Класична інфантильність. Ні, всі ми хочемо "нове платтячко і на ручки", і "емоції стримувати шкідливо", але хоч дітей би поберегла від цих картин відчаю. Деколи в мене таке враження, що теорії з "глянцю" і статуси з ВК аж занадто впливають на мозок. Єдиний варіант - чоловікові взяти все в свої руки і розставити крапки. А їй - на курорт, чи що.. або зайняти себе так, щоб часу на сльози зовсім не залишилося. Правда, якщо самоїдство приносить задоволення, то ці варіанти не спрацюють. Дітей шкода.
Чоловік нічого не візьме в свої руки, його все влаштовує, зраджує, гнобить і його всеодно кохають до нестями, красота!!!!!!! Ну, я не згідна, що краще терпіти такий шлюб, де обоє чужих і втіхаря зраджує чоловік просо ти про то не знаєш, та кому таке треба, то таке щастя???Можливо вартує постаратися заради щастя і попрацювати над собою????? А може вартує таки помучитися зараз, винести які уроки і побудувати здорову сім'ю?????То має захотіти та дівчина, а Ви не зобов'язані її рятувати, особливо коли бачите, що її бажання нуль, там Его превище всього, хоре Его....А Ви маєте час вранці зібрати своїх дітей до школи і чоловіка зібрати , коли зранечку вже дзвонять????
Але бачите, як то буває. Коли людина нічого не робить, не вдосконалює, то воно собі тихенько животіє. І тільки ти починаєш працювати над собою, все зразу приходить в рух, усі проблеми зразу ж вилазять і голосно про себе заявляють. Тому люди інколи бояться вдосконалювати себе, стосунки, бо хто зна, що там нас чекає попереду. Та потрібно знайти в собі сили пережити аргамедон, і потім життя стає на зовсім інший, вищий якісний рівень. Дуже показова історія.
100%. Але якщо він чоловік, а не аморфна "піражуля", то хай спроможеться на хоча б один чоловічий вчинок. Ну, якщо не знати, що в океані акули, то лазурна водичка виглядає просто бомбезно і цілком влаштовує.. навіть якщо ви в принципі надаєте перевагу горам. Може, не зовсім вдалий приклад, але в кожного може бути своя мотивація. І кожен має право називати "щастям" те, що вважає таким (зрештою, воно в кожного інше). Наразі щось не те виходить. І схоже, що в даному випадку любов "вмерла - значить вмерла". Однозначно варто. Тільки бажано мучитися поменше і пошвидше і так, щоб не мучити хоча б дітей. І роль чоловіка в тому теж має бути не остання. Не знаю, я б на місці Родіоночки теж не збивала би ті дзвінки, бо як людина є неврівноважена і ще чого доброго щось собі зробить? А потім совість буде мучити, що ти її ігнорувала.. мене б мучила, принаймні. Однозначно. 100%. Тільки бажано це робити усвідомлено, не зациклюватися суто на своєму нещасномуя (діти, все-таки) і розуміти, заради чого.
Я не кажу збивати, але погодьтеся, так вже без малого місяць не дай Боже пропустиш той дзвінок, і там поріжуть собі вени, і ти ще будеш в чомусь винна то таки напрягає????Всіх самогубців, коли їх врятували госпіталізують в психлікарню, або як мінімум консультує психіатр, коли вона потенційна небезпека для себе, то може її ізолювати...? Можна сказати не ображайся, я маю зібрати дітей, перетелефоную пізніше, поговориии трохи, ой дитину треба нагодувати передзвоню і скорочувати час, чесно форумчанка пепебуває волею неволею в атмосфері негативу, і то надовго!!!! --- дописи об"єднано, Jan 28, 2016 --- Там такий чоловік, судячи з опису ніякого Чоловічого вчинку не зробить...Як кажуть, "спасения потопающого дело рук самого потопающого".
Скажу так, що з часом переосмислюєш свої вчинки, відразу ніхто не жалкує, але через декілька років з"являється вже не стільки жаль, скільки зовсім інше розуміння ситуаціїї, своїх образ.
В мене повно образ на чоловіка ,і все заключається в банально простій речі його відношенні. Він не пив, не зраджував, не грав азартні ігри ,помагав часом по господарству при бажанні. Але не змогла я терпіти відношення його до мене, ігнор, байдужість, часом якісь садистичні речі, я почала хворіти одна болячка за другою.Читала хто такі мезогіни, щось схоже і проявлялося і в мого. Я вирішила що дітям і мені буде спокійніше.
але це стаття про російську статистику розлучень, в нас може бути трохи інша Уже после 35 лет главной причиной женского одиночества является явная нехватка мужчин из-за повышенной смертности. - це і смішно одночасно і якось страшно це що на їхню думку чоловіки живуть до 35 років, а потім більшість вмирає? а потім і в жінок життя вже після 35 - це вже кінець? я чомусь думала, що в будь-якому віці люди можуть одружуватися. чоловіків то звісно менше, але не аж так Вторично вступают в брак лишь 27% женщин, из них только 56% бывают счастливы.Новую семью создает 68% разведенных мужчин. Более счастливым второй брак оказался для 73% мужчин. - велика така різниця в цифрах між чоловіками і жінками. але якось в то не віриться взагалі статистика, яка базується тільки на словах (про те, хто на скільки щасливий) так мало довіри викликає. В одном из исследований разведенным мужчинам был задан вопрос: "Будь у них шанс, женились бы они снова на своих женах? " Около 80% ответили, что женились бы (женщины, между прочим, соглашаются на «повторный брак» реже). - це якось не співпадає з тим, що чоловіків більший відсоток одружується вдруге з іншими жінками, адже 80% хотіли б повернутися до колишніх. взагалі чи то я шось заплуталася в тих цифрах, чи то в вони в тій статті наплутали
В нас в країні ситуація схожа. Я ще читала що чоловіки важче відходять вісля розлучення, але набагато більший відсоток повторно одружуються, ніж жінки. І по статистиці в Україна розпадається кожен 3-й шлюб, через непорозуміння як же криза 7=ми років? Хоч маю приклади як розлучились після 320 років життя і з дітьми.Шлюби розпадаються через брак уваги й алкоголь Що цікаво, частіше на розлучення в нас подають жінки, а ось основні причини: "Чесно кажучи, найчастіше першими на розлучення подають жінки — чоловік зраджує, випиває, п'є, прогулює гроші. Але чимало чоловіків йдуть розлучатися, бо на це штовхають дружини — пиляють, вимагають більше грошей та уваги, а самі не вислухають, не приголублять і не поцілують, коли треба". Ні в якому разі не можна звинувачувати в розлученні когось одного, винні завжди обидва члени подружжя". Ще є дані такі Кожен другий шлюб в Україні розпадається через нерозуміння і алкоголізм Найчастіше українці розходяться через відчуження, зловживання алкоголем і матеріальні труднощі. Тут розгорнуті дані і причини Независимое бюро новостей | Каждый второй брак в Украине распадается из-за непонимания и алкоголизма На сьогоднішній день кожен третій шлюб в Україні розпадається із-за непорозуміння. Пік розлучень припадає на перші роки подружнього життя- від 3-ох місяців до півтора року. У 2012 році було укладено 278 тис. шлюбів, а відсоток розлучень сягнув 61%. Шлюб та сумна статистика матерів-одиначок Невтішна ситуація і з матерями-одиначками. За останні п’ять років кількість одиноких матерів в Україні зросла у 20 разів. Статистика інших країн небагато чим відрізняється від нашої: в США-33% матерів всіх новонароджених- незаміжні жінки, в Ісландії- 64%(це найвищий показник у Європі), у Швеції- 54%, у Великобританії- 38%, у Фінляндії- 37% Кожна третя жінка в Україні є мати-одиначка, що становить 30%. Згідно зі статистикою, кожна 7 дитина до 18 років у Росії виховується в неповній сім’ї. Більшу частину неповних сімей складають матері-одиначки (94. Статистика інших країн деяким відрізняється. Так, у США зареєстровано 33%. В Ісландії – 64%, у Швеції – 54%, у Великобританії – 38%, у Фінляндії – 37%.
В оте "Нерозуміння" можна вкласти дуже багато чого, і те що жінки подають на розлучення, ми таки сміливі.
Можливо сміливі, а можливо просто доведені до відчаю. В мене є знайома котра була заміжня 8 років, як вона говорить 5 з них прожила в пеклі. Спочатку чоловіка звільнили з високооплачуваноі роботи бо фірма розлетілась і Ален де Лон вирішив що нижче його гордості іти працювати за 2-3 тисячі, хоч в цей час це була досить непогана зарплата. А вона шила на двох фірмах і ще ночами дома бо потрібно заплатити комуналку і прогодувати 2дітей. Чоловік привик жити як говорять на широку ногу і нівчому собі не відмовляти. Так тривало майже 5 років поки вона не потрапила в лікарню з виснаженням організму, втративши свідомість на вулиці. Після цього вона чемно привезла його речі до його батьків і "попросила" забрати свій скарб. Після розлучення спочатку було важко морально, але з часом говорить очі відкрилися, працює далі на 2х роботах, але приходячи додому мир і спокій.
І грошей певно побільшало, коли трутень з'їхав...А взагалі нащо було на себе то все звалювати? Жінки самі себе часто як тих коняк нагрузять, а такі Алени де Лони тим і користуються. Бо нормальний мужчина скорше сам як віл запряжеться, ніж жінці дозволить...Хоча то теж має бути в межах розумного, бо нормальних чоловіків мало, надриватись на 3 роботах то забардзо навіть для мужчини, треба і відпочивати йому деколи)
Зараз коли зустрічаємося то говорить, що важко самій з двома дітьми, але в хаті спокій, ніхто не дибоширить і це для неі дало дуже багато. Молода красива жінка ,а не примара на яку вона тоді була схожа.
та ясно що важко самій з двома дітьми, а грошей сумніваюся що більше стало, з теперішніми цінами то. Постійний стрес нікого до добра не довів, це ж здоров"я в першу чергу дітей і мами, хоч фізично важко, але моральний спокій важливіший.
Дівчата, яку участь у вихованні беруть батьки? беруть на кілька годин погуляти дітей? чи на вихідні до себе? чи взагалі не беруть? мій колишній чоловік дуже на мене ображений і хоче мене провчити тим що не часто бере малих і взагалі щоразу треба з ним контактувати і домовлятися щодо всього, щодо гуртків і побачень з дітьми.
Дівчатка.Пишу тут,бо надіюсь на пораду.Бо зі своїми думками сама ради не можу дати.Ситуація в мене така,мені 23 роки,маю донечку 3.5 рочки.Зустрічались з хлопцем півтори роки,завагітніла,розписались.Без весілля,без клятви перед Богом. І тоді почалось.Я сама з міста,чоловік з села.Я пішла в село.Живемо разом з його батьками.Сверуха мене не любить.Ми не вживаємось.мало того чоловік почав казитись.Коли малій був місяць,я поїхала на сесію до мами.І він зі своєю мамою привіз усі мої речі,до останньої ниточки.Зі словами ти не до села,ти місто любиш і щось в тому дусі.Я впросилась назад.Плакала,просила і його і його маму.Забрали назад.Малій 6 місяців,мій благовірний почав літати до одної дівчини..я знайшла її номер,попросила не лізти.Розійшлись вони.Він так бісився,що далі мене виганяв.правда я не поїхала,і якось те все змирилось.Малій 3 роки,він далі везе мене до мами,зі словами я тебе не люблю,не любив,ти не до села,так буде краще.Почалось пекло.Я не спала,не їла,мала плакала...як не дивно,я випросилась знову ж назад..Але тепер,я що раз то більше задумуюсь про розлучення.Це не нормальне в мене життя.В мене немає гарантій,що він знову не завезе мене як якусь річ до мами...я не знаю чи люблю його,чи він сам вбив мою любов до нього.Я нічого не кажу,напевне винний не від один,є і моя вина..але ці всі вчинки..Донечка росте,я стаю більш самостійніша,і вже ніби не так страшно без нього.Можливо я морально до того "дозріла".Бо готувалась до того що рано чи пізно піду,ще від того часу,як він вперше завіз мене до мами
Якщо вас вперто випихають, то не життя.. Хоча.. Он я свого при кожній серйозній сварці до мами відправляю.. разів зо 5 вже просила на вихід з речами.. не йде )) Але то щоразу був імпульс, і потім (після з"ясування реальної проблемки) все ставало на свої місця, тим більше для мене аж ніяк не головна проблема - позбутися його, це так, на рівні "дістало".. а якщо вас цільово і планомірно виганяють.. а якою має бути жінка "до села", цікаво?
Даю йому шанси,щоб жити окремо.Ставати на ноги,рости як сім"я.Від мами він не піде.Перший раз,він мене вивіз,то напевне саме за того,що я казала що молода сім"я має жити окремо.Мені важко з свекрухою жити,вона має владницький характер,і всіма керує.Не послухалась,скандал..я не відчуваю себе коханою дружиною,я відчуваю себе більш наймичкою.Бо боюсь проти свекрухи лишнього слова сказати,як і всі хто тут живе
