Розлучилась, розійшлась... що далі?

@euphoria sonce , чому б не піти до мами і там виплакатись і залишитись ? Вас не виженуть звідти ?
Тут не питання в селі , сам ваш чоловік мало шо вартує . Як не стане мами то пахати доведеться ше більше біля хати вам а на роботу йти йому , а працювати він не дуже спішить. До вас звикся бо ви примусили його жити з вами . Ну не має він ані почуттів глибоких ані благородства .

 

Вам лише 23 ... у Вас чудова донечка. Життя все ще попереду. І ту ситуацію , в якій Ви зараз в майбутньому будете згадувати з посмішкою, або взагалі не будете згадувати.
А в слово щастя кожен вкладає щось своє. Хтось радіє тому , що сонечко на небі , а хтось що є хліб з маслом вдома.
Насолоджуйтесь життям заради себе і донечки. Якщо Вас не цінують , то для чого витрачати свою любов і увагу на непотрібних людей.
Успіху Вам і бажаю зробити правильний вибір і роставити свої пріоритети.

 

На форумі є дуже багато мудрих жінок, які направлять вас на "путь істинний". Але я, як ваша ровесниця, посмію трохи знахабніти:
1. Визнайте, що то неадекватна поведінка, мазохістична і саморуйнівна.
2. Подумайте про дитину, може вам і байдуже на то як відносяться до вас, але ваша дитина вже почувається непотрібною і якоюсь "не такою", бо нею швиряють як серливим котом
3. Пробуйте всіма можливими способами стати на ноги і набратися впевненості в собі, розумію важко, бо вас загнобили, але жінка здатна на все, як захоче.
4. Ви особистість? Ви знаєте себе? Ви маєте якусь мету в житті, крім сім'ї? То займіться тим!
5. Чоловік. Хоча мені важко йогл називати чоловіком. Невже він ваша мрія? Як не знаєте, якого хочете, то гайда мріяти. Опишіть свій ідеал, дуже детально опишіть і порівняйте з чоловіком. Повірте переліпити людину практично неможливо, людина, або розвивається сама, або котиться вниз. Буду чесна, з такою вашою прив'язаністю і невпевненістю в собі у вас жодних шансів на те, що він зміниться.
6. Як то справді любов, хоча то дуже сумнівно. То збирайтеся і їдьте самі геть. І скажіть, що не вернетеся, поки ситуація не буде вас влаштовувати. Якщо ви справді любите його, то не даште йому отак зігнити в мами під спідницею, а прикладете зусиль, щоб дати йому під зад(як кажуть виховані люди, вивести з зони комфорту)
7. Свекруху, я звичайно не підтримую. Але вибачайте, хто платить, той і замовляє музику. Ви живете на її території, за її рахунок і "користуєтесь" її сином(вона ж його вважає своєю власністю), тому вона і встановлює свої правила.
8. Ніколи не кажіть, що ви одна. У вас є донька, мама і Бог. І десь в глибині душі є сили на зміни. Ви ще така молода, можете знайти свою мрію, а таких як ваш і поготів. Звичайно буде важко, але життя штука не легка, і кожен проходить через якесь пекло рано чи пізно.

Надіслано від мого Lenovo A2010-a, використовуючи Tapatalk

 

Я дуже хочу вибити його з теї "зони комфорту",але на те шансів в мене рівно 0
він сам каже,що якщо ти так вирішила,то так...я буду приїзджати до дитини.На мої питання,а як ти без дитини,не буде важко,відповідь-буде важко,але що я зроблю..занавес

Я розчарувалась в ньому і в собі в першу чергу.Багато в чому винила себе,що я винна що отак сталось..але є як є

 

Він тільки так говорить, бо впевнений, що Ви нікуди від нього не дінетеся. Як побачить ваші рішучі дії, п не слова, тоді защемить в одному місці.

Отправлено с моего lenovo A820P через Tapatalk

 

@euphoria sonce якщо не сила змінити ситуацію з чоловіком перебуваючи разом під одним дахом, то роз'їхавшись є хоча б шанс, що час все розставить по місцях і дасть можливість все зрозуміти. І знаєте, часом буває, час також випробовує, тому, якщо маєте бажання, силу духу, терпіння і почуття- чекайте але комфортних умовах для себе і дитинки.

Надіслано від мого GT-I9505, використовуючи Tapatalk

 

і голі з дитиною ходити?)

на мою скромну думку, незле, що ви хочете зберегти сімю, але відчуття власної гідності якесь нульове
ну ок, просилися назад в село ,але так між іншим якась дівуля була.. емм.. та чоловік би мав пробачення випрошувати слізно і не факт щоб ви ще пробачили ,а раз таки ви погодились бути разом, то мав би бути шовковий до пенсії
мені здається, що по будь-якій системі цінностей наступні кроки, ініціативи, дії мають бути його... ви зробили все, що могли, тому можете зі спокійною душею жити і радіти життю разом зі своєю дитинкою
і на майбутнє скажу,жінка має поважати себе і не даватись на приниження, бо тоді елементарно чоловіку важко її любити
аналогічно і жінка не хоче чоловіка без відчуття власного достоїнства
сімя це союз двох рівноправних людей, принижуючись ми засвідчуємо що наш партнер значно кращий

 

Отаке чисто випадково в стрічці ФБ. Може не в тему, а може якраз
[{《Співзалежні стосунки (для мене це стосунки з перверзними нарцисами завше були). Виношу коментар з закритої спільноти з дозволу авторки.

"Пишу тобі як людина, яка кілька разів була в залежних стосунках, тому маю з чим порівняти. Це страшний наркотик, який заглушує всі інші почуття. Я була дуже нещасна. Мене настільки боліло, що людина, яку я кохала мною нехтувала, що я наприклад не помічала, що мене люблять мої батьки, люблять саме мене, їм важливі мої інтереси, люблять друзі. В залежних стосунках людина як наркоман, бажання отримати цей "кайф" заглушає всі інші почуття. Сьогодні наприклад їхала і думала яку класну цілісність я знайшла у стосунках з моїм чоловіком. Я зрозуміла, що у нас є одна дуже крута штука, ми настільки рівні в стосунках, без трахання мізків і залежностей, що я розумію, що у вирішенні будь-яких наших конфліктів, які звісно бувають, я можу бути чесною до кінця, без страху втратити стосунки. Це просто якийсь інший фокус, я не думаю, що мені треба робити, щоб його не втратити, я думаю, що мені робити, щоб бути собою, і в мене є внутрішня впевненість, що він завжди прийме цю мене справжню. Ну і я йому даю це зі свого боку. І відповідно я не відчуваю, що я можу втратити все заради миті щастя, я відчуваю постійний ріст і зміцнення і безпечні умови, в яких я можу розкриватись без адреналіну розбитого серця."

Наскільки влучно написано! Пам'ятаєте, я писала про вічний страх припуститися помилки у залежних стосунках? Страх, що тебе не приймуть такою, як ти є? Оце воно. Взамін ти маєш шалено-прекрасний секс і екстаз від перебування разом - але це твоя "доза", твій кайф від наркотиків. Звичайне емоційне тло стосунків уже не впирає, вони видаються надто "прісними", ніякими, блідими.
Вилазьмо, дівчата-хлопці. Ломка від виходу з залежності просто страшенна (а залежність може тривати роками!), але, гадаю, воно того варте.
Принаймні зараз, вийшовши з залежності, я нарешті починаю кайфувати від того, яка я є. І робити щось у цьому житті не для того, аби бути "достойною" його, а для того, що це і є я. Це мій спосіб життя, моя пристрасть. Мій вогонь.}]》

Надіслано від мого GT-I9505, використовуючи Tapatalk

 

Знаючи свого чоловіка.,коли я поїду,не впевнена що він буде рухатись
Бо тут якщо розходитись,то розходитись.А не розійтись і чекати на його рішучий крок,який може не відбутись
Тут якщо сходитись,то дуже ризикувати що попаду знову в те ж болото,хіба за умови жити окремо,якої немає..(

 

@euphoria sonce а що ви хочете? Конкретно зараз? На найближчий рік? Реально досяжні речі.

 

Хочу стати щасливою)))
По правді хотілось б піти на хорошу роботу,бачитись з людьми,донечку в якісь гуртки віддати.Хотілось б мати біля себе пітримку,опору,кохану людину звісно..

 

Ну це дуже абстрактне бажання. Всі того хочуть. Я б вам радила зараз не викликати чоловіка на серйозну розмову, а розібратись спочатку в своїй голові. Наприклад

в селі це практично не можливо втілити, отже ви хочете переїхати до міста. Так сестра не в захваті, але біля незадоволених сестри легше ніж біля деспотичної свекрухи.
Спробуйте це все записати. Тоді спокійно повідомте чоловікові про своє рішення, але не паліть мости, залиште йому простір для маневру. Поясніть, що вам потрібні зміни і ви хочете жити іншим життям, а він нехай думає з вами він чи ні. Навряд чи він зрозуміє вас, бо судячи з того,що ви пишете йому і так ОК, а ще він не поважає вас і ваші бажання. Але то вже буде його вибір, не примус, не обставини так склались, а його доросле чоловіче рішення.
А далі дивіться самі, бо заохочувати вас піти від нього я не маю права, але можу порадити судити за вчинками, а не обіцянками

 

Всі бояться, коли попадають в якісь такі ситуації, але роблять. Я не знаю жодної жінки, яка б шкодувала про то, що покинула чоловіка-дегенерата. Так, важко, незвично... але з часом життя налагоджується. Вам 23, у вас все життя попереду, все вийде, не треба боятись.

 

Мені 33 і дітей двоє, і мами немає, але не змогла жити з чоловіком, тепер його мама ходить і хоче мене ще більше перед дітьми, вчителями очорнити, шо діти не доглянуті, що за ними погано дивлюся. Але я впевнена в своєму рішенні і мені не страшно, просто трохи втомлююся, але діти ростуть, все буде добре, колись..

 

а чого його мама ходить?
я не знаю як в мене буде,свекруха полюбе буде їздити,і буде показуватись дуже хорошою..вона так робила минулі рази

 

Та ходить, щоб всім розказати як я погано виховую дітей.

 

Euphoria sonce, я вас так розумію. Влітку я теж пройшла через нелегке рішення про розлучення і потім два місяці щодня ридала через те, що я ж просто хотіла бути щасливою. І думала, як я тепер буду сама, і як мені потрібна кохана людина поруч. І теж здавалося, що я так буду почуватись завжди.
Але я щодня молилася і просила в Бога бути щасливою.

І зараз я таки щаслива.
Я не шукала нікого, не робила нічого, та вже восени в моє життя прийшов чудовий чоловік і наполегливо стукав в мої двері. Хоч я і опиралась довго, бо ніяк не могла пережити розлучення, в лютому ми почали зустрічатись. І зараз я прокидаюсь, дивлюся на нього, і сама не вірю, що ще кілька місяців тому я так страждала і думала, що немає життя за межами того шлюбу, який я так старалась зберегти.

Повірте мені, все в вас буде добре. Я теж не вірила коли мені це казали. І якщо ви хочете бути щасливою, то обов'язково будете! Просіть в Бога мужності, і йдіть до мети!


Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk

 

@euphoria sonce, напишу трішки прописних істин, таких банальних.А знаєте, Ви таки не для села.....Ваша ситуація, мені нагадую, коли ти намагаєшся запхати непідходящий пазл в пазл, пєхаєш його,пхаєш, поки не зламаєш....Або коли ти посадив якусь тропічну рослину в наш грунт, коли воно виросте, коли не засохне буде маленьким і негарним.....посади її в привильні умови, вона виросте гарною зацвіте і дасть плоди.....
Життя в селі доволі специфічне, головна якість яка там шанується і вітається серед людей, то любов до важкої фізичної праці....життя там важке.....тому часто люди черствіші і не помічають внутрішнього, прекрасного, глибшого. І та праця, то головне джереоо їжі, не будеш працювати не будеш мати їжу.....В тому їх сімейному корпоративі, Ви виглядаєте трохи не алльо, коли не допомогете з худобою, чи коли всі йдуть садити картоплю, а Ви ні....Завше згадубю твори українських письменників, які казали на таких ледащо....Не ображайтеся на мене, я не хочу Вас образити, хочу пояснити суть.....Звісно Ви варите їсти, сидите з дитиною, це супер , але попади в польові умови, врезультаті Ви не матимете їсти....Тому любов до того щоб працювати зігнутим над землею у виглядібукви Z то є головна якість , якою Ви не оволодієте, і будете вічно гонима,скривджена.....за тим всім вашим губляться Ваші позитиви, ось я читаю, як Ви думаєте, відписуєте подекуди на різкі дописи, Ви мені подобаєтеся.....Ви вкрай неконфліктна людина, хай буде подекуди та неконфліктність продиктована страхом, але по факту, від Вас неможливо отримати гамір, сварку, криве слово.....плюс багато бачу мозгів в ваших дописах, недурні.....В тих умовах де Ви є зараз Ви нуль, але переїдьте у Львів, Ви станете знахідкою, для адекватного самодостатнього чоловіка, який заробляє хай не міліони, але розумного чоловіка який хоче прийти додому і отримати затишок і спокій....Вам вкрай протипоказані покидьки, і придуркі, які таку вашу покладистість будуть використовувати проти Вас, Вам потрібен мудрий чоловік Вас плекатиме і оберігатиме і пишатиметься що такий скарб йому попав.....В мене чоловік неконфліктний зовсім, то так класно знати що ти прийдеш додому і тебе там точно не чекає скандал))))). Ви знахідка для роботодавця, такі люди з такими особистісними якостями потрібні, освіта у Вас є, я так зрозуміла, шукайте себе де треба робота з клієнтом, віп клієнтом, продажі, неконфліктність для роботодавця чи не саме головне, бо коли працівники чуть що возбухатимуть , працедавець втрачатиме клієнтів, матете виробити активну життєву позицію, по типу я все можу, я хочу нормально заробляти, і доб'юся великих успіхів, і робота від 5 тис у Вас в кишені....Тому olx, робота ю ей, джобс ю ей вам в поміч))))).
Стосовно Вашого чоловіка, ой не знаю, він виріс з таким же безвольним татом, такий мужик в його очах то ідеал, тай мамочка яка весь час ламатиме всі його починання, які хоч трішки будуть розходитися з її уявленням....Хоча і він би себе знайшов в місті, коли би вистарчало волі.....Страх втратити вас з дитиною мав би вмотивувати його все поламати весь свій старий устав, і побудувати нове життя в місті....але боюся через те, що Ви житлом не забезпечені, і перспективи заробити самому на житло в теперешній час нема він втече назад, хіба захотів поїхати на роботу закордон, але тоді то вже не сім'я коли тата нема поруч, і того бажаного Вами щастя не буде......Думайте, вирішуйте, будьте щаслива....

 

Якщо людина усвідомлює,що ситуація критична,це вже половина успіху на шляху до кращого.
Залишилось добрати останню краплю для слова "стоп",після чого настане душевне полегшення. Життя у Вас одне,молодість одна,відповідальність за двох. Треба шанувати себе і своє здоров'я.
Ви хочете бути щасливою,він-також, по-своєму, собі. Шкода, що щастя то у вас не одне на двох,а зовсім різне.
Чомусь майже кожен допис закінчується словами із казки :"...і зустріла вона Принца, який зробив її щасливою..."(с)
Ну чому щастя жінки полягає в тому,що хтось має її доповнювати це щастя?Кожнісінька людина сама собі коваль щастя, незалежно, є поряд хтось чи ні.Слава Богу,здоров"я є, молодість є, голова на плечах присутня-взяли досвід і рухаємось далі, живемо, радіємо життю.Людина, яка випромінює позитивну енергетику обов"язково знайде з ким нею поділитись.Все в Ваших руках, ви - вільна людина і не дозволяйте, в першу чергу, самій себе не поважати і не любити, тоді ніхто інший це не посміє із Вами зробити.

 

я дуже вам вдячна за розповідь.Такі люди як ви надихають)дякую

--- дописи об"єднано, 19 Березень 2016 ---

iragonzales щиро вдячна вам.Я не ображаюсь)
Я не є конфліктною,не люблю когось ображати і вірю в ефект бумаранга,як ти до людей,так і люди до тебе

--- дописи об"єднано, 19 Березень 2016 ---

я просто вже була запуталась,стала затурканою і не знала чи правильний вибір я роблю.Друзі наштовхують на те,що він не б"є,не п"є,гроші хоч якісь але можна видерти,значить можна жити.Але мене тут побили морально,і то жорстоко)Було таке,що він віз мене до мами,бо я свекруху там задовбала,я сиділа плакала бо не забере більше...це такий стан...жахливий.Ти не віриш в себе,в свої сили,в ніщо абсолютно.Як висушений овоч)