Щось таке роблю. Але от мене цікавить чи після того, як закінчу заняття , вернеться стан який був до,чи так і буде?
ну я так пояснила. Ну от зараз м"яз збільшився, це тимчасове явище? тобто поразтягуюсь, привикне до нагрузки і повернеться до своїх розмірів які були до заняття?
Сьогодні під час пробіжки слідкувала за своїм диханням і пробувала вгадувати пульс. Зрозуміла, що поки я не "доросла" до того (були моменти, коли б я вже збавила темп відповідно до дихання, а пульс був у нормі) Пульсометр поки моє все Забула тут написати чому почала активно користуватись пульсометром. Захворіла я трішки. Потім була поїздка. Потім запалення зуба. Потім застуда. У підсумку більше місяця мала недомагання. У загальному нічого серйозного, але організм був ослаблений За рекомендацією знайомого лікаря спортивної медицини почала бігати з пульсометром. Перші пробіжки після хвороби - були 5-8 хв. Дихання було відносно нормальне, а от пульс зашкалював. Прийшлось переходити на ходьбу. З кожним разом був прогрес і я збільшувала навантаження. Якби не слідкувала за пульсом, то серце моє б постраждало... За один раз все б минулось. Але декілька таких надмірних навантажень на серце і проблеми з серцем мала б --- дописи об"єднано, 15 Квітень 2016 --- за тиждень тренувань уже збільшився? Круто! Люди місяцями тренуються щоб побачити зміни
@kristas Залило водою. Пройде. Коли організм не тренований, то на початках може бути різне. Може дихання відставати, можуть ноги відказувати, і пульс може скакати дуууже високо. Це все нормально. Щоб визначити, чи ви здорові, не на підняття пульсу треба звертати увагу, а на те, за скільки часу він приходить в норму. Приблизно 1 хвилинка і він має суттєво знизитися. Поки ви не спостерігаєте за своїм пульсом, ви не знаєте який він, не можете співставити загальні відчуття і його показник, тому на початках нормально його вимірювати, щоб знати. Але ви побігаєте ще місяць і по відчуття вже будете визначати коли він високий, а коли падає. Тепер щодо шкоди для здоров"я. Проблеми з серцем, захворювання серцево-судинної системи і всі інші порушення з тим повязані - тут треба пильнуватися. Якщо ж ви загально здорова (ну захворіли троха грипами, бронхітами, щось десь закололо, заболіло не рахується) то ваше тіло адаптується до всього!!!! Питання в часі і слабкому місці. Серце адаптовується найшвидше і на високих показниках пульсу ви банально не зможете довго працювати (бензин закінчується). Це як леопард... він може дууууже швидко пробігти невелику відстань, але в кінці кінців він зупиниться бо резерв сил його підведе. Не серце, а власне можливість організму вивільняти енергію на ривок. Інша справа якщо ви марафонець, то знов ж таки, пульс не високий, тіло треноване і в середньому темпі ви біжите значно більшу відстань. Тут або швидкість (високий ЧСС), або відстань (середній/нормальний ЧСС). Те що ви кажете не мали б, бо вже наступного разу серце інакше буде реагувати. З кожним наступним пробігом пульс падатиме і ви щоб пробігти з "таким великим навантаженням на серце" будете змушені прикладати більше зусиль, розвивати більшу швидкість. Наше тіло не ламається від фізичних навантажень, воно їм дякує, бо в такі моменти запускається всі обмінні процеси, гормональний фон йде на підйом, адреналін, ендорфіни, кровообіг задіює сплячі ділянки.. все працює. Більше того якщо ви заглянете в еволюцію людини, то вона завжди мусіла "раптово" втікати від загрозливих факторі, вона була виснажена, недоїдала і всі ці програми закладені в генетичному потенціалі на випадок раптової загрози. В той час як постійне навантаженні зміцнює тіло, показує де треба підсилити/наростити/відремонтувати, бо завтра з вона знову побіжить, а я не готове. Страхи новачків потім перетворюються в велике здивування - Ого! Що я можу! І не вмерла! Проте мушу застерігти. Якщо ви маєте хвороби хронічні серця, недостатності, проблеми з тиском, то тут все інакше. Дефект може не дати можливості виконати завдання, або й гірше - зашкодити. Але більшість з нас знає про свої проблеми, а багато хто плутає жалість до себе з "потенційною" загрозою.
@Мія, дякую Вам за такі детальні пояснення) вони дуже допомагають. В мене питання певно трохи риторичне, як маючи нестабільний щоденний графік( доволі виснажливий) на стабільно внести в нього спорт? Знаю, що питання не в часі, а в пріоритетах, але стільки всього треба встигнути...(
У мене маленька дитина, яка вимагає до себе уваги нон-стоп. Відійшла на 5 хв. і вже крик. Ключик у Вашому сильному бажанні, якщо воно буде, знайдеться вихід і спосіб.
На власному досвіді. Час для мене - це скарб. Вічно для себе його мало. Але діти мене навчили. Після чергових пологів, важко було знайти регулярну годину, то ж з початком дня, я шукала можливість виділити ту годину. Дитина бавиться, або спить, або чоловік з спиногризом... і я вже тренуюся, бо чим далі відкладаєш тим менше можливості потренуватися. Завжди щось буде заважати, виснажуєшся, хтось прийде, воно десь вдариться, їсти треба варити, робота кипить... словом правило номер 1. НЕ ВІДКЛАДАТИ НА ПОТІМ. Вже зараз, коли до дітей не треба такого наглого нагляду, з"явилися інші турботи.. більше завантаження роботою, привези відвези зі школи садочку, уроки, хатні турботи. Тож я маю стабільно через день (якщо маю можливість частіше) 2 години тренування - і ХАЙ ВЕСЬ СВІТ ЗАЧЕКАЄ! Деколи чоловік сварить, що я не поступаюся, деколи щось не дороблю в хаті, деколи дитина погану оцінку принесе... але я МАЮ ПРАВО потурбуватися про себе. Бо все зміниться, діти виростуть, будуть нові турботи і час можливо з"явиться.. але молодість не повернеш і свої можливості теж.
Маю питання. Коли підтягну своі розтягнуті внутрішні м'язи животаивправами, тобто палець не буде провалювптися в районі пупка і не буде так сильно випинатися, то можна буде качати прес? Чи як знати коли можна працювати над зовнішнім виглядом живота?
Ну якщо то триватиме хоч 15 хв Якийсь такий час настав... Все бігом-бігом. Ера фаст. Їжі, тренувань, вся інфа бігом в картинках, вебінари, заняття в скайпі. Абсолютно все, аби зекономити час. А чи реально він економиться? Як на мене, то ілюзія...
Це, знаєте, щось з тої серії, що "з"їдай одне яблуко щодня і не будеш хворіти", такі гіперболи для романтиків.
Це не стільки для романтиків, скільки для пропащо лінивих, яких таким чином мотивують робити хоч щось. А потім, дасть бог, і можливо сподобається і вирішить "А може я собі ще одну вправу додам до планки і буду ще краще виглядати?"
А буде навпаки, бо то не спортзал і толку з тих двох планок як з козла молока. І буде: о, то всьо туфта/в мене нічогоне виходить
