от, власне, якби по 5 разів було "то" -- то часу б на пиляння, задовбування, просіння і виконання того, про що просять -- уже б не було. І все було б ок. Але ж, блін, що з тією головою -- яка хоче прибирати, командувати, пиляти, боліти -- робити?)))
На днях натрапила на цікаву інфу в неті. Для того, щоб кар’єра чоловіка була успішною, потрібно, щоб жінка ні в якому разі його не критикувала, а підтримувала. Чоловіки,які відчувають надійний тил, хочуть довести своїм другим половинкам, що вони не дарма підтримують. От реально, аналізую своє подружнє життя і бачу - таки так. чоловіків треба хвалити. Чоловікам треба говорити, що вони-найкращі. Чоловіки мають знати, що їм є для кого працювати і старатись. Коли чоловік бачить, що дружина не критикує, не пиляє за відсутність грошей, не довбе кожного разу "а у сусідів" і "якби знала, що ти такий, то нізащо б не вийшла за тебе", то він на підсвідомому рівні хоче стати ще кращим, вирости ще більше. Головне - не перестаратись, а то захвалимо - ніц робити не схочуть
от те відчуття тонкої межі-то ж і є вся суть "мистецтва бути Дружиною". Особисто я дуууже стараюсь не критикувати,але тако два тижні мені все вдається, а на третій я шось точно ляпну і знов сваримось
Ну, як на мене, то взагалі не можна не сваритися. В нас ж теж не все ідеально - і я щось ляпну, і він...Головне - не заповзати в дебрі конфлікту,як на мене і не перестрибувати з проблеми на проблему, не згадувати і не зіскакувати. От є непорозуміння - покричали, посварились, виговорились, щось хтось зрозумів, десь хтось поступився, Принаймні, я намагаюсь дотримуватись того. - і все, проблеми нема.
Повністю погоджуюсь... мало того, не тільки чоловіків треба хвалити, а і чоловікам своїх жінок такожЗнаю по собі, якщо мене чоловік похвалить чи оцінить мої старання в чомусь - мені хочеться зробити в два рази більше, а коли твою роботу не замічають - то пропадає будь-яке бажання щось робити. А ще мене дуже дивує як деякі жінки жаліються оточуючим на своїх чоловіків, чи навпаки - чоловіки на жінок (не десь там інколи при певних обставинах, а от постійно: він (вона) такий сякий і т. п.) Виникає бажання сказати: ну значить ти така (такий) сама (самий), раз продовжуєш з такою людиною жити... коли стільки всього не влаштовує, то для чого мучитись Для мене людина яка постійно принижує свою половинку - принижує і себе... це ж твій власний вибір в житті, а не насаджений кимось, то для чого його поливати брудом. Але то напевно просто певний тип людей, які люблять на все кругом жалітись, але нічого не міняти.
От і я так люблю побурчати, але зразу ж купа порад: зроби так, скажи так, наштовхують тебе на певні роздуми і слова. Але якось я на посиденьках прочитала допис Цьомцьомки, якщо хочеш щось змінити в своїх стосунках, то треба мовчати про своє особисте життя. Тепер так намагаюся робити, більше прислуховуюся до себе і до своїх бажань, роблю СВОЇ висновки, тому якась спокійніша обстановка в стосунках. Ну все більше нічого не пишу
Мудрий чоловік, похвалу на пустому місці не сприйме, а пустий роздується як павлін, і буде вважати себе пупом землі (хоча то не пуп, а пупчик)
Якщо постійно хвалити -- то вони звикають, сприймають то як належне. Зрештою, чого хвалити, як нема за що? І чого не хвалити, якщо є за що? Наприклад, секс. Все було зашибісь -- сказала. Клас, ходе довольний. Було зле -- то що: хвалити? Ні, правду сказати! І нормальний мужик не образиться і комплексувати не буде, а виправлятись. І взагалі, я вважаю, що похвала -- то має бути наслідок дії, а не мотиватор на неї
Це 100%. Обговорення особистого на форумі ні до чого доброго (принаймні мене) ніколи не приводить. Якщо зле - винесеш, ще й в деталях, то не легшає, як мало би бути. А одразу ОМГ, та то вже катастроооофа ціла, як так можна, співчуваємо.. а може так зробити, а я вам так раджу, і сама вже думаєш, ну як з тим жити, чи то кидати, чи лікувати, чи в себе в мізках копирсатись А все набагато простіше, прозаїчніше і менш проблематично, якщо глянути тверезо і самостійно. А як все добре, то.. кому воно, оте добре, потрібне, крім нас двох? То як курка, яка знесла гарне яйце, і квокче на весь двір. Хоча, буває, пробиває )) Я он цілий тиждень з романтичної хвилі збитись не можу ))
А я всетаки думаю, що похвала має бути доречна і за конкретні вчинки, як для чоловіка, так і для жінки. Бо коли тебе хвалять просто так, то це втрачає свою цінність і виглядає як пусте тріпання язиком і підлабузництво. Та й жінка після цього може на голову вилізти, як то кажуть: "Що забагато, то не здорово" Я б сказала так: похвала має бути наслідок вчинених дій і мотиватор до наступних А ще я замілила, що я ніколи (ну може майже ніколи) не даю своєму чоловікові якісь зауважиння при інших... якщо мені щось не сподобалось в його діях чи словах, то я скажу йому це вже вдома, коли залишимось один на один.
Ви молодець, бо ті виясняння відносин при посторонніх заставляють почуватись дуже ніяково інших людей. Кілька раз була присутня на таких зауваженнях і суперечках, хочеться вийти, наче в чужій білизні риєшся( Щодо похвали - я люблю в міру і заслужено. Якщо людина хвалить мене за якусь єрунду, трохи кумедно з того)))
Я теж взяла собі це за правило, якщо щось у стосунках не подобається, то скажу, але потім тет-а-тет. Колись була свідком того як одна дівчина чехвостила хлопця в маршрутці, при чому не за провину, а розписувала диктаторським тоном, що він має їй зробити на кухні, скільки картоплі начистити і ще щось...Це звісно чудово коли мужчина допомагає, і так по суті і має бути, але то не привід виставляти мужчину перед посторонніми домогосподаркою в штанях. Хлопцю видно було, що дуже неприємно...Одне діло сказати от прийдемо додому, приготуємо вечерю і смачно поїмо, це викликає і у мужчини, і у випадкових слухачів приємні емоції, а інше показувати себе диктаторшою, яка помикає тим мужчиною як їй хочеться.
Похвала може бути і стимулом. Хвалити можна по-різному. От наприклад. "Слухай, то, що ти зробив - круто! Реально круто! Але знаєш, якщо сюди додати ще оце або зробити отак, то буде взагалі вау!" або і так: " Не підвищили?! Бляха, капЕць! Але, слухай, я ж бачу - ти старався, ти намагався! Не парся, все буде гуд! Навіть якщо не зараз, ти все одно доб’єшся підвищення." Чоловікам треба знати, що в них є тил. І мінімальна підтримка. Звісно, хвалити як дитя за кожен крок - нелогічно. Але я і написала, що хорошого має бути в міру)) А за сек хвалити...Сорі, але, як на мене, секс - справа двох)))Не лише чоловік має старатись
Я не знаю незадоволених після сексу (оргазму) чоловіків) Жінці треба просто бути (можна навіть спати))) -- і чоловіку вже буде добре. І таки так -- добре мені робить чоловік без моїх старань. Я не збираюсь за свій неотриманий оргазм звинувачувати себе, що погано старалась це я так -- чисто теоретично, бо в мене 100% оргазмовитість
Якщо жінку хвалять за конкретні вчинки, то в неї складається враження, що любов потрібно заслужити. А це деструктивно для жіночої психіки
Ну незнаю, в мене таке враження не складаєтьсяЯ люблю все чесно і заслужено, як похвалу, так і критику. А для чоловічої ні? Я просто не дуже звикла поділяти людей на чоловіки - жінки, а більше за типом характеру, темпераментом і багато чого іншого. Не думаю що от у всіх чоловіків психіка "така", а у всіх жінок "така", вважаю це все індивідуально в кожної людини.
