Стимули до схуднення

Спочатку мріяла про ідеальну фігуру до 30 років. Але так як 30 було через два місяці після народження донечки, то про ідеали було говорити рано... Зараз маю новий стимул, у 2016 р. - 10років по закінченні інституту, і хоча вага майже така ж, як і тоді, але вигляд вже не той. Треба щось робити.

Надіслано від мого Lenovo S650, використовуючи Tapatalk

 

Дякую! Якраз рішучості мені часто бракує.
Але перший крок зроблено: вчора була кількагодинна прогулянка (бігати мені ще важко), роздрукована методичка з різними вправами
Також п"ю зранку кефір з насінням льону за пів години до сніданку (можна замість вечері)- буквально до тижня часу лице стає свіжішим, чистішим, нема втомленого вигляду

 

Ось для мене гарним стимулом, є те що, коли я зустрічаю давніх знайомих (з якими давно дійсно не бачилася), і бачу їх здивовані погляди - то розумію що воно того варто. Та і самій дуже подобається відображення в зеркалі, коли нічого ніде не висить лишнього.

 

Для мене стимулом для схуднення став ось цей кліп - як побачила його кілька тижнів, так не маю спокою - такий животик - моя мрія

 

схуднути хочу, а стимулів щось нема((
вчора в 23й втоптала здобну булкуі то все в мене заїдання стресів, бо малА дуже важко вкладається спати, я дуже втомлююся і їм-їм-їм...
посваріть, розрадьте, мотивуйте мене хто-небудь, плііііз

 

А я нещодавно відкрила для себе дещо цікаве. Шукала про стимули і мотивацію, а дійшла до висновку - що дисципліна важніша. Є дисципліна - є результат.

 

Khrystik, сварити Вас не потрібно - це додаткове джерело стресу. В якійсь з темок дівчатка вже писали про це. І просвітили, що відівчитися заїдати стрес без допомогти фахівця важко.
Складаю Вам компанію, бо теж і стрес заїдаю, і стимули шукаю. Для себе зробила висновок, що поки існує джерело стресу (складна життєва ситуація, невирішена проблема, втома, хвороба), то стимули знайти не можу ніяк і стрес заїдаю (і байдуже чим, можу і шоколадом, і "корисними" яблуками). А от коли все налагоджується, то і стимул повертається.
Так я ви годуюча мама і друга крихітка ще дуже маленька, то розслабтеся і видихніть. Знаю. що то не є викоріненням проблеми, але для початку покладіть в зону досяжності корисні продукти. Булочки і солодощі хоча б в вечірній час ховайте від себе. А коли виникне бажання щось пожувати навіть в 23:00, то нехай це буде дієтичний хлібець, грецький горішок чи яблуко (якщо, звичайно, яблука можна). А ще згадайте, що скоро весна і період прогулянок з малечею, а з двома донечками схуднете однозначно.
Для мене вперше таким серйозним і вагомим стимулом була така собі критична позначка на вазі. Тобто стабільна зайва вага була майже завжди, але от коли я вперше побачила таку страшну-престрашну цифру

80 кг.

., то це стало переломним моментом. Ще одяг зимовий тоді по-зрадницьки тріщав, і чорна кофтинка-джинси стали майже єдиним одягом. І за 1,5-2 роки важкої роботи над собою таки схудла на 20 кг.

Почувалася тоді чудово, але жартувала, що стрес знімати вже нема чим: шоколаду не їм, не курю, не п'ю.

Та варто було серйозно травмувати руку і за рік операцій-лікування-реабілітації набрала 5-7 кг.

От люди ноги ламають і вагу не набирають, а тут рука... І спосіб життя змінився, і стрес заїдала, і мотивації не було, бо вся увага на травмовану руку.

А зараз потрохи мотивація повертається. Для початку хочу знову поміщатися в свій улюблений одяг і маленьке чорне плаття. Бо тільки після схуднення з'явилося в мене це улюблене плаття, а тепер стало в прямому сенсі маленьким. І в пошуках роботи, а працедавцям часто потрібна приємна презентабельна зовнішність. Та й зрозуміла, що зайві кг. для мене ніби своєрідний захисний бар'єр, а то вже психологічна проблема...

 

Але ж стрес може бути і кожен день: запізнення на роботу, велика черга, хамовиті перехожі і т.д., тобто повністю відгородитись від нього не можливо. Як на мене, в цьому випадку допоможе усвідомлення. Усвідомити, що я НЕ ХОЧУ їсти, а хочу приємних емоцій і замінити перекус чимось іншим, не менш приємним

 

Однозначно. Але в дріб'язкових щоденних стресах мені ще вдається себе стримати, опанувати, переключити увагу. Все ж 2 роки якось тримала себе в руках. А от коли стресова ситуація серйозна, тривала і затяжна, то взяти себе в руки справді важко. Ніби і розумію проблему заїдання, і знаю, що не потрібно, але контролювати її не можу...

 

@Alstroemeria, знайдіть для себе альтернативу, запам'ятайте її, нехай вона буде у Вас завжди під руками, те, що викликатиме приємні емоції

 

Або я зробила із їжі культ, тобто, відібрані продукти (нє, не мус дорогі), гарна подача страви, їсти помало і в задоволення, або я щось не розумію - як можна при стресі щось жувати? Та ж кусок в горло не лізе))
Якщо щось сталось - завжди мию підлогу, я і так щодня мию, але це пуцування до глянцу, поки не попустить. Мию унітаз, правда, з класики анекдотів, не зубною щіткою того, хто образив))
Результат-видихнув, озирнувся-чисто, калорії зігнано,пар випустив)
Стимул для схуднення-я себе просто люблю і люблю, коли дзеркало "любить" мене.)
Робіть з їжі ритуал-гарний посуд, спокій в душІ, хороша людина поряд, ніяких перекусів "на ходу". Псіхуєш-стакан води тобі в поміч. Можна і не внутрішньо(жарт)

 

А це реально було би помічне Не помагає стакан, береш відро

 

я в основному...читач, рідко появляюсь на форумі. Зараз не втрималась, і почала писати!!! В свої 35 (я не стидаюсь свого віку) я важу 62 кг, зріст 160 см. Але був час...до 2015 рік, коли я важила 96 кг, точніше, в січні (23.01.15) 2015 моя вага складала 96 кг. Я щаслива мама та дружина, якій завжди кажуть, що люблять мене такою!!! УРА!! Питання не в тому, чи люблять мене? В мене виникло питання, чи люблю я себе такою? НІ! Тепер трошки про стимул: я прийшла в магазин, з своїм свекром, і продавець, попросив мене...його дружину (хоча він мені не чоловік) обрати товар. Я чуть не впала!! Як чоловік...йому 50 з гаком років....ні ні...я не дружина. Дівчата, то була остання крапля!!! Я зрозуміла як виглядаю!!! Зараз показуючи свої фото, незнайомим людям, прошу сказати, скільки років на фото людині...і ніхто, жодна людина не сказала...25!!! 47-50, то був шок!!!! Коли люди взнають, що це я, щелепа відпадає, а коли взнають, що мені лише 35...тиха істерика, бо більшість рахцє, що мені 25-27 років!!
Чи потрібно гроші, для зхуднення? Потрібно...лише 50-60 грн, для придбання скакалки, самої елементарної, яку можна придбати в спорт товарах!! Всім бажаючим, фото можу вислати лише в пп

 

і в мене так, але малюк ще й спить зле. Нараз вихід - я його присипати вже йду в піжамі і з почищеними зубами, готова зразу спати і деколи засинаю з малим. То після того на кухню не йду.
Я проблему заїдання розумію, але контролювати ще не можу. В мене 2 роки недосипань і нервів. Але стараюся.
Мій стимул - я до другої вагітності.

 

Цією фразою Ви спонукали мене до роздумів. Здається суть проблеми (принаймі моєї) саме в любові (точніше НЕлюбові) до себе і свого тіла.

От власне потрібна ота остання крапля, як свій стимул для схуднення. Бо поки думаєш, що не все так страшно і проблематично, то жодний стимул не допоможе.

А так і схуднути, і загартуватися можна

 

Ох, як я впізнаю себе))))Я могла не те що булку, а цілу плетенку з маслом втоптати, бо мала засинає десь в першій ночі. І після цілого дня на ногах, то для мене найважчий період.
Ну я просто почала брати себе в руки. День за днем, поступово. Ну бо скільки можна? Під час вагітності розслабилась, після пологів -розслабилась. Та пора вже братись за голову.Головне-не приносити спокусу до хати. В мене вдома лише чорний шоколад і якесь сухе печиво типу марії або вівсяного. Хочеться шось закинути до рота-йду пити воду з лимоном. Не помагає-тоді горішки або дієтичні хлібці. Банани, яблука, родзинки-що небудь, аби не булка)))
Треба просто перестати себе жаліти: я вагітна-мені можна, я годуюча-мені можна, в мене стрес-мені можна. Так може тривати вічно, і незчуєшся старою і грубою.
Дуже надихає, до речі, спілкування із людьми що правильно харчуються, займаються спортом. Спробуйте попідписуватись на інстаграмі на всяких адептів ПХ і ЗСЖ, з гарними фігурами і (увага) дітьми. Таких ціла купа і вони надихають стати одною з них))))

 

Животик животиком,а от попа прикольна там)))

 

можу хіба позахоплюватись - бо обмежувати себе в їжі перші місяці, а то й роки ГВ, то вищий пілотаж
в мене такиииий жор був як мінімум до пів року, а трошки менший жор до року, що про ніякі обмеження не могло бути навіть мови.
Ото приємне життя було, бо я справжній їжонаркоман

 

все просто - вдягніть купальник чи білизну і до великого дзеркала. Ще краще - пофотографуватися. Зразу видно мотивацію

 

Коли лапаєш краєм ока погляд чоловіка на твій живіт, а в тім погляді страх. Коли з одягу в шафі на тебе добрий лиш "вагітний". Навіть той новий, який купляла навмисне для ГВ і на розмір більший, ніж звиклий. Коли пуховик, в якому планувала ходити після пологів, тупо не защипається. Коли відображення в дзеркалі показує 35-річну кобіту, з фігурою більше схожою на мамину, ніж на колишню - дівчачу. То мотивація з'являється якось бігом.