться-злюбиться. Звісно дещо треба стерпіти, але оте що ви пишете...я б ніколи не дозволила так до себе ставитись. Правда я вихована лише мамою і з самого дитинства сказала собі, що або в мене буде хороший чоловік або ніякого (надивилась на татусів своїх друзів). Завжди як в мене були серйозні стосунки, то хлопців ставила перед фактом - ми обоє вільні, якщо немає компромісу - значить кожен має право піти. Розумію що вам вдома промивають мозок - а що ти сама, з маленькою дитиною, ми тебе заміж випхали, а тут нам встиду наробила (може воно у Вашому випадку не так)...Почніть відстоювати свої інтереси, мама зрозуміє...Сестра...ну тут ви вже нічого ви не зробите.

В мене в подружки трішки схожа ситуація...Але коли вона просто в один день взяло документи і написала заяву про розлучення, чоловік почав шукати компроміси. Оскільки дитині лише 9 місяців тоді було, то їм розлучення не дали, батьки живуть за тисячу кілометрів +воєнні дії, були дні коли вже пакувала чемодани, батьки шукали житло на українській території, але не все так просто, то дитина захворіла, потім не було грошей на квитки...Тут чоловік зрозумів що хоче брати участь у житті дитини і почав іти на поступки. Зараз живуть разом, кожен має список що йому можна робити, а що ні. Ситуація специфічна, але дівчина сказала - крок вліво, крок вправо - я іду від тебе, хоч на вулицю, мені всеодно. Заява на розлучення лежить у відповідному місці і дівчина відмовилась забирати, сказала що як допече, то буде наполягати щоб їх розлучили.

Підтримка, вона звісно багато відіграє, але погодьтесь, Вас випхали заміж... Хотіли прилаштувати дочку, а що - власний будинок, якийсь город - є як жити, хороша партія, + з всього написаного я розумію що і Ваш чоловік не дуже рвався до сімейного життя, так сі стало, встид на все село, дівчині дитину зробив і покинути не гоже . А тут Ви вперта додому проситесь. Кому треба щоб ви на шиї сиділи та ще й з дитиною, при живому чоловіку, який ще й назад просить. Вам треба набратись сил і боротись за себе. Можливо я написала грубо і мої слова далекі від правди, але Вам треба добрячого копняка і щоб Ви почали нове життя! Не дивіться на інших, перед чоловіком поставте ультиматутм, або так, або ніяк. З рідними поговоріть спокійно, що в селі ви жити не можете, і не хочете бути обузою для своїх, на зараз попросіть допомоги, а далі життя покаже. Ви молода, у Вас все попереду, чи з дитиною чи без у Вас є багато шансів на щастя. може і чоловік розуму набереться, він сам ще як дитина.

п.с. не шукайте щастя за морями-океанами, одиниці там щасливі...А на що напоротись можна...

 

справді спочатку треба розібратися з одними справами, а потім переходити до інших. зараз треба все вияснити з чоловіком, прийти до рішення про те, чи розлучатися офіційно, чи ні, а просто деякий час пожити окремо. знайти роботу (ну чи з тими спільними покупками більше їх організовувати, щоб був стабільний дохід), віддати малу в садок, таки прижитися з сестрою (щоб вона зрозуміла , що то і ваш дім, і ви нікуди виїжджати не будете), якийсь час після того відпочити, займатися собою, і аж тоді можливо з часом, або саме якось налагодиться особисте життя, або можна робити кроки в тому напрямку (ті ж сайти, не обов'язково іноземні).
але думаю, що то має бути все поступово.
можете собі навіть скласти якийсь список справ і планів (щоб реально оцінити і бачити), і потрішки викреслювати вже те, що зробили, і те, що ще попереду.
деколи от ті графіки, списки допомагають організовувати життя

 

Дівчина молода, думаю, коли піде на роботу, вийде в люди, то і без тих сумнівних сайтів обійдеться. А то ще від одного не оговталася, а тут в інше вляпатися можна. І то можна в таке г...о вступити, що вже краще в селі жити.

Отправлено с моего lenovo A820P через Tapatalk

 

Та ні,сайти знайомств не для мене однозначно)
Як даний мені Богом другий чоловік,то він обов"язково буде,якби я від того не втікала(ну я так думаю)
Чоловік не сприймає теї ситуації...я йому говорю,а він своє.Типу завтра приїду,заберу.,прощайся з Тернополем,і щось в тому дусі.Я йому торочу що їхати не буду,то він як коли,то сміється то злиться.
Я розумію,що треба якось розрубувати той вузол.Якби важко не було.Я не хочу жити в селі,не хочу жити з тираном-свекрухою.
Треба зібратись з силами,і поїхати забрати всі речі.Молю Бога щою дав мені сили довести те,що почала до кінця
Мені все ще боляче,і жаль,не дивлячись на те,що було з ним розлучатись.Ще є почуття,але нічого не вдієш

 

дозволю собі порадити - як будете їхати забирати речі, то краще зробіть то без дитини, залиште її вдома з мамою, бо невідомо що там буде говоритися і як складеться ситуація, а бачити ті скандали дитині явно не на часі.

Ви напевно вже то 100 раз йому говорили, але все ж, якось постарайтеся йому донести оце

спокійно, без нервів і криків, скажіть що його останнім шансом бути з вами може стати тільки те, що він забезпечить вам нормальне окреме життя і то є вашою умовою - або окремо від мамці, або ніяк.

 

та ні,дитину навтіь не думала брати,їй це бачити явно ні до чого
Я багато говорю з малою,питаю де б вона хотіла жити.Питаю її,де б ти хотіла жити в селі,чи в Тернополі?Вона каже,в Тернополі,бо тут цікавіше,є багато качель,горок і хлопчиків)))Але каже,що хотіла б щоб тут був і тато,бо вона дуже за ним скучає...
Я спокійно їй говорю,що тато не хоче жити в місті,він буде жити в селі,але завжди буде до тебе приїзджати...вже щось на той лад говорю
Ця ситуація надто складна,і винесла вже стільки моїх нервів і плачів,що і не зрахувати
Я сподіваюсь,що я роблю все правильно

 

Слухайте, а не маєте якогось друга чи хоча б подруги, яка б поїхала з вами речі забирати? Підтримка б там на чужій території вам би не завадила

 

Перепрошую, я не збиралася нікого рекламувати. Тим більше, що це ніяка не агенція. Просто жінка сама через все перейшла, зараз живе в Америці, я її випадково зустріла на Ютубі і раджу людям, хто живе і не бачить виходу в своєму житті. Кому треба - візьме собі на замітку. Кому не треба - пройде мимо. Тут ж теж всі щось радять людині. Чому відразу така реакція?

 

Не хочу придератися, але спочатку Ви писали все від себе. А тепер з'явилася, якась жінка на ютубі. І в попередніх дописах Ви якось дуже нав'язливо пропонували свою допомогу. Тому це виглядало ніби реклама шлюбної агенції.

Отправлено с моего lenovo A820P через Tapatalk

 

Ой, блін, з тими городами й вимогами. Не ображайтесь, але вони хворі в тому селі (не фізично))), і ще вас такою роблять.
Я взагалі не до городів й не до роботи. Моя свекруха, царство їй небесне, завжди мене захищала. Казала до сина, ти подивися яка вона в тебе маленька й ніжна, вона не може в хаті гаратити за всіх (й то за городи навіть мови не йшло). Хочеш, щоб гаратала - треба було іншу жінку шукати. Її навіть не чіпай за то!☺ і то правда, я така як є, мені це важко фізично, але я маю багато інших позитивних сторін. Як не підходило, то нефіг було зустрічатися й одружуватися! І якщо людина того не розуміє - то що з нею будувати? Ви ж освічена, мудра жінка,,для чого вам хтось, хто своєю відсутністю інтелекту буде вас постійно пригнічувати? Життя попереду! І ви себе повинні реалізувати! Якщо знаєте англ, можу підказати, де можна заробити гроші онлайн. Пишіть в пп, якщо треба порада.

 

Англійську знаю середньо)
В планах маю вивчити її краще)буду мати більше часу)

--- дописи об"єднано, 17 Квітень 2016 ---

Я тоже мініатюрна,худенька,і мені навіть домашня робота дається нелегко.Не кажучи про городи,двори.,без яких в селі не обійтись.На свої 167,маю 50 кг)В селі я виглядаю не комільфо