Розлучилась, розійшлась... що далі?

А вас багато разом живе? З ваших слів випливає, що ви маєте бути суто робочою конячкою в свекрухи, бо інакше - геть нездала жінка.

 

Так,ви праві
Живе його батько,мама,він,я і донечка
Я нічого не кажу,де треба я помагаю,що скажуть те і роблю.Можливо ініціативи сама не проявляю,те її і бісить.Стосунки з нею,в нас не заклались з самого початку....

 

не розумію людей, які самі просяться в пекло? Як жити, коли відверто виганяють і кажуть що не люблять??? Втікайте звідти, а не просіться туди!

 

Ви якась мазохістка? Вас випихають а Ви назад... Я щось в тому житті не розумію... Ваші батьки як до того ставляться?

 

А дитину теж виганяють? Чи як до дитини ставляться?

 

@euphoria sonce, а то чоловік всі ті рази відвозив Вас до мами з дитиною, чи саму?
а що Вас тримає біля нього? він виганяє, зраджує, каже, що не любить .. чи були хоч якісь хороші вчинки з його сторони, що Ви весь час проситеся назад? чи хочете бути разом заради дитини?

 

А свекор теж такий же агресивний, як і чоловік, чи просто покладисто-тихий? Хоч хтось в цьому домі вам співчуває і може підтримати? Хоча, що це я питаю.. Даремно, даремно ви туди назад проситесь. Мені здається, що мама просто не хоче віддавати свого синочка, а якщо вже впустити в його життя жінку, то таку, щоб пахала по максимуму, все якась користь буде. Не хочуть вас там, то який зміст? І до речі, ви самі хочете зберегти сім"ю, бо любите, чи просто "заради дитини", "про людське око", "щоб з ганьбою не вертатись до батьків". Бо якщо суто він для вас не важливий і не рідний, то взагалі не бачу змісту сього мазохізму. А любов, вона реально буває злюча.

 

@euphoria sonce, я от стараюся зрозуміти чого Вас туди так тягне?
Ви так хочете бути з тим чоловіком? З тим що виганяє і відкрито зраджує?
Хочете батька для дитини "зберегти"? Не думаю що дитина буде щасливішою з таким батьком, ніж без нього. А він взагалі до дитини як відноситься?
Чи ще якісь мотиви?
Я б Вам радила набратися сміливості і раз рубанути, щоб розірвати ту формальну сім'ю, бо реальної родини, як на мене, немає.

 

Ні дівчатка,я не мазохістка.Я просто боягузка.Боюсь залишитись сама,ростити дитину сама.Хотіла до останнього зберегти сім"ю,щоб потім не жаліти.Про ту дівчинку,до якої чоловік бігав,то не знаю чи він зраджував,доказував і він і вона що ні..він може там хотів чогось добитись від неї,але може я вчасно влізла,я не знаю вже

Свекор тут покладисто-тихий,він слухає свекруху і в неї під каблуком як і мій чоловік

От питає чоловік мене,от чого зараз ти щось бушуєш,злишся,а не тоді коли я тебе відвіз до мами.І дівчата...в мене немає відповіді.Я не знаю що сказати,чому зараз на мене прийшло те прозріння,що напевне ті мої страждання того всього не варті

Відвозив він мене завжди з дитиною.Донечка завжди була зі мною

наразі він не дуже хоче розводитись,каже що любить.Але ті його слова..він не раз казав що любить,а його поступки в подальшому ті слова перекреслювали

Я привикла до нього,ну і любила що просилась назад.Я не могла уявити собі життя без нього..це такий якийсь стан що не описати

 

@euphoria sonce, сподіваюся ваші батьки Вас підтримують? Не бійтеся почати нормальне життя, знайте собі ціну, так! Ви не до села, Ви не маєте пахати і терпіти тільки щоб коло Вас був якийсь чоловік. Бажаю Вам сили то все пережити, і ще , про ту іншу дівчину -

справа Ваша вважати то зрадою чи ні, але я б таки назвала то зрадою, він ходив до неї не на городі помагати, а то що не дійшло до ліжка, то не його заслуга

 

тато в мене помер,коли мені було 13.
Моя мама мене підтримує,і завжди підтримувала

Ви праві,якщо шукав щось краще,це вже зрада.Я все розумію

 

А переїхати з чоловіком до міста не пробували? Хоча, що я питаю, його ж мама не відпустить, та й він не схоче.

То яка то любов в нього, якщо до іншої бігав? І яка то любов, що жінку виганяє з хати?

 

а як він взагалі до дитини ставиться? просто якось жорстоко так, що і Вас виганяє, і дитину виходить виганяв. перший раз при чому, коли дитині був 1 місяць, якщо я правильно зрозуміла? може він не хотів ні сімейного життя, ні дитини, а прийшлося одружуватися.
а разом поїхати до Вашої мами наприклад, не пробували? чи в нього там в селі якась важлива робота?

 

В мене завжди було сприйняття що сім"я то святе.Я дуже хотіла обвінчатись..чоловік не хотів..Я до цих пір дивлюсь на весільні плаття і таю((
Мені дуже образливо з теї ситуації,що я мала і маю те все пережити.Скільки сліз виплакано

--- дописи об"єднано, 18 Березень 2016 ---

Дівчатка,я всі роки пробую його настановити що треба жити окремо.В місто мови немає що піде..не піде.Він і в селі не піде нікуди від мами
До донечки він ставиться...добре.Я зазвичай з нею.В нього робота надворі,потім спортзал,потім деколи теніси чи більярди в сільському клубі)він собі нормально живе.На роботу не ходить,ми живемо за рахунок свекрухи.Мав роботу,потім кинув бо важко.(працював на вакуумі на ковбасному заводі в селі)вставав рано в 4 години ранку,аде до 9-10 ранку був вже вдома.

 

в першу чергу чоловік має бути в сім'ї фундаментом, захисником, має забезпечувати жінку і дитину, оберігати і захищати, піклуватися, любити і поважати. тим більше, якщо Ви живете в нього, де він на своїй території, і там все по його законах. він ж не тільки чоловік, він же ж БАТЬКО для дитини! як то так, взяти і відвезти свою дитину кудись подальше?
він живе сам по собі і його сімейні справи, і обов'язки не хвилюють (принаймні в мене склалося таке враження), добре ставлення до дитини - це ще не все.

 

Ви не боягузка, ваш чоловік ще не доріс до сім'ї. Я так розумію що ви обоє однолітки. Щоб будувати сім'ї треба мати певну зрілість.
Він боїться відповідальності, Ви боїтеся залишитись сама. Для мене дивно як можна пхатись у пекло, але в самої були метелики в животі, і коли голова каже навіщо воно тобі треба, всеодно сохнеш. На все потрібний час. Вам порада, поживіть трішки окремо. Якщо це дійсно Ваше, буде продовження. Якщо ні...Краще жити самостійно, ніж боятись що завтра тебе виженуть і знайдуть заміну.

--- дописи об"єднано, 18 Березень 2016 ---

А скільки йому років, якщо не секрет?

 

Читаю і шкода Вас. Ви така ще молода....миленька, напевно,... покладиста. За чоловіком і в вогонь, і в воду. Як поступати, це Вам вирішувати, але спробуйте залишитися зі своєю мамою на наступний раз, як "вивезе". Даю відсотків 90, що прискаче Ваш чоловік за пару днів. Максимум за місяць. Це просто він баче що Ви як бумеранг вертаєтеся. І йому це приносить задоволення. Він власник.
А в мами розберетеся із своїми почуттями. І мама Вас розрадить, підтримає (я надіюся у Вас така мама).
Щодо дитини, то нехай бачаться. Чи по телефону пару слів. Типу "Доця хоче поговорити з татком". Якими б не були Ваші стосунки з чоловіком, дитина ніколи не повинна бути "ричагом" для помсти (хоча, бачу Ви не така). Тато для неї повинен бути хорошим, найкращим.
Думаю у Вас все буде добре, як не з цим, то з іншим чоловіком. Поважайте себе, і тоді інші бкдуть Вас поважати

Отправлено с моего lenovo A820P через Tapatalk

 

тому що він ще сам дитина. Навіть не залежно від того скільки років. Поки він з мамою, він буде дитиною. Я сама з таким стикнулась. Людині треба стимул для дорослішання. З такої зони комфорту дуже важко виходити.

 

Йому 24 роки,він на рік старший.
Я от була 2 тижні в мами.В мене були проблеми зі здоров"ям.І тоді там,почало до мене приходити,що може хватить...хватить боятись,терпіти,принижуватись.Я молода,і в мене ще може налагодитись.Чоловік дуже бісився,коли я казала що не хочу назад їхати.Казав що мені зашпори відійшли))залякував що в мами і лише)я казала добре.Він приїхав,каже поїдь додому поговорим ще нормально,вирішим.Я поїхала,вже майже тиждень тут,ми так нормально і не поговорили.Я ходжу говорю,розпинаюсь,а він дивиться телевізор.Не витягну його на нормальну розмову.Він не розуміє чого я бішуся,і взагалі він так поступав бо всьому завжди винна я,і так далі

 

а я його розумію. А чого переживати, всеодно дружина повернеться А йому і так добре.