По програмі Діти освоюють нову тему, пишуть самостійну. На наступному уроці її аналізують ( я знаю вчителів, які практикують перевиконати з дітьми ті завдання, які вони написали неправильно, і на домашнє завдання-інший варіант) і вже аж після того контрольна робота.
Ну мій малий майже вашими словами аргументував свій розв"язок. Сказав, що оскільки вони на 7 ще не вчили таблички, то він вирішив написати 2*7. Ось така логіка ))). Хоча він знає всю таблицю множення.
Ой, не знаю, ми якраз належимо до цієї школи, але я навпаки чула тільки погані відгуки, переважно від тих, хто там вчився... Обираю між 46 і 85.
Я чула, що там власне молодша гарна школа. А от про старшу відгуки різняться. Комусь добре, комусь заскладно, переводяться, в когось якісь інші причини відказувати на неї. Не знаю, будем пробувати, а там побачимо. В нас вибір не багатий. Найближча - 83 школа найслабша в районі. Школа радості - я її як школу взагалі не сприймаю. 45 - російська, 46 і 66 мені задалеко. От і залишилась 85.
Тоді вчитель некоректно підібрав завдання. Бо відкрила зошит малого, то всі задачі 2* "різні числа". Або пише розв'язати двома способами. Спершу додавання, а потім додавання замінити на множення. То таких прикладів/задач багато, хоча ще не вчили множення на ті числа. Спершу мали б 7+7=14 або 7*2=14.
Стосовно оцінювання... Вчора мій п'ятикласник каже, що з англійської треба зробити меню для ресторану швидкого харчування і розповідати діалог по темі. Ми сіли, я знайшла папку, файли, старі кулінарні журнали ( щоб вирізати фото), малювали, писали і зробили меню. Сьогодні приходить зі школи майже в сльозах і показує двійку!!! з англійської. Каже, що забув трохи діалог. Але він на 2 навіть теоретично не міг його розказати, бо знає слова і вміє імпровізувати. На меню вчителька подивилася і нічого не сказала. От, збираюся з думками...
Читаю дописи, і розумію, що підемо до школи в 7 років 11 місяців та 3 тижні. Бо пережити таке оцінювання треба більше підготовки, чим до читання та писання... Бо ж малювання та фізкультура взагалі б не мали оцінюватися, бо в кожного свій рівень творчості та фізпідготовки. В математиці варто було б оцінити якість та результат розв'язання задач, а не помилки в словах... Десь так
Ці предмети не оцінюються. Просто зараховують. А ще не оцінюються логіка, музика, інформатика, християнська етика та основи здоров,я. Це я про 2 клас. З таких загальних предметів оцінюється лише трудове навчання.
То тільки молодша школа там? А чому не сприймаєте як школу? А я обираю між 45 і якоюсь іншою, але україномовною школою. Ми в сім"ї спілкуємось російською мовою, ми з чоловіком на роботі та Артем в садочку розмовляємо українською. От я переживаю, що якщо віддамо його в 45 (а вона нам ще й територіально найближча), чи не буде в нього потім проблем з комунікацією між ровесниками, потім навчання в ВУЗі... Теоретично на рівень знань це не мало б вплинути, бо я думаю, що немає різниці якою мовою ти отримуєш знання, головне це бажання сприймати інформацію і працювати з нею. Я сама вчила українську мову тільки як предмет в школі, ну але я й росла в Одеській області. Порадьте, хто що думає...
Там вчаться до шостого класу. А не сприймаю, бо нормальних знань вона не дає. Дітям після неї важко адаптуватись до звичайної школи.
Можливо хтось збирається на 2017 рік в гімназію Стуса чи хтось там зараз навчається, розкажіть кого можете порадити з перших вчителів ( зараз вони мають теоретично 3-й клас ), плюси-мінуси, бо розглядаєм її як один з варіантів, принаймні на початкову школу.
Справді? Майже 8 років + 12 років навчання. Зі школи вийти в 20 років? Нє, я б не чекала. 6 років і 11 місяців цілком нормально підходить. Хоча батькам видніше. Мій пішов у 6 років і 5 місяців. То я б не сказала, що зарано.
категорично не погоджуюсь. На власній шкурі досліджено, що це ДЕМОТИВУЄ до навчання. Старались, старались, а отримали 3. Та ну його нафіг наступного разу стратись. Всеодно 3 поставлять. Воно абсолютно не мотивує до зусиль задля п"ятірки (як Ви пишете). Лише дитині та батькам відомо скільки душі, зусиль та старань вона вклала в цю роботу, а хтось береться це так категорично оцінувати по невідомим критеріям. Англійське меню вище - яскравий тому приклад.
І що далі? Ну демотивація? Ну не таке успішне закінчення школи чи вузу? І? Дитина просто швидше зрозуміє що не варто ділити людей на хороших і поганих по оцінках Бо в нас зараз саме так є, пережиток радянського союзу, молодець, середнячок або нездара, а по якому показнику? циффра і направду вчаться для оцінки, а не щоб знати чи вміти А потім всі ржуть, що відмінники на трійочників працюють я не кажу попускати отаким педагогам, але не зациклюватися на цифрах, дивитися в корінь Які в дитини є таланти-розвивай, які слабкі місця - борись з ними зі мною вчився хлопець, вже в універі, відмінником далеко не був, але чомусь саме йому викладачі пропонували писати наукові статті разом, таких прикладів безліч П.с. а потім коли влаштовуватимешся на роботу, то геніального резюме буде недостатньо, спитають що знаєш і вмієш, випробують, цифра не поможе)
якесь дивне трактування моїх слів. Ви написали, що низька оцінка мотивує до "старайся і матимеш 5", я ж заперечила, що воно має зворотній ефект. Зараз Ви кажете "ну і що що зворотній ефект" і я остаточно заплуталась в Вашій точці зору. Хоча те, що зворотній ефект якраз дуже що. В дитини розвивається комплекс меншовартості із-за якогось стандартизованого кимось маразму. саме я і не зациклююсь, але якомусь "гвинтику системи" не дозволю принижувати дитину і закладати комплекс меншовартості тільки тому, що 7*2 це правильно, а от 2*7 це вже помилка (навела чужий приклад який тут фігурував поруч), бо від перестановки додатків (множників у даному випадку) рішення не змінюється. Ми, вже дорослі, а зі школи пам"ятаємо дуже мало, а наші діти під таким шаленим пресингом будуть пам"ятати ще менше. Все що я знаю, з чим працюю і чого досягла - це самоосвіта в свідомому віці, самоосвіта того, що цікавило, а не все те, чим нам забивали голови понад 10 років школи, чим принижували, змушували відчувати нікчемами безмозглими. 80% усього того пішло в небуття і ніколи звідти не повернеться, а пресингували нас "задля загального розвитку". Тільки от де він і де його результат? Я змінила 4 школи і пам"ятаю лише 3 вчительки. Усіма рештами знань я завдячую моїм батькам. я говорила і буду говорити: школа, в тому вигляді, в якому вона зараз є, вже давно пережила себе. Вона готує людей-привидів - ті знання, ті галузі вже давно перестали бути актуальними, а вона далі і далі штампує під копірку все, що було актуальним півсторіччя тому. Світ та цивілізація розвивається значно швидше і наші діти в рази прогресивніші за ту систему освіти, яка намагається загнати їх у рамки і зробити всіх однаковими під копірку.
Я не писала, що низька оцінка до чогогось мотивує і тд. А лиш про те, що цінні зусилля, коли дитину хвалять за них, за працю, отримані знання і вміння Можливо в дитини є схильність лиш до гуманітарних чи точних наук, чи взагалі до одного лиш предмету, варто індивідуально підходити Ясно що описані тут випадки вирішувати з педагогами, але і дітей своїх мотивувати не високими оцінками, а знаннями І я писала, це не лиш моя думка, є достатньо психологічних статтей на ту тему і про синдром відмінника Надіслано від мого SM-J700H, використовуючи Tapatalk
@Багіра дуже важко змотивувати дитину батькам, бо таки діти звикають до системи оцінок і чекають відповідних своїм знанням і мотивувати повинні вчителі. Я вважаю, що навіть якщо вчитель поставив нижчий бал але знає і бачить, що дитина може, то вже хоч би на словах повинен мотивувати, щоб дитина не втрачала бажання. Добре і правильно, коли батьки підтримають і втовкмачують про оцінки і знання але наразі система не дає вповні дітям зрозуміти таке. То з власного досвіду. Ми дуже багато(не один рік, бо не один рік мав незаслужені бали) працювали аби дитина(мій племінник) таки працювала незважаючи. Надіслано від мого GT-I9505, використовуючи Tapatalk
Мова не стільки йшла про те, як важко вживатися з системою, а скільки про те, що з самого дитинства йде установка оцінювання яка є дитина, а не що вона робить, тобто ти "хороший" чи "поганий" ну там нечемний, ледачий, неуважний замість твої вчинки "хороші чи погані" тому і хвалити не за те, розумник відмінник, а за те, що старанно вчиться, а не халявить і між іншим вже втретє пишу що мова не про незаслужені оцінки, що це окрема тема, але скоро матиму враження що буває відмінно і незаслужено)))
Так це вдома батьки хвалалять і т.п., а школа оцінює балами і має, нажаль, дууууже вагоме значення це оцінювання в свідомості дитини. Наш тільки в 10-му класі зрозумів/переусвідомив, що кому потрібно і йому зокрема в першу чергу, що насправді важливе. Надіслано від мого GT-I9505, використовуючи Tapatalk
