списувати на компанію всі негаразди не можна, дитина, правильно вихована, не буде з тими компаніями водитися
Не обов'язково, інколи буває все навпаки. Тут ключове слово "віддають всю себе", цього не потрібно робити. Дитина відчуває тиск і реагуває відповідним чином. Ой, якби все так було просто
Я вже в мами.правда всіх речей не забрала,але збираюсь.Чоловік дзвоне і питає,чи не хочу я повернутись.Але бажання такого в мене ще не виникало.Коли їхала звідти,почула полегшення,і ні капельки жалю що я можу туди не повернутись
Будьте сильною і мужньою. Це ще тільки початок. Думаю не за горами той день, коли він не тільки буде дзвонити, а приїде випрошувати, щоб Ви повернулися. Буде тиснути на Вас через дитину Отправлено с моего lenovo A820P через Tapatalk
Боюся того дня.Я би дуже хотіла щоб ми цивілізовано розійшлись,і не завдавали один одному шкоди Чоловік дзвоне,і завжди питає,що і як,чи не передумала,може повернусь,щоб не дуріла,і таке інше
менше на ту тему говоріть, більше робіть. ) Маю на увазі, він своїми прийомчиками думає ніде ви не дінетеся і все рівно поверенетеся до нього. Не псуйте собі нерви і робіть свою справу. Тримайтеся.
В мене була така ж ситуація і для себе я все вирішила твердо,що без повернення,бо знала,що люди не змінюються...Були також і дзвінки і повідомлення,як він мене любить(але причому то все було не на тверезу голову,що мене найбільше і дратувало)Я зібрала речі і пішла до батьків і знаєте ні про що не жалію,а пройшло вже 8 років.
Мені в такі моменти страшно)Хочеться,щоб мене хтось захистив.Отут напевне і вилазить та моя невпевненість в собі) Я розумію,що правильно все вирішила,але..щось є,таке,що заставляє ще задуматись)Правда я відганяю це від себе,і стараюсь шукати роботу)
Підете на роботу, почнете спілкуватися, отримувати увагу інших чоловіків, самоойінка підвищиться врази. Отправлено с моего lenovo A820P через Tapatalk
почитую цю історію, ще нічого не коментувала, але ось це мене просто якось втішило: добре, що Ви це відчули. Вже певно маєте внутрішнє відчуття того чого потребуєте. Це важливо. Хай воно Вам додає впевненості і рішучості в подальших вчинках. Ви тому чоловікові ніц не винні, бо за роки спільного життя він так і не став 'Вашим чоловіком'. Але якби так часом дуже захотів бути знову разом, то хай не до себе назад в село кличе, а в окрему хату/квартиру, вже готову, облаштовану для життя сім'ї, і забезпечений роботою.
У дітей алкоголіків в більшості випадків інші проблеми. Кому цікаво- погугліть тему "синдром дітей алкоголіків". Слухайте- а де такі гарантії видають))? Я би собі одну взяла, для Тео. Імхо- на вірний шлях впливає стільки факторів, що компанія там грає вже другорядні ролі.
в чому винить? що не можете там жити більше? Ніякого розкаяння, що може десь неправильно поводився і т.д. Не ведіться на провокації., головне спокій.
це просто один із способів його маніпуляції. Коли він знає ваше слабке місце ( "комплекс жертви") і починає давити на жалість. Не залежно від того, яке би рішення ви не прийняли- ви все рівно будете винні. І чим далі- тим більше він намагатиметься культивувати оце відчуття провини. Коли ви на відстані- вам легше позбутися цього. Чим ближче до вас чоловік, тим важче позбутися морального дискомфорту. В результаті ви самі повірите, що дійсно винні, навіть якщо це і не так. І якщо у вас дитинка ше малого віку- своє життя простіше змінити. Чим старша дитина, тим активніше маніпулятори її залучають до своїх схем. В результаті у вас маніпулятором активно культивується ще і провина поганої мами, яка позбавляє дитину батька, і взагалі поганої мами і поганої дружини, яка :а) істеричка; б) "хвора" на голову; в) невідомо що хоче , а так все просто "зашибісь";г) з жиру біситься і т.д ( вибирайте, що більше подобається . Немає гіршого, коли чоловік через свої проблеми стає маніпулятором і перекладає все на жінку. Щоб вона почувала комплекс вини за кожен свій свій зроблений чи незроблений крок, за кожен свій вчинок. В результаті- пряма дорога буде вам до психолога і антидепресантів. Це те ж домашнє насильство- лише психологічне. І куди часом гірше за фізичне. Бо калічить не тіло.
Ви праві,я вже сама чую себе винною,хоч йому це не показую.Кажу до нього,що наоборот би сказав щось хороше,чи що..абсолютно нічого.Але часто вночі я задаю собі питання:а чи правильно,а як краще.І просто сама розумію,що чим дальше,тим важче
Вірно,але компанія теж важливий аспект в цьому.Бо з тою компанією дитина проводить більшість свого часу.І різні вподобання цих людей хороші вони чи погані ,що не кажіть впливають на поведінку дитини.
Дівчатка,знову прошу підтримки.Мої сили падають,я обезсилина,хочеться сидіти і плакати.Вдома підтримки також немає.Сестра також мене звинувачує,і каже що я повинна зберегти сім"ю всіма силами.І взагалі краще з будь-яким ніж сама,і щось в тому роді.Мама взагалі мовчить,і навіть каже що їй також жаль того всього.А як мені...мені як?коли я морально вбита.Коли чоловік не робить крок назустріч,а лиш каже вернись сюди...більше ніяких варіантів.Нема підтримки,я заплуталась.Стараюсь шукати роботу,поки не виходить.З садком дитячим також проблеми Хочеться вити
Якщо хочеться, то треба робити. Вам полегшає. А потім, коли подзвонить чоловік і знову скаже, щоб Ви повернулись, скажіть, що повернетесь, коли він покличе Вас в окрему квартиру і буде працювати, забезпечуючи сім'ю Невже хтось ще так думає?
