Дівчата, моліться Дев'ятниці, а особливо Дев'ятницю до св.Юди-Тадея. Завантажуйте на телефон з Play Market. Приложения на Google Play – Дев'ятниця до св. Юди-Тадея це так зручно, завжди маєш при собі Юда-Тадей дуже могутній опікуп, ніколи не відмовляє в допомозі. Є маса прикладів, коли докінця дев'ятого дня молитви прохання буде вислухане і допомога надана !!!!!!!
Слава Богу ні))В нас різниця всього годину з Росією)) --- дописи об"єднано, Dec 6, 2015 --- ну наприклад Владивосток теж в Росії, і різниця 7-8 годин...[/QUOTE]
Мене просто накривають емоції і я не можу їх контролювати.Мій чоловік їде працювати за кордон.на щастя тільки на місяць,але все ж думка про розлуку розїдає мене зсередини . я себе заспокою думкою ,що це ненадовго ,але це не надто допомагає.
Якщо раніше ніколи на довго не розлучались, то і місяць може бути довго, але ж час летить скоро Тому тримайтесь, є ж скайп, і інші засоби, через які можна спілкуватися (хоч я на них не сильно розбираюся), і ці 30 днів пройдуть швидко. Тим більше у Вас сім'я, і причин переживати за шось думаю нема. Буде більше часу для себе Хоча вірю, що будь-яка, навіть недовга розлука є важкою.
Минуло осені чоловік поїхав на два місяці.Доні був тільки місяць.спочатку було морально дуже тяжко.Але потім якось попустило.Рахувала кожен день до приїзду і яке це було щастя коли він приїхав.Та розлука пішла на користь ,бо почуття якось освіжилися. надіюсь цей місяць пролетить швидко.
Можу сказати стосунки на відстані рано чи пізно закінчуються і не завжди в ту сторону,яку б нам хотілось...
Може подумати над зміною роботи, яка потребує настільки часто і настільки надовго розлуки....Але це залежить від того, якими особистостями являєтеся з чоловіком.....Одним парам такі тимчасові розлуки ідуть накористь, інші пари навпаки починають розвалюватися....Наскільки пробивний і гнучкий Ваш чоловік, тобто може без проблем знайти роботу, навчатися новому, наскільки Ви зможете його підтримати в пошуку роботи, потягнути домашнє господарство може навіть зі зменшиним бюджетом, звісно то зменшення має бути тимчасовимю тобто робота нова має бути з перспективою росту.....Бо я суджу по собі, я би просила свого чоловіка таку роботу змінювати, бо трішки іде в розріз з моїми уявленнями сім'ї...
Знакомая вышла замуж за мальчика с которым 3 года встречалась по скайпу, переписка, он приезжал на каникулы. После 1 курса свадьба. Уже 10 лет вместе. Разница 3000 км.
тут все відносно. Все залежить які це стосунки. В мене дуже багато знайомих пар, які живуть у різних країнах (в Європі це називають мобільність). Так, важко, але я не можу сказати що їхні стосунки чимось гірші. Зараз багато засобів комунікацій. +Я сама жабка мандрівниця, але скажу одне, часта моя відсутність відсіює "не моїх" людей. Не знаю, але розлуки на певний час у моїх стосунках додають пристрасті. Ми дійсно розумієм, на скільки сильно ми потребуємо один одного. Можливо комусь дико, але за стільки часу перебування у міжнародному середовищі, я зрозуміла що стосунки на відстані існують. І якщо це справжнє кохання, воно не згасне. Відстань, це не що інше, як перевірка на витривалість. З появою дітей це все ускладниться, але я ще до цього не доросла. Перші три роки мандрувань по світу для мене були дуже важкими, оскільки відсіялось дуже багато дорогих мені людей. Після кожного приїзду додому я ненавиділа себе, оскільки відчувала себе чужою, втратила все що будувала. А потім якось все переосмислилось, побачила що залишились найвіданіші і щирі друзі. Скільки стосунків закінчилось бо я поїхала...так, я дуже шкодувала, і казала що більше нікуди не поїду. Але тепер дякую Богу, що мої відрядження відсіяли цих людей. Зараз уже 9 місяців закордоном, час від часу зустрічаємось, постійно спілкуємось через інтернет. На початку для хлопця було важко морально(мені також, але я вже звикла до такого способу життя), зараз він сам говорить, що в цьому ізюминка наших стосунків.
Та дійсно, все залежить від часу, коли, наприклад, це тиждень-два, то одне, є час на роздуми і т.д., а коли більше ніж 3 міс. то вже , як хто налаштований, залежно, які відносини, скільки часу тривають... але дуже довгий період самотності, думаю не найкращий, бо життя іде, з"являються нові враження, люди.
В моєму випадку відстань зіграла не найкращу роль..Ми перестали спілкуватись,навіть не ми,а він перестав часто дзвонити,писати,так як було на початку.Я писала і просила пояснити в чому причина таких змін,надіялась почути адекватну відповідь,бо хотіла знати,що саме не так.Мені краще почути правду,хоч і не солодку ,ніж не отримати пояснення взагалі.Надіялась на його розсудливість,так як по віку він старший і думала мудріший за моїх однолітків хлопців,але так і не отримала відповіді.Тепер цей підвішаний стан і така не визначеність мене добиває,бо не розумію в чому справа...Не знаю,що робити як дальше бути.?Чи подзвонити ще раз і попросити пояснення чи лишити все як є(бо теж маю гордість)....
Найкраще, що можете зробити, то забити і бути щасливою сама від себе!!!!! Ні то ні, нехай живе як хоче собі без Вас.....Пояснення просте, в чоловіків тупа звичка кидати дівчат так, щоб дівчинаа їх кинула сама, бо бачте не можуть дивитися як дівчина плаче....А відстань самі розумієте, може вже хтось є...
Напевно є....але так обідно,бо не розумію чого то не можна прямо сказати,а ось так тупо не відповідати.Дорослі ж люди,та й мені так легше б було,якби знала конкретну причину,ніж так мовчати і не договорювати.Не розумію такого,мені краще в лоб)
От такий то чоловік...на Вашому місці, краще не углублятися в деталі, шкода енергії, краще ту енергію і час використайте на себе....Повірте, коли знайдеться ваша людина таких ситуацій не виникатиме....А вона знайдеться!
Те, що я тут написала, дуже легко звучить, звісно, взяти і не думати доленосну ситуацію є непросто, не тільки Вам, і мені в свій час, на даному етапі вам просто треба проявити характер, і санітарну чистку думок, думки на дану тему мають бути заборонені....Те що Ви знову і знову будете питати свого колишнього, мабуть так він називається, чому так? Ви будете принижувати себе перед ним і перед собою, а то є нечесно на сам перед відносно Вас, хто про Вас подумає як не Ви сама, не принижуйтеся то того не варте!!!!Легко відпустіть, хай собі летить, коли так йому треба.
А може він не може назвати конкретної причини, бо і сам не знає. деколи таке буває, що просто так закінчується стосунки. звичайно, що таке незнання може мучити, але навряд чи стане легше, якщо знатимете чому перестав дзвонити і писати. напевно справді треба переставати думати про нього, відпускати спогади, хоч за день-два це не зробиться. для цього потрібен час. в згадуючи його, і випитуючи в нього якісь пояснення Ви тільки будете гаяти час, який могли би присвятити собі і своєму майбутньому. тим більше я так розумію, що Ваші з ним стосунки, останнім часом були на відстані? в такому випадку мабуть легше їх припинити, він не буде випадково десь появлятися треба тільки бути сильною! от тієї сили Вам і бажаю!
