Розлучилась, розійшлась... що далі?

я заплуталась вже з тим всім.І вже не зовсім розумію як правильно.Розумію всім разом жити,не вихід,і я не можу вічно мовчати.Свекруха дуже дотошна людина,яка вважає що вона найкраща,найпрацьовитіша,а всі іншим далеко до неї.Вона завжди на мене капає чоловікові..вічно я не така як маю бути.Але я також людина.Я як сюди прийшла,то мало не здуріла...все не так,не так як жила,недоброзичливе ставлення

 

О , я вже таке бачила . Чесно кажучи після того як ціле літо помагала і слухала людину , а вона далі в пекло лізе - розумію що є такий тип людей як жертва.
Там ситуація практично така сама як отут описують , але вони пішли ще далі і народили другу дитину . І теж жінка каже шо вірить в нього , що сім'я святе , живуть на якихось подачках .
Я не розумію вас @euphoria sonce , ви просто на хлопа вчепили свої мрії і сподівання які він не може і не хоче оправдувати . Плекаєте якісь надії що він там шось може і буде розвиватись і разом з тим живете за рахунок свекрухи яка і вас гнобить . Вас з хати а ви далі проситесь на поріг ... Жити окремо де і за що ?
Він собі до інших дівчат ходив а ви далі проситесь до нього. Чого? Нє ну я розумію як би з початку було супер , прожили років 10 а потім біс в ребро ...

--- дописи об"єднано, 18 Березень 2016 ---

а що ваша мама? Відпускає вас ? Там є можливість жити і вам з дитиною ?

 

Я все те розумію,я справді думала що мрії переростуть в реальність,він візьметься за розум,десь піде на роботу,підемо жити окремо і в нас буде сім"я,справжня сім"я.
Поки нічого того не відбувається,та і навряд чи відбудеться.

 

то просто аут. та ясно, що ви всі трої (ви, дитина, "чоловік") залежите від свекрухи-монстра. вона вас всіх годує. то просто жесть. мені в голові не вкладається? ЯК ви живете? що ви їсте всі троє? у що вдягаєтесь? яке дозвілля? які захцянки, типу подорожей, чи нові парфуми ви бачили? втікайте, поки не пізно, дитину в садок, сама на роботу. мама ж вас підтримує. підстрахує, в разі чого. є світ поза межами села, декрету і альфонса. тут вам пишуть, що він прибіжить за тиждень. нащо він вам? хоч би на колінах приповз, я б не підняла. чесно

 

Їмо ми добре)все з тим нормально,сверуха на то не жаліє.Одягалась я і мала за дитячі які були,а тепер підробляю в інтернеті на спільних покупках,щось собі чи малій вистачає.парфумки,все за свої))Подорожі..тут вже важче))Свекруха і так незадоволена,бо я транжира на себе і малу тратити,те що сама зароблю.Я б мала всі гроші їй віддавати,або щось купувати до хати
Чоловік має свої гроші,які переводить в іноземну валюту і далеко ховає)Має їх від продажу кролів,свиней,які сам і доглядає

 

яка пахає на всіх полях, гектарах, корову доїть, свиням їсти дає, істи варить,прибирає щей дитину доглядає.ото певно ідеал сільської невістки

 

це ключове питання. Бо я не розумію як можна в таких умовах жити. Мене виганяють, а я далі туди...А як до того ставиться мама форумлянки?
Моя мама б після другого такого заскоку вже б нікуди не відпустила б...тим більше з маленькою дитиною. Або не все так є як форумлянка пише, або виходу іншого немає.

 

так,це і є їхній ідеал..а я лише прибираю в хаті,їсти варю на всіх,дитину доглядаю,і все що скажуть те і роблю.Двір підмести,чи на городі.До худоби я не торкаюсь)

--- дописи об"єднано, 18 Березень 2016 ---

Мама моя спокійна,і каже то твоє життя,ти вирішуєш.Казала не раз,що все не їдь,не плач,не просися...а я далі за своє
Наразі мене підтримує,і каже що надоїло)всі роки мого заміжжя вона спокійною не була,завжди переживала
Але в мене ще є сестра,30 років,незаміжня.Палко не хоче,щоб я поверталась додому)

 

Вихід є завжди. Людина просто шукає якогось виправдання.

 

Як чоловік він би мав сім'ю утримувати, а не ховати власні гроші і жити за гроші матері.
А так чоловік живе як зручно і не відчуває/не хоче відчувати відповідальності ні за власну сім'ю, ні перед батьками.
І на свекруху не дуже то поображаєшся, що є таким собі домашнім тираном, бо фінансово ж від неї залежні.
В мене дуже схожа ситуація в батьківській сім'ї: і бабця-диктатор, і мама (вона ж невістка-жертва), і тато, який так і не хоче дорослішати.
З багаторічного досвіду скажу, що з роками майже нічого не зміниться. Мій батько так і не покинув звичну зону комфорту і відповідальності за сім'ю так і не відчуває. Живе за гроші дружини, а ті що заробляє сам (якщо працює) вважає власними. Тримається осторонь всіх проблем і в складні часи сім'ю ніяк не підтримує (ні морально, ні фінансово). Свекруха ж була тираном до того моменту, доки їй це дозволяла невістка (моя мама). Пройшло багато років до моменту, коли в стосунках з свекрухою вона встановила певні межі. В стосунках з чоловіком, на жаль, нічого не змінила.
Тобто ви будете жертвою до того моменту, до якого самі собі дозволите нею бути.
Для того, щоб щось змінити потрібно якось вивести чоловіка з зони комфорту і почати жити окремо (щоб саме він був головою сім'ї). Якщо ж не вийде окремо, то хоча б фінансово незалежно від свекрухи.

 

ну певно в мене була б схожа ситуація якби я свого часу погодилась жити з чоловіком в свекрухи.але я відстояла свою позицію і ми почали жити окремо від усіх.але мені простіше я маю власне житло.мій чоловік те ж сильно привязаний до батьків і багато часу там проводить ,але я вже з тим якось змирилась.вам можу порадити лише одне наступного разу як поїдете до мами не вертайтесь , а чоловіку кажіть що житимете з ним лише окремо.ну вам треба ставати на ноги самій шукати роботу,але й чоловік теж хай не рослабляється дитина і його теж .хоч він я так бачу і не напрягався особливо.

 

Дуже зручно, до речі. В разі розлучення ( а до того все йде, я б навіть сказала, він сам підштовхує - теж дуже зручно, правда? - створити всі умови, щоб жінка подала на розлучення, а потім "а я що, і нічо, то вона не до села") - жодного спільно надбаного майна нема, дружина претендувати ні на що не може, і то пофіг (сорі), що вона всім їсти варила і за всіма прибирала 4 роки.

#euphoria sonce, дуже вам співчуваю. Розумію, як то морально важко залишитися сам на сам зі всіма проблемами. Мені так виглядає, що вам просто потрібен час, щоб зважитися на якісь кроки. Чомусь мені думається, що ви вже вирішили для себе, що робитимите, просто морально готуєтесь до рішучих дій. Я розумію, що вас стримує - нема впевненості, як буде краще, бо з оцього

випливає, що і вдома буде непереливки.
Але просто повірте у себе, у те, що ви сильна. Бо тільки сильна особистість наважується щось змінити, слабка і далі б терпіла і мовчки страждала. Повірте, що все вам вдасться, все вийде якнайкраще. Може, не одразу, але ваш перший крок у зміни буде першим кроком до того кращого, на яке ви безперечно заслуговуєте.
Мудрості вам, витримки і терпіння!

 

Дуже дякую дівчатка за підтримку.Для себе я вирішила що толку не буде.Треба що міняти.,просто десь треба знайти силу волі,витримку.Щоб не піти до мами і там плакати.Я розумію що маю бути сильна,бо це походу діла мій єдиний вихід

 

шось якийсь чоловік невизначений, то хоче щоб верталися, то каже, щоб лишалися в своєї мами. залякує, чого то він має Вас лякати чимось?
от погоджуюся з тими, хто каже вернутися до мами, забрати дитину з собою. щоб там сестра Ваша не казала, Ви маєте право жити в себе вдома, а вона як старша має помагати і розуміти.
а вже чоловік хай робить максимум для того, щоб Вас повернути. влаштується на роботу, переїде від мами з села, а Ви вже будете вирішувати, чи приймати його чи ні.
Ви ще така молода, можете зустріти іншого, тим більше заробляєте свої гроші, тому не залежите від чоловіка. не дозволяйте себе так принижувати!

 

Спочатку, може, і поплачите. Ви ж не робот, у Вас є почуття. І лекше стане. Головне йому не показуйте, перед ним Ви повинна бути сильною і байдужою. Повірте це його зачепить. Можливо, заставить задуматися.

Отправлено с моего lenovo A820P через Tapatalk

 

повірте все буде добре.так не одразу,прийдеться ще багато пережите перш ніж зможете повернути своє життя в правильне русло,але мені здається це все ж краще ні ж терпіти постійно моральне насильство і бути ніким в чужій хаті з людиною якій ви не потрібні.

 

І ще сама хату до Паски білить

навіть моя свекруха би вже не придерлась

Ну і по темі, в мене теж схожа ситуація, жили в селі в чоловікових батьків за їх рахунок. Але я не з тих, хто підлаштовується (хоч як не старалась, на прохання чоловіка), тому забрала дитину і поїхала до бабці. Спочатку чоловік думав, що я "порозумнішаю" і вернусь, я вперлась і нарешті(!) він недавно почав говорити про окреме житло, хоча іноді сварки були дуууже серйозні з образами і обіцянками розвестись. Так що все так не буде, можливо любить і подорослішає, а можливо і не ваше.
Не розумію порад типу "покиньте його", хіба можуть жіночки на форумі вирішувати щось за вас.

 

А чому не плакати? Плакати! Поки не зрозумієте, що нема за чим, хіба за змарнованим часом. Плакати треба, так легше пережити

 

ну вирішувати за форумлянку ніхто нічого не може та й не думаю що дівчата щось таке мали за мету.радше йде мова проте щоб змотивувати чоловіка форумлянки на якісь серйозні зміни або самій почати змінювати своє життя.

 

та стільки переплакано..
говорила з чоловіком,він свідомо розуміє,що з його мамою мало хто вживеться.Каже що його також болить,що ми розійдемось,але в місто він не піде,а в селі я жити не можу.окреме житло поки немає як,і не знати чи взагалі таке можливо.Він не хоче з хати піти,він тут родився,виріс,багато для того господарства зробив.Каже що до дитини буде приїзджати..
от так просто

--- дописи об"єднано, 18 Березень 2016 ---

дякую..я звернулась до вас за порадою.І дякую кожній,хто відкликнувся.Ви всі дуже сильні жінки,розумні та вольові