Розлучилась, розійшлась... що далі?

Чую в Вашому дописі нотки сумніву.... чи мені здалось?
В тій ситуації рішення приймати , звичайно, ж Вам. Скажу про себе - я б назад не повернулась. Ну не може змінитися людина так швидко і просто так. Знаю - люди можуть мінятися , але впевнена , що для цього потрібні вагомі причини... Коли Ви повернетеся, то перший час буде ніби все добре, але з часом все повернеться на своє місце - так як було до того.

і це вже не буде питання , а буде вимога і докір.

 

Що означає, що 2 роки не знав, що потрібно,? Жив аби жити з вами ? І такі запитаннячка про город, зараз певно купа роботи якраз, бракує робочих рук. Рішення за вами, але на разі від нього нема ніяких кроків нащустріч, тільки слова і шантаж. Бережіть себе і дитину. Все буде добре))


Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk

 

от 2 роки не знав, не хотів сім'ї, а зараз надумав. а де гарантія, що через 2 роки знову не передумає? скоріше так виглядає, що він хоче, щоб ви повернулися ,бо на город треба ходити
скажіть, що ні, не будете ходити.
не змінився він, якщо навіть не задумується над варіантом окремого житла, бо йому добре біля мами.

і в чому тут зміна? це ж він не своє ставлення змінювати наважився і обов'язки, а свій відпочинок! ну велика жертва з його сторони - менше часу за комп'ютером. не таких змін думаю ви чекали. тому кроків з його сторони я не побачила. не погоджуйтесь на то, бо це знову буде теж саме життя, що й до того було.

 

скоро ж бульбу треба садити)).
Вернутися туди звідки тікали, для чого? бо дитині треба тата? так треба, але може тоді йому варто шукати роботу в місті? і бути з вами тут, а то біля своєї мами невідомо коли чоловік подорослішає.

 

Ну

йопересете, сорі не стрималася. Мала б того патика з цвяхами і вашого мужа рядом, то вела б себе зараз як та вар'ятка, що по місті гуляє

, якщо справді дитину любить і сім'ю зберегти хоче, то при чому тут город, треба йому - хай сам бере мотику і вперед в бій за урожай. Яка хитра в нього лінія поведінки -ніби і просить повернутися і тут же умови ставить.
Тримайтеся і слухайте себе, не маму/сестру/цьотку/свекруху, бо то тільки Вам і вашій дитині далі з тим жити. А дитині треба спокійна і доброзичлива домашня атмосфера, а ще здорова і щаслива мама

а не город, на який, доречі, і її через років 5 почнуть припахувати

 

Доречі, можете сказати йому, що тата в дитини ніхто не забирає (і навпаки дитину в тата). Якщо він такий люблячий, то може хоч кожен день до доньки приїзджати. Балувати її фруктами, іграшками і всім чим потрібно.
Тримайтеся, бо якщо буде класичний сценарій, то далі підуть буде звинувачування Вас, які Ви погані, і що Ви в усьому винні.

Отправлено с моего lenovo A820P через Tapatalk

 

отой класичний сценарій, у мене по повній. все що роблю для дітей не так, не займаюся дітьми одним словом. дуже важко морально і важко не звертати увагу. але все буде добре. колись...

 

Але ж я вже надивилась на стосунки невістки і свекрухи в селі... Ото чисто як Ваша ситуація. Бабцін син вженився, наречена хоч і з сусіднього села, та їй були фіявки в голові (на думку бабці), а на загал просто молода кобіта, яка звикла жити весело, дружно, а не пахати на городі. Вуйко в бабські сварки не ліз, за жінку не заступався, просто собі пив і з хлопцями футбол копав. Бабця і вуйна одна одну просто ненавиділи. Їх стосунки стали терпимими лиш тоді, як вуйко пішов жити до батьків вуйни. Бо там мама вмерла, господарка звільнилась і треба було комусь за тим дивитись. Хоч молодша вуйнина сестра від того була не в захваті, бо хотіла хату батьків собі. Чисто така сама Санта-Барбара як у Вас. А вуйко досі бігає до бабусі, вона з ним цяцькається як з маленьким. І нема там добра. Може якби жили подалі від бабці, то був би шанс, хоч мізерний.

 

Нічо ви, дівчата, не понімаєте про життя на селі. Бій за виживання: не посадиш -не збереш - з голоду помреш зимою. То вже закладено в ДНК, прибито цвяхом і прикрашено квіткою "Праця облагороджує". Навіть якщо без тої бульби всі живі-здорові будуть. Кака любов?? І це, і тільки це в даному випадку привід "завести дружину". Бо якби він хотів з вами жити, то сказав би "вертайся, ну її в баню, ту бульбу, не можеш, не хочеш - не копай, слова не скажу, мені ти потрібна". Ну але на такий романтизм годі і сподіватись, канєшна.. Не вертайтесь в наймички, не вертайтесь..

 

Та "налисник", йо-ма-йо.

але з умовою

Нє, я звичайно, нічого не маю проти городу, бо багато хто з нас має і села і дачі. І попрацювати / помогти батькам трошки не зашкодить, нікому. Але коли ти це робиш з власної волі, то одне, а коли тебе заставляють, то вже геть інше.

Про які зміни може йти мова. Значить вдома йому промили мозги, яка ви погана

, бо не ходите на город. І відповідно він прийшов до Вас з ультиматом. Клас, "маладец пацанчік". А те, що не забезпечує сім'ю, ховає гроші від жінки. Підтакує своїй мамочці, дозволяє і собі і їй принижувати Вас. Ви маєте думати за що купити одяг і т.п. дитині, то "нормально". Та, тут можна ще багато писати.

Нє, ну як Вас все це влаштовує, то вертайтесь, а як ні, то робіть висновки. На даний момент, у Вас зараз, що чоловік є, а що нема, різниці не бачу.

 

розумію, розумію, бо сама не живу в місті. Але то була моя ініціатива))
тому і кажу, заявочки чоловіка, весна прийшла, бульбу садити треба, а тут вона така сяка посміла десь поперти , якісь вибрики. euphoria sonce тримайтеся, все в вас буде добре))

 

імхо, якщо любить Вас і Ви йому потрібні, то погодиться на окреме життя, а як ні, то попереду лише 2 варіанти: або розлучення, або Ви приймаєте всі його умови і повертаєтесь. Можна себе тішити, що є інші варіанти, що щось зміниться, але то самообман. Чим швидше Ви приймете рішення, тим легше Вам буде рухатись вперед. В моєї мами з татом була схожа історія. В надії на зміни мама провела більше 5-и років. Результат - розлучення. Краще зразу розставити всі крапки над і, тоді або збережете сім"ю і все в Вас буде добре, або будете будувати своє нове життя.

 

Та ні,дівчатка,не такого я чекала,і не такого я хотіла.Мені просто безмежно жаль теї ситуацї,вона явно неправильна.Жаль себе,але себе жаліти можуть тільки повні невдахи

навіть мій дід,людина якій 86,казав,якщо я повернусь туди,він більше слова до мене не скаже))бідний так переживає ту ситуацію

--- дописи об"єднано, 13 Квітень 2016 ---

Я б щиро хотіла побачити кожну з вас,кожну яка тратить свій час,і тут підтримує мене.Дякую вам.Ви підтримка

 

правильно каже...уявляю як вам зараз важко ще й коли підтримки нема

 

О! Підтримую Вашого діда. Він життя прожив, багато чого бачив. Переважно старші люди настроєні на збереження сім"ї, бо "життя прожити - не поле перейти, он ми.." І часом бувають навіть праві. Але якщо воно і з їх точки зору виглядає настільки плачевно.. Значить, Ви велика молодець і все робите правильно.

Він просто хоче бачити Вас усміхненою, спокійною і щасливою, от і бере все до серця. А Ви оберігайте його від подробиць все-таки, пошкодуйте.

 

Та чому, можете себе пожаліти, але це має бути обмежена в часі процедура

 

хочеться битись головою в стіну.Садок,вибиваєм місце для малої..я поки її лишити немаю на кого і йти на роботу.Мені було б добре ще не на повний графік,а в тернополі з тим скрутно.І в мене вже так помаленьку починають опускатись руки.

 

Тут я з Вами не погоджусь. Чому б не пожаліти себе, і не втішити. Наприклад, купити собі щось чи з'їсти солоденького



Отправлено с моего lenovo A820P через Tapatalk

 

молодець дід))

в ніякому разі не опускати руки. Садок рано чи пізно виб"єте. Я не знаю хто ви за освітою, але може якісь спільні закупівлі в неті організуйте . Щоб хоть якийсь мінімальний заробіток був, якщо вмієте щось цікаве робити власноруч, спробуйте то продавати, можете навіть тут створити темку комерційну для своїх товарів, якщо вмієте і любите готувати, пропонуйте готові страви на продаж або елементарні вареники ліпити

 

Я маркетолог)я займаюсь спільними покупками,і за ті гроші завжди і себе і малу вдягала практично.Ну може чоловік,під тиском щось давав ще звісно)