я теж не прирівнюю але ви особливості своїх відносин з дитиною приписуєте до заслуг чоловіка без образ, це такі недалекоглядні висновки, бо я вам можу навести 10 сімей, втч. і свою, де тато дуже активну участь бере, але дитині всерівно треба мами, включно з випадком де мама інвалід+після кесарського і тато робить все і постійно, хіба груди не дає (хоча і там був період що годував зцідженим+сумішами)
У нас тато=мама, ми абсолютно взаємозамінні для всіх дітей. У нас в жодної дитини у жодному віці не виникало навіть краплі суму від того, що мама кудись йде. Це так само нормально, як коли тато йде. І коли нас немає (ну або мене, або тата, -- діти не питаються, коли ми прийдемо, тобто кожен із нас забезпечує дітям повний комфорт і за маму і за тата) З бабами, звісно, ситуація інша -- могли похникати. Ну але то, звісно, після ГВ. Зціджувати в мене не получалось (нє, ну чисто технологічно получається, але діти не хотіли то пити ні з ложки, ні з шприца, ні з горнятка, ні з пляшки.....)
Можна вирішити, коли насправді для себе зрозумієш, що спину треба берегти. Я над цією проблемою працювала 3 роки , тільки я дітей піднімала і постійно забувала ( на той час дітям було 1 рік і 2 роки ) , що НЕ МОЖНА ...( в мене малеча важка , а спина проблемна. ) Мій чоловік домовився з дітьми, що вони самі мені нагадуватимуть, що лікар НЕ ДОЗВОЛЯЄ... Десь за півроку постійних нагадувань дітьми я навчилася пильнувати свою спину і не сповзати з ліжка зранку, а всю ніч крутитися від болю. Діти були в захваті, що вони пильнують маму , а мама навчилася присідати і пригортати їх до себе . Щодо закупів, то я дуже просто до того ставлюся- не купили на базарі, то вибігли в магазин, не хочеться - готуємо з того , що є. Закупи робимо часто і потроху ( залежить від коштів, які маємо і можемо витратити ). Часто мої друзі дивувалися, що ми молоко ,сметану , сир купуємо не в одної людини, а в різних . Але мені то було простіше в плані часу і не було потреби підлаштовуватися під конкретні дні . Найскладніше деколи домовитися про найпростіші речі , але коли віддати проблему в Божі руки і відпустити , то стаються приємні несподіванки
Мотивацію більшості чоловікам "добрі мами " вбили і зацементували " в дитинстві ,бо знали, як буде КРАЩЕ І ЛІПШЕ для їхнього сина. Тому це важливо розуміти і не відступати, а спробувати сказати " що мені дуже приємно, коли ти є поряд, коли мене зустрінеш, коли робимо закупи разом Мій чоловік через рік після одруження мені признався, що раніше навіть не знав, що на кухні треба цибулі, бо мама його ніколи і нічим не нагружала. А коли одружився ,то варіантів просто не було, тому що з донечкою я мала такий жахливий токсикоз до 7 місяців і гемоглобін 69, що " мама не горюй " . Тому закупи навчився робити в екстремальних умовах. Часто забував щось купити, часом щось зі списку не купував, бо дороге . Але я тим не переймалася, бо просто не могла . Моя мама, то могла тата " задовбати ", якщо щось забув або не купив або купив не таке, а тато до того спокійно ставиться Мама завжди дивується, коли є в нас, в кого я вдалася така флегматичка .... Труднощі є в кожних стосунках , нема ідеальних стосунків чи ідеальних людей. Я в час ПМС є отакою , а мій чоловік, коли втомлений, то . В важких ситуаціях нам дуже помагає розмова з духівником , який знає наше подружжя вже 6 років, а мене 12 років . Потім дивлюся на проблему через якийсь час. Якщо я є чесною з собою, то кажу сама собі " але ж я дурепа " - це могло зруйнувати нашу
Дитині в дописі було 7 місяців. Регулярно залишати з нуля? Питання риторичне якщо що.. Діти люблять контрасти. Сильно переживаєш? Купи йому чорний папір і дай помалювати. Якщо вибере білу(або іншу світлу)- все окей)). А що для вас значить декрет? Те, що жінки не ходять до офісу? Ну і та- дякувати Богу, ще хоч цю марку ДП та тримає.
Я зроблю ваше питання не риторичним, ок? Так, лишати дитину з татом з нуля. Наприклад, я ходила до стоматолога на годину часу у віці приблизно місяць. Зцідилась на всяк випадок, але нічого не знадобилося. Так само лишати з татом, коли мама хоче час для себе, або треба на зустріч на роботі. То ж не надовго, по годині-дві. З частотою кілька разів в місяць. Тоді дитина звикає, що залишатися без мами, але з татом - це теж нормально. А в сім місяців залишити на одне годування з татом при необхідності(!) - взагалі не бачу проблеми.
Я також залишала з татом в віці 3 тижнів на 2-3 години, бо ходила на корекцію спини до вертибролога . Тягнути за собою двох діток і чоловіка був не варіант і на вулиці було тоді - 10 градусів.... Зціджувала молоко і все було добре. В мене чоловік був на двох пологах, багато розмовляв з мацьопами поки ті росли в животику. Йому першому давали маля на руки, а вже потім викладали мені на живіт .
Знаєте з чим я прийшла? З фільмом "Стажер", поговоріть зі мною, хто бачив, чи то тільки я не розумію усіх схвальних відгуків, як на мене, то не фільм, а брєд брєдовий. То не офтоп, чого в цю тему? Бо я не зрозуміла стосунків між чоловіком і дружиною і взагалі ставлення головної героїні до сім"ї ну там і з мамою нелади, не лише з мужом, мені цікаво. Не поняв я отого дивного розкаяння чоловіка і взагалі всіх висновків. Мужа запхали (не зрозуміло чи з його згоди) в домогосподарки не ясно правда чого він (навіть припустимо за таких умов) не може працювати хоч на пів ставки чи віддалено, якщо дитина ходить в школу?, жінку він бачить раз в пятілєтку серед ночі і втомлену (бо на дні народження і сімейні вечері вона не з"являється), а тут у підсумку ще й сам винуватий виявився і ще й вибачатися прийшов! хоч жанр фільму заявлений здається не фантастика, і чогось я зразу подумала що режисер жінка (феміністка чи що? ). А в чому винуватий? Що хусточку не носить, чи що погодився домогосподаркою бути? Мораль яка? Я абсолютно не за те, щоб жінка сиділа вдома і лише дітей гляділа (я сама "дєятєть" ще той ), але мистецтво бути дружиною полягає якраз в тому щоб знайти золоту середину між власним захопленням, роботою, потребами сім"ї і коханої людини. А тут якась дурна пропаганда "у мене справа всього життя і ви мені всі винні". Ну бо як справа прямо всього життя, то чого жалітися що на кладовищі саму поховають, а не в родинному склепі? А якщо хочеться таки мати сім"ю, то треба ж для того щось робити - чого не делегувати свою роботу на фірмі іншим? Я не дуже зрозуміла що там з директором і чого прямо так шкода йому фірму віддавати, але є ж "начальник виробництва" (чи як там в торгівлі "менеджер")? Навіщо їхати на склад самій складати кофтинки якщо можна просто подзвонити зав.складу і дати наганяй ну і т.д.? Коротше, я нічого не зрозуміла. А це пропагується, люди це підтримують і пишуть схвальні відгуки... От подивіться, яка молодець - стільки сама тягне, а ніхто не цінує. І то не тільки про фільм і його героїню, скільки жінок навколо нас теж отакі "героїні" і навіть не задумуються про те, що оті всі труди не те що даремні, (іноді можливо і важливі, але досягнути бажаного можна знааачно меншою кров"ю), але зачасту вони дійсно взагалі нікому не потрібні... Не знаю як там в Гамериці, але в нас точно так поки "не модно" - якщо ти не пашеш як коняка "за себе і того хлопця" (як там "я і лошадь, я і бик, я і баба і мужик", а потім ще й кажемо що джентельменів не лишилося), не стогнеш при тому і не жалієшся- усьо, "бєздєльніца" і "тунєядка", так не годиться
Не знаю, що там у відгуках пишуть. Мені в фільмі перше, що сподобалось, так це те, що Деніро давав їй піідтримку. Таку батьківську підтримку мудрої старшої людини. Стосовно того, чому героїня працює, а чоловік пішов в дім - вона сама пояснювала, що чоловік підтримав її вибір і для неї відмовився від кар*єри. Якщо звести суть фільму до того, що жінка цілодобово працююча, а чоловік в вдома на кухні - тоді воно якось так, не дуже органічно сприймається (мною). Якщо подивитись на це з іншого боку - жінка займається тим, що дає їй сил, наповнює, вона кайфує. Чоловік її підтримує. Тобто йдеться про те, що не обов*язково жінці забивати на себе, на свої амбіції, щоб втримати чоловіка - тоді це сприймається (мною, знову ж таки) інакше. Як таке собі перебільшення, щоб акцентувати на цьому увагу, щоб донести до думку до людей. В реальності я б не хотіла, щоб мій чоловік займався кухнею і домом, мені ближчий варіант оплачуваної допомоги в разі потреби. Але ж це лише фільм ))))
Фільм в першу чергу - цікавий, в ньому є ізюминка. І ізюминкою там є не жінка, а, власне стажер. Крім того, не всі фільми мають бути "правильними" Чому режисер не може вийти за рамки? Так, є жінки, які люблять вкалувати. Це трудоголізм, з цим важко боротись (я сама така). Працюю вдень і вночі, от навіть не уявляю якою буду домогосподинею... Може, тому, й такі жінки вибирають собі чоловків не бізнесменів. Ну та й, зрештою, того чоловіка в хаті ніхто силою не тримав))) Думаю жінку-трудоголіка важко зрозуміти жінкам, які є чудовими господинями вдома (впринципі, якщо жінка вдома, це не означає що всі будуть щасливі). Треба навчитись розслаблятись і довіряти іншим. А це ой як складно, коли ніхто не може зробити так як ти
от власне. @Akina , не сприймайте так серйозно особисто я того дрібного чоловіка взагалі не дуже-то й помітила, так захопилась головним героєм і його нетиповою роллю та блискучою грою. Ну і в кінці Джулс Остін таки "попустилась", найняла собі помічника і вирішила дати трохи себе сім'ї. Ну але я тепер і до життя інших людей ставлюсь спокійно-споглядально, не взриваючи собі мозок і не намагаючись вирішити проблеми там, де не просять. а до фільмів - і поготів @Siania вірно підмітила:
я не читала відгуків, і не знаю, може комусь фільм саме за "героїню-отличницу, красавицу" сподобався, але він взагалі-то про те, які цікаві стосунки у неї склалися з де Ніро, про щось, що теперішнє покоління вже забуло і даремно списало старших, від яких нічого не сподівається, а тут тобі таке щире, добре, галантне, старанне відношення. Стосунки з чоловіком - це фон. І там очевидно показано, що вона якраз сім'ю занедбала, і на роботі заганяється, і от таку замучену і дещо розбалансовану її щиро підтримує її стажер)
Та я розумію що фільм, та він і не претендує наче на глибоку філософію, але все одно мене то цілий ранок чогось муляє Значить і в мені є щось "не то" - от хочу зрозуміти що саме, тому і питаюся... Певно на роботу вже дуже хочу - заздрю. Ну так якось виходить що на словах підтримав, а сам не дуже задоволений... От напевно це мені якось не дуже - кайфує, то кайфує але якось на самоті, а з сім"єю і коханою людиною. Ага, мені треба колектив і чим побільше - не вмію я сама радіти. Не "хепіендний" мені у фільмі хепіенд Всьо, я пойняв - треба мені срочно "в люди" і якусь діяльність бурну мутити, бо я не вкалувати люблю, а "робочі питання" вирішувати а ще "підбурювати" людей... А то якось і правда дуже я не про те (про мужа героїні) переживаю Дякую що відгукнулися піду в себе в голові порядки робити
якщо все ж обговорювати мені образ чоловіка Джулс якось так виглядає - абсолютно непривабливо в сексуальному сенсі. Прям здивувалась, коли побачила ту сцену "зради" - думаю, люди, та хто ж таке чудо захоче. Він незадоволений власним життям, і мені оті його сльози в кінці просто довершили "портрет бідолашного". Типу, от що буває з чоловіками, яких запхали в декрет і на яких "забили"
Ну так, виробничих нюансів я теж там не зрозуміла (це мабуть щоб підкреслити її "відданість роботі"). Так в тому і прикол, що показали що чоловік там не дуже захоплений був ідеєю "стати домогосподаркою", і зрештою, не довго скумував, а знайшов коханку на стороні, щоб хоч так компенсувати свою чоловічу вастрєбованість Правда якось це теж змазано показали. А його "щире каяття" в кінці ще й виставили як благородство. Не знаю, як там "за граніцей", але далеко не кожна кинеться пробачати таку зраду. Що сподобалось - це як у фільмі показали цінності минулого покоління, і що вони досі актуальні, що молодь не все то добре й робить (я так задум зрозуміла), а те що пропагують "жінок-ударниць" і чоловіків-хазяйок" мені теж не дуже нра. Та в західному світі наразі вже поширено що чоловіки йдуть в декрет, а жінка виходить на роботу. Так розвинулось суспільство, бо жінки "гнучкіші і універсальніші",але тоді нема чого дивуватись що чоловіки втрачатимуть свої певні якості (що вже теж відбувається) --- дописи об"єднано, Jan 18, 2016 --- От тому фінал не виглядав хеппіендом. Якщо прикинути що далі буде в тій сім"ї, то уявляється що особливо ніц не зміниться
Ну отак чисто теоретично я не ставлюся АЖ так негативно до чоловіків в декреті. Але, як на мене, тут, як і у випадку з жінками, краще коли "не памперсами і кашами єдиними". Тобто якщо чоловік має таку роботу (чи хобі яке стало роботою), може працювати віддалено (там художник, письменник, програміст...) і має можливість при тому ще варити вдома суп, завозити дитину в школу і ввечері бавитися з нею чи водити на гуртки, а головне він сам не проти - то супер (ідеться не про грудних дітей, а трохи старших наприклад "садкового віку", бо до 1-1,5 років маму не замінить ніхто). А у фільмі власне якийсь "скучний" муж - ніяких інтересів і занять. ну там, здається, він і сам на себе "забив"
Власне! Найпростіше то піти і зрадити, о я такий нещасний, на мене забили...А він щось зробив щоб бути цікавою особистістю для своєї дружини? Чому не зайняв себе роботою поки дитина у садочку?
А мені здається, там в чоловіка і дружини "на лицо" нехватка спілкування. Тому і сталась та зрада. Ну і такий розділ обов'язків мені не подобається: ти робиш це, я роблю це. Найкращий варіант для мене - все робити разом по можливості. Інакше в двох інтереси занадто сильно починають відрізнятись. Хтось лише про роботу говорить, інший лише про господарку, умовно кажучи, ніяких спільних тем. Люди перестають брати участь у житті один одного
І в 7 місяців залишали на 3 дні? Я не кажу що зле лишати, тим більше як є потреба, але писати потім що в інших теж таке б вийшло без проблем, якщо б їх чоловіки брали активну участь... пфф, якщо б бавилася кармою, то поставила б тупо) Про лікарів і всякі справи, то ясне діло, ну а як інакше? Я можливо просто не розумію таких коментарів, бо в моєму оточенні у всіх молодих сімях тати з активною участю)), ну окей, один менше, але найняв жінці і прибиральницю, і няню, їм так краще Але від того діти без мами не хочуть бути більше дня, і як на мене це нормально цілком, хоча звичайно бувають різні діти, одні чужих бояться, інші дружелюбні до всіх але щось так "намінуточку"))) не догнала відколи-то спокійне перебування дитини такого віку без мами стало еталоном а про декрет посміхнуло) я особисто дуже вдячна ДП, за те, що навчили не обманювати себе, самореалізовуватись у правильному керунку, знаходити заняття до душі, дівчатам, які сміливо пишуть речі, про які більшість мовчать, ламають стереотипи, бо завдяки тому можна уникнути багатьох речей, які викликають жаль в майбутньому, а в минуле повернутись неможливо
