коли я на народилася, моїй одній бабусі та дідусю було 42-43 роки, а іншим- 47. То от в першому випадку, то якби було нормально, а в другому- то вже старші бабуся і дідусь . Нічого дивно, бо в той час вважалося, що народжувати жінкам варто до 25, а після 27- ти уже "старородяча". Тому і було купа бабусь у 40-45, а все, що після 45- то вже "пізня бабуся" . Коли я народила малого, моїй мамі було 49. І мені завалося, що вона така молода ще для бабусі . Змінюються часи-змінюються погляди. Ще 12 років тому 39-річна жінка в пологовому- це такий собі раритет. А зараз повно жінок у віці біля 40-ка, які народжують.І коли виростуть теперішні дітки,то народження після 40- абсолютно не буде вважатися чимось незвичайним. Як і отримувати статус бабусі-дідуся в 70
Так читаю різні думки і бачу, що то все від індивідуальних особливостей організму або й від стану організму в даний період. Так що потім відпишусь))) Бо зараз мені психологічно набагато легше... Чи то через те, що вже є досвід 1ої вагітності і організм знає, що з ним відбувається...
Мене мама народила в 40р, а татові було 45р)) Ну що зробити, якщо вони так зустрілися - в старшому віці - в обох перший шлюб А, так сказати, мій "співробітник" у 50р став вперше татом, а дружині його - 37р)
але в 70 енергії багато потрібно щоб з внуками возитись-бавитись, і то важче ніж в тих же 50)) Хіба з часом люди навчаться довше бути молодими-енергійними-здоровими (принаймі в прогресивних країнах).
якщо у такому розумінні, як у нас звикли- то так . Ну але ж бабуся- це не тільки та, яка глядить внуків, поки мама працює і бавить їх по вихідним . Маємо в родині одну тітоньку, якій 75 років і яка не розуміє, чому це її подружки-ровесниці погрузнули по вуха у внуках, коли можна натомість з їздити з нею в Іспанію відпочити . Та і маю наглядно не один приклад, коли люди після 70 ведуть активне життя таке, що молодь ще позаздрить ( таким і мій свекор був: його сини в 40-ківку, здавалося, що більші дохляки, ніж він у 70+. Моєму сину, наприклад, із свекром ніколи не було сумно.І то при тому, що в нас другому дідусю було 50+. Йому було цікавіше власне із старшим дідусем). Залежить від розставлених прірорітетів та способу життя у любому віці.І 50-річні бабусі можуть мати менше сил, енергії та бажання, ніж 70-річні п.с. фігова з мене бабуся буде - сина я в же попередила
Еге ж Теж маю купу прикладів коли старші ведуть дуже активне життя. Он наш друг сім"ї в 50 на лижі став, і катався до 70 з гаком, мандрував часто, по конференціях і курортах (при чому без дружини, яка вдома любила бути), так що то вік особливостей характеру залежить. Так само з внуками - хтось в будь-якому віці (чи то 40 чи 70 радо чекає на внуків, хоче з ними бавитись і т.д., а хтось і в молодшому віці не "кайфує" від своїх дітей, і тим більше внуків Хоча частенько буває навпаки, і кажуть що внуків часто люблять більше за дітей, балують їх, бо з віком починаєш розуміти ццінність того всього Та всеж у 70 переважна більшість людей не відчувають себе так як в 40-50, тим більше в наш час і нашій країні, тому "на все свій час", як то кажуть.
Емм, ну то стереотип) нашим було від 46 до 58 на момент народження внука, і ніхто не бавить))) звичайно не ігнорять, люблять, увагу приділяють, є допомога в інших сферах, напр. домашні продукти, але так, живуть для себе на подобі поїздок в Іспанію, в когось так, в когось простіше) хоча і батькам і свекрам помагали з дітьми, тому нема психологічного повтору з попередніх поколінь, як буває Моя мама ще деколи може почати пісню, що одна дитина в сімї то мало, варто хоча б дві)))
Бабця народила маму в 32 і зі мною була від перших днів і в 8 місяців мене мама повністю на ню залишила. Няньчила попри господарку, при чому як згадаю, аж мороз по шкірі, трепетний такий мороз. Яяяяк бабця зі мною бавилась, дівчата- то було просто щось. Мама народила мене, я вже писала, в повних 20 і, нє, до внуків приїжджає так раз-два в місяць, ніц не кажу, але Андрія в колготки я раз попросила одіти, так не справилась. А один раз з коляскою прийшлось трошки повозитись, то з місця не зрушила. каже " я не знаю як ти нею їздиш" Ну, бо не до того вона і не до того їй. Ну, буває, тому тут все дуже відносно.
@jalla так, оце все залежить найбільше від бажання і вподобань конкретної людини, плюс особливості по віку (які у всіх дууже ідивідуальні).
На фоні попередніх дописів потягнуло мене спитати свого молодшого брата(9 р.),як вважає,наша мама(47) молода чи стара мама,то він не роздумуючи відповів "звісно,що молода. В 40 років життя тільки починається",так мені настрій підняв)
Я з вами. Мені скоро 34 і в мене перша вагітність. І ще одну знайому візьму з собою - лікар-гінеколог, 46 років, перша вагітність, трійня. Скільки чоловіку не знаю. Але дуже щасливі.)
Ні, вони в Рівному живуть. За неї спочатку ніхто з лікарів братися не хотів. Ця лікар мамина приятелька, я з нею по телефону консультуюся при потребі досі. Причому відходила вагітність вона цілком нормально, навіть вже коли в патологїї лежала то ще вдень бігала сама консультувати, її кабінет поруч з пологовим. Народила десь місяців зо два тому, звісно, через кесарське.
на мої вулиці живе жінка яка такого віку як моя мама десь 40,довго лікувалась ,років 15 і народила 2 малюків близнят хлопчика і дівчинку.і тепер гуляєм разом.моя мама возить внучку,а вона сина і доцю.отаке життя.тай яка різниця в якому віці народжувати.Головне що Бог подарував це щастя материнства,а коли він краще знає
Про те в якому віці народжувати краще, говорять ті в кого є дітки, а в кого нема, надіються в будь-якому віці на Божу ласку...
Я народила в 36 з хвостиком... Скажу чесно.сиділа тільки що рахувала скільки мені було.коли Рома народився..здається правильно порахувала.гггг
Можна переповісти мільон історій хто в скільки років народив і як в них все чудово чи не дуже . Але найкраще буде у кожного з вас індивідуально .
Просто хтось віком заморочується. А хтось просто живе... Пс.згадалось..в моєі тітки внук і син з одного року...
як на мене , то взагалі назва теми трохи дивна і недоречна Бо в кожного свій шлях і точно не нам тут вказувати коли кому народжувати життя таке непередбачуване )
В мого дядька діти (перші й ну дуууже бажані) появились коли йому виповнилось 47, а його дружині - 46. До того вони прожили в шлюбі 20 років, але дітей мати не могли. А зараз малявкам по 5 років, у батьків їхніх, звичайно, сивини прибавилось, зате рухливі стали з такими малими шибениками, що й 30-літні їм позаздрять)))) і щастя в очах море...приїзджали до нас на хрестини, подивились і сказали що ще й дівчинку не проти завести))) Надіслано від мого LG-D410, використовуючи Tapatalk
