Я погоджуюсь, що можна виносити і народити і в 17 і в 42, але є такий момент, скільки ти зможеш реально прожити з тою дитиною, допомогти їй у житті. Якщо тверезо дивитись на речі, то як родити в 40, наприклад, то в 16 років дитини мамі вже буде 56. А потім то вже самій може допомога знадобитись. В тому плані відмінності все ж є. Круто як народжують в молодості, тоді і фізично легше, і довше сам молодий з дитиною. Але я вік 30 і 30+ не розглядаю яка такий критичний, просто якраз теж нормальним для родіння, для планування того всього. От в 40 з гаком я й справді не знаю чи наважилася б. Але людина думає, а Бог розподіляє як то все має бути. До речі, дівчата, доведено, що після 35 значно збільшується шанс (медики ще називають "ризик") завагітніти двійнею, навіть якщо в родині таких випадків не було. Бо з віком частішають ановуляторні цикли (а потім все подвійно проходить, якщо на "хлопський розум"), і природа розцінює можливу вагітність "останнім шансом продовження роду", тому таке є. І ще часто двійні народжуються якщо жінка приймала ОК (серед знайомих маю такі приклади навіть). А взагалі, то на все Божа воля. Ще подумаю, вітамінки поп"ю, а там видно буде. Дякую всім дівчатам що відгукнулись тут і в ПП (сподіваюсь я вас ще не дуже "замахала").
Заміж вийшла в 21 рік Донечку родила в 23 роки...) Не вважаю,що стала дружиною і мамою зарано,оскільки впевнена,що більшого щастя чим дітки і велика щаслива сім'я просто не буває!!!) Діти наша радість
Ви все-рівно все не розплануєте. Життя така штука - плануєш одне, виходить інакше. І як на мене, краще нехай мама буде з присутня не до старості дитини, але подарує море любові, поваги і передасть безцінні знання, ніж байдуже чи егоїстична мати, яка народила в молодому віці з розрахунку щоб завжди бути поруч. Родити дітей варто не заради чогось, а по любові. Якщо чоловік і дружина люблять один одного, вони нарождують крихітку, дарують комусь життя, допомагають дорослішати. А вік тут не грає ніякої ролі, як на мене.
Знаю сім'ю, де жінка народила другу дитину в 40. Зараз ій вже 60, то сина встигла і виховати, і освіту дати, і склалося так, що фінансово їй зараз набагато легше ніж в молодості (жінка ще працює). І, до речі, на свій вік теж не виглядає. Так що тут вже не вгадаєш і не заплануєш. От тільки чоловік її помер 2 роки тому, то в 18 син втратив батька. Дуже запам'яталися його слова, адресовані матері на поминках: "Дякую, що дали життя, але чому так пізно...". З сумом розповідав, що його друзі-однолітки і батьків молодих мають, і дідусів-бабусь живих-здорових. Так неприємно вразили тоді його слова і подумала, що і сама колись можу таке від власних дітей почути (бо як народжуватиму, то вже після 30).
Я коли була в підлітковому віці, то рахувала собі що коли мама вийде на пенсію, мені буде лише 22 роки на той час, як я дам собі раду?то ж я сама ще толком не буду заробляти, а вже треба буде мамі помогти, бо на пенсію не проживеш, а ще брат менший і ойойой думала я. А вийшло там, що вже в 20 років я вийшла заміж і пішла на свій хліб, мамі подовжили пенсійний вік, а з виходом на пенсію в неї така пенсія як моїх дві зарплати. Ну брат в мене ледацюга і мантелепа, але тут вже вік нідочого, він таким на все життя залишиться, буває, знаю. Тому всього не заплануєш!!!!Народжувати треба тоді, коли хочеш і може. І всьо, крапка. П.С. моя мама мене народила в 33, брата в 38. Тато помер як мені було 13, так буває-вік тут ні до чого!!! Я народила дитину в 24, і ніхто ні про що не шкодує)))
мама народила сестру в 37років. сестрі 18, мамі 55. не сказала б, що є якісь проблеми... мама цілком сучасна, молода і енергійна. на мою думку, тут не вік грає роль, а ставлення до життя, спосіб мислення. я своїх народила в 28 і 31. прийшла до цього свідомо. дітки бажані і люблені. встигла і попрацювати достатньо, і помандрувати трохи. зараз повністю присвячую себе сім*ї і дітям, і щаслива з цього
Ну таке є. Знаю, що дівчатка, можливо і хлопці, соромляться своєї мами, якщо вона вже немолоденька. І я от собі думаю, що, коли поведу Аню в перший клас, мені буде майже 40, а будуть і молоденькі матусі... Як вона в майбутньому буде мене сприймати? Як подругу, як зрілу матір, чи ще інакше? До речі, я, коли старшого вела в перший клас, то в нас була мама хлопчика така старша жіночка, хоч і доглянута і худенька, але роки не приховаєш. Вона так відрізнялася на фоні інших мам. Я все думала, чи то мама чи бабця.
Піду уб"юсь апстєну.... коли я поведу в перший клас, мені буде 44... а моїй двоюрідній сестрі - 49...
Я чогось не розумію- ну, і шо? Одні батьки молодші, інші старші. Якщо тільки віком відрізнялась, то я не розумію для чого взагалі концентрувати на цьому увагу. Ну, вже, як упаси Боже, алкашка якась, чи шо, ну то так, а вік... У нас в садочку на батьківських зборах теж приходять різного віку чи то батьки, чи то бабусі, дідусі. Реально, навіть в голову не прийшлось задумуватися над таким. Дуже то все відносно... дуже. Мене мама народила в не повних 21 і тут можна багато говорити на цю тему, але мяко кажучи, я дуже хочу шоб в моїх синів зі мною з часом було геть не так. писи: начиталась і аж самій вже страшно стало, мо я тоже виглядаю якось не так коло дітей.
Ото немудрі , чесно . Радійте , що у вас є дітки , насолоджуйтесь материнством . До чого тут хтось , який вважає вас старою ?!
Хм, а я ще сподіваюся народити дитину. І не одну. То що? Мої діти будуть мене старої встидатися чи я їм буду обузою?
Якщо вас і вашу сестру це не турбує, то на здоров'я. А для мене це хвилююча тема. Я хочу встигнути не стати гербарієм зовнішньо і внутрішньо і встигнути поставити її на ноги, я хочу мати спільні теми для розмов, не задовбувати своїми болячками і зрештою не вмерти і не залишити її юною і потребуючої мами... Вибачте, дівчата, якщо когось образила, не хотіла, чесно. Але більше не буду дискутувати, це занадто особисте і боляче, сама таке пережила і досі переживаю, тому не хочу більше заводити себе.
прекрасно Вас розумію і підтримую. Мене мама народила в 36, то зараз бідкається щоб я її долю не повторила ну не так що вже внуків подавай. Критеріїв безліч, вічно молодим не будеш. І з роками все більше проблем. Навіть справа не в тому щоб мене підтримувати, мама навіть не може повноцінно потішитись мною.
Мама родила мене в 25, а шкільних подруг мами народили у 18. І на жаль, я комплексувала з того приводу, хоч вона зараз виглядає краще тих мам. Але з іншого боку, мама так і не стала для мене авторитетом (десь там всередині, я сприймаю її як сестру, а бабусю як маму), не справлялась вона в такому віці. Так що все пізнається відносно. Надіслано від мого Lenovo A2010-a, використовуючи Tapatalk
це напевно залежить,що в мами в голові,моя народила мене в 22,а все моє дитинство вигладала як старша людина,і внутрішньо і зовнішньо,зараз їй 47,то стала кращою,ніж в 30) --- дописи об"єднано, Mar 6, 2016 --- додам,що має ще двох синів 23 роки і 9 років.
Я знаю жінку, яка каліка без руки, от вона не могла своєю дитиною повноцінно потішитись. А ще знала одну, яка народила двох діточок ще до 25, а на ноги їх так і непоставила, померла від раку, коли вони ще маленькі були, ще й хворіла до того - не могла їх доглядати. На все воля Божа і все в наших головах.
Турбує, не турбує - яка різниця? Так сі стало... не аборт же робити, нє? І я вам так скажу. Те, що нас хвилює, те з нас і вилазить. Ми зациклюємося на тому, що подумають наші діти і оточуючі. Відповідно, ми весь час ніби живемо вибачаючись. Так до нас і ставляться - як до винних. Хотіла б я подивитися на таку "винну" мамочку, яка вимолювала в Бога діточок і на сороківку вимолила. А стосовно того, що собі там думають наші діти щодо віку, то я б їм багааато нарозказувала, ще б їм самим довелося вибачатися. Так що нема чого мені турбуватися за свій вік. Молю в Бога здоров"я і сили виростити малу, і насолоджуюсь кожним днем. Життя занадто коротке, щоб переживати за якісь дурниці, які можуть навіть не статися.
