Хочу ще я написати про англійську. У мене старша в світанку в 4 класі (світанок - з поглибленим вивченням англійськоі, з 1 класу по 3 уроки англійськоі на тиждень, класи діляться на три групи на англійську, в кожній групі біля 10 чоловік, вчаться по оксфордських підручниках, але на той fly, а інші). Багато дійсно залежить від вчителя, але дивитись на початках чи дитині треба репетитор не можна. У мене перші два роки було тяжко, слова вчили постійно, але вивчили і забули. Мого рівня англійськоі (вчилась я не в спеціалізованій школі) достатньо, щоб перевірити дитину. Контролювати, щоб вивчила- прочитала-переклала треба постійно. Зате починаючи з 3 класу у нас пішов прогрес, слова вчить за пять хвилин і всі памятає, на канікулах задали повторити всі слова з початку класу, то моя мала без підготовки відсотків 80 слів памятала і писати і читати. Тому я вважаю, що у 1-2 класі репетитора точно не треба, а далі треба дивитись по дитині. Саме основне весь час наполегливо заставляти-перевіряти і не попускати лінощі. Тоді воно якось легшає з третього класу, дитина і вичитується, і слова памятає, і робить все швидше- легше.
Перечитала деякі відгуки про 43 і 91 школи в Шевченківському районі, але хочу ще дещо уточнити для себе. Всі кажуть, що 91-ша сильніша в плані навчання, але і ДУЖЕ БАГАТО витягують від батьків різних грошових допомог (ніби без них до дитини і ставляться відповідно). 43-тя простіша і в матеріальному плані, і в плані навчання дітей (менше вимагають і нагружають, відповідно і менше знань отримують діти). Але ж програма навчання одна по всіх загальноосвітніх школах Львова та й України, тому і навчання однакове має бути, а там вже сама дитина скільки візьме з того, стільки і буде мати. Хіба ні? Чи я якось не так це розумію? Якщо дитина розумна і схильна до навчання, то вона в будь якій школі буде вчитися і отримає хорошу освіту?
Так, програма є базовою для усіх загальноосвітніх шкіл. Однак, об"єм матеріалу і спосіб подачі, а також контроль засвоєння знань і мотивація дитини до навчання напряму залежить від вчителя. Особисто я б вибрала сильнішу в плані навчання школу. Вищий рівень знань дітей в такій школі свідчить про вдаліше підібраний пед. колектив, який навіть якщо не на 100 % навчить, то принаймні краще організує, мотивує, проконтролює навчальний процес, що також дуже важливо. Чомусь переконана, що краще бути ударником в сильній школі, ніж відмінником у слабкій. Щодо грошових винагород, то це питання ви з"ясуйте особисто для себе, чи здатні ви сказати категоричне "ні", коли йдеться про не конче потрібні трати. Наприклад, на книжки, зошити, і ін. потрібні речі я здаю, а на інше (столи для ДПА, ланцюжки, телевізори і т.д.) - ні. Тобто, відразу кажіть про свій диференційований підхід у таких речах.
Ви сказали правильно - якщо дитина захоче, то вивчиться в будь- якій школі. Єдине, хотілося б щоб вона тягнулась весь час до кращих, а не лінувалась будучи найкращою в класі. Тобто з ким поведешся - від того й наберешся. Але визначити коло однолітків, які будуть в класі, наперід дуже тяжко. Просто в школі, де більше дисципліни- строгіші вчителі-якась спеціалізація ймовірність попасти до хорошого класу напевно більша.
Згідна на 100%. Я не хочу щоб дитина була відмінником, а хочу, щоб отримала хороші знання, навчилась вчитися, вміла використовувати те що вміє і знає... Єдине що ще мене стримує від повної впевненості йти в ту сильнішу школу (91-шу) це дуже хороші вчителі, які того року беруть першачків в 43-ій. Може комусь пригодиься
Тут ви праві, бо хороший перший вчитель, то найважливіше, що може бути в початковій школі. А в старшій школі, яка ситуація? Якщо ви плануєте після початкової школи поступати/переводитись, то однозначно йти, де кращий вчитель безвідносно слабша чи сильніша школа.
Розкажу свій досвід. Я з зовсім російськомовної сім*ї. Спочатку вчилась в російському класі (всі предмети російською) у львівській школі, українську вивчала окремим предметом, потім кілька років одеської школи, потім знов попередній російський клас у Львові. Після 8-го класу пішла в ліцей з навчання українською. Проблем жодних не було ні у спілкуванні, ні у навчанні. Термінологія легко далась. Але зараз трохи інші часи. Найагресивніше, що я чула - "Прошу розмовляти державною мовою у державному навчальному закладі" з лукавою доброю посмішкою від завуча ліцею. Зараз навіть від дітей нерідко чую про москалів, і з матами, і з всякими різними відтінками. Чи настільки вам потрібно вчити сина російською? Ви у Львові плануєте жити чи виїжджати в регіон, де російська мова сприймається спокійно?
Ви у Львові плануєте жити чи виїжджати в регіон, де російська мова сприймається спокійно?[/QUOTE] А у Львові є проблеми з російською? Ми збираємось переїхати до Львова. Син навчається в російській школі. От я і хвилююсь як він адаптуватиметься
взагалі то ми не знаємо де будемо жити далі, можливо, переїдемо. Але знову там буде дві школи майже з аналогічною ситуацією . Ще маю трохи часу на роздуми, будемо гадати що і як
Переїзджати ми не збираємось, але наше найближче оточення: родина, друзі, переважно російськомовні, тобто російська мова з нашого повсякдення нікуди не дінеться. Вчити Артема російською мені абсолютно не принципово, мені принципово його щасливе дитинство без насмішок та цькування з боку ровесників. Він в мене дитина компанійська, на контакт з дітками йде добре, спілкується тою мовою з ними, на якій до нього звертаються. І власне через те, що зараз дуже загострилося мовне питання тому я і не можу визначитись, що для моєї дитини буде комфортніше. І не тільки в спілкуванні з ровесниками, а ще й з вчителями, бо дорослі часом теж можуть не стриматись і образити словом. Ну і зараз той, хто розмовляє російською, автоматично "москаль" зі всіма витікаючими... От, навіть, взяти ситуацію з Новим Роком. Ми святкуємо і Миколая з подарунками під подушкою і Новий рік, коли під ялинку подарунки носить Дід Мороз. Син прекрасно знає, хто такий Святий Миколай, ми читали історію цього свята, також він знає, що Дід Мороз - то казковий персонаж. Якось дитина прийшла з садочку і жаліється, що вихователька сказала, що Діда Мороза немає і він(Артем) розказує дурниці. Артем був дуже засмучений. Ну і таких ситуацій є і буде десятки. І я не хочу, щоб моя дитина страждала через отакі дрібниці. Ось через такі випадки я задумуюсь про російськомовну школу. Але то не принципова позиція, я просто не можу визначитись, скільки людей - стільки різних думок і порад, і в кожній є сенс, а як буде краще невідомо...
Зараз мешкаємо часово за межами України. В сім"ї спілкуємось виключно українською мовою, доньки в садочку і в гімназії виключно не українською )). Проблем аж таких з матеріалом шкільним ніби не має. Причому діти нормально переходять з однієї мови на іншу в спілкуванні поза межами помешкання, між нами і оточуючими. (магазин, театр, прогулянки...)
ми в сімї українськомовні разом із дитиною, але з дивних обставин, склалося так, що школа, яка є поруч (тому що в українську спеціалізовану не взяли) залишилася тільки російськомовна. Тому мала пішла туди, зараз ми вже 2-й клас, і єдині в школі із українськомовної сім'ї. Були насмішки на моїй роботі та із кола друзів та родичів, як я так можу - коли агресор атакує, а ми йдемо у їх школу. Ну це не їх школа - а українська школа із викладанням уроків на російсько мовоюі. Ну так - тому що я відмовилася давати ХАБАРІ ЗА ВСТУП ДО 1-ГО КЛАСУ!!! ЦЕ НАЙПЕРШЕ. тому що я хочу щоб дитина вчилася сама, а не з репетиторами, тому що я хочу щоб дитина сама ходила в школу, а де хвилювалася як вона доїде. Ну і тепер відгуки - мені найважче, тому що я невмію граматики взагалі, а от дитині легше. Загалом прискіпливих зауважень у мене нема, побори добровільні, а саме фонд класу, школи, і ні. Дитина вчиться добре, особливих зауважень до нас нема. Надіюся, що у 5-й ми будем пробувати йти у українськомовну школу із нахилом іноземних мов. Для нас особлий плюс, що дитина розвивається та почувається у школі щаслива. Правда навіть на перерві, більшість дітей з малою розмовлять українською, що інколи обурює вчителя)))
Все залежить від дитини, бачу по свому, якщо прослідкую, то все нормально, а сам не горить бажанням, хоча в школі вчитель ніби нормально пояснює. Дійсно в 91 школі задають більше домашніх завдань, бо говорила з сусідкою, то казала що на канікули задали багато, але Я не бачила того. В 43 школі на канікули нам також давали додаткові завдання. В 43 школі зараз забирають досить хороші вчителі, нарікань на нашу немаю. Вибирати Вам.
Я не думаю, що варто переживати через це. Діти часто адаптуються швидше і легше , ніж батьки ))) Ти не зможеш відгородити від усього. Мені здається, живучи у Львові все-таки варто вчитись українською, це допоможе і вільно розмовляти, правильно писати. Враховуючи, що спілкування російською в нього достатньо, може варто приділити увагу створенню україномовного середовища? Насмішки одноліток можуть бути з будь якої причини, багато залежить від самої дитини, від колективу, від вчителя, від батьків. Зрештою, ви завжди зможете змінити школу, в разі якщо будете бачити, що дитині некомфортно.
В мене така сама ціль) От і є "людський фактор", тому я в роздумах, як його мінімізувати. Ти права. Треба думати... А на рахунок знання мови, то в мене в школі Одеська область паралельний клас був український, а мій - російський. Я би не сказала, що в знанні української мови ми їм програвали. Навіть, на олімпіади з української мови йшли мої однокласники . Ну і, коли я тільки приїхала до Львова і влаштувалась на роботу, співробітники завжди звертали увагу на мою українську, бо в нас в колективі мало хто розмовляє українською літературною мовою переважно суржик і багато русизмів, а "львівської ґвари" я ще тоді не знала)
Будь ласка, розпишіть мені переваги та недоліки навчання дитини в школі невеликого селища (в класах десь по 10 дітей). Я так собі уявляю, що то майже індивідуальне (і тому грунтовне) навчання. Наразі питання переїзду/переведення госто не стоїть, але х/з, як обернеться життя, хотілося би більш-менш ясно бачити картину. Підозрюю, що можуть бути і підводні камені. До речі, мовне питання теж актуальне, бо та школа колишня російська, дітей добра половина з російськомовних сімей. В нас теж є друзі з російськомовних сімей, і все нормально, але в місті воно все легше, а х/з, як буде в маленькому і вже "спаяному" шкільному колективі селища, де всі одне одного знають, і "оце приїхало зі Львова", і де малий можливо буде в меншості.. Крім того, хтозна, як там "політично" (підозрюю, що непросто і місцями досить загадково, таке ніяко-мутне..), чи не буде дитина, яка отак прямо капець як патріотично настроєна (то навіть, думаю, не наше виховання, то нам таке мале попалось свідоме)) ) в школі білою вороною і для вчителів, і для решти учнів? І якщо чисто на побутовому рівні навіть у львівській російськомовній школі обурює розмова українською, то чи не буде і у нас перекосів, за зошит з тризубом, наприклад? Бо я думаю, що з"ясувати якісь непорозуміння і конфліктні ситуації там буде складніше, ніж у Львові. Добре, якщо я помиляюсь. До речі, мій малий і зараз навчається у львівській колишній російській школі, деякі вчителі на перервах спілкуються російською, до викладання української мови в мене вже (4 кл.) є деякі зауваження, таке враження, що вчитель і сама вивчала її у зрілому віці. Але загалом атмосфера в класі (діти з російськомовних та україномовних родин) - цілком нормальна, "мовне питання", "москалі та хохли" - такого тим більше немає. Сподіваюсь, у 5-му нам пощастить з вчителькою української і мені не треба буде до випускного правити за нею. ((
Це було одним з вагомих аргументів, чому я Юлю передумала віддавати в українську школу. Так, вона розуміє українську і частково нею говорить, так у неї всі друзі украіномовні і ніколи у нею на цій почві не було непорозумінь. Але її друзі це діти моїх друзів та знайомих, а у моєму колі спілкування, теж в більшості украіномовному, виключена ситуація коли мені будуть тикати що я російською спілкуюсь. Але школа це зовсім інше, там "збірна солянка", є діти з різних прошарків населення у всіх смислах, є виховані, є не дуже, є такі де в сімьях агресія починається заледве російську почують. І що би не казали, ситуація коли мою дитину в українській школі назвали би москалькою скорше всього мала би місце. І назвали би неодноразово, бо ж діти то все підхопллють і потім на роки ті поганяла лишаються. Я зі свого боку, таку ситуацію просто так не залишила би, виясняти відносини прийшлось би регулярно. Тому аби уникнути зайвих нервів і скандалів в школі, я вирішила що спокійніше і вільніше дитина почуватиме себе в тому мовному середовищі до якого вона звикла. Принаймні зараз поки вона маленька. А те що вона українську через кілька років вивчить практично ідеально - у цьому я не сумніваюсь. Загалом я теж все життя вчилась в російській школі, потім в інституті вчилась з українською мовою викладання, зараз хто не знає, не завжи у мені може ідентифікувати російськомовну. Так що я по цьому питанню взагалі не переймаюсь.
але чи комфортно дитині міняти школу, чи комфортно знати про причину переведення і чи комфортно перед тим всім отримати від однокласників насмішки причиною яких буде мова? Я честно кажучу взагалі вже давно не стикалась з "москалька" і т.д.. може в силу віку, може в силу оточення. Але літом на стадіоні діти катались на велосипедах, і моя заштовхнулась велосипедом з іншою дівчинкою, старшою, і щось бачу стоять і виясняють, а потім моя в сльози і до мене. питаюсь в чому справа? виявляється вона запитала в дівчинки чому та її не обїхала, запиталась російською, бо дитина на тій мові думає ну і без всяких задніх думок просто запитала, а та у відповідь зі старту обізвала її москалькою, і щось типу "чемодан, вокзал, россия". І це було вперше в житті малої, вона такого слова не знала, її взагалі ніхто ніколи не обзивав, а тим більше так. Вона не зрозуміла що це, але зрозуміла що її обізвали. А якщо одна дитину обзиває іншу тільки тому що та розмовляє на іншій мові, це означає і показує лише одне - ставлення сімьї і рідних тоді дитини до тої мови і її носіїв. І цей випадок став вирішальним у виборі школи.
у нас в більшості такі зошити, питань та заперечень не було, тому що виключно всі зошити для рівності обгортають в білу обкладинну із надрукованими підписами. До-речі, вивчення російської мови - не означає що ти є менший патріот чим українськомовний!!! У нас і також створюють флешмоби на збирання коштів на АТО, збирали всі діти по "смітниках" кришечки для армії)))
Сильно залежить від конкретики. А ще трохи є різниця, дівчинка чи хлопчик. Тобто коли мама аж занадто сина оберігає - це для сина не дуже добре. Тут потрібно з татом радитись і обирати батькам виходячи з їх індивідуальної ситуації - місце проживання, плани на майбутнє, характер дитини, наскільки батьки чуються в силі в давати дитині підтримку і всяке таке. Тобто усвідомити максимум нюансів ситуації, а тоді вже приймати рішення. Тут ще один нюанс. Є діти, які сильно тим не переймаються і спокійно переводять розмову в інше русло так, що в результаті інші діти прагнуть з ними дружити.
