Я з людьми, з якими спілкувалась офлайн, то так і спілкуюсь. Просто добавились ще віртуальні знайомства, багато з яких перейшло в реал. Тому я тут бачу одні плюси
А мені якщо чесно бракує часу на свої старих хороший друзів,щоб зустрітись в реалі.Вже мовчу про нові віртуальні знайомста.Якось не виходить нам побачитись в реальності в кожного свій ритм життя ,свої плани,графік роботи і т.д...
Напала на мене вчора післясвяткова хандра і я вирішила зареєструватись на сайті знайомств. Постійні запитання всіх і кожного: чи ти одружена? А в мене питання: для чого одруженій жінці реєструватись на сайті знайомств? Я придумала стандартну відповідь: неодружена, дітей немає, заразними хворобами не хворію А скільки одружених, я шокована О, навіть мені пропонували платні зустрічі, по 1000 грн за зустріч, з розуму зійти Резюме: мені написало 77 чоловіків, з них - 40 вже у папці Видалені, 4 дала свій номер телефону Далі буде ...
О, як я згадаю свої молоді роки, також тою фігнею страждала, стільки дізналася про життя там)))Купа одружених, то квіточки, а купа одружених знайомих...з роботи...юхуууу, я тихо прозрівала...І ще прікол, виходиш в центр самі знайомі))))
Я ніколи не була зареєстрована на сайті знайомств і не маю жодного бажання там бути. Категорично проти женячок з допомогою таких служб. Маю багато знайомих,які одружилися з тими ,з ким познайомилися"Вконтактах". Для мене це жах!!!
Для мене сам факт якийсь не романтичний,штучний і не знаю... часто в інтернеті люди видають себе не за тих,ким є насправді. Я так собі уявляю ,коли хтось питається :"А де ви познайомилися?",а хтось відповідає :"Вконтактах. Тоді в неї була така ава,що мене реально зацепило. А статус який був... потім я лайкав її фотографії і вона звернула на мене увагу..." . Щось мені таке не подобається. Ті знайомі не знаю як живуть,я ні до кого не пхаюся. Але для мене той факт,що я би десь реєструвалася з метою там знайти чоловіка ,не дуже сумісний з моїми принципами по житті і логікою. Моя думка може бути "резонансною" і не загальноприйнятою(хоча і вона має право на існування),але я до цього привикла(ще в школі деякі вчителі мене гнобили за нестандартне мислення) . --- дописи об"єднано, Jan 17, 2016 --- Якщо когось моє повідомлення ображає чи нервує,то я можу його видалити,але по -моєму,кожен і так вирішує сам як ,коли і з ким знайомитися і спілкуватися. Це лише моя думка.
Ваше повідомлення дуже категоричне, то питання як лотерея, можна познайомитися на весіллі і розлучитися через пів року, і можна познайомитися в неті і жити щасливо, і буває навпаки...Як каже моя мама "путі Господні ...".
В контактах і інших мережах люди реєструються переважно не для того, щоб знайти свою половинку. Але буває, що в процесі переписування і спостерігання за профілями один одного, зароджується симпатія, з'являються спільні інтереси і навіть почуття. Я маю багато таких знайомих, з якими ми познайомилися ще по айсікю і в жж, досі з ними в хороших стосунках, зідзвонюємося, переписуємося, ходимо на каву і згадуємо старі добрі часи. І той факт, що колись там, років 12 тому ми познайомилися по інтернету вже й не згадується. І не завжди люди вдають з себе когось іншого, ніж є насправді. Мені свого часу навіть легше було знайомитися в мережі, бо вже в процесі переписування і розмов по телефону можна зрозуміти твоя це людина чи ні і чи хочеш ти з нею зустрічі. А після активного переписування, жива розмова з людиною, яку бачиш перший раз, виходить більш продуктувнішою, більш легкою і невимушеною.
Ага, краще: я йшов по вулиці з пивом, а назустріч три тьолочки, і я зразу влюбився... Ви якось однобоко бачите речі, але то Ваше право. Тим не менше, знаю багато пар, які чудово живуть разом, виховують діток. Думаю питання "як Ви познайомились" їх найменше хвилює
Та може... спорити я не буду... Це правда,в деяких питаннях я категорична і часто приймаю радикальні рішення. Я досить часто подорожую,маю багато друзів,знайомих,часто до мене приїзджають гості,друзі гостей,друзі друзів гостей... і серед них було стільки чудових молодих людей,що я взагалі не відчувала потреби в якихось віртуальних знайомствах. Мій чоловік зі Львова,я останні 5 років до нашої зустрічі жила в Хмельницькій області. І ми зустрілися і познайомилися без жодної участі інтернету! Ми навіть не зареєстровані у вк. Можливо тому в мене такий консервативний погляд. Але у всякому разі,я нікого не засуджую,і всім бажаю всього найкращого. Просто для мене початок стосунків (маю на увазі одруження) в інтернеті трохи не звичний
якщо стосунки в інтернеті, і вони там і залишаються - то може і незвично. але якщо після спілкування через інтернет знайомство продовжується в реальному житті, то яка різниця як воно почалося. як я вже писала вище, я з чоловіком познайомилася через "вконтакті", хоч реєструвалася не для знайомства з кимось взагалі. але сказати, що наше життя - це жах, тільки тому, що початок нашого знайомства був через інтернет - це взагалі дійсності ніяк не відповідає. і що пари, які знайомляться на сайтах, живуть якось не так - це абсурд. у кожного своє життя, і кожен творить своє спільне життя, і воно не залежить від того де відбулося знайомство. а романтичним і не штучним знайомство часто буває у фільмах. але не про всіх людей знімають фільми. деколи люди можуть бути щасливі, навіть якщо їхня перша зустріч була неідеальна. головне - як прожити все життя, і не думати що "чорною" плямою стосунків було якесь неправильне знайомство.
Ні в якому разі не хотіла Вас образити. Вибачте,можливо я не докінця коректно висловилась з приводу "жаху". Перепрошую,якщо я когось зачепила своїм дописом.
Ходила на два побачення. Я була дуже привітною, ввічливою, гарно підтримувала розмову, хоча з першого погляду розуміла, що це буде перше і останнє побачення. Та це така моя аскеза по боротьбі зі своєю стервозністю і зверхністю В мене стратегія не затягувати з онлайн спілкуванням. Бо можна собі такого надумати, що потім одне розчарування. Познайомились, сподобались один одному і гайда на побачення
Я так зустріла свого чоловіка. При тому, що він мене ще не бачив, але дізнався, де ми будемо з подругою сидіти, і передав великий букет тюльпанів. Так було неочікувано і приємно. Було багато всякого на сайтах знайомств: видалялась, реєструвалась знов, хтось не підходив мені - комусь я, дуже багато відсіювались, десь 80%. Але це такий же метод знайомства, навіть трохи краще. Бо можеш поспілкуватись заочно, попитати, я при розмові за 2-3 дні вже бачила - чи варте уваги, чи таке. До речі, хто через 2 фрази писав "пішли на каву" теж видаляла, бо то також такий тип "дєло било вєчером, дєлать било не чего". Ніколи не зустрічалась вперше пізно, переважно вдень, в центрі, на каві (та й особливо пізно серйозні хлопці і не пропонували). Не дуже давала себе обціловувати, а то є й такі, при зустрічі, просто вела цікаву розмову, посміхалась, вела себе тактовно, але з гумором. А далі тре по людині дивитись. Так, бачу й зараз куупа жонатих або халяви. Але то теж життя. До речі, хлопців 2 -х (серйозні стосунки) мала не з інтернету. А кохання все ж знайшла на мамба.ком. А ще цікаво,що якось зайшла півроку на той сайт, передивлялась стрічку, а там стільки знайомих мордась І далеко не одна. І навіть з чужисми фото. Все крутять. А дівчата певно втрапляють в те гімно. Коли там не один день буваєш, а хоча б півроку, вчишся розріняти ті "касти", "підкасти": нормальних, просто френдів, хто - просто для забави шукає, хто - збоченець явний, хто - жонатий, хто - латентний гомосексуаліст (і таке там буває) Sent from my SM-T230NU using Tapatalk
Як на мене питання безпеки має бути важливим, бо невідомо з яким звіром йдеш на побачення. Що варто і що неварто розказувати про себе незнайомцю, дозволити себе відпровадити додому чи ні, йти в парк гуляти чи ні. Пригадую так одну дівчину мало не згвалтував такий любитель природи. Просто тут ще ті питання не піднімалися, а вони як на мій погляд важливі....
