Мала нині купу рахування і писанини(річна звітність), а малюк кожних 2хв. -мама, дивись машинка на парковку, дивись- машинка з парковки, боком, задом, аварія.... -Владюсь, я працюю. Мені думати тре, йди побався в кімнату. Через 5хв все спочатку.. -Владко, в мене вже голова квадратна! -мама, ти що? !! Тепер ти шапку одягнути не зможеш! Я буду тихо-тихо, тільки зроби голову знову круглу назад.
Зламався позавчора в нас телевізор, раптово виключився і все...(( Я сиджу кажу - "Ну все, БОБІК ЗДОК" Мала моя - "Який бобік?" Ну, я їй пояснила що то так кажуть.... Зранку встає в садок: -Мама. а якщо і в комп"ютері ДОДІК здохне, що будемо робити?))))
Передала свекруха качку з села, чоловік "розчленовує" її на кухні, Влад спостерігає. А тоді каже : - Оце такий пісюнчик в качки. Муж питає: - Де? Малий покзує на качачу шию і повторює: - Оце такий пісюнчик. Як у тата і у Влада Муж "в шоці", каже: - Влад, то шия в качки, там раніше ще голова була, але вже немає. - Нє, то пісюнчик! Влад дивиться, дивиться далі і каже: - А це що таке їсти? Це що таке їдять?
Мій бешкетник ще перлами такими нас не забавляе, але племінники - дуже! От випадок, коли "ланцюжок" дитячоі логіки запам'ятався мені, мабуть, на все життя, отже: Прийшли ми до племінника на ДН (малому тоді або 3 або 4 виповнилося). Вручили подарунки і шоколадку. Взяв він ту плитку і пробуе розгорнути, мучиться-мучиться і щось ну ніяк! Підбігае і каже: "Ната, ріднесенька з днем народження тебе (!!!), розгорни мені шоколадку, бо в мене ручки ще маленькі, а ти в цих білих штанах така молода, що я тебе аж не впізнав!)))) І це на "одном диханіі") А мені тоді 16 було, ото компліман отримала)))
А наша Марія вміє вліпити "компімента" відразу кільком: Я: Маруся, смачний борщик? Марія: ні. мама, ти такий недобрий борщик зварила як бабуся у Львові
В мене малий теж такий хитрий і торгується увесь час як на Привозі. Коли щось просить, то ніколи не повторює однаково "дай, дай, дай", а видає цілу тираду: - Мама а давай один раз дивитися мультики. Один разочок. А давай? Включи мені, включи. Пожалуста нахапався російських слів з "фіксиків" включи. Мультик про грузовичок. Мааама, люблю, люблю. Чесно-пречесно один разочок. Я кажу: - ти вже щойно дивися один разочок. Влад тоді спокійно заявляє: - А давай тоді нуль разочок дивитися. Включи мені Добре що поки не вміє "мінус один, мінус два..." рахувати, чи як ми в дитинстві "один з половиною, один з волосиною"
Четырёхмесячный младший безуспешно пытается ползти по кровати. Рядом плюхается на живот трёхлетний старший: — Смотри, червяк, как ползают настоящие удавы!
Вечеряємо. Доня мене хвалить: - Ти, мамо, справжня господиня, таке все смачненьке готуєш. А тато, - задумалася,..- тато нароботчик, бо він цілий день на роботі)
Підстригла синочка, кажу йому: "Ну, ти тепер красунчик, хоч куди!" А Володя мені каже :"Ні, мам, я ще малий, от підросту і можу йти хоч куди, а поки що тільки з тобою!"
А в нас нова одиниця вимірювання! Старший вчить англійську , менший заглядає через плече і питає:- - То в тебе кілограми на годину бананів?
У нас із старшим братом три роки різниці. Коли мама його відводила-забирала зі школи, то я завжди хвостиком) а як перейшов у другий клас, то я кілька днів після 1 вересня допитувала маму, у який клас він ходить. Мама собі думала, що я ніяк не можу запам'ятати. І якогось дня ми його "проводжаємо" до класу, а я знову запитую те ж саме.. мама мені: - та до другого класу він ходить, ... А я: - Ну як до другого, якщо ми його приводимо постійно до того самого)
Беседа дочери с папой. - Варя, отдай планшет. - Неть , это моё! - Это не твоё. Это мамин планшет. … - ( гордо) Это моя мама! Логика, однако...
Кажу чоловікові: "Щось наша доцька худне, чи що, дупця колись така кругленька була, а зараз..." Підбігає синок: "А зараз що? Мам, що зараз в неї дупця квадратною зробилася???"
Забираю донечку з садка, сьогодні була інша вихователька, з таким пишним волоссям. Доня розказує " А та Магда таке розтріпане чучело"
а в нас настав період носіння зайців в слінгу приносить до мене К улюбленого зайця і просить:"мама, прив*яжи в слін". пристосували до того діла мій літній шарфносить і примовляє "колишу-колишу, люлі-люлі". а ще днями заєць став грудною дитиною. К прикладала його до грудей і всім розказувала, що "він мою цицю з*їв"
Нагадали і мою малу. Як завагітніла, розказала доці що буде ляля, буде плакати і цицю їсти)) Тепер моя доця (НЕ цицяна дитина) кожного дня, прикладає свою Катьку (зайчик ) і інші іграшки до своєї циці примовляючи, "Мммм нямні". Колише іграшки на руках "Люлі люліі", розмовляє з моїм животиком)) Ми вже в повній готовності зустрічати братика!
ми раз в тиждень дозволяємо синулі з' їсти лизачка на палочці. Оце сьогодні ввечері просить його. Я пояснюю, що вже пізно, ми вже почистили зубки і взагалі його перед сном не можна їсти. На що мені відповідають "Мама. я його не буду їсти. я його буду лизькати"))))
Влад виробив свій алгоритм миріння, підняття настрою і взагалі вирішення всіх емоційних і незрозумілих ситуацій. Якщо хтось злиться чи кричить, то завжди підходить і каже: - Пошкодував (гладить), поцьомав (цьомає) (іноді потім ще обнімає і каже "полюбив" ) - а після того стоїть, заглядає в очі і чекає, типу "ну всьо, я своє діло зробив, тепер ви усміхайтеся і мене любіть". Якщо не спрацювало - повторює ще раз. При чому алгоритм має бути виконаний до кінця, коли я злюся і кажу: - Влад, я не хочу щоб ти мене цьомав - я злюся бо просила тебе не брати нічого зі столу, - то буде бігати за мною по хаті і кричати: - Дааай менііі цьоооом! - і не заспокоїться поки не доб"ється свого А ще недавно мене заспокоював: - Мама, не плач, ти хороший хлопчик!
Ми вчора з чоловіком згадували, як нас у дитинстві лікували від застуд. І я наочно продемонструвала Яні, як я дихала над баняком з гарячою картоплею - "округлила" ноги, ніби між ними баняк стоїть, накрилася зверху ковдрою, тільки щілинку маленьку залишила. Яна: а за що тебе так накрили?.. Я: то мене так лікували. Яна: а я думала, що то таке покарання... Бідна дитина... а коли я їй розказую про банки, гірчичники, парення ніг, картопляний "млинець" на груди і теплі курячі яйця на ніс, вона взагалі фігіє... питає, як ми то пережили...)))
Ідемо з малим по пішохідному мосту, який школярі розмалювали у жовто-блакитні кольори і прикрасили десятком зображень герба. (Влад взагалі той міст дуже любить, бо він фанат тризуба - ще з 1,5 роки показував його скрізь - на грошах, номерах машин, табличках і казав "Геб!" ) - Мама, дивися як багааато гербів намальовано. Бачиш, то великий герб, а то маленькі гербенятка. - Хто? - Гербенятка оце маленькі, а великий - це герб.
