не поширені, бо в нас люди не вміють домовлятися: це все з тої ж опери "моя хата скраю". Кожен хоче бути хитрішим, спритнішим за рахунок інших, урвати свій шмат будь-якою ціною - то прикривається "позитивним" терміном "уміти крутитись". Люди дбають передусім про себе і не мають почуття відповідальності за інших(це справді рідкісна риса): починаючи від того роботодавця, якому "аби бізнес йшов", а люди поки мовчать, то і добре, так і між працівниками: всі дружньо будуть "капати" новачку, наприклад, як тут тяжко, яка та нещасна копійка і тре то все кидати і ми заслуговуємо на більше, але 1)якщо новачок скаже "давайте ж тоді скажемо про це керівництву" кожен знайде відмазку: малі діти, "мене з 0 навчили, не пасує", скоро на пенсію/декрет і т.п., і 2)якщо людина таки прислухається і гримне дверима, всі накинуться на її ставку/роботу і далі будуть тихенько про своє бурмотіти...не вміють об'єднатись задля спільної мети, не вміють програти в малому, щоб отримати більше, кожен тримається за своє "мале". То біда, що такі люди в більшості: від найзвичайнісіньких рядових до державних керманичів... P.S.: не задумувались, що в часи розквіту Київської Русі очолювали державу "не наші"? Майдан, звичайно, давав надію, що з'явилась вже якась критична маса людей без тих "ментальних упереджень", але, дивлячись на нашу історію, часом така безвихідь проймає - невже отак людський фактор і буде відігравати свою фатальну роль у долі України? Ну, це риторичні роздуми...
Навіть не те що домовлятись, але і відстоювати свої права. Влітку стикнулась з одною серйозною проблемою, всі погоджувались що треба щось робити, але коли справа дійшла до вчинків, всі тихо повтікали, зі словами: "а воно тобі треба? а там моєму куму, трьохюрідної сестри свекруха передала що будуть проблеми, краще остав так як є, всеодно правди на світі нема!", і всі- починаючи від сусідів, закінчуючи ЛОДА пояснювали що я нічого не добюсь і тільки час потрачу і біди собі нароблю, що проти мене ще і кримінальну справу відкриють. Чесно, я пішла на принцип, я добюсь свого, чого б воно мені не коштувало...Підтримку я отримала лише від одної людини (мова іде не про друзів, а про людей які постраждали), всі інші просто ховались по своїх кутках! Всім було що втрачати - пенсіонерам, прибиральницям...Хоч в мене на кону стояло значно більше, ніж мізерна українська зарплата в деякі моменти, я навіть отримували погрози що і додому не дійду, якщо не припиню "займатись єрундою". Але чомусь після двох тижневого штурму вся крутизна пропала і почались змістовні переговори. А потім я знову стала погана, шановні постраждалі почали мене бакланити що треба було більше вимагати...Але то нічого що я одна смаркачка, бо саме так і було, в свої 24 скакала до поважних людей відстоювала свої права! --- дописи об"єднано, Feb 4, 2016 --- я ще не викладач, а мені за січень прийшло аж 2,3 грн (саме така сума, не тисяч!). Скажіть будь-ласка, як за такі гроші можна здійснювати хоч якусь наукову роботу?! публікація хорошої статті - 2300 євро (це не всі, от мене взяв за горло один австрійський професор що мої результати мають бути там опубліковані, очі на лаб від суми і що робити?). А участь у конференціях? Та мені стипендії на квитки не хватить, вже не говорю про їжу чи житло. п.с. те що було вище написано, не має відношення до наукової роботи, просто наболіло...
Справедливості заради мушу сказати що і багатьом роботодавцям зараз несолодко, особливо дрібним підприємцям і піднімати зарплати їм нема з чого.
Дівчат, ну то глобальна проблема, вона йде і знизу, від кожної окремої людини, про що ми вже сказали, але і зверху - бо це є управління, стратегія, ну і ті ж особистісні якості, які вже просто проявляються в величезних масштабах цілої країни. Воно все зав'язано, вийти з того зачарованого кола надзвичайно важко, тому то і так сумно.
На жаль зараз працює один принцип - чим більше заробити, не зважаючи ні на що. Ніхто не думає про наслідки...Максимальний прибуток треба мати зараз!А після нас, та хоч потоп! Чим вище при владі, тим більше треба вхопити, а звичайні люди і так виживають. в мене в задумі був проект про впровадження відновлювальних технологій на рівні мікрорайону, фінансування - ЄС, то владні структури що мені заявили: ти нам гроші принеси, а ми самі все купимо. Варіант, що я(це грубо кажучи) забезпечу обладнання, встановлення фінансування навіть не обговорювався. Так не можна і все! Треба ж половину вкрасти!+ як то так, можна не використовувати газ?!Від владної структури я вимагала одне - дозволу на таку діяльність, все інше було за мною!
Так, так, якраз коментар вище в продовження моєї думки. Взагалі, я слабо вірю, що процес реальних змін міг би бути одностороннім: типу, лише реформи, або лише мітинги і протести і все стане чудово. Насправді ми всі люди, і ті, хто з одної сторони влади, і ті хто з другої, тільки погляди на ситуацію різні, доки ми на певній стороні. А суть змін - в кардинальній зміні мислення. Це тривалий час треба, щоб це відбулось в масштабі народу. Головне, що шлях змін - це болісний шлях, а цього ще далеко не всі хочуть приймати. Отака круговерть виходить: люди не готові до різких змін, бо нема розуміння необхідності, чи нема довіри (і це виправдано), +звичка, що "держава/вони мають, повинні", а політики небезпідставно бояться електорат втратити (знову ж таки, тут №1 - владні амбіції, хто ж би то думав, що народ його "найняв" безпосередньо роботу виконувати), тому задурюють і загодовують подачками, і теж не застосовують "шокову терапію" (а є розумні люди, які знають що і як робити), отак то все і тягнеться...реально проблема в людському факторі, ми не можемо порозумітися, домовитись, довіритись і об'єднати зусилля. --- дописи об"єднано, Feb 4, 2016 --- Повторюсь, люди в принципі однакові, і звичайні, і при владі. Порядних мало, решта - намагаються вхопити чим побільше, просто можливості різні: хтось обважить на базарі, хтось зажме підвищення зарплпти, хтось відкат з продажу держпідприємства хапне, суть та сама, просто "місця" у людей різні...
Як на мене, вся проблема в тому, що більшість виховані совком, часом коли все було в дефіциті і за щось боротись інколи могло коштувати посадою чи навіть життям (зараз практично так само і є...). Перебудувати мислення дуже важко... Краще бути сірою масою і жити без проблем --- дописи об"єднано, Feb 4, 2016 --- В наших реаліях, про це можна дискотувати дуже довго. Знала правильних людей, які дійсно захотіли щось змінити і жити як в європі... На жаль гроші вирішують майже все, дехто просто спокійно пішов з владних структур і про це навіть не хоче згадувати, а дехто відійшов від своїх принципів.
Це якраз про нас, швейне підприємство. У нас на фірмі працює десь приблизно 300 людей, зробили страйк, бо мала зарплата, всі встали і пішли... на другий день шеф сказав що нічого міняти не буде ,допобачення... і всі чемно сіли працювати... от така реальність..якби всі пішли ,то всіх би звільнив, а на їх місце взяв когось іншого... Бізнес бізнесом , але шеф міг би проявити якусь людяність, розїжати на мерсах,джипах, і тойотох грошей хватає...про курорти,хати мовчу..., ні мені зовсім не заздрісно, я рада що він може собі таке дозволити...,але що до його працівників , то скупість страшна, на миколая нічого не дали, хоч на іншиї фірмах закупили міні подаруночки, на 8 березня ми завжди працюємо,хоч у нас майже жіночий колектив , і ані квіточки, ані словесного привітання. Плюс працюємо понад нормово, зарплата не вся офіційна, і вихідні дні бувають робочі, обід 30 хв, а деколи і толком поїсти не встигаємо ,бо ж роботи купа...Виходить ти маєш душу лишити на роботі(коли шили АТО, думали сконаєм, ми жили на роботі), а в замін ні нормального ставлення , ні оплати...А знаєте ,що найбільше бісило,це коли було замовлення ми його прошиваємо вже , а розцінок начальство говорити не хоче, кажуть шийте головне що робота є! А оплата в кінці , аж плакати хочеться... в нас якщо працювати понад нормово, то 2.500 можна витягнути...і то наробитися треба...не знаю як у вчителів... Напевно як вийду з декрету буду шукати щось інше.., бо з теперішнім зростанням цін ,що таке 2.500 грн, нічого не купити...сміх ,а не гроші..
У молодих викладачів десь так і є, а часто і менше. От старші колеги радять "йдіть молодьож в декрет, бо тут таке робиться". Зараз багато в декреті сидять, але ж потім з декрету треба кудись вийти, і не факт що нормальне місце залишиться, всюди тільки дивляться як десь зачіпитись (хоч офіційно після декрету мають брати назад на ту ж посаду, якщо не помиляюсь). Можна надцятись що за рік-два декрету щось там зміниться, але щось не віриться. Хіба планувати чимось іншим займатись (але з викладацької роботи йти теж жінці не дуже, є вільний час і канікули великі, але інші фактори і головне оплата то явно мізерна. Не знаю чи взагалі реально прожити з дітьми на зарплату викладача.
молодому викладачеві ще і повну ставку треба "вигризти", в нас на кафедрі (ЛНУ ім. Франка) були багато по півставки і пару аспірантів по чверть. ЧВЕРТЬ, дорослі люди.
Чесно, треба себе поважати. От чесно. Не була б на такійроботі і дня, ще й висказщалась шефу, і пожалілась у відповідні інстанції. Робота, я розумію, це важливо, але ставитись до себе, як до бидла, не дозволю. А робота знайдеться. Я знаходила, до речі, коли йшла з попередньої, а коли працювала і шукала - то голяк. Sent from my SM-T230NU using Tapatalk
Ось такий цікавий комікс, що коротко і ясно показує "чому комусь - усе, а іншим нічого", часто (не завжди) так воно і є Этот короткий комикс объясняет, почему одним - все, а другим - ничего!
Зазвичай так і є...але все ж таки все залежить від самої людини. Дуже багато людей з бідної сімї вибились з ніщити.
ну якщо в голові пусто, то блюдечко не поможе) а дійсно талановитим людям бідність не перешкода я взагалі не розумію того коміксу, але бачу відображення життєвої позиції "щось не так - хтось мені винен" звичайно, можливості різні, різні умови старту, але одинакових всерівно важко добитися хтось здоровий, а інший хворобливий, вже різні можливості, і кого тут шукати винного?
я основний посил побачила в протилежному: ті, хто має успіх, часто забувають, що завдячують цьому не виключно своїм винятковим розумовим здібностям, а дуже хочеться подавати ситуацію саме так.
те, що хотіла написати вкінці, напишу вже, варіантів мільйон, а не тільки 2, як в цьом коміксі, і не 4 і не 8 тому в мене є єдине пояснення, на все Божа Воля, і як на мене є навіть якийсь елемент гордині в тому, що людина вважає себе абсолютним контролером життя, хоча все скидати на обставини чи когось іншого теж неварто є ситуації, коли і розум і блюдечко присутні, і шо тільки не хочеш, а долають пагубні звички, як от наркотики, і також люди з серйозними і важкими труднощами, і водночас колосальними досягненнями можна годинами перечисляти всі варіанти звичайно старання ,працю, вроджені дані ніхто не відміняв, і теж знаю багатьох людей, які на готовому багато чого досягнули, з нуля результати (напевно) були б геть не ті, але збоку ітак не видно наскільки тернистим шляхом йде людина, не дано --- дописи об"єднано, Mar 4, 2016 --- та багато що подається людьми викривлено, але то вже йде від бажання самоутвердитися, приглушити комплекси мені особисто великої різниці нема хтось всі заслуги приписує своєму розуму, інший працьовитості, удачі чи допомозі інших чи так є насправді чи люди лиш тішать себе ілюзіями, хіба це має значення?)
100%, яка різниця якими методами хтось добився успіху? Продовж життя ми змагаємось тільки з собою, тому головне щоб ми були кращими кожного дня від себе вчорашніх, а не від когось там...
Менталітет? Бездумність? Дитячі травми? Я часто задумуюсь чому у нас такі власники. Знаєте як кажуть- є бізнесмени, а є робоча сила. А у нас таке враження- рабство в головах ніяк непереведеться..
Думаю що так, бо колись він теж немав нічого,була маленька канторка,але батько його розкрутив, а йому вже дісталось напів готове царство)),знаєте як кажуть "з грязі в князі"...от так і в нас. Піднялась самооцінка і почав зашкалювати егоїзм ,а ще завжди хочеться мати більше..., а де взяти ,як не здерти в підлеглих...,бо ж у нас так принято..
