Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (10)

Вітаю!! Яке там "півжиття"? Чудовий вік, розквіт жінки!

Мала щойно неочікувано приємну зустріч із хорошою людиною і

Аня спить. У садок знову не ходить, хворіла.
Нічого нового не розкажу вам, але "відсутність новин - уже хороша новина"

 

з врочистості. мала навчилас смоктати кулак. Боженько, звук на всю квартиру!))) а ще ми сьогодні вперше "думали" над умивальником, і таки надумали)

з прози. важко чекати результатів повторних досліджень. важко.
стараємося гуляяяти, поки ми всі разом, і мило посміхатися до дуже цікавих людей, в яких більше питань, ніж у мене відповідей.

 

вчора був гарний сімейний день. після церкви мали в гостях моїх батьків в сестричку. всі розхвалили мій сирник. муж сказав, що то найкращий, що він їв, цитую "божественний"
потім вже вчотирьох гарно погуляли. трохи посиділи в кав*ярні, попили чаю з солодким

, яке кстАті було неахтІ в порівнянні з моїм сирником

. находилися... погода була чудова, як і сьогодні.
тож нині знову гуляли-гуляли, але вже втрьох, бо муж на роботі. я поміж тим ще встигла зварити їсти
гуляти з двома колобками, з яких один у візку, а інший в слінгу місцями трохи напряжно.

особливо садити старшу "під кущик", коли молодша реве не своїм голосом у слінгу

. мушу складні моменти звести до мінімуму, бо ж гуляти планую по максимуму
зате дуже надіюся, що такі фіз. навантаження позитивно вплинуть на мою хВігуру
ледве приповзла з вулиці. Квітка спить у візочку, Кетрін вгіздилася мені на коліна і також заснула. тепер мушу сидіти, най дитя поспить. як то добре, коли в хаті тихо))) зависну собі спокійно на ДП
отакий трохи шалений початок тижня.
всім бажаю тільки добрих новин

 

Не піду в Жилетку.. не піду, і все. Бо вже як туди влізу, то сидіти мені в депресії місяць. А я і так вже "не теє". Дівчат, як мені недобре. Чоловік працює так натхненно, що спілкуємося ми в кращому випадку 3 хв до інтиму і 5 - після, бо то вже за північ, і в нас обох очі закриваються, а завтра на роботу. Дитина тиждень (ой, менше..) вдома, всі вихідні я була з ним сама і згадувала незлим тихим декрет. Я просто вже й забула, як то, коли на тебе тиснуть чотири стіни і дах. Солодкі миті материнства? Не в такі моменти, однозначно. Я якась сама не своя вдома роблюся, мені просто необхідна свобода дій і можливість відпочинку за межами квартири. При тому, що малий в мене абсолютно безпроблемне, миле і життєрадісне дитя, навіть коли хворіє, ведмедик мій солодкий. Знов були температури, марення.. Що то за реакція організму, коли переросте? Для непідготовленої людини це просто - шок. Але вже як є.. Тому не тішать весняні обновки, стрижка, укладка і симпатичний колір волосся. Пиво- і винотерапію навіть не пробую, бо щось мене тепер розбирає в моменті, невдобно прям якось. Так що збираю компліменти на роботі і внутрішньо кисну. Здоров"я вам і вашим близьким, і внутрішньої гармонії. Відпочивайте активно, висипайтесь якісно і насолоджуйтесь справжньою весною. Може, і я біля вас позитиву наберусь. Зрештою, то все така фігня в порівнянні. Але на мозок все одно чогось тисне. Цьом.

 

І я не піду.
В мене якась чи то депресія чи що. І цьому всьому є одна причина. Я з понеділка вже маю виходити на роботу. От гуляю у ці теплі сонячні дні зі своїм синочком, милуюся ним і не можу зрозуміти, як він буде без мене, а я без нього цілий день? Точно знаю, що йому це буде даватися дуже важко. І садок нам так важко йде, і хворіє часто, і взагалі йому там не подобається.
Але і робота потрібна, бо з грошима щось не дуже весело. А ще сумніше, що в мене просто смішна зарплата.

 

Добре, що не пішла. Сьогодні мені трохи розвиднілося. Настільки, що дозволила собі запізнитися на роботу на 5 хв. Що спричинило передістеричний стан в однієї особи. От, називається.. щось я сьогодні сиплю непристойними фразочками, то не буду зараз, суть така - що тільки навчи, будуть хотіти, щоб так було завжди. Але в мене сьогодні такий благостний стан, що з рівноваги мене це не вивело. Тим більше, що моє запізнення не спричинило навіть малеесенької катастрофки.
В мене тепер весняна форма одягу, моїй сукні і фігурі разів зо 20 зробили комплімент, а мужчини далеко "за" були сьогодні особливо милі. Що значить - правильна довжина. Ще й з/п є, знач, день вдався.
Дитя моє вже практично здорове, але геть рожовеньке від фукорцину, так само, як мої пальці. Ну, але до сукні пасує. Вдома тільки й розмов, як ми підемо і туди, і туди, і туди, як буде здоровий.. От тобі й канікули, Павлушик.
Муж чемний. Дуже. ТТТ. Люблю я своїх хлопців. Ех, зараз би на шашлички.. Природа кличе.. Але для нас це реально не раніше наступного тижня, а ви подумайте, подумайте..
Не хворійте і будуйте правильні плани на вихідні - вони вже скоро.

 

А я вже другий день не на ту мітлу сідаю, блін. Досить того, що я себе двічі покалічила, перше палець порізала, потім падала з крісла, коли лізла на шафу, і так добряче спину обдерла, так ще й все з рук валиться, якась нєрвна, зла вся і на всіх, робота не береться, хандра така, що мама нє гарюй. Ненавижу себе таку... але бачу я тут не одна така(((

Ага, пишу тут і згадала собі свою куму, вона трохи того, типу по звіздам виступає, то вона казала, що то все місяць винуватий, казала після 8го попустить, то знач сяду я і чекатиму 8ме, ех, тільки б до того часу когось не "з'їсти "
Сидить біля мене старший, уроки вчить, бачу і його криє вже поповній, ніц в голову не лізе

 

В мене сьогодні дуже працьовитий день. Дорвалася до квітника зарядка вийшла на всі групи м'язів. Почала ще зранку, але доня мені не дала зробити все одним заходом, пішли зготували обід, а тоді вже продовжили. Посадила квіточки тепер маю спокій.
Люблю в таку погоду прати, не треба заморочуватися з сушкою речей, вивішав на вулицю і благодать. Доня на вулиці відривалася наповну, голова вся в піску, треба ж користуватися моментом поки мама не бачить.
Зараз мене чекає ванна, купання доні і релакс за вишиванням.
Всім гарного вечора

 

сама себе здурила, не навмисне, так якось виходить. Вже середа, а я ще за холодну воду не бралася.
Ну але, що зробити, як кожен день, як не г....но, то суха тріска. Щось та робота останнім часом більше схожа на божевільню, а не на процес перевезень. Через це, я вже так морально виснажена, що нічого не хочеться.
Тішить хіба те, що вже почали приходити посилки з Алі і наразі все мені подобається і з розмірами ОК
Пора діставати валізу і починати скидувати туди всі замовлення, бо такі цікаві штуки заказано, що я туго собі уявляю, як я маю то все скласти і вміститися в дозволену вагу. Чого варті тільки 6-літровий поливаний баняк з маками, маска для підводного плавання і ластиМама купила цьоці якісь глиняні горщики і тацю.
Завтра свято, але купа роботи запланована. Головне щоб знову нічого не позривалося.
Рушник сунеться, вага теж
Всім гарного і сонячного свята завтра

 

А у вас нема канікул?..В нас завтра-післязавтра "канікули".

Оо, співчваю (((...З тим тяжко. А якось поговорити?...

Ну як, як всі замовляють, й більшості ок, а мені все якась какашка приходить. Періодично забуваю й стаю на ті ж граблі й знову розчаровуюся...
Робила сьогонді супер-смачне й мега-поживне морозиво від @Rona з банана. Мм!...Смачно й корично.
В мене печалька - не влажу в області талії в улюблені джинси й ще одні штани. Курча, тисне мене і якесь сало на спині (!!!) зав"язалося. Вага при цьому та ж сама. То вирішила трохи себе з солодким приструнити, бо їм його дуже й дуже багато, я страшна солодкоїжка. ...
А ще проза - була в лікаря й результати якісь не надто втішні, але поживем-побачимо.
Врочистість - Аня робить перші самостійні "поповзи", але виключно до мого телефону. До інших об"єктів їй нецікаво .

 

Я змогла! Дала собі настанову: не заходити і не писати тут в темці допоки не закінчу однієї роботи. Завершила - і я тут!
Почнемо з приємного: пошила сама малому захист на ліжечко

, довишивала вишивку, здала в рамарню на оформлення.

В синочка вилізло за тиждень ТРИ перших зуба. з всіма "наслідками": Т, соплі, плачі, неспані ночі... ще й кашель почався страшний з захриплим голосом. Слухала лікарка - казала що в грудях чисто. І то Слава Богу. Чекаємо ще на один верхні, бо як пірат виглядає . І це все в перемішку з засопленою малою вдома. Оце було трошки прози.

І в нас! плазування перекочування. Але до телефону додано Судокрем.

Приєднуйся до моїх замовлень. В мене все суперове!

Буду сьогодні міняти люльку на прогулянку. Якщо не буде зливи - забираю Ганусю з садочку і веду на танці. Заодно і Назарка вигуляю.

 

треба добре моніторити продавця, не купляти найдешевше, читати відгуки. Я взагалі дуже скептично ставилась до алі...Але знайомий хотів переконати що не весь китай то какашка, тепер в мене шикарний купальник, різні заколочки для волосся, які нічим не відрізняються від наших базарних

для прикладу пончик для гульки - 10 грн, користуюсь вже місяць

, але замовляла лише у продавців, де багато відгуків і багато реальних фото!

В мене ліниво-робочий день. Робити нічого не хочеться, але 2 шефа стоять над душею і вимагають результат. Все якось мега заплутано, ніби малюєш плани на майбутнє, не погані, але розумієш що це не твоє...Починаєш щось інше і мучить "а чого я відмовляюсь від попереднього?". Вже не раз ловлю себе на думці, що в мене роздвоєння особистості...Одна я хоче гламуру, бездумного відпочинку і просто насолоджуватись життям, а інша пахати як кінь...Пробувала і те і те життя...Кожне не для мене...Кожного разу скучаю за іншим. Кожного разу кажу це остання поїздка, хватить..Приїжджаю додому і через тиждень я відчуваю пустоту, нема того драйву...Повертаюсь до напруженої (саме напруженої, а переливати з пустого в порожнє то взагалі не моє) роботи - скучаю за відносно бездіяльність...І так замкнуте коло з якого не знаю як вирватись І от знову зіткнулась з вибором...Як будувати далі життя, сидиш і не знаєш в яку сторону рухатись

 

Любі мої, я оце знов почала почитувати прозу, і щось одного не пойму: а де вже цілісінький місяць наша ДВ? Я тільки сподіваюся, що вони там не позабивалися в пориві страсті.

Я вже давно зрозуміла, що є справжньою знахідкою для психолога, психотерапевта і хз, може й для психіатра, просто недообстежена. Але сьогодні я себе не обтяжую роздумами над якимись проблемами. Павлуська щасливий, що сьогодні їде до бабусі, а я.. Просто куплю шоколадних цукерок, зроблю собі кавусю з вершками, хапну мужа під пашку, пройдуся з ним по району вечірніми вуличками (в його компанії можна не тільки тими, що ще освітлені) і наберуся романтичної глупоти від аромату слив та якихось інших дерев, які в темряві аж світяться відтінками білого і рожевого під моїми вікнами. А потім нам вже яку ніч поспіль не даватиме спати комар , ми будемо його шукати і переб"ємо собі сон. Ну а вже як не спиться.. Хто б міг подумати, що таке прозове створіння може спричинити такі небуденні моменти.. Кохання вам - в душІ та де душі заманеться.
П.с.Нє, дівчата, це не просто оптимістично, це утопічно. Але наразі настрій в мене саме такий. А причаляпаю з громадського транспорту додому, вздрію об"єм домашніх робіт.. але треба мати надію на краще, правда?

 

О я собі сьогодні теж влаштувала солодкий день, і вчора тежВсе таки коли стрес, в мене починається жор і дика тяга до солодкого. Певно тому моя вага не сильно рухається, тому намагаюсь скинути її методом не їсти після 18 00, або хоча б 19 00. Але для мене це теж стрес...І тому мені вечорами дууууже хочеться їсти, прям капець як хочеться. Але зупиняє думка про наближення літа і оновлену фігуру, але ту думку треба часто нагадувати, бо до холодильника тягне, як магнітом

Хто таке практикує напишіть мені як ви з тим бажанням поїсти справляєтесь

 

О на маєш! Тіко прийшла сваритися, що всі мене забули... А то вже місяць пройшов, як я халяву ганяю? То я сваритися не буду.
Значить так, ДВ вдарилась у вишивання. А інтернет її відволікає

рахувати хрестики і не сплутати кольори підсліпкуватій кубіті - то вам не трусєля в шубу заправляти

. Тому наразі ферму випасаю на роботі, новини читаю на роботі.
За той час Рудий в черговий раз метнувся на німці, але не надовго, тому зустріч не була такою солодкою, як попередня. А вчора взагалі влаштував мені... Я си куплю лопату або весло. Буду дєвушка с вєслом. І вкладати занадто балакучих рудих спати з весла. До третьої ночі теревенити ні про що, то жесть! А я - кубіта працуйонца, живу найближче до роботи, а приходжу пізніше від шефа . Сором мені, сором.
Тому зранку кави для тих балакучих не було, бо ледво очі пролупила в восьмій годині.
Недавно продавчиня в магазині зробила ненавязливий комплімент. "Ти хоч двайці пять маєш!", - запитала вона

то така старша жіночка, яка розповідає мені останні "новини" району

. Ви би бачили її очі, коли я сказала, що мені пішов вже трийці пєтий

Рудий тренований: я його навчила так, що вночі будила і питала, кіко мені років. Відповідь чотка - на 10 років менша. Тобто зараз він навіть вночі солідарний з продавчинею, що мені 25

.
На роботі як завжди, якісь непунятки. Але вище голови не скочиш, то я стараюсь не псути собі нерви.
Отже, в мене все стабільно нестабільно.
Ваша ДВ

 

-- це тобі. Скучила!

Ну в мене дєньок... Вчора купили дерев, кущів і троянд на дачу, сьогодні зібрались садити. Часу -- 2 години, бо до 11 ранку у тата футбол, після 14. 00 -- у сина. Я варила яйця (щоб на дачі мали шо їсти) і думала: брати пиво чи ні? Бо дуже я його люблю на дачі. Але коли дача до вечора, а не до 13.30. Ну все ж вирішила без пива -- після дачі в спортлайф зібралась.

Знаєте, краще б я на ту дачу із пивом поїхала. А ще краще -- з коняком. Приїхали, море народу і голова кооперативу (біля нас живе), каже, що вроді наш сусід вмер. Вчора прихав на дачу, а нині у вікно видно, що лежить над столом. Двері мужики не виламують, швидку не викликають -- ходять-дивляться. Я ричу: дибіли: "швидку" викликайте, і рятувальників -- щоб двері вибили.

Знач дзвонить той голова і каже, "тут, вроді, чоловік вмер, які наші дії?" Я кричу: які в дупу дії, а як він не вмер? Негайно реанімаціну!!! Таки швидка -- маладца -- на дачу за 15 хв приїхали: не знаю чи то зі Львова, чи з Пустомит. І то така крута -- реанімаційна із всією технікою. Лікарі-мужики двері вибили і без рятувальнів, але нажаль.....

Дерева ми все ж посадили, але краще б я мала з собою бухло

 

А за мною тут хоч хтось скучив?

так чи інакше, а в мене знову щось простір ущільнюється.

мій діловий щоденник знову має право бути діловим.Сторінки у ньому покреслені кольоровими олівцями, але мені це не заважає: я пишу поверх своїм кольором і все видно і все зрозуміло.
маю неочікувані нові стимули і неочікувані нові можливості. Думаю, що з тим всім робити. Хоч деякі виглядають фантастично, але я нині вірю вже реально в будь-який масштаб див.
Завдяки користуванню автом у мене з'явився додатковий час, і тут же заповнився новими справами.
Маю трохи питань по здоров'ю, сподіваюсь, обійдеться нормалізацією способу життя.
Ще зараз треба впасти на "низький старт" в одній важливій справі однієї дуже важливої для мене людини. Від Нового року ця справа була "тим, чого я боялась", "тим, з чим я не знаю, що робити", "тим, що я планую і все одно боюсь", "тим, що краще б вже перебути і забути". І от, скоро таки треба буде перебути. Скоріше б липень-серпень, щоб лише згадувати то все...
Але до липня-серпня ще стільки всього потрібно зробити, змінити і подолати.
Часто слухаю саундтреки з мультів "Літачки" - першого і другого. Ото тепер мій герой - Пилюк Вітрогон. Для того, щоб мені все вдалось, треба пройти шлях не менший, ніж кукурудзнику до гонщика світового рівня. Але у мене, як і в нього, класні друзі і близькі. Тому - still I fly (c)