Співчуваю Вам! Обніму Вас і помолюся за Вашого тата і за вас. Добре, що ви змогли бути разом до останнього, бо мені побути з татом не вдалось, і це досі гризе і болить.
Галюня! Сонечко, прийми щирі співчуття, це неймовірно боляче і важко, тримайся, буду щиро молитися за упокій душі Твого тата та за Вас усіх, щоб Господь допоміг пережити цю втрату.
@SoloGalka прийми мої співчуття. Тримайся. Мого вже рік немає, але я ніяк не можу відпустити його, він мені постійно сниться, ми як завжди щось робимо, про щось розмовляємо. В телефоні і далі висвічується тато, коли дзвонить мама. Всі родичі коли спілкуються зі мною кажуть, що чують і бачать в мені його манеру говорити, жартувати, сидіти, рухатися, їсти. Я не можу до нього притулитися і поскубти за волосся, але відчуваю, що він зі мною, тільки не хворий і змучений, а, як завжди, веселий і дотепний.
Тримайся, ти знаєш, що йому зараз легше. І тільки Бог зможе утішити тебе... молимось за вас... Надіслано від мого LG-E425, використовуючи Tapatalk
Дівчата, ви всі - зе бест Я так вдячна за ті слова підтримки у відгуках, що не передати словами Дуже дякую, форум, як завжди, підтримає у тяжку хвилину і поспівчуває
Час біжить просто шаленими темпами((( Вчора було рівно два роки як відійшла у інший незвіданий світ моя Мама. Пам"ятаємо, любимо, сумуємо...
Сьогодні вночі загинула наша киця ((( Собаки напали. Просила чоловіка впусти її на ніч до хати, бо сама лягла швидше, а вона ще не хотіла йти, а він полінувався... Вранці почула, що собаки товчуться на подвір"ї. Але кицічка завжди мала де сховатися і переночувати. Вона цілими днями була на вулиці... Я не знаю як так сталося... Вона була нам як дитина, оскільки діток в нас немає... Спала з нами, приходила погладитися, вилазила на ручки... Мені страшно думати, що я прийду додому, а її не буде... Це вже третя втрата в цьому році. Спершу помер дідо, потім дядько, тепер член нашої з чоловіком маленької сім"ї..... Ще й чоловік у відрядженні і мені треба буде самій її поховати....
Співчуваю вам... Я хоч і люблю собак, але оце їхнє насильство по відношенню до котів... одного разу побоялась відігнати собак, коли вони накинулись на кота, як це було страшно. Тепер не можу цього і вибачити собі і забути.
сама недавно таке пережила... мене дуже мало хто зрозумів чого я так побиваюсь. а я вас дуже розумію і щиро-щиро співчуваю...
@Happy Fiancee, дуже Вам співчуваю і розумію. В нас схожа ситуація трапилась три роки тому, тільки не собаки напали, а машина збила (оскільки будинок біля траси)... це було дуже важко, його так нам не вистачало. Стало легше тільки коли завели нового пухнастика - песика, а на другий день звідкись прийшло маленьке котенятко, о так вони росли двоє і тепер найкращі друзі але я урок засвоїла і киця живе виключно у хаті. Якщо плануєте ще заводити тваринок, то візьміть собі когось, так набагато легше буде пережити втрату. Це можуть зрозуміти тільки ті хто любить тварин і у кого самого є домашні улюбленці.
До речі, погоджуюся з Ананасік, просто не насмілилась то написати, бо знаю, як Вам зараз боляче і "ні-ні, більше нікого не заводитиму!". Десь (здається, у Джеймса Херіота) бачила фразу, що найкраще біль від втрати домашнього улюбленця допомагає пережити новий улюбленець. Зробіть щасливою якусь знедолену кицюню, чи собаку, зараз по волонтерських групах багато тварин. В мене три киці, всі підібрашки, хоч і не хотіла стільки, але так склалось. Так що я Ваш біль дуже добре розумію.
