Розлучилась, розійшлась... що далі?

Дівчата ,чи багато з вас шкодували про те що розлучилися через деякий час?

 

Не шкодую зовсім. То вже згадується якось так, ніби було в минулому житті.
Одна знайома шкодувала, але більше через те, що не могла влаштувати особисте життя. Думаю, вже не шкодує, принаймні, недавно вийшла заміж, на фото дуже гарна і щаслива.

 

Як на мене, то таке буває, коли люди з самого початку не впевнені в правильності рішення.
Ні, я не шкодувала ніколи, хіба себе, бо надто вірила і в мені зламали віру чи відчуття довіри. Тому, важко було з цим і працювати над цим з собою треба було багато, місцями і до тепер буває.

Надіслано від мого GT-I9505, використовуючи Tapatalk

 

Та можливо і не впевнені до кінця, і то ж величезна відповідальність, непросте рішення, яке впливає на багатьох людей?

 

я не шкодую, хоч і зустрічалася 10 років

 

Зовсім не шкодую, а навіть радію! Бо як показав час ми по-різному дивились на світ і майбутнє! І це(розірвання стосунків) дало мені можливість познайомитись з іншими цікавими людьми і чоловіками. Але одруженими ми не були.

 

Теж не шкодую,хоча залишилася сама з дитиною і все лягло мені на плечі.Але скажу чесно це навіть загартувало якось мене,стала сильнішою і впевненішою в собі.Зрозуміла,що ні на кого не варто розраховувати,лише на саму себе.Тим більше,якщо ти вже відповідальна за маленьку людину)

 

Не шкодую зовсім. Зі свого досвіду можу сказати, що в процесі розлучення мені найважче далась саме розмова про те, що хочу розійтись. А зараз і справді здається що то було не зі мною.

 

то ви почали розмову? чому бло важко починати про це говорити? як повів себе чоловік? образився дуже?

 

Ініціатором розлучення була я. Бо роки роботи над собою і над стосунками нічого, абсолютно нічого! не змінили. Важко, бо було шкода чоловіка. Хоч до того впродовж року було кілька серйозних розмов, але в жодній з них тема розлучення не піднімалася.
Реакція чоловіка- шок. Бо ми дивились разом фільм, я сказала що маю до нього серйозну розмову, і спокійно повідомила про своє рішення.
Але навіть зараз добре пам'ятаю свої емоції і відчуття, коли сиділа і прокручувала в голові варіанти діалогу, коли чоловік виходив на перекур, я сама в кімнаті спробувала проговорити, відкривала рот і не могла слова сказати. Потім довго розмовляли, плакали, але я вже не хотіла ніяких других шансів і т.д., вже просто від них втомилася.

 

перепрошую, але мені цікаво: а діти у вас були?

 

Ні, дітей у мене нема

 

@Ziben а яка головна причина розлучення? В чому аж такі виявились розбіжності? Чи було щось ще серйозніше? Просто пам"ятаю на передшлюбних науках в церкві Юра, до речі, нам всім на 1 занятті священники декілька раз казали і нпголошували "Одумайтесь поки не пізно", "Зрозумійне у що ви вв"язуєтесь". Наводили приклад такий, щоб перевірити чи готові ви назавжди бути з чоловіком і взяти шлюб: "Уявіть що ви в темній кімнаті, де нічого і нікого немає, і от у ній з"являється одна людина. Тільки хтось один, що з вами може бути постійно поруч завжди - скажіть щиро чи підходить вам якщо це буде ваш чоловік". Тепер я розумію чого вони то питали і казали "Одумайтесь" - бо часто молодь біжить під вінець "бо треба, бо приспічило, чи навіть по вагітності, а насправді виявляється потім що до сімейного жмиття у шлюбі з чоловіком не готові. І причини розлучень є різні, та переважно я так думаю то серйозні причини (особливо у людей досвідчених, не "молодих-зелених"). Моя однокласниця от двічі одружувалась і розлучалась, від кожного чолвіка має дитину, а вона, до речі, найперша з класу вийшла заміж (пам"ятаю всі навіть трохи заздрили дівчата о он в платті, класно їй), а потім так швидко розлучилась (але її причин я не знаю, близько не спілкуюсь з нею), а та з класу що друга одружилась теж невдовзі розвелась, має дитину від того чоловіка (і обидві з заможних львівських родин).

 

сорі, та я не виношу такі деталі свого приватного життя на форум

 

Та в кожного своі причини, які можуть здаватися зовсім банальними і дрібницями, бо серйозні - то й так зрозуміло. Кожен з нас розуміє що ми сприймаємо і толеруємо, а що ні.

 

От я дуже шкодую, що не потрапила на ті науки - від багатьох чула, що дуже сильні. Правда, на науки ходять вже коли всі дати весіль встановлені і гості запрошені, то багато навіть коли усвідомлює, що не готові - бояться відмовитися

 

@Зорянівонька та, науки були класні, раджу всім на них ходити. Ну і в разі чого то весілля завжди можна скасувати, то ж серйозний крок у житті робите

 

Ми ходили з чоловіком, часто згадуєм той час з приємністю.
Не знаю чи зараз є ще такі заняття, але тоді( 4р. тому) були заняття і для одружених пар. Коли обговорювали проблеми в сім'ї, то ще наголошувалось, що перш, ніж розривати остаточно стосунки, обов'язково звертатись туди.

Надіслано від мого SM-G361H, використовуючи Tapatalk

 

Та коли ходил на науки до церкви, то навіть не думаєш що щось буде не так, зараз і шлюб часто беруть не до усвідомлюючи важливості, так само як і церковне розлучення. Дуже важко прийняти рішення і повідомити його, бо буде величезна образа. А ще є тривога за майбутнє, багато страхів, проблем, але головне спокій.

 

Боротися треба зі всіх сил, за живі стосунки, коли видно що стосунки не мають життя, нема сенсу тратити час, сили та енергію....
Думаю говорити одумайтеся до тих, хто пропитаний феромонами наївно, всі ситуації виникають з часом коли вся та хімія вивітриться, не проживеш невзнаєш......звісно до рішення одружитися треба якомога виваженіше !!!!! Бо життя одне, не хочеться тратити його на безконечні сварки чи розлучення.....