Недавно, десь от-от буквально кілька днів тому Уляна Дідич, більш відома форумлянам як Ука, опублікувала у своєму жж http://uka-didych.livejournal.com/ пост з віршами Марійки Підгірянки, скромно описавши його Вірші дуже гарні. Марійку Підгірянку я знаю з малесенької дитини. Мама і бабця дуже любили нам читати її вірші з книги "Ростіть великі". Зокрема, власне її вірш про маму, я пам'ятаю з дитинству сьогодні як одне з найгарнішого, що навчила вдома мамуся. Коментуючи пост Уки, я дописала їй до її підбірки віршів і свій, знайомий мені з дитинства. Снилось мені ясне сонце, Що в небі світило. А то на мене рідна ненька Дивилася мило. Снився мені легкий вітрик, Що пестить колосся, А то мені моя мама Гладила волосся. Снилась мені ягідочка, Як мед солоденька, А то мене цілувала Мама дорогенька. Снились мені ангелики, Що в рай мене несли, А то мами ніжні ручки, До серця притисли. прокоментувала Уляна. Далі ми ще спілкувались, і от що в кінці написала Ука, яку зацікавило те, що я писала куплет оригіналу про ангеликів. Я просто дуже горджуся тим, що я знайома з внучкою Марійки Підгірянки, поезію котрої читала своїй Софії ще коли вона була в материнській утробі. І так інколи нам життя підносить такі чи інші невеличкі сюрпризи, хотілося би частіше бути так приємно здивованою, хоч час від часу, навіть коли це доволі рідко, це дуже і дуже приємно. До чого я це все написала? Давайте ділитись в цій темі, що ми читаємо діткам на ніч, чим цікавляться наші діти, якими саме письменниками, поетами, що їм дається з радістю, як взагалі Ви привчаєте дитину до книжки, як розвиваєте любов до літератури і книги як таку. Адже в нашому зварйованому світі усе вже так перейшло на компютерно-технічний лад, що інколи здається, що дітям не так багато перепадає книгодрукованої продукції. Не знаю, як кому, а мені книжка дуже важлива, і у нас вдома дуже велика домашня бібліотека. Ось такий настрій мала на створення теми, навіяний несподівано виявленим знайомством із правнучкою Марійки Підгірянки. Більше віршів Марійки Підгірянки тут. Азбука Бабуся вчула дивні вісті, - Вітрець, мабуть, приніс, - Що там далеко десь у місті Відважний хлопчик зріс. На саночках, мов вихор, мчиться, Нікому не зверта, І тільки азбуки боїться, Мов дикого кота. Бабуся внучка запросила Улітку на село, Коли пшеничка колосилась І все кругом цвіло. Для внучка азбуку зробила - Барвисті літерки. Їм ручки й ніжки приробила, Поставила в рядки. Одні одних за руки брали Веселі літерки І хлопчика до себе звали: - Не бійся нас, ходи! Вже хлопчик не втікав нікуди, За ручки букви брав, Погрався ними - і без труду Всю азбуку читав. Біда з козою Що я маю бідна робити? Кажуть мені козу гонити. Коза по корчевлях подерла, Сколола я ніжки до терня. Виломлю я прутик із верби Та зажену козу до дебри, А киць, а киць, козо, до вовка, Най буде спокійна головка. * * * Дзвіночки дзвонять дрібно, Дзвіночки при санках — Як біло, як біло-срібно Прослався рівний шлях. Саночки линуть сміло, У птаха взяли лет, Як біло, біло-срібно Блищить зими намет. Гей, міниться перлисто Між вербоньками путь; Як чисто, хрустально чисто Ллєсь воздух в мою грудь! Інеєм трусить сніжно На очі на чоло; Як ніжно, безмежно ніжно Цілунком обняло. Садочки мов леліють, Мов сиплять вишні цвіт; Я лину в білу мрію, У казки срібний світ. МАТИ Хто тебе так щиро любить, І вбирає, і голубить, І кладе у постіль спати? Мати. Хто стеріг тебе віз злого, Відмовляв собі усього, Щоб тобі віддати? Мати. Хто тебе узяв за руку І до школи на науку Вів, щоб розуму навчати? Мати. Ой не нам в кайданах ходити Ой не нам та не нам В кайданах ходити! Ой не нам та не нам Ворогам служити! Кланятися панам Та ще чурам царським Ой не нам, та не нам, Онукам гетьманським! Ой не нам, та не нам, Конати в неволі, Дать орать ворогам На своєму полі. Карки гнуть під ярмом Московським та лядським Ой не нам, та не нам Потомкам козацьким! Ой не нам вічно жить В оковах, що тиснуть Гей же руки пружить, Хай окови тріснуть! Ну ж в огні боротьби Серце й дух кріпити, Бо не ми, ой не ми, Будемо хилитись. Ой не нам вічно жить, Дивлячись в могили. Брати! Ну ж гартувать Молодії сили! Серцем, духом, грудьми Край свій боронити. Хай світ знає, що ми України діти. Що я люблю Люблю матусю, батька люблю, Люблю хатину рідну свою, І рідну школу, і вчителів, Село, де вперше сонце зустрів. Люблю в криничці блакитну глиб, І лан, що родить для мене хліб, Садок, з якого грушки несу, Горбок, де білі вівці пасу, Бо ті горбочки, лани, ліси Для мене повні добра й краси, Бо все, що бачу навколо я, – То люба рідна моя земля. Де є наше право Де є наше право, любий брате, Де є наше право? На тім полі, що кров'ю зілляте, – Там є наше право. Де є наша сила, сестро мила, Де є наша сила? В тій любови, що всіх нас злучила, Там є наша сила. Де є наша воля, українці, Де є наша воля? У тій злуці, де труд плете вінці, Там є наша воля.
Ну і щодо "читати-не читати", то, в принципі, якщо дитина любить слухати, то можна і дорослі книги читати Я зараз хіба синові читаю, ніколи донечці окремо, то їй ніби подобається
І в нас "Біла, Синя та інші" лежить нечитана практично, малому не сподобалася, якщо чесно, то мені теж, якісь чудні трохи там тексти.
Від ВСЛ деякі книги суперові і читаються на ура, а от деякі мають такий специфічний дещо контекст. Нам ще не пішла "Арфа для павучка"(
Ще згадала - Всеволод Нестайко "В краіні сонячних зайчиків" і "В краіні місячних зайчиків", теж чудові, але так само для старшеньких)))
Дівчата, може хто знае, чи можна зараз десь знайти Алфавітні усмішки Ганни Чубач. В мене в дитинстві була така на окремих карточках, то деякі вціліли і мама зберегла) Малий іх обожнюе!) Вірші там хороші дуже. Але то в нас лиш десь 8 букв маемо, і ті нещасні вже такі "замордовані"...Чи видають іі ще?...
раз вже пішла мова про дитячі книжечки мам, то я дуже любила віршовані історії "Про Пончика, Батончика і білого слоника", "Про гарбузика-боягузика" Павла Глазового. і цього разу знайшли "Гарбузика" у бібліотеці. я так зраділа, як мала дитина)))звісно не така книжечка як в мене була, а перевидання, але так спогади дитинства нахлинули... в мене була така --- дописи об"єднано, 24 Січень 2016 --- а ще маю питання. шукаю для Катрусі книгу про Вінні Пуха. може щось порадите? в неті бачила від А-ба-ба... і ще, здається, Клубу сімейного дозвілля. може ще якісь є файні? цікава стаття в тему Вічний Вінні: історія одного ведмедика | Букмоль
Ще згадала... минулого року виписувала для похресниці-третьокласниці таку суперову газету, там і віршики, і розмальовки, і загадки, і цікавинки, і про тварин - усе-усе: їх сайт: Казковий Вечір, малятам, діткам, народна, народні, веселі, пояснення,малюнки, розмальовки, рисунки, разукрашки
Вона і зараз цікава, кольорова, інформативна, багато сторінок, правда, дорога трохи, але цілком вартує.
Подобається моїй дочці журнал "В гостях у казки". З тих дитячих журнальчиків, що продаються в кіосках на 4-5 р, він нам найбільше подобається. Кожен раз нова казочка, завдання до неї, гарні малюнки, завжди завдання з наклейками, якісь рецептики, є дуже гарні зразки виробів з пластиліну, але вони трохи складні, конкурси. В інших журналах половина завдань залишались незробленими, а тут всього якось вміру, нескладно. Купую не всі номери, беру в кіоску, переглядаю, чи цікава казка і вже собі вирішую.
Дівчата, хто мав - Кожен може стати принцесою Кузякін К. хочу купити малій 6 років, цікавлять ваші відгуки
Чи цікаві і зрозумілі будуть ці комікси 5-6ти річкам? Прочитали ми "Куди зникло море" Прохасько Мар'яни і Тараса. Це наша перша така трохи об"ємніша книга, яку розтягли на кілка вечорів перед сном. В ній 10 розділів, така собі детективна історія. Як почали читати, то думала, що не піде дочці, але пішло і було досить цікаво. Дочці 5р, меншим точно ще рано, а старшим якраз, бо було трохи слів нових невідомих (алібі, на приклад). Цікаво те, що в кінці книги є QR-код, за яким можна прослухати пісні, які виконувала одна з героїнь книжки на своєму концерті. Дитині таке дуже цікаво. І після прочитання цієї книги, дочка почала і собі грати у детектива, ми щось ховаємо, а вона малює карту, шукає Нам сподобалсь.
Думаю, що трохи зарано. Це не комікси. Це об'ємні книги по 400 сторінок (третя частина має більше 500 ст.) ілюстрацій мало і вони чорно-білі. Синові скоро 8 років, то йому дуже подобається. Видавництво рекомендує від 7 років. Але для самостійного читання школярам вони не підійдуть. Дрібний шрифт та великий обсяг просто втомить дитину. Для самостійного читання 7-8 років можу рекомендувати книги видавництва "Теза". Зараз малому дуже подобається читати Сашка Дерманського.
Точно зарано. То я про ці комікси собі подумала: Туве Янссон «Джунглі в долині Мумі-Тролів» (в-во "Основи")
Ми мали таку від Ранку і таку від Книжкової хати обидві нормальні. Першу було малому листати цікавіше, в другій віршики кращі, а ще по ній є мультик Я прийшла з "Мануелем і Діді" ВСЛ: файна Я трохи переживала що малюнки дрібні (бо книга А5 формату) і не дуже барвисті, але Владу сподоблася. Добре що історій більше 20-ти і вони досить короткі (на 5-7 сторінок), то можна вибирати - деякі малий просив по 2-3 рази читати, а деякі пропускали взагалі Історію про горщик меду читали вже разів 10
