Спочатку мріяла про ідеальну фігуру до 30 років. Але так як 30 було через два місяці після народження донечки, то про ідеали було говорити рано... Зараз маю новий стимул, у 2016 р. - 10років по закінченні інституту, і хоча вага майже така ж, як і тоді, але вигляд вже не той. Треба щось робити. Надіслано від мого Lenovo S650, використовуючи Tapatalk
Дякую! Якраз рішучості мені часто бракує. Але перший крок зроблено: вчора була кількагодинна прогулянка (бігати мені ще важко), роздрукована методичка з різними вправами Також п"ю зранку кефір з насінням льону за пів години до сніданку (можна замість вечері)- буквально до тижня часу лице стає свіжішим, чистішим, нема втомленого вигляду
Ось для мене гарним стимулом, є те що, коли я зустрічаю давніх знайомих (з якими давно дійсно не бачилася), і бачу їх здивовані погляди - то розумію що воно того варто. Та і самій дуже подобається відображення в зеркалі, коли нічого ніде не висить лишнього.
Для мене стимулом для схуднення став ось цей кліп - як побачила його кілька тижнів, так не маю спокою - такий животик - моя мрія
схуднути хочу, а стимулів щось нема(( вчора в 23й втоптала здобну булкуі то все в мене заїдання стресів, бо малА дуже важко вкладається спати, я дуже втомлююся і їм-їм-їм... посваріть, розрадьте, мотивуйте мене хто-небудь, плііііз
А я нещодавно відкрила для себе дещо цікаве. Шукала про стимули і мотивацію, а дійшла до висновку - що дисципліна важніша. Є дисципліна - є результат.
Khrystik, сварити Вас не потрібно - це додаткове джерело стресу. В якійсь з темок дівчатка вже писали про це. І просвітили, що відівчитися заїдати стрес без допомогти фахівця важко. Складаю Вам компанію, бо теж і стрес заїдаю, і стимули шукаю. Для себе зробила висновок, що поки існує джерело стресу (складна життєва ситуація, невирішена проблема, втома, хвороба), то стимули знайти не можу ніяк і стрес заїдаю (і байдуже чим, можу і шоколадом, і "корисними" яблуками). А от коли все налагоджується, то і стимул повертається. Так я ви годуюча мама і друга крихітка ще дуже маленька, то розслабтеся і видихніть. Знаю. що то не є викоріненням проблеми, але для початку покладіть в зону досяжності корисні продукти. Булочки і солодощі хоча б в вечірній час ховайте від себе. А коли виникне бажання щось пожувати навіть в 23:00, то нехай це буде дієтичний хлібець, грецький горішок чи яблуко (якщо, звичайно, яблука можна). А ще згадайте, що скоро весна і період прогулянок з малечею, а з двома донечками схуднете однозначно. Для мене вперше таким серйозним і вагомим стимулом була така собі критична позначка на вазі. Тобто стабільна зайва вага була майже завжди, але от коли я вперше побачила таку страшну-престрашну цифру 80 кг.., то це стало переломним моментом. Ще одяг зимовий тоді по-зрадницьки тріщав, і чорна кофтинка-джинси стали майже єдиним одягом. І за 1,5-2 роки важкої роботи над собою таки схудла на 20 кг. Почувалася тоді чудово, але жартувала, що стрес знімати вже нема чим: шоколаду не їм, не курю, не п'ю. Та варто було серйозно травмувати руку і за рік операцій-лікування-реабілітації набрала 5-7 кг. От люди ноги ламають і вагу не набирають, а тут рука... І спосіб життя змінився, і стрес заїдала, і мотивації не було, бо вся увага на травмовану руку. А зараз потрохи мотивація повертається. Для початку хочу знову поміщатися в свій улюблений одяг і маленьке чорне плаття. Бо тільки після схуднення з'явилося в мене це улюблене плаття, а тепер стало в прямому сенсі маленьким. І в пошуках роботи, а працедавцям часто потрібна приємна презентабельна зовнішність. Та й зрозуміла, що зайві кг. для мене ніби своєрідний захисний бар'єр, а то вже психологічна проблема...
Але ж стрес може бути і кожен день: запізнення на роботу, велика черга, хамовиті перехожі і т.д., тобто повністю відгородитись від нього не можливо. Як на мене, в цьому випадку допоможе усвідомлення. Усвідомити, що я НЕ ХОЧУ їсти, а хочу приємних емоцій і замінити перекус чимось іншим, не менш приємним
Однозначно. Але в дріб'язкових щоденних стресах мені ще вдається себе стримати, опанувати, переключити увагу. Все ж 2 роки якось тримала себе в руках. А от коли стресова ситуація серйозна, тривала і затяжна, то взяти себе в руки справді важко. Ніби і розумію проблему заїдання, і знаю, що не потрібно, але контролювати її не можу...
@Alstroemeria, знайдіть для себе альтернативу, запам'ятайте її, нехай вона буде у Вас завжди під руками, те, що викликатиме приємні емоції
Або я зробила із їжі культ, тобто, відібрані продукти (нє, не мус дорогі), гарна подача страви, їсти помало і в задоволення, або я щось не розумію - як можна при стресі щось жувати? Та ж кусок в горло не лізе)) Якщо щось сталось - завжди мию підлогу, я і так щодня мию, але це пуцування до глянцу, поки не попустить. Мию унітаз, правда, з класики анекдотів, не зубною щіткою того, хто образив)) Результат-видихнув, озирнувся-чисто, калорії зігнано,пар випустив) Стимул для схуднення-я себе просто люблю і люблю, коли дзеркало "любить" мене.) Робіть з їжі ритуал-гарний посуд, спокій в душІ, хороша людина поряд, ніяких перекусів "на ходу". Псіхуєш-стакан води тобі в поміч. Можна і не внутрішньо(жарт)
я в основному...читач, рідко появляюсь на форумі. Зараз не втрималась, і почала писати!!! В свої 35 (я не стидаюсь свого віку) я важу 62 кг, зріст 160 см. Але був час...до 2015 рік, коли я важила 96 кг, точніше, в січні (23.01.15) 2015 моя вага складала 96 кг. Я щаслива мама та дружина, якій завжди кажуть, що люблять мене такою!!! УРА!! Питання не в тому, чи люблять мене? В мене виникло питання, чи люблю я себе такою? НІ! Тепер трошки про стимул: я прийшла в магазин, з своїм свекром, і продавець, попросив мене...його дружину (хоча він мені не чоловік) обрати товар. Я чуть не впала!! Як чоловік...йому 50 з гаком років....ні ні...я не дружина. Дівчата, то була остання крапля!!! Я зрозуміла як виглядаю!!! Зараз показуючи свої фото, незнайомим людям, прошу сказати, скільки років на фото людині...і ніхто, жодна людина не сказала...25!!! 47-50, то був шок!!!! Коли люди взнають, що це я, щелепа відпадає, а коли взнають, що мені лише 35...тиха істерика, бо більшість рахцє, що мені 25-27 років!! Чи потрібно гроші, для зхуднення? Потрібно...лише 50-60 грн, для придбання скакалки, самої елементарної, яку можна придбати в спорт товарах!! Всім бажаючим, фото можу вислати лише в пп
і в мене так, але малюк ще й спить зле. Нараз вихід - я його присипати вже йду в піжамі і з почищеними зубами, готова зразу спати і деколи засинаю з малим. То після того на кухню не йду. Я проблему заїдання розумію, але контролювати ще не можу. В мене 2 роки недосипань і нервів. Але стараюся. Мій стимул - я до другої вагітності.
Цією фразою Ви спонукали мене до роздумів. Здається суть проблеми (принаймі моєї) саме в любові (точніше НЕлюбові) до себе і свого тіла. От власне потрібна ота остання крапля, як свій стимул для схуднення. Бо поки думаєш, що не все так страшно і проблематично, то жодний стимул не допоможе. А так і схуднути, і загартуватися можна
Ох, як я впізнаю себе))))Я могла не те що булку, а цілу плетенку з маслом втоптати, бо мала засинає десь в першій ночі. І після цілого дня на ногах, то для мене найважчий період. Ну я просто почала брати себе в руки. День за днем, поступово. Ну бо скільки можна? Під час вагітності розслабилась, після пологів -розслабилась. Та пора вже братись за голову.Головне-не приносити спокусу до хати. В мене вдома лише чорний шоколад і якесь сухе печиво типу марії або вівсяного. Хочеться шось закинути до рота-йду пити воду з лимоном. Не помагає-тоді горішки або дієтичні хлібці. Банани, яблука, родзинки-що небудь, аби не булка))) Треба просто перестати себе жаліти: я вагітна-мені можна, я годуюча-мені можна, в мене стрес-мені можна. Так може тривати вічно, і незчуєшся старою і грубою. Дуже надихає, до речі, спілкування із людьми що правильно харчуються, займаються спортом. Спробуйте попідписуватись на інстаграмі на всяких адептів ПХ і ЗСЖ, з гарними фігурами і (увага) дітьми. Таких ціла купа і вони надихають стати одною з них))))
можу хіба позахоплюватись - бо обмежувати себе в їжі перші місяці, а то й роки ГВ, то вищий пілотаж в мене такиииий жор був як мінімум до пів року, а трошки менший жор до року, що про ніякі обмеження не могло бути навіть мови. Ото приємне життя було, бо я справжній їжонаркоман
все просто - вдягніть купальник чи білизну і до великого дзеркала. Ще краще - пофотографуватися. Зразу видно мотивацію
Коли лапаєш краєм ока погляд чоловіка на твій живіт, а в тім погляді страх. Коли з одягу в шафі на тебе добрий лиш "вагітний". Навіть той новий, який купляла навмисне для ГВ і на розмір більший, ніж звиклий. Коли пуховик, в якому планувала ходити після пологів, тупо не защипається. Коли відображення в дзеркалі показує 35-річну кобіту, з фігурою більше схожою на мамину, ніж на колишню - дівчачу. То мотивація з'являється якось бігом.
